Рішення № 85940399, 28.11.2019, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/1275/19-ц

2/468/512/19

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2019 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Муругова В.В., за участю секретаря судового засідання – Рафальської К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка справу № 468/1275/19-ц за позовом Акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між АТ КБ „ПриватБанк” та відповідачем ОСОБА_2 11.04.2006 року було укладено кредитний договір б/н, за яким позивач надав відповідачу кредит у сумі 1500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжній картці з умовою – сплати процентів за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік від суми залишку заборгованості. Відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання та не здійснює щомісячні погашення по кредиту, процентам за користування кредитом. Оскільки відповідач істотно порушує умови угоди та не виконує взяті на себе зобов`язання, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість, яка станом на 31.08.2019 року становить 16329,95 гривень, із яких: 2441,98 грн – заборгованість за кредитом; 12634,16 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 500,00 грн – фіксованого штрафу та 753,81 грн – процентної складової штрафу.

Від представника позивача надійшла заява про підтримання позову та розгляд справи за його відсутності.

Відповідач до суду не з`явився, від неї надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та застосування до вимог позивача наслідків спливу строку позовної давності.

З огляду на те, що належним чином повідомлені сторони заявили про розгляд справи за їх відсутності, суд ухвалив про розгляд справи за відсутності сторін.

Дослідивши наявні у справі матеріали (розрахунок заборгованості; заяву від 11.04.2006 року; світлокопію Умов і правил надання банківських послуг, виписку по рахунку відповідача ОСОБА_3 ), суд, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову.

Ухвалою суду від 04.11.2019 року у позивача витребувано виписку по рахункам відповідача за період з серпня 2016 року по березень 2017 року. У визначений в ухвалі суду строк позивач надав суду виписку по рахункам відповідача.

В судовому засіданні встановлено, що 11.04.2006 року між АТ КБ „ПриватБанк” та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір, за яким позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжній картці в сумі 1500 грн. з умовою – сплати процентів за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік (3% на місяць) від суми залишку заборгованості.

Відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання та не здійснює щомісячні погашення по кредиту, процентам за користування кредитом.

Заборгованість відповідача згідно з розрахунками позивача станом на 31.08.2019 року становить 16329,95 гривень, із яких: 2441,98 грн – заборгованість за кредитом; 12634,16 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 500,00 грн – фіксованого штрафу та 753,81 грн – процентної складової штрафу.

Зазначені правовідносини врегульовані ст.ст. 526; 530 ч.1; 1054 ч.1 ЦК України, ст. 2 ЗУ „Про банки та банківську діяльність”.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки та банківську діяльність” банківський кредит – це будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Із ст. 526 ЦК України слідує, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення ЦК України про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Таким чином діями відповідача були порушені встановлені законодавством правила виконання цивільно-правових правочинів і права позивача на отримання виконання зобов`язання за вищезазначеним договором.

При цьому, сторони договору визначили, що кредит має повертатись шляхом здійснення щомісячних платежів, таким чином сторони встановили строки виконання боржником окремих зобов`язань по внесенню щомісячних платежів, які є складовими частинами зобов`язання позичальника по оплаті кредиту.

Відповідач просив застосувати до вимог банку позовну давність.

За ст. 256-257 ЦК України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (при цьому, позивачем не надано на розгляд суду даних щодо збільшення строків позовної давності за відповідним письмовим договором, підписаним сторонами).

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки сторони договору визначили окремі самостійні зобов`язання позичальника щодо щомісячного погашення кредитної заборгованості, які деталізують обов`язок відповідача повернути весь борг частинами, то право позивача вважається порушеним з моменту недотримання позичальником строку погашення кожного щомісячного платежу, тому і початок перебігу строку позовної давності за кожен черговий платіж починається з моменту порушення позичальником строку його погашення.

Такі висновки суду випливають з позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року по справі №444/9519/12.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності становить три роки та позивачем не надано суду доказів, що сторони відповідним письмовим договором, підписаним обома сторонами, збільшили строк позовної давності щодо стягнення нарахованого боргу, на що вказує правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 року в справі № 6-757цс15.

За такого, строк позовної давності для вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 11.04.2006 року є загальним та становить три роки.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку за останні три роки до дня звернення позивача до суду з позовом (з 30.09.2016 року по 30.09.2019 року) на погашення заборгованості вказаний один платіж 27.01.2017 року в сумі 1612,51 грн. При цьому, оскільки відповідач заявив про застосування до вимог позивача наслідків пропуску строку позовної даності, суд у відповідності до ч.7 ст. 81 ЦПК України 04.11.2019 року виніс ухвалу про витребування у позивача виписки по рахункам відповідача за період з серпня 2016 року по березень 2017 року.

З наданої на ухвалу суду виписки по рахунку відповідача слідує, що погашення від 27.01.2017 року в сумі 1612,51 грн. є службовою операцією поповнення кароокого рахунку.

За такого, оскільки за випискою погашення було здійснене службовою (тобто внутрішньою) операцією, тому таке погашення 27.01.2017 року не здійснювалося безпосередньо відповідачем, то такий платіж не свідчить про визнання відповідачем боргу та не є підставою для переривання перебігу строку позовної давності

Позивач звернувся до суду з даним позовом 30.09.2019 року, тому заборгованість за тілом кредиту та невнесені щомісячні платежі до 30.09.2016 року є такими, що заявлені поза межами строку позовної давності, про застосування якої просить відповідач.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 31.08.2019 року слідує, що востаннє заборгованість за тілом кредиту змінювалась 28.03.2014 року, тобто поза межами трирічного строку позовної давності, тому вся заборгованість за тілом кредиту в сумі 2441,98 грн. не може бути стягнута через пропуск строку позовної давності.

Позивач вказує, що заборгованість відповідача за процентами станом на 31.08.2019 року становить 12634,16 грн., при цьому з наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 31.08.2019 року (колонка «Загальна заборгованість за процентами») слідує, що станом на 30.09.2016 року заборгованість за процентами становила 9577,61 грн. тобто вказана сума заборгованості за процентами утворилась більш ніж за три роки до звернення позивача з позовом до суду, тобто знаходиться за межами строку позовної даності та стягненню не підлягає

У зв`язку з цим в межах заявлених позовних вимог та періодів (з 30.09.2016 року по 31.08.2019 року) заборгованість відповідача за процентами має становити різницю між заявленою позивачем заборгованістю по процентам та вказаною вище сумою боргу по процентам, яка знаходиться поза межами строку позовної даності (12634,16 грн. – 9577,61 грн.), що становить 3056,55 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на погашення процентів за користування кредитом в межах строку позовної давності.

З розрахунків позивача слідує, що процентна складова штрафу в розмірі 5% розрахована позивачем з суми боргу за тілом кредиту та процентами, при цьому, оскільки судом вище зазначено, що тіло кредиту не може бути стягнуте, а до стягнення підлягає менша сума процентів, то має бути перерахований і розмір процентної складової штрафу.

Таким чином, відповідно до запропонованих банком принципів розрахунку процентної складової штрафу її розмір становить 3056,55 х 5 % = 152,83 грн.

У зв`язку з цим, позов підлягає частковому задоволенню – з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором б/н від 11.04.2006 року станом на 31.08.2019 року в сумі 3709,38 грн., з яких: 3056,55 гривень – заборгованість по сплаті процентів, 500 грн. фіксованого штрафу та 152,83 грн. – процентної складової штрафу.

Оскільки матеріалами справи доведено порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду та відповідач є стороною, котра порушила договірні зобов`язання, а сплачений позивачем розмір судового збору відповідає мінімальній ставці, визначеній законом на час звернення до суду з позовом, - з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті мінімальної ставки судового збору за даною категорією спорів в сумі 1921 грн., оскільки в незалежності від ціни позову позивач при зверненні до суду з позовом мав би сплатити саме вказану суму судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12; 13; 81; 264; 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором б/н від 11.04.2006 року 3709 (три тисячі сімсот дев`ять) гривень 38 копійок.

В задоволенні позовних вимог про стягнення тіла кредиту повністю, процентів та процентної складової штрафу - в більшому розмірі відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) гривню в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк „ПриватБанк” (місцезнаходження: вул. Грушевського, 1Д м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570);

Відповідач: ОСОБА_4 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Повне судове рішення складене 28.11.2019 року.

суддя: