Ухвала суду № 85941205, 27.11.2019, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/8480/19

Провадження № 1-кс/487/8912/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2019 року м. Миколаїв

Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва Притуляк І.О., за участю секретаря судового засідання Янковець Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва клопотання слідчого Третього слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Сукманського Костянтина Володимировича, у кримінальному провадженні №42019161020000045 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 410 КК України, про арешт майна

ВСТАНОВИВ:

15.11.2019 року слідчий Третього слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Сукманський К.В. звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно, яке добровільно надав свідок ОСОБА_1 під час його дапиту, а саме: телефон марки mobi 7LTE imei НОМЕР_1 , серійний номер НОМЕР_3.

Підставою для внесення клопотання стало те, що Третім слідчим відділом Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019161020000045 від 31.08.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 410 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2 проходить військову службу за контрактом у Збройних Силах України, у військової частини А2611 та на нього покладено обов`язки пов`язані із організації належної експлуатації технічних засобів служби, роботу пов`язану з прийманням, зберіганням та видачою підрозділам палива, мастильних матеріалів спеціальних рідин та технічних засобів, зберігання державного майна.

Однак, 30.08.2019 приблизно о 11 год. 30 хв. ОСОБА_2 зловживаючи своїм службовим становищем, в умовах особливого періоду, діючи з невстановленою цивільною особою, за допомогою транспортного засобу марки Volkswagen білого кольору, здійснили викрадення військового майна - дизельного палива об`ємом приблизно 100 літрів, з паливного баку автомобіля УРАЛ «АТМЗ 5,5» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який знаходився у боксі №1, ворота №19.

Під час допиту свідка ОСОБА_1 осатаній добровільно надав заяву про долучення його телефону марки mobi 7LTE imei НОМЕР_1 , серійний номер НОМЕР_3 (на якому зафіксовано факт викрадення нафтопродуктів ОСОБА_2 ) до протоколу допиту в якості свідка, з метою його долучення до матеріалів кримінального провадження, як речового доказу.

Враховуючи, що вилучений предмет має доказове значення у даному кримінальному провадженні просив задовольнити клопотання.

Слідчий у судове засідання не з`явився, надав заяву в якій вимоги клопотання підтримав, розгляд клопотання просив провести за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання було розглянуто за відсутності слідчого.

Дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Третім слідчим відділом Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019161020000045 від 31.08.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 410 КК України.

Відповідно до Указу виконувача обов`язків Президента України № 303/2014 від 17.03.2014 «Про часткову мобілізацію» на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2 проходить військову службу за контрактом у Збройних Силах України, у військової частини А2611.

Являючись військовою службовою особою, ОСОБА_2 відповідно до вимог ст.ст. 6, 11, 16, 49, 82-84, 96, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до ст. 3, 4, 6 Закону України «Про правовий режим майна в Збройних Силах України», п.п. 5, 7, 8, 15 «Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна в Збройних Силах України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1225 від 04.08.2000, п. п. 2.1., 2.2., 2.4., 3.1.1.,3.1.9., 3.2.3., 5.2.12., 5.2.13. «Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України», затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 року №300, а також своїх посадових обов`язків, повинен віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, не допускати вчинення злочинів, дбайливо використовувати військове майно, не допускати його втрати, знищення чи розкрадання, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, бути взірцем належної поведінки, використовувати закріплене військове майно виключно за його цільовим та функціональним призначення, організовувати належну експлуатацію технічних засобів служби, роботу пов`язану з прийманням, зберіганням та видачою підрозділам палива, мастильних матеріалів спеціальних рідин та технічних засобів, зберігати державне майно.

Так, під час проведення огляду місця події 30.08.2018 року встановлено, що приблизно о 13 годині 30 хвилин ОСОБА_2 прибув на територію військового містечка № 5 військової частини А2611 за адресою: смт. Сарата, провулок Першотравневий 1, встановлено що останній., 30.08.2019 приблизно о 11 год. 30 хв. із зловживанням свого службового становища, в умовах особливого періоду, діючи з невстановленою цивільною особою, за допомогою транспортного засобу марки Volkswagen білого кольору, здійснили викрадення військового майна - дизельного палива об`ємом приблизно 100 літрів, з паливного баку автомобіля УРАЛ «АТМЗ 5,5» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який знаходився у боксі №1, ворота №19.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_3 , повідомив, що 30.08.2019 перебував на посаді Т.в.о начальника оперативної групи смт Сарата військової частини А2611 та виконував службові обов`язки на території військової частини та зазначив, що в ході проведення службового розслідування було встановлено, що ОСОБА_2 , зливав паливо з вищевказаного військового транспортного засобу.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_1 ., повідомив, що 30.08.2019 він виконував свої посадові обов`язки на території військової частини А2611 у смт Сарата та повідомив, що, ним за допомогою відеозйомки зафіксовано на мобільний телефон марки mobi 7LTE imei НОМЕР_1 , серійний номер НОМЕР_3 , як ОСОБА_2 , зливав паливо з вищевказаного військового транспортного засобу.

Окрім того під час допиту свідка ОСОБА_1 осатаній добровільно надав заяву про долучення його телефону марки mobi 7LTE imei НОМЕР_1 , серійний номер НОМЕР_3 (на якому зафіксовано факт викрадення нафтопродуктів ОСОБА_2 ) до протоколу допиту в якості свідка, з метою його долучення до матеріалів кримінального провадження, як речового доказу.

Вказаний мобільний телефон є речовими доказами у кримінальному провадженні та має значення під час здійснення досудового розслідування.

У той же день, вказані речі, внесені у протокол допиту в якості свідка та були опечатані.

Частиною 1 ст.170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до положень п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 3 ст.170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього кодексу.

Згідно до положень ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 1 ст. 100 КПК України передбачено, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтям 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Положеннями ч. 2 ст. 100 КПК України встановлено, що речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігаються у сторони кримінального провадження, якій він наданий.

Крім того, речові докази, які отримані або вилучення слідчим, прокурором, оглядають, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду.

Вимогами ст.173 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Слідчим доведено, що вилучене майно відповідає критеріям зазначеним у ст.ст. 98 КПК України.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що наявні обґрунтовані підстави вважати, що добровільно надана в ході допиту річ має суттєве значення для кримінального провадження, оскільки є доказом вчинення кримінального правопорушення та містить його сліди.

Також доведена наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу та існує необхідність накладення арешту на це майно для забезпечення збереження його як речового доказу та виконання завдань кримінального провадження.

Незастосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту може мати наслідком перешкоджання кримінальному провадженню та встановленню істини у ньому, шляхом знищення чи зміни вказаного майна.

Таке обмеження права власності є розумним та співрозмірним із завданням кримінального провадження.

Вказане у своїй сукупності свідчить про обґрунтованість клопотання та наявність достатніх підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту цього майна.

З урахування викладеного, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 98, 131-132, 167, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого Третього слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Сукманського К.В. - задовольнити.

Накласти арешт на майно, яке добровільно надав свідок ОСОБА_1 під час його допиту, а саме: телефон марки mobi 7LTE imei НОМЕР_1 , серійний номер НОМЕР_3.

Визначити місцем зберігання телефону марки mobi 7LTE imei НОМЕР_1 , серійний номер НОМЕР_3 у матеріалах кримінального провадження №42019161020000045.

Ухвала підлягає негайному виконанню, яке доручити слідчому Третього слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Сукманському К.В..

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя І.О.Притуляк