Ухвала суду № 85933177, 21.11.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

про відмову в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду

21 листопада 2019 року Справа № 915/1900/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М. при секретарі судового засідання Ковальжи А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви (вх. № 17373/19 від 11.11.2019 року) Комунального підприємства “Миколаївський міжнародний аеропорт Миколаївською обласної ради” про розстрочення виконання судового рішення по справі

за позовом Приватного акціонерного товариства “Микитівський гранітний кар`єр”, вул. Микитівська, 1, смт Олександрівка, Вознесенський р-н, Миколаївська обл., 56530 (код ЄДРПОУ 01033255)

адреса для листування: а/с 48, м. Вознесенськ, Миколаївська обл., 56500

до відповідача Комунального підприємства “Миколаївський міжнародний аеропорт” Миколаївської обласної ради, вул. Київське шосе, 9, с. Баловне, Новоодеський р-н, Миколаївська обл., 54017 (код ЄДРПОУ 40823143)

поштова адреса: а/- 174, м. Миколаїв, 54025

про стягнення коштів в сумі 500 000, 00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача (стягувача): Гулай В.М., адвокат, довіреність № 01/Ю від 03.01.2019 року;

від відповідача (боржника): Царюк В.В., довіреність № 400 від 20.08.2019 року.

ВСТАНОВИВ:

11.11.2019 року до господарського суду Миколаївської області надійшла заява вх. № 17373/19 Комунального підприємства “Миколаївський міжнародний аеропорт Миколаївською обласної ради”, у якій заявник просить суд розстрочити виконання рішення господарського суду Миколаївської області у справі № 915/1900/19 від 15.10.2019 року про стягнення з КП “Миколаївський міжнародний аеропорт” Миколаївської обласної ради на користь ПАТ “Микитівський гранітний кар`єр” 500 000, 00 грн. - заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання зобов`язань за договором про надання поворотної фінансової допомоги (позики) та 7 500, 00 грн. - витрат по сплаті судового збору, згідно графіку зазначеного у заяві (щомісячно протягом одинадцяти місяців).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 11.11.2019 року (з урахуванням ухвали суду від 13.11.2019 року про виправлення описки) призначено розгляд заяви в судовому засіданні на 21.11.2019 року.

В судовому засіданні 21.11.2019 року судом відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши заяву про розстрочення виконання судового рішення, судом встановлено наступне.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 15.10.2019 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача КП “Миколаївський міжнародний аеропорт” Миколаївської обласної ради на користь позивача ПАТ “Микитівський гранітний кар`єр” 500 000, 00 грн. - заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання зобов`язань за договором про надання поворотної фінансової допомоги (позики) № 5/03-17 від 20.03.2017 року; 7 500, 00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 15.10.2019 року набрало законної сили 12.11.2019 року і в цей же день на виконання вищевказаного рішення судом видано відповідний наказ.

Як зазначено вище, 11.11.2019 року до господарського суду Миколаївської області надійшла заява вх. № 17373/19 КП “Миколаївський міжнародний аеропорт Миколаївською обласної ради” про розстрочення виконання судового рішення.

В обґрунтування заяви про розстрочку виконання рішення суду боржником КП “Миколаївський міжнародний аеропорт Миколаївською обласної ради” зазначено наступне:

- підприємство є комунальним унітарним комерційним підприємством, заснованим на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області;

- фінансування підприємства за програмою розвитку КП «Миколаївський міжнародний аеропорт» здійснюється тільки в межах коштів, виділених з державного бюджету. Ці кошти передбачені на виконання проектів з капітального будівництва, реконструкції та розвитку підприємства та мають цільове використання, що підтверджується планом спеціального фонду бюджету на 2019 рік та планом використання на 2019 рік та планом використання бюджетних коштів на 2019 рік.

- підприємство не має достатнього прибутку, тобто вільного фінансового ресурсу для погашення заборгованості за договором поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 20.03.2017 року № 5/03-17;

- у відповідності до виписки особового банківського рахунку залишок коштів на рахунку підприємства складає 134 926, 49 грн., у зв`язку з чим відсутня можливість виконати рішення суду від 15.10.2019 року у справі № 915/1900/19;

- негативне виконання в повному обсязі рішення суду може призвести до негативних наслідків для підприємства у вигляді накладення арешту на кошти та майно КП «Миколаївський міжнародний аеропорт», тим самим паралізуючи діяльність підприємства в цілому;

- боржник зазначає, що з вересня 2019 року підприємство почало виконувати чартерні рейси двічі на тиждень та планується відкриття регулярних рейсів на Київ. Боржник вважає можливим погашення заборгованості перед стягувачем до 20.10.2020 року, оскільки з 2020 року підприємство збільшить обсяги діяльності за прямим призначенням.

На підтвердження заяви боржником подано рішення Миколаївської обласної ради № 16 від 27.04.2017 року «Про затвердження Програми розвитку комунального підприємства «Миколаївський міжнародний аеропорт» Миколаївської обласної ради на 2017-2020 роки», План спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків) на 2019 рік, План використання бюджетних коштів на 2019 рік, Фінансову звітність малого підприємства та виписку по особовому рахунку з 07.11.2019 року по 07.11.2019 року.

20.11.2019 року до господарського суду Миколаївської області від стягувача (позивача) надійшли заперечення (вх. № 17855/19 від 20.11.2019 року та вх. № 17893/19 від 21.11.2019 року), в яких стягувач просив суд відмовити у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду. В обґрунтування заперечень зазначає наступне:

- заявником не надано жодного доказу в обгрунтування поданого клопотання, які б підтверджували скрутний фінансовий стан відповідача та не доведено наявності виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим;

- матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень та не є обставиною, що утруднює їх виконання;

- обставини, на які посилається боржник, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у даний час та можливість настання для нього негативних наслідків у зв`язку з цим;

- стягувач зазначає, що у боржника було достатньо часу повернути суми позики у добровільному порядку, з моменту повернення та до теперішнього часу пройшло майже 2 роки, жодної спроби повернути суми позики відповідач не здійснив.

Проаналізувавши обставини справи та доводи сторін в їх сукупності, дослідивши подані до матеріалів справи докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

За змістом наведених норм відстрочення та розстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Так, згідно зі ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, при вирішенні питання про відстрочку/розстрочку виконання рішення суд враховує не тільки можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але й такі ж наслідки для стягувача при затримці виконання рішення.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки/розстрочки виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання відстрочки або розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У зв`язку з тим, що відстрочка або розстрочка виконання рішення продовжує період відновлення порушеного права позивача, при її наданні необхідно враховувати закріплені в нормах національного матеріального права та Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, допустимі межі надання такої відстрочки.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі “Чижов проти України” зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У той же час, зважаючи на те, що 1) виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); 2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012); 3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); 4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V), суд, який надає відстрочку виконання рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача, як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд при розгляді даної заяви про розстрочення виконання судового рішення встановив наступне. Судовим рішенням у даній справі стягнуто з відповідача (боржника) суму заборгованості з повернення позики в розмірі 500 000 грн., яка є лише сумою основного боргу. Штрафні санкції, індексація позивачем до відповідача не застосовувались. Обов`язок з повернення суми позики не виконувався протягом двох років, навіть в частині. При цьому, як вбачається з фінансової звітності боржника КП "Миколаївській міжнародний аеропорт" станом на 30.09.2019 року на кінець звітного періоду порівняно з даними на початок звітного періоду у боржника мав місце факт збільшення коштів (вільні гроші та їх еквівалент - код рядка 1165), факт збільшення чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (код рядка 2000). Незважаючи на це, протягом двох років боржником не здійснювались заходи щодо погашення заборгованості (в тому числі частково). Згідно поданої в справу виписки ПАТ АБ "Укпгазбанк" з 07.11.2019 року по 07.11.2019 року на рахунку боржника наявні грошові кошти в розмірі 134 962, 49 грн., проте боржником не здійснено жодної оплати заборгованості, що свідчить про недобросовісність боржника. Крім того, боржником не подано доказів, що рахунок, відкритий в ПАТ АБ «Укргазбанк», є єдиним рахунком підприємства. Боржник просить суд розстрочити виконання рішення суду на одинадцять місяців по 46 000 грн. щомісячно, що в спірному випадку свідчить про надмірно тривале для стягувача виконання рішення суду, яке не спрямоване на забезпечення балансу інтересів сторін.

В силу приписів ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В розумінні вищевказаних приписів законодавства, обставини, на які посилається відповідач (боржник) свідчать про несприятливість для нього наслідків під час виконання рішення суду, натомість не є обставинами, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Наведені боржником обставини не відносяться до виключних, непереборних обставин.

Враховуючи ступінь вини відповідача у виникненні спору та тривалий строк невиконання зобов`язання з повернення суми основного боргу, проаналізувавши подані у справу докази у їх сукупності, врахувавши інтереси обох сторін, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розстрочення виконання судового рішення.

Щодо посилання відповідача на відсутність належного бюджетного фінансування, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 року у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Така ж позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 року по справі № 922/541/17, від 03.04.2018 року по справі № 924/29/17, від 03.04.2018 року по справі № 908/1076/17, від 11.04.2018 року по справі № 915/13/17, від 12.04.2018 року у справі № 924/22/17.

Таким чином, сукупність зазначених обставин свідчить про відсутність підстав для розстрочення виконання рішення у даній справі, у зв`язку з чим, судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Керуючись ст. 233-235, 254-255, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні заяви (вх. № 17373/19 від 11.11.2019 року) Комунального підприємства “Миколаївський міжнародний аеропорт Миколаївською обласної ради” про розстрочення виконання судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оглошення та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 26.11.2019 року

Суддя Е.М. Олейняш