Рішення № 85927991, 25.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 листопада 2019 року № 640/21297/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 ) з позовом до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ 00015622), третя особа Головне територіальне управління юстиції у м. Києві (01001, м. Київ, провулок Музейний, буд. 2-Д, код ЄДРПОУ 34691374), в якому просить:

- скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на підставі подання № 1179 від 05.10.2018, яке оформлено протоколом № 76/11/18 від 06.11.2018;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 07.12.2018 № 3852/5 про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Міністерство юстиції України виключити з Єдиного реєстру арбітражних керуючих запис про припинення діяльності арбітражного керуючого та запис про недійсність свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2018 відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що рішення комісії про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), яке оформлено протоколом №76/11/18 від 06.11.2018 року та наказ Мінюсту від 07.12.2018 року є протиправними та підлягають скасуванню, з огляду на те, що по-перше, прийняті з пропущенням строку притягнення дисциплінарної відповідальності. По-друге, відповідачем порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення та подальшого анулювання свідоцтва, оскільки оскаржуваний наказ винесений передчасно. По-третє, наголошує, що відповідачем був застосований не передбачений чинним законодавством вид дисциплінарного стягнення. Разом з тим зауважив, що Дисциплінарною комісією не розглянуто ступінь вчиненого ним проступку, не з`ясовано питання завдання діями позивача шкоди будь-яким фізичним чи юридичним особам, не надано правової оцінки його поясненням щодо виявлених порушень. Крім того, звернув увагу, що протокол, яким оформлено оскаржуване рішення, не містить жодних посилань ані на конкретні порушення, ані - на визначення тяжкості кожного з них. Таким чином, суб`єкти владних повноважень при винесені оскаржуваних рішень діяли необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для прийняття таких рішень, а також без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з використанням повноважень не з тією метою, з якою вони надані.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому він заперечив проти заявлених позовних вимог. Зокрема, зазначив, що в ході планової виїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 , встановлено порушення позивачем вимог законодавства, які є грубим порушенням прав та законних інтересів боржника та його кредиторів. Викладене стало підставою для внесення до дисциплінарної комісії подання про застосування до позивача дисциплінарного стягнення. Зазначає, що дисциплінарна комісія прийняла рішення застосувати до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, оформлене протоколом, а також відповідним поданням, які були надіслані до структурного підрозділу для анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та виключення з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідатора). Відтак, Міністерство юстиції України при застосуванні до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), шляхом видачі оспорюваного наказу діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надані.. Також, наголосив, що під час визначення виду дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) відповідно до ч. 2 ст. 109 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» враховано, що рішенням Комісії від 03.02.2015 року за результатом розгляду подання №326 від 24.12.2014 року до арбітражного керуючого ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження у зв`язку з відмовою арбітражного керуючого в проведені перевірки. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Не погоджуючись з наведеною у відзиві на позов правовою позицією відповідача, позивач 02.02.2019 року подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що він не погоджується з позицією, що викладена в відзиві. Наголосив, що ані акт перевірки, ані відзив не містить конкретних випадків грубого порушення арбітражним керуючим прав та законних інтересів боржника і кредиторів. Жодних доказів, які б могли об`єктивно вказати на грубість виявлених порушень, відповідачем не долучено, які не наведено ніяких аргументів на спростування доводів позовної заяви.

Представник третьої особи проти позову заперечував, до суду надав письмові пояснення, в яких зазначив, що відповідно до абз. 2 п. 6.13 Порядку контролю Головне територіальне управління юстиції у м. Києві надіслало лист №5/2/12366 від 27.09.2018 року внесло пропозицію до Департаменту з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України щодо внесення до Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) подання про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення.

Не погоджуючись з наданими третьою особою поясненнями на позовну заяву, позивач надіслав відповідь, в якій зокрема зазначив, що у наданих поясненнях не роз`яснено чому зазначений у акті загальний висновок стосовно кожного виявленого порушення «…доводи арбітражного керуючого не спростовують висновки…» має розцінюватися саме як належна аргументація, що є достатньою для відхилення конкретних доводів арбітражного керуючого, згідно норм чинного законодавства.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи за наявними у ній матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі плану перевірок діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) на ІІІ квартал 2018 року, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 03.07.2018 року №2260/7 у строк з 05.09.2018 року по 14.09.2018 року призначено проведення планової виїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 .

На виконання вимог п. 2.7, 2.13, 2.15 розділу ІІ Порядку контролю Головним територіальним управлінням юстиції у м. Киві складено повідомлення про проведення планової виїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 20.08.2018 року №5/8/10697, в якому повідомлено, що під час перевірки будуть перевірятись відповідність арбітражного керуючого вимогам, визначеним у Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також додержання арбітражним керуючим вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, Закону, іншого законодавства з питань банкрутства та законодавства про оплату праці, під час здійснення повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора у справах про банкрутство за період, що підлягає плановій перевірці та питання, які зазначені у вимозі гр.. ОСОБА_2 гр.. ОСОБА_3 та інших від 27.07.2018 року б/н та у доповненні до вимоги б/д б/н під час виконання відповідних повноважень у справі про банкрутство ТОВ «Будівельна компанія «Київрембуд».

За результатами проведення перевірки Головним управлінням юстиції у місті Києві складено довідку про результати планової виїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 14.09.2018 року №59.

Не погоджуючись з висновками викладеними в довідці, арбітражним керуючим надано письмові пояснення з додатками від 21.09.2018 року №01-07/1473, № 01-07/1472, №01-07/1471, №01-07/1474 та №01-07/1475.

Головним територіальним управлінням юстиції у місті Києві складено акт планової виїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 25.09.2018 року №72, в якому зазначені 24 порушення допущені арбітражним керуючим ОСОБА_1 .

За результатами аналізу вказаного акту планової виїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 25.09.2018 року заступником директора Департаменту з питань судової роботи та банкрутства начальника Управління з питань банкрутства 05.10.2018 року складено висновок щодо відповідності висновків акту від 25.09.2018 року №72 планової виїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 вимогам законодавства з питань банкрутства та разом із поданням від 05.10.2018 року №1179 направлено до Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) для розгляду на засіданні матеріалів планової виїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу із протоколу від 06.11.2018 року №76/11/18 засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) вирішено застосувати до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на підставі подання №1179 від 05.10.2018 року. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення відповідно до частини 2 статті 109 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» враховано, що рішенням Комісії від 03.02.2015 року за результатами розгляду подання №326 від 24.12.2014 року до арбітражного керуючого ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження у зв`язку з відмовою арбітражного керуючого в проведенні перевірки. Внести подання до Міністретсва юстиції України про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Рекомендовано Деартаменту з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України на підставі подання Комісії про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення: а) підготувати проект наказу про анулювання свідоцтва №871 від 23.04.2013 року про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) виданого ОСОБА_1 ; б) внести запис до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) України про накладення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Рекомендовано Департаменту з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України повідомити про прийняте рішення арбітражного керуючого ОСОБА_1 та Головне територіальне управління юстиції у м. Києві.

Заступником голови Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) до Міністерства юстиції України внесено подання від 06.11.2018 року №884 про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), на підставі якого Міністерством юстиції України видано наказ від 07.12.2018 року №3852/5 про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 .

Вважаючи такий наказ протиправним, а свої права та законні інтереси порушеними арбітражний керуючий Гапоненко Р.І. звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Питання застосування до арбітражних керуючих дисциплінарних стягнень і анулювання свідоцтв внормовано положеннями Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-XII (далі по тесту - Закон України від 14 травня 1992 року №2343-ХІІ), Порядком контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 червня 2013 року №1284/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 липня 2013 року за №1113/23645 (далі по тексту - Порядок №1284/5)

Так, Закон № 2343-XII встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Статтею 1 Закону № 2343-XII, зокрема визначено, що арбітражний керуючий - це фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Відповідно до статті 4 Закону № 2343-XII, арбітражні керуючі є суб`єктами незалежної професійної діяльності.

Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства - боржника.

Одна і та ж особа може здійснювати повноваження арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство відповідно до вимог цього Закону.

Право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) надається особі, яка отримала відповідне свідоцтво у порядку, встановленому цим Законом, та внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Відповідно до частини третьої, четвертої, шостої та восьмої статті 26 Закону № 2343-XII, збори кредиторів у провадженні у справі про банкрутство скликаються арбітражним керуючим за його ініціативою, за ініціативою комітету кредиторів чи інших кредиторів, сума вимог яких становить не менше ніж третину всіх вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, або за ініціативою однієї третини кількості голосів кредиторів.

Збори кредиторів на вимогу комітету кредиторів або окремих кредиторів скликаються арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) та проводяться протягом двох тижнів з дня надходження письмової вимоги про їх скликання.

На час дії процедур банкрутства збори кредиторів обирають комітет кредиторів у складі не більше ніж сім осіб.

Під час проведення процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, утворений відповідно до цього Закону.

До компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про: обрання голови комітету; скликання зборів кредиторів; звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у випадках, передбачених цим Законом; звернення до господарського суду з вимогою про визнання правочинів (договорів) боржника недійсними на будь-якій стадії процедури банкрутства; звернення до господарського суду з клопотанням про призначення арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора), припинення повноважень арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення іншого арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора); підготовку та укладення мирової угоди; схвалення плану санації боржника, змін та доповнень до нього у випадках, передбачених цим Законом; визначення складу майна в разі продажу частини майна у процедурі санації боржника або ліквідації банкрута; внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника; інші питання, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 41 Закону № 2343-XII, ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред`являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Законом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов`язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов`язковому зберіганню, на строк не менше п`яти років з дати визнання особи банкрутом; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному реєстратору в електронній формі через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості, необхідні для ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства; у разі провадження банкрутом діяльності, пов`язаної з державною таємницею, вживає заходів з ліквідації режимно-секретного органу. Для цього за погодженням із Службою безпеки України визначає склад ліквідаційної комісії режимно-секретного органу, яка формується в установленому законодавством порядку; веде реєстр вимог кредиторів; подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", інформацію центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом (частина друга статі 41 Закону № 2343-XII).

За приписами частин третьої, сьомої, восьмої, дев`ятої статті 41 Закону № 2343-XII, з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута (частина четверта).

Під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор зобов`язаний використовувати тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника (частина сьома).

Кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунка здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, визначеному цим Законом. З основного рахунка банкрута проводяться виплати кредиторам, виплати поточних платежів та витрат, пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (частина восьма).

Ліквідатор не рідше ніж один раз на місяць надає комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансове становище і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та при проведенні ліквідаційної процедури, використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів (частина дев`ята).

Згідно з частиною першою статті 45 Закону кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею.

Частинами другою-шостою, восьмою, дев`ятою статті 45 Закону закріплено, що вимоги кожної наступної черги задовольняються у міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків, установлених цим Законом.

У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги ліквідатор (ліквідаційна комісія) не враховує суму грошових вимог цього кредитора.

Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

У разі якщо на момент закінчення строку ліквідації залишилися непроданими активи боржника і негайний продаж матиме наслідком істотну втрату їх вартості, ліквідатор передає такі активи в управління визначеній господарським судом юридичній особі, яка зобов`язана вжити заходів щодо продовження погашення заборгованості кредиторів боржника за рахунок отриманих активів.

Погашення вимог кредиторів шляхом заліку зустрічних однорідних вимог проводиться за згодою кредитора (кредиторів) у випадках, якщо це не порушує майнові права інших кредиторів.

Погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.

Таким чином, вказаною статтею чітко визначена черговість та порядок задоволення вимог кредиторів. Натомість, положеннями Закону № 2343-XII не наділено комітет кредиторів приймати рішення щодо зміни порядку задоволення кредиторських вимог, у тому числі щодо зміни черговості та пропорційності їх задоволення, всупереч статті 45 Закону № 2343-XII.

Разом з тим, за приписами частини другої статті 98 Закону № 2343-XII арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися вимог законодавства; 2) здійснювати заходи щодо захисту майна боржника; 3) аналізувати фінансову, господарську, інвестиційну та іншу діяльність боржника, його становище на ринках та надавати результати таких аналізів господарському суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію; 4) подавати відомості, документи та інформацію щодо діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у порядку, встановленому законодавством; 5) створювати умови для проведення перевірки додержання арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) вимог законодавства; 6) здійснювати заходи щодо забезпечення охорони державної таємниці відповідно до встановлених законодавством вимог; 7) надавати державному реєстратору в електронній формі через портал електронних сервісів відомості, необхідні для ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства; 7-1) вживати заходів до недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів та невідкладно повідомляти суду про наявність такого конфлікту; 8) надсилати органам Національної поліції чи органам прокуратури повідомлення про факти порушення законності, виявлені в діяльності працівників підприємств та організацій, що містять ознаки дії (бездіяльності), переслідуваної у кримінальному чи адміністративному порядку; 9) виконувати інші повноваження, передбачені законодавством про банкрутство.

Під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство (частина тертя статті 98 Закону № 2343-XII).

Під час здійснення своїх повноважень арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) є незалежним (частина перша статті 99 Закону № 2343-XII).

Виходячи з наведеного в сукупності, суд не приймає до уваги доводи позивача щодо недопущення ним порушень статтей 41, 45,49,98 Закону № 2343-XII , як підстав прийняття відповідачем спірних актів індивідуальної дії.

При цьому, суд наголошує, що відповідачем були взяті до уваги та проаналізовані надані позивачем заперечення та додаткові докази на виявлені під час перевірки недоліки зазначені в довідці про результати планової виїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 14.09.2018 року №59.

Окрім того, відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до статті 105 Закону № 2343-XII дисциплінарними проступками арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) є винне невиконання або неналежне виконання обов`язків арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Частинами другою та третьою статті 107 Закону № 2343-XII передбачено, що арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому цим Законом.

Державний орган з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії накладає на арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарні стягнення.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 108 Закону № 2343-XII рішення дисциплінарної комісії приймаються на її засіданнях шляхом голосування простою більшістю голосів від кількості присутніх на засіданні членів комісії. Дисциплінарна комісія вважається повноважною у разі присутності не менше п`яти членів комісії.

Рішення дисциплінарної комісії оформлюються протоколом, що підписується усіма присутніми на засіданні членами комісії.

Частиною першою статті 109 Закону № 2343-XII передбачено, що дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є: 1) попередження; 2) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховується ступінь вини арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), тяжкість вчиненого ним проступку, а також чи застосовувалися раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення.

Підставами для припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) є, зокрема, накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) (частина перша статті 112 Закону № 2343-XIІ).

У разі припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) він виключається з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, а його свідоцтво анулюється (частина друга статті 112 Закону № 2343-XIІ).

У разі наявності підстав для позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарна комісія вносить державному органу з питань банкрутства відповідне подання (частина перша статті 113 Закону № 2343-XIІ).

Державний орган з питань банкрутства приймає рішення про позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та вносить до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) (частина друга статті 113 Закону № 2343-XIІ).

Відповідно до пункту 1.3. Порядку № 1284/5, контроль за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (далі - арбітражний керуючий) здійснюють Мін`юст як державний орган з питань банкрутства та за його дорученням головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі як територіальні органи з питань банкрутства. Мін`юст та його територіальні органи з питань банкрутства є органами контролю.

За приписами розділу ІІ Порядку № 1284/5 контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється шляхом проведення планових і позапланових перевірок.

Контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється на предмет дотримання ними вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, Закону, іншого законодавства з питань банкрутства та законодавства про оплату праці.

Здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих складається з таких етапів: проведення перевірки, складання довідки про результати перевірки діяльності арбітражного керуючого (далі - Довідка); надання арбітражним керуючим комісії заперечень щодо Довідки та (або) усунення зазначених у Довідці порушень; складення акта перевірки з урахуванням Довідки, заперечень та усунутих арбітражним керуючим порушень.

Підставами для проведення позапланової перевірки є, окрім іншого: звернення (скарги) фізичних та юридичних осіб щодо дій арбітражного керуючого з викладенням обставин невиконання або неналежного виконання ним покладених на нього повноважень, з яких вбачається необхідність проведення контролю; виявлення Мін`юстом або територіальним органом з питань банкрутства у процесі реалізації повноважень державного органу з питань банкрутства ознак невиконання чи неналежного виконання арбітражним керуючим покладених на нього обов`язків; невиконання арбітражним керуючим вимог рішень (ухвал, постанов) господарського суду у справах про банкрутство (пункт 2.6.).

Мін`юст з метою контролю за проведенням перевірок територіальними органами з питань банкрутства може відповідним дорученням зобов`язати територіальний орган з питань банкрутства надіслати Довідку до Мін`юсту для проведення її аналізу (підпункт 2.6.4. Порядку № 1284/5).

Для проведення перевірки орган контролю надає доручення на проведення перевірки (пункт 2.8. Порядку № 1284/5).

Для проведення перевірки органом контролю створюється комісія у складі від однієї до трьох осіб. До складу комісії включаються виключно представники органу контролю. До роботи комісії можуть залучатися найбільш досвідчені і висококваліфіковані арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) (пункт 2.9. Порядку № 1284/5).

Місцем проведення перевірки є, зокрема, місцезнаходження органу контролю (невиїзна перевірка) (пункт 2.10. Порядку № 1284/5).

На підставі доручення на проведення перевірки оформлюються посвідчення на проведення перевірки (додаток 3) та повідомлення про проведення перевірки (додаток 4), які підписуються керівником структурного підрозділу Мін`юсту або структурного підрозділу територіального органу з питань банкрутства, відповідального за забезпечення реалізації повноважень державного органу з питань банкрутства (пункт 2.14. Порядку № 1284/5).

В останній день перевірки орган контролю складає та підписує Довідку (додаток 7) у двох примірниках. Один примірник Довідки надається арбітражному керуючому, який перевірявся, або його представнику, другий зберігається в органі контролю (пункт 5.1. Порядку № 1284/5).

Комісія готує акт перевірки діяльності арбітражного керуючого (додаток 8) (далі - акт перевірки) протягом: двох робочих днів з дня підписання Довідки, якщо арбітражний керуючий підписав Довідку без зауважень і заперечень; двох робочих днів після завершення строку для надання арбітражним керуючим пояснень, зауважень, заперечень щодо Довідки (пункт 6.3. Порядку № 1284/5).

Структурний підрозділ Мін`юсту протягом десяти робочих днів з дня надходження Довідки до Мін`юсту проводить аналіз Довідки та всіх доданих до неї документів, готує Висновок, який підписується керівником структурного підрозділу Мін`юсту та містить інформацію про відповідність Довідки і доданих до неї документів законодавству з питань банкрутства та інформацію щодо порушень, які повинні бути зазначені в акті перевірки, та надсилає його територіальному органу з питань банкрутства з одночасним поверненням доданих до Довідки документів.

Протягом двох робочих днів з дня отримання Висновку Мін`юсту комісія готує акт перевірки (пункт 6.5. Порядку № 1284/5).

У разі виявлення за результатами перевірки порушень, які є підставою для внесення до Дисциплінарної комісії подання щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарних стягнень, орган контролю обов`язково зазначає про це в акті перевірки. У такому випадку припис та (або) розпорядження не складаються до моменту прийняття Дисциплінарною комісією рішення за результатом розгляду подання (пункт 6.13. Порядку № 1284/ Згідно з пунктом 7.1. Порядку № 1284/5 підставами для накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення є, зокрема: вчинення арбітражним керуючим протягом року після винесення припису або розпорядження повторного порушення, аналогічного раніше вчиненому; грубе порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута); винесення Дисциплінарною комісією двох або більше попереджень.

Протягом п`яти робочих днів з дати отримання структурним підрозділом Мін`юсту від органу контролю пропозиції структурний підрозділ Мін`юсту готує та вносить подання на Дисциплінарну комісію про накладання на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення (далі - подання), копія якого надсилається арбітражному керуючому до відома (пункт 7.2. Порядку № 1284/5).

Згідно з пунктами 7.4., 7.6. дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого, є: попередження; позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Під час визначення виду дисциплінарного стягнення Дисциплінарною комісією враховуються ступінь вини арбітражного керуючого, обставини вчинення порушення, тяжкість вчиненого ним проступку, а також факти притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому.

У відповідності до пункту 5 частини першої статті 112 Закону № 2343-XII підставами для припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) є накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що у разі припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) він виключається з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, а його свідоцтво анулюється.

Згідно з вимогами частин 1 - 3 статті 113 Закону №2343-ХІІ у разі наявності підстав для позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарна комісія вносить державному органу з питань банкрутства відповідне подання.

Державний орган з питань банкрутства приймає рішення про позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та вносить до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Державний орган з питань банкрутства зобов`язаний не пізніше ніж на третій день повідомити арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) про припинення його повноважень.

Суд звертає увагу, що відповідачем, відповідно до вимог чинного законодавства України, приймається рішення саме про позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) шляхом анулювання відповідного свідоцтва, повноваженнями щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності арбітражного керуючого наділена Дисциплінарна комісія арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).

З огляду на зазначене, з матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем належним чином виконані наведені положення Закону № 2343-XIІ та Порядку № 1284/5 щодо порядку проведення перевірки Позивача, оформлення її результатів та прийняття рішень (спірних актів індивідуальної дії).

Щодо доводів позивача, що під час перевірки не було дотримано строків притягнення до дисциплінарної відповідальності, суд зазначає таке.

Так, відповідно до абз. 2 п. 22 Положення № 81/5 строк внесення структурним підрозділом на розгляд Комісії подання про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого, його розгляду Комісією та прийняття рішення щодо застосування дисциплінарного стягнення не може перевищувати двох місяців з дня виявлення проступку та одного року з дня його вчинення.

За вимогами ч. 4 ст. 107 Закону України № 2343-XII рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення може бути прийняте Дисциплінарною комісією протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Отже, днем виявлення проступку є день складення Акту перевірки діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), а днем прийняття рішення про застосування дисциплінарного стягнення є день оформлення протоколу про таке його застосування відповідною Комісією. Міністерство юстиції України як державний орган з питань банкрутства не приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення, воно лише виконує рішення Дисциплінарної комісії про накладення дисциплінарного стягнення, тобто Міністерство юстиції України не приймає рішення про накладення або не накладення дисциплінарного стягнення на арбітражних керуючих.

Як встановлено під час розгляду справи, порушення вчинені позивачем були виявлені в акті планової виїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 25.09.2018 року №72, в той час як рішення прийнято 06.11.2018 року,тобто в межах двомісячного строку передбаченого нормами чинного законодавства.

Таким чином, рішення про застосування дисциплінарного стягнення було прийнято в межах строків, визначених законом.

При цьому суд відзначає, що позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та анулювання свідоцтва, яке є обов`язковою умовою здійснення діяльності арбітражного керуючого, не є тотожними поняттями, оскільки припинення діяльності арбітражного керуючого, зокрема, з підстав накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є підставою для підготовки структурним підрозділом висновку про наявність підстави для анулювання свідоцтва та проекту наказу Мін`юсту України про анулювання такого свідоцтва. Матеріалами справи підтверджується той факт, що в спірних правовідносинах відповідачами дотримано визначений порядок накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та анулювання свідоцтва.

Таким чином, виходячи з наведеного в сукупності, судом встановлено допущення позивачем дисциплінарного проступку у розумінні статті 105 Закону № 2343-XII, що не спростовано належними та допустимими доказами під час судового розгляду даної справи, тож суд дійшов висновку про наявність у відповідача достатніх правових підстав для прийняття відносно позивача спірних актів індивідуальної дії, відповідно, про відсутність підстав для визнання таких актів незаконними та їх скасування.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані учасниками докази і пояснення, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, за результатами судового розгляду суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність своїх дій та надано обґрунтовані доводи щодо правомірності прийняття оскаржуваних правових актів індивідуальної дії відповідно до норм чинного законодавства. Покладені в основу оскаржених рішень обставини щодо допущених позивачем порушень знайшли своє підтвердження належними і допустимими доказами.

Доводи позивача не спростовують правомірності оскаржених рішень та не дають суду підстав для їх скасування, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати на користь позивача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 19, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 ) до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ 00015622), третя особа Головне територіальне управління юстиції у м. Києві (01001, м. Київ, провулок Музейний, буд. 2-Д, код ЄДРПОУ 34691374), - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Суддя Н.Г. Вєкуа