Рішення № 85933081, 21.11.2019, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 листопада 2019 року Справа № 913/496/19

м.Харків Провадження №33/913/496/19

За позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", вул.Грушевського, буд.1Д, м.Київ, 01001

до відповідача фізичної особи ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про стягнення 54146 грн 49 коп.

Суддя Драгнєвіч О.В.

Секретар судового засідання Славич В.І.

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 01.04.2013 у розмірі 54146 грн 49 коп., з яких:

- 6322 грн 44 коп. - заборгованість за кредитом;

- 19584 грн 11 коп.- заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 23099 грн 25 коп.- пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором;

- 5140 грн 69 коп.- заборгованість по комісії за користування кредитом (а.с.4-49).

Свої вимоги позивач обґрунтовує посилаючись на те, що 01.04.2013 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було підписано заяву на відкриття поточного рахунку. Згідно заяви відповідач приєднався до "Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифів банку", що розміщені в мережі Інтернет на сайті www .privatbank.ua, що складає договір банківського обслуговування б/н від 01.04.2013. За умовами вказаного договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт у розмірі 7000 грн 00 коп.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, унаслідок чого станом на 16.08.2019 утворилася зазначена заборгованість в загальному розмірі 54146 грн 49 коп.

До позову позивачем було долучено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 13.09.2018 позовну заяву б/н від 19.08.2019 Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 54146 грн 49 коп. залишено без руху на підставі ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із недодержання вимог п.п.3, 5, 8 ч.3 ст.162, ч.ч.2, 5 ст.164 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ч. 6 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що відповідачем у позовній заяві вказано фізичну особу, що не є підприємцем, 11.09.2019 суд звернувся до Управління державної міграційної служби України в Луганській області із запитом щодо отримання інформації про місце проживання фізичної особи ОСОБА_1. , з метою визначення підсудності.

24.09.2019 до відділу документального забезпечення суду від Управління державної міграційної служби України в Луганській області (далі - УДМС України в Луганській області) надійшла відповідь на запит суду, в якій надано інформацію щодо відомостей про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані стосовно громадянина ОСОБА_1 .

Зі змісту відповіді вбачається, що за відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання територіального органу УДМС України в Луганській області зареєстрованою адресою місця проживання ОСОБА_1 є : АДРЕСА_1 .

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 03.10.2019, після усунення недоліків, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 04.11.2019 (враховуючи ухвалу від 07.10.2019 про виправлення помилки).

Як вбачається зі змісту ухвали суду, одним із недоліків оформлення позовного матеріалу, що стало підставою для залишення його без руху, було подання позивачем позовної заяви та більшої частини документів неналежної якості, неможливої для читання. Зазначений недолік було усунуто позивачем шляхом подання повторно примірника раніше поданої позовної заяви з додатками, роздруківка яких цього разу була якісно виконана та можлива для читання. Також позивачем долучено два витяга з різних редакцій Умов та правил надання банківських послуг (а.с.62-127).

Протокольною ухвалою суду від 04.11.2019 з метою надання відповідачу додаткового часу для подання відзиву, відкладено розгляд справи на 21.11.2019, про що ухвалою-повідомленням повідомлено учасників.

В судове засідання 21.11.2019 сторони повноважних представників не направили.

Відповідно до ст.ст. 165, 251 ГПК України ухвалою про відкриття провадження у справі від 03.10.2019 відповідачубуло встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для надання відзиву на позовну заяву.

Наразі позивач правом на участь у судових засіданнях 04.11.2019, 21.11.2019, не скористався, хоча про дату, час та місце судових засіданнь був повідомлений завчасно, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідач також не забезпечив участі свого представника, відзив на позов не надав.

З метою своєчасного повідомлення відповідача про судові засідання, ухвали про відкриття провадження у справі від 03.10.2019, про виправлення помилки від 07.10.2019, ухвала-повідомлення про відкладення судового розгляду від 04.11.2019 надсилалися відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням на адресу місця проживання, яка зазначена позивачем, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та підтверджена даними Управління державної міграційної служби України в Луганській області: АДРЕСА_1.

Проте поштові повідомлення були повернуті до суду без вручення з відміткою відділення поштового зв`язку "за закінченням встановленого строку зберігання".

У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судом враховується, що інформацію про час та місце проведення судових засідань було завчасно розміщено за веб-адресою http://court.gov.ua/fair/, а ухвали суду відправлені до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Крім того, з метою належного повідомлення відповідача про дати судових засідань судом також вчинялися заходи щодо передачі телефонограм за номерами телефонів відповідача, зазначених в якості засобів зв`язку в заяві на відкриття рахунку та у витягу з Єдиного державного реєстра юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, встановити зв`язок з абонентом за вказаними номерами телефону не вдалося.

Враховуючи вищевикладене, суд здійснив всі можливі заходи щодо належного повідомлення учасників про час та місце проведення судових засіданнь, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 120 ГПК України.

За змістом ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Також, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи, що відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом у відповідності до Господарського процесуального кодексу України строк не скористався, суд відповідно до вимог ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України вважає можливим здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні суд встановив фактичні обставини справи, розглянув наявні у справі матеріали, дослідив докази.

В судовому засіданні 21.11.2019 постановлено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі за текстом - клієнт/відповідач) 01.04.2013 звернувся до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (далі за текстом - Банк), правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", із заявою про відкриття поточного рахунку, відповідно до якої клієнт приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі за текстом - Умови), тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування (далі за текстом - договір), та взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору (а.с. 16, 73).

Судом враховано, що в подальшому, 24.07.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань був внесений запис про припинення господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с.50-51).

Відповідно до статей 51, 52, 598-609 ЦК, статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 9 серпня 2017 року у справі № 3-788гс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 12-113гс18.

Крім того, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Відповідна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 05.06.2018р. у справі №338/180/17.

Як зазначає позивач в своєму позові, відповідно до умов договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт 16.04.2013 в розмірі 1000 грн, 21.06.2013 збільшено до 7000 грн, на поточний рахунок № НОМЕР_1 , в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг" (Умови), та на які посилається позивач, витяги з яких додані до позовної заяви (а.с.35,84).

Згідно п. 3.18.1.16. Умов при укладанні договорів та угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Пунктом 3.18.1.1. Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта.

У відповідності до п. 3.18.1.3. Умов кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.

За змістом п. 3.18.1.6. Умов ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших).

Згідно п. 3.18.1.8. Умов проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі").

Пунктом 3.18.4. Умов затверджено порядок розрахунків за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка (п. 3.18.4.1. Умов)). За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця ("період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.1. Умов).

При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (п. 3.18.4.1.2. Умов).

У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання Клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов`язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.3. Умов).

Відповідно до п. 3.18.4.1.4. Умов під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п. 3.18.4.9. Умов).

Клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.п. 3.18.1.6, 3.18.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг. Клієнт доручає Банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків. Сплата винагороди здійснюється в гривні (п. 3.18.4.4. Умов).

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими (п. 3.18.4.10. Умов).

Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбаченого Умовами та правилами надання банківських послуг змінити умови кредитування, а саме: вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом в повному обсязі (п. 3.18.2.3.4. Умов).

Згідно п. 3.18.5.1. Умов при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п. 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6, Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов`язань здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано Клієнтом (п. 3.18.5.4. Умов).

Терміни позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю 5 років (п. 3.18.5.7. Умов).

В матеріалах справи наявна довідка банку від 19.08.2019 №08.7.0.0.0/190819153812, а також виписки з рахунку відповідача, що підтверджують надання позивачем відповідачу кредитного ліміту у зазначеному розмірі (а.с. 35, 84, 39-44, 88-92, 105-110).

Зокрема, з 16.04.2013 у відповідача з`явилася можливість здійснювати платіжні операції зі свого поточного рахунку за відсутності власних коштів на суму 1000 грн, з 21.06.2013, у зв`язку із встановленням максимального розміру ліміту - на суму 7000 грн.

Отже, позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредитні кошти в межах встановленого ліміту, якими відповідач скористався.

Як зазначає позивач, в порушення прийнятих на себе зобов`язань відповідач отримані кредитні кошти в повному обсязі та своєчасно не повернув, відсотки за їх користування не сплатив.

Відповідно до розрахунку позивача заборгованість відповідача за договором станом на 16.08.2019 року складає: 54146 грн 46 коп., з яких: 6322 грн 44 коп. - заборгованість за кредитом; 19584 грн 11 коп.- заборгованість по процентам за користування кредитом; 23099 грн 25 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 5140 грн 69 коп.- заборгованість по комісії за користування кредитом (а.с.36-38, 85-87 ).

Приймаючи до уваги неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором банківського обслуговування б/н від 01.04.2013, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам сторін, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За приписами ст. 526 ЦК України, з якими кореспондуються положення ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на наявність в матеріалах справи доказів, що свідчать про належне виконання позивачем зобов`язань за договором, отримання відповідачем кредитних коштів, що останнім не спростовано, а також відсутність доказів погашення останнім суми основного боргу, суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимог щодо стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом, пені та комісії, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Аналізуючи зазначені приписи чинного законодавства, слід дійти висновку, що у разі укладення кредитного договору плата за користування кредитними коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договором (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як свідчать матеріали справи, в заяві відповідача про відкриття поточного рахунку від 01.04.2013 року, процентна ставка за користування кредитними коштами взагалі не зазначена.

Натомість як вбачається, з наведеного позивачем розрахунку, у різні періоди банком відсотки нараховувалися із змінами у відсоткових ставках. Так, з 27.05.2013 банком застосовувалася ставка 24%, з 27.08.2013 - ставка 48%, яка в подальшому була змінена з 01.07.2014 на 56%.

Доказів щодо погодження сторонами саме такої відсоткової ставки, а також умов щодо її подальшої зміни, позивачем не надано.

Крім того, у вищезгаданій заяві відсутні умови про сплату комісії банку, а також, встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та їх визначеного розміру.

Обґрунтовуючи право вимоги щодо стягнення відсотків за користування кредитом, пені та комісії, у тому числі їх розміру і порядок нарахування, позивач посилався на Умови та Правила надання банківських послуг, витяг з яких надав до суду, зокрема в редакції пунктів 3.18.1.1. - 3.18.6.1. ( а.с.4-6, 62-65; 74-83), і які за його доводами були розміщеними на сайті://privatbank.ua/terms/ на час підписання відповідачем заяви про відкриття поточного рахунку та є невід`ємною частину спірного договору.

Крім того, до позову позивачем був доданий витяг іншої редакції Умов та Правил надання банківських послуг, зокрема в редакції пунктів 3.2.1.1 - 3.2.1.7., на які взагалі відсутнє посилання у позовній заяві, а також відсутні дані станом на який час дана редакція правил була чинною ( а.с.18-32, 112-124).

Наразі матеріали справи не містять належного підтвердження, що саме до поданих позивачем витягів у вказаних редакціях "Умов та Правил надання банківських послуг" приєднався відповідач та погодився з умовами, які вони містять. При цьому, роздруківки із сайту позивача не приймається судом у якості належного доказу, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити, і вносила відповідні зміни в Умови.

Ці витяги з Умов та правил надання банківських послуг, які наявні в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 01.04.2013 шляхом підписання заяви.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про погодження сторонами в письмовій формі ціни договору, яка встановлена у вигляді сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії за користування кредитом, а також відповідальності (штрафу, пені), в зв`язку із чим, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів та комісії за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Крім того, суд звертає увагу, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату процентів та комісії за користування кредитними коштами, пені за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяги з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує обставин.

При цьому, Умови, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана клієнтом і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Суд зазначає, що визначальним для укладення договору приєднання є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме: встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору та стверджувати про узгодженість дій та волевиявлення учасників цивільних правовідносин й відповідність певним стандартам поведінки.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №175/4576/14-ц, від 30.09.2019 у справі № 916/2755/18.

Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювались самим АТ КБ "Приватбанк" в період з часу виникнення спірних правовідносин - 01.04.2013 до моменту звернення до суду із вказаним позовом.

Окремо суд також звертає увагу на те, що позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 23099 грн 25 коп. за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, яку фактично нараховує відповідачу з 02.09.2013 по 16.08.2019 (а.с.36-38, 85-87).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В той же час, розмір та порядок нарахування пені за порушення грошового зобов`язання заява відповідача, як вже зазначалося не містить.

Документальне підтвердження того, що відповідач був ознайомлений Умовами та правилами надання банківських послуг і погодився з ними, а також підтвердження того, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови щодо сплати неустойки (пені) в матеріалах справи відсутнє.

Крім того, суд враховує, що відповідно до ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14.04.2014 громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14.04.2014 з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

02.12.2015 Кабінет Міністрів України розпорядженням №1275-р затвердив Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.01.2019 № 28-р), який розміщений на Урядовому порталі.

Згідно з вказаним розпорядженням до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, відноситься, зокрема м. Сєвєродонецьк Луганської області, що не було враховано позивачем.

Враховуючи вищевикладене, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом у сумі 6322 грн 44 коп. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати, відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 210, 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", вул.Грушевського, буд.1Д, м.Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570, заборгованість за кредитом у сумі 6322 грн 44 коп., витрати зі сплати судового збору у сумі 224 грн 31 коп.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення (з урахуванням положень п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення підписано 26.11.2019.

Суддя О.В. Драгнєвіч