Рішення № 85933247, 13.11.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" листопада 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2356/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

Секретар судового засідання Драганова А.І.

при розгляді справи за позовом: за позовом: Публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" (65481, Одеська область, м. Южне, вул. Заводська, 3)

до відповідача: Комунального підприємства "Водопостачання та каналізація" (65481, Одеська область, м. Южне, проспект Миру, буд. 25)

про стягнення 750 824,50 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Цимбал С.Ю. - довіреність №303795 від 10.08.19р;

від відповідача: Козолуп Н.С. - ордер ОД № 491106 від 28.10.19;

ВСТАНОВИВ:

14.08.2019р. Публічне акціонерне товариство "Одеський припортовий завод" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Водопостачання та каналізація", в якій просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість за договором №3 про надання послуг з прийому та очищення господарчо-побутових стічних вод від 19.12.2014р. в розмірі 600 798,74 грн, 3% річних у сумі 17 958 грн, пеню у сумі 71 456,99 грн, інфляційні втрати у сумі 60 610,77 грн, судовий збір у розмірі 11 262,37 грн. та понесені витрати на правову допомогу у (орієнтовному) розмірі 50 000 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору №3 про надання послуг з прийому і очищення господарчо-побутових стічних вод від 19.12.2014р. в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.08.2019р. позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" (вх. № 2410/19 від 14.08.2019р.) на підставі ч.1 ст.174 ГПК України залишено без руху.

Вказаною ухвалою позивачу встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 11 262,37 грн.

На виконання ухвали суду від 19.08.2019р до канцелярії суду 21.08.2019р. від Публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" надійшла заява про усунення недоліків з додатком, згідно якої позивач такі недоліки усунув, що підтверджується платіжним дорученням №4489 від 16.08.2019 р. про сплату судового збору на суму 11 262,37 грн та просив суд відкрити провадження у справі №916/2356/19.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.08.2019р. відкрито провадження у справі №916/2356/19, справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 23.09.2019р. о 14 год. 00 хв.

23.09.2019р. Комунальним підприємством "Водопостачання та каналізація" було подано до суду відзив на позовну заяву (т.2 а.с.1-4), згідно якого відповідач зазначив про погашення боргу в сумі 354 775,94 грн, а також неправильність розрахунку інфляційних витрат з огляду на неврахування індексу інфляції за липень та серпень 2019р., у зв`язку з чим у задоволенні вимог в частині стягнення інфляційних збитків у розмірі 6 261,35 грн слід відмовити.

Крім того у своєму відзиві відповідача також зазначив про недоведеність адвокатських витрат, їх неспівмірність складності справи та виконаним адвокатом роботам.

У підготовчому засіданні 23.09.2019р. відповідачем було зазначено про визнання позову в частині стягнення 3% річних, пені та часткове визнання вимог щодо стягнення інфляційних втрат.

02.10.2019р. до суду від позивача надійшла заява про зменшення та уточнення позовних вимог (т.2 а.с.18-19), згідно якої позивач, враховуючи часткову сплату відповідачем суми заборгованості, просив суд стягнути з Комунального підприємства "Водопостачання та каналізація" основну заборгованість у сумі 163 435 грн, 3 % річних у сумі 17 958 грн, пеню у сумі 71 456,99 грн, інфляційні втрати у сумі 60 610,77 грн, сплачений судовий збір у сумі 4 701,91 грн та витрати на правову допомогу у орієнтовному розмірі 17 000 грн.

Одночасно із заявою про зменшення розміру позовних вимог позивачем було подано заяву про повернення частини сплаченого судового збору у сумі 6 554,46 грн (т.2 а.с.20).

У судовому засіданні 16.10.2019р. судом оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого засідання із призначенням справи до розгляду по суті на 28.10.2019р. о 16 год. 15 хв.

28.10.2019р. позивачем надано суду клопотання з доданими до нього документами про стягнення з відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу.

У судовому засіданні 28.10.2019р. судом оголошено перерву до 13.11.2019р. об 11 год. 20 хв.

У судовому засіданні 13.11.2019р. представник відповідача зазначив про погашення основної суми заборгованості, надавши відповідне платіжне доручення на суму 163 464,99 грн., про визнання вимог в частині 3% річних та пені, водночас заперечував проти задоволення вимог щодо стягнення інфляційних збитків у сумі 6 261,35 грн. та адвокатських витрат

Представник позивача у судовому засіданні 13.11.2019р. підтвердив погашення основної заборгованості в повному обсязі, зазначив про неврахування місяців, в яких мала місце дефляція, проти контррозрахунку відповідача не заперечував.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли в силу укладеного між ними договору про надання послуг з прийому і очищення господарчо-побутових стічних вод №3 від 19.12.2014р. з урахуванням також додаткових угод (т.1 а.с.111-126).

Станом на момент звернення позивача до суду з відповідним позовом основна заборгованість відповідача за договором №3 від 19.12.2014р. складала 600 798,74 грн.

Водночас, враховуючи погашення відповідачем частини суми основної заборгованості, позивачем було зменшено заявлені вимоги в частині суми основного боргу до 163 435 грн.

Поряд з цим, як встановлено судом, в подальшому відповідачем залишок суми заборгованості також було погашено, про що свідчить наявне в матеріалах справи платіжне доручення на суму 163 464,99 грн

Відповідно до п.2 ч. 1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, враховуючи погашення відповідачем суми основного боргу у розмірі 163 435 грн після відкриття провадження у справі, суд, керуючись положеннями ст. 231 ГПК України, закриває провадження у справі в частині стягнення з відповідача 163435 грн.

Надаючи оцінку вимогам позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 71 456,99 грн, інфляційних втрат у сумі 60 610,77 грн, 3% річних у сумі 17 958 грн, суд вказує наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік прав та обов`язків учасників справи.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч.1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Як вже було зазначено судом, під час розгляду справи відповідач, фактично, визнав вимоги позивача в частині нарахування суми пені та 3% річних. Зазначене також випливає із суті відзиву на позовну заяву.

Враховуючи визнання відповідачем вимог позивача щодо стягнення з Комунального підприємства "Водопостачання та каналізація" суми пені у розмірі 71 456,99 грн та 3% річних у сумі 17 958 грн, позов в цій частині підлягає задоволенню

Водночас, враховуючи заперечення відповідача щодо неправильності нарахування позивачем суми інфляційних витрат, з огляду на неврахування від`ємних значень інфляції, що також визнано позивачем, з огляду на контррозрахунок відповідача, який позивачем жодним чином не спростований, вимоги Публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у сумі 54 349,42 грн

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, згідно зі ст. 126 ГПК України, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до положень ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно з положеннями пункту 4 статті 1, частини третьої статті 27 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу надано договір про надання правової допомоги від 29.05.2019р. (т.2 а.с.28-30), укладений між адвокатом Цимбал С.Ю. та Публічним акціонерним товариством "Одеський припортовий завод", додаткова угода №1 від 29.07.2019р., згідно сторони погодили розмір вартості послуг адвоката на рівні 17 000 грн, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 23.10.2019р., рахунок-фактуру №1/24/10 від 24.10.2019р. та квитанції, що підтверджують оплату послуг адвоката у сумі 17 000 грн (т.2 а.с.31-35).

Згідно акту виконаних робіт (наданих послуг) від 23.10.2019р. адвокатом Цимбал С.Ю. у період з 29.07.2019р. по 23.10.2019р. була надана наступна правова допомога: консультація клієнта – 2000 грн, складання і подання позовної заяви – 5 000 грн, складання і подання заяви про уточнення та зменшення позовних вимог – 2 000 грн, участь адвоката у судових засіданнях – 3000 грн та фіксований розмір гонорару, що підлягає сплаті у випадку задоволення судом 1 інстанції позовних вимог у повному обсязі – 5 000 грн.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд зазначає про доведеність позивачем факту понесених ним витрат на послуги адвоката у розмірі 17 000 грн.

Поряд з цим суд зазначає, що в аспекті цивільно-правових зобов`язань виконавця предметом договору про надання юридичних послуг є вчинення певної дії або здійснення певної діяльності в інтересах другої сторони (клієнта).

Виходячи з аналізу відповідного договору про надання юридичної допомоги та акту виконаних робіт від 23.10.2019р., визначена сторонами додаткова винагорода у сумі 5 000 грн, яка підлягає сплаті у випадку задоволення судом позову в повному обсязі, за своїм змістом і правовою природою не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 ЦК України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а є по суті платою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг.

Разом з тим, рішення суду у господарській справі є результатом вирішення спору, що виник між учасниками договірних правовідносин, актом органу судової влади, що приймається, складається і підписується виключно суддями відповідно до чітко визначених процедур судочинства іменем України на засадах верховенства права.

За змістом положень частини другої статті 6, пункту 14 частини першої статті 92, частини першої статті 124 Конституції України органи судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, судочинство визначається виключно законами України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Зазначені норми виключають, як таку, можливість належності діяльності органів судової влади до сфери приватноправового регулювання, а відтак - і до предмета цивільно-правових договорів.

Судове рішення не належить до об`єктів цивільних прав (частина перша статті 177 ЦК України), а його ухвалення у конкретній справі не є результатом наданих адвокатами сторін послуг, а тому не може бути предметом договору (частина перша статті 638 цього Кодексу).

Аналогічних висновків у своїй постанові від 12.06.2018р. по справі №462/9002/14-ц дійшов Верховний суд, які, відповідно до ст.236 ГПК України, враховуються судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, Господарський суд Одеської області вказує про неможливість покладання на відповідача обов`язку відшкодовувати гонорар у сумі 5000 грн, сплату якого погоджено сторонами у випадку задоволення судом позову.

З огляду на викладене, виходячи із загальних засад цивільного законодавства: справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають частковому задоволенню у сумі 12 000 грн.

Враховуючи клопотання позивача про повернення частини сплаченого судового збору, яке задоволено судом шляхом винесення ухвали, часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення суми інфляційних втрат, а також визнання відповідачем позовних вимог до початку розгляду справи по суті, судовий збір, відповідно до ст.129, 130 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на відповідача у сумі 2 304 грн.

Керуючись ст.129, п.2 ч.2 ст.231, ст.ст.232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Водопостачання та каналізація" (65481, Одеська область, м. Южне, проспект Миру, буд. 25, код ЄДРПОУ 31783053) на користь Публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" (65481, Одеська область, м. Южне, вул. Заводська, 3, код ЄДРПОУ 00206539) 3% річних у сумі 17 958 /сімнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім/ грн, пеню у сумі 71 456 /сімдесят одна тисяча чотириста п`ятдесят шість/ грн 99 коп., інфляційні втрати у сумі 54 349 /п`ятдесят чотири тисячі триста сорок дев`ять/ грн 42 коп., витрати на правову допомогу у сумі 12 000 /дванадцять тисяч/ грн, судовий збір у сумі 2 304 /дві тисячі триста чотири/ грн.

3. Провадження у справі в частині стягнення 163 435 грн – закрити.

4. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили

Повне рішення складено 25 листопада 2019 р.

Суддя Ю.М. Щавинська