Рішення № 85928002, 25.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 листопада 2019 року № 826/1355/18

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області

про визнання протиправними та скасування актів перевірки,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, в якому просить суд:

- визнати незаконними та скасувати акти поточних перевірок Регіонального відділення ФДМУ у Київській області від 23.01.2014 року до договору №2-НБ-ЗД, №3-НБ-ЗД, №4-НБ-ЗД, №5-НБ-ЗД;

- визнати незаконними та скасувати акти поточних перевірок Регіонального відділення ФДМУ у Київській області від 25.11.2016 року до договору №2-НБ-ЗД, №3-НБ-ЗД, №4-НБ-ЗД, №5-НБ-ЗД.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначив, що акти поточних перевірок від 23.01.2014 року та 25.11.2016 року підлягають скасуванню як такі, що отримані з порушенням чинного законодавства України, порушують права позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва суду від 31.01.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/1355/18, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну та наявні у нього докази, що стосуються спору.

Відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та громадянином України ОСОБА_1 08.01.2003 року укладено ряд договорів, а саме:

- договір купівлі-продажу №2-НБ-ЗД об`єкта незавершеного будівництва - «корпус 2-Б» , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ;

- договір купівлі-продажу №3-НБ-ЗД об`єкта незавершеного будівництва - «корпус 2-В», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5;

- договір купівлі-продажу №4-НБ-ЗД об`єкта незавершеного будівництва - «площадка РБЦ», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6;

- договір купівлі-продажу №5-НБ-ЗД об`єкта незавершеного будівництва - «площадка РБЦ», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7.

23.04.2010 року сторонами були укладені додаткові договори, відповідно до яких сторонами був змінений п. 5.1.6 договорів, та покупець був зобов`язаний в термін до 31.12.2011 року підготувати документи та здійснити відповідні дії щодо переоформлення права забудовника на об`єкти приватизації, добудувати та ввести об`єкти в експлуатацію до 31.12.2013 року з можливою зміною первісного призначення.

Регіональним відділенням ФДМУ проведено перевірки умов вказаних вище договорів, за результатами яких складено акти від 23.01.2014 року до договору №2-НБ-ЗД, №3-НБ-ЗД, №4-НБ-ЗД, №5-НБ-ЗД та від 25.11.2016 року до договору №2-НБ-ЗД, №3-НБ-ЗД, №4-НБ-ЗД, №5-НБ-ЗД.

У висновках актів перевірки встановлено, що умови договорів купівлі-продажу: №2-НБ-ЗД об`єкта незавершеного будівництва - «корпус 2-Б», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, №3-НБ-ЗД об`єкта незавершеного будівництва - «корпус 2-В», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, №4-НБ-ЗД об`єкта незавершеного будівництва - «площадка РБЦ», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6, №5-НБ-ЗД об`єкта незавершеного будівництва - «площадка РБЦ», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 не виконано в повному обсязі.

В вищезазначених актах перевірки також зазначено, що у разі невиконання покупцем умов договору купівлі-продажу, цей акт є підставою для застосування санкцій, передбачених чинним законодавством, зокрема статтею 29 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Не погоджуючись із результатами перевірки, позивач, посилаючись на незаконність проведення перевірки та необґрунтованість її результатів, звернувся до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про Фонд державного майна України" Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Як передбачає абзац двадцять восьмий пункту 2 частини першої статті 5 Закону України "Про Фонд державного майна України", Фонд державного майна України здійснює контроль за виконанням умов договорів купівлі-продажу державного майна.

Відповідно до частин першої, третьої статті 7 Закону України "Про приватизацію державного майна" (чинного на час здійснення перевірки) Державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.

Державні органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють такі основні повноваження серед іншого контролюють виконання умов договорів купівлі-продажу державного майна.

Абзаци двадцятий та двадцять другий частини другої статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" контроль за виконанням умов договору купівлі-продажу здійснює державний орган приватизації.

За результатами перевірки виконання умов договору купівлі-продажу складається акт за формою, встановленою Фондом державного майна України.

Згідно з частиною восьмою статті 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" органи приватизації здійснюють контроль за виконанням покупцем умов договору купівлі-продажу, а у разі їх невиконання застосовують санкції, передбачені чинним законодавством, та можуть у встановленому порядку порушувати питання про розірвання договору.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про Фонд державного майна України", статей 7 та 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", статті 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" щодо здійснення державними органами приватизації контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу державного майна наказом Фонду державного майна України від 10 травня 2012 року №631 затверджено Порядок контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об`єктів приватизації державними органами приватизації (далі по тексту - Порядок №631) (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 1.3 Порядку №631 контроль за виконанням умов договорів купівлі-продажу об`єктів приватизації включає:

проведення державними органами приватизації безпосередньо на об`єктах приватизації або в господарських товариствах, акції (частки, паї) яких є об`єктом приватизації, перевірок виконання власниками цих об`єктів зобов`язань, визначених у договорах купівлі-продажу;

опрацювання документів щодо стану виконання умов договорів купівлі-продажу об`єктів приватизації, отриманих від власників цих об`єктів на запит державних органів приватизації;

застосування санкцій, передбачених чинним законодавством і умовами договорів купівлі-продажу за невиконання та/або неналежне виконання зобов`язань, визначених договорами купівлі-продажу об`єктів приватизації.

Пункт 1.6 Порядку №631, що контроль за виконанням умов договору здійснює державний орган приватизації, який уклав такий договір. Такі функції можуть бути передані іншому державному органу приватизації за рішенням Фонду або спільним рішенням органу приватизації, який уклав договір, та органу приватизації, який буде здійснювати контроль надалі.

Відповідно до пункту 1.7 Порядку №631 контроль може бути:

1.7.1. Плановим, що здійснюється відповідно до щоквартальних графіків, які затверджуються наказами державних органів приватизації.

1.7.2. Позаплановим, що здійснюється за рішенням державного органу приватизації для підтвердження усунення власником недоліків та порушень, виявлених під час проведення планового контролю, та на підставі звернень органів державної влади, судів, а також подання власником об`єктам приватизації заяви до державного органу приватизації про здійснення перевірки на його бажання.

Таким чином, органи Фонду державного майна України, у тому числі його регіональні відділення, наділені повноваженнями здійснення контролю за виконанням умов договору купівлі-продажу об`єкта приватизації, зокрема у формі планової перевірки.

Разом з тим, суд звертає увагу, що завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення зокрема про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Отже, з наведених процесуальних норм випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право; до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів Кодексу адміністративного судочинства України має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Однак, в даному випадку рішення Регіонального відділення ФДМУ по Київській області, викладене у актах поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об`єктів незавершеного будівництва від 23.01.2014 року до договору №2-НБ-ЗД, №3-НБ-ЗД, №4-НБ-ЗД, №5-НБ-ЗД та від 25.11.2016 року до договору №2-НБ-ЗД, №3-НБ-ЗД, №4-НБ-ЗД, №5-НБ-ЗД, на думку суду, безпосередньо не створює для позивача правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав позивача, зокрема встановлення обв`язку вчинити будь-які дії чи стягнення коштів, оскільки відповідно до висновків викладених у актах ФДМУ по Київській області наданих позивачем до суду, зазначено, що у разі невиконання покупцем умов договору купівлі-продажу, цей акт є підставою для застосування санкцій, передбачених чинним законодавством, зокрема статтею 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", а відтак, вказане рішення не містить приписів вчинити обов`язкові дії позивачу, а тому не є рішенням суб`єкта владних повноважень (актом індивідуальної дії) в розумінні статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України та, відповідно, не порушує права свободи та інтереси позивача у сфері публічно - правових відносин.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України; у свою чергу позивач не довів обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ІНН НОМЕР_1 ) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 15, ЄДРПОУ 19028107) про визнання протиправними та скасування актів перевірки - відмовити.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур