Рішення № 85927900, 14.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 листопада 2019 року № 640/21153/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., за участі секретаря судового засідання Яцеленко Ю.О., представника позивача Козачука М.В. (ордер серії ВН №077015 від 26.10.2018 року), представника відповідача Майорчака Ю.О. (довіреність від 03.12.2018 року №220/537/Д), вирішивши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до третя особа Міністерства оборони України Луганський обласний військовий комісаріатпро визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі також - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Луганський обласний військовий комісаріат (далі також - третя особа), в якому просить:

- визнати протиправним рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.10.2018 року №105 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , матері загиблого військовослужбовця Збройних сил України ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Міністерство оборони України виплатити ОСОБА_1 , матері загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , передбачену статтею 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження військової служби у військовому резерві, у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26.04.2017 року під час проходження військової служби у зоні проведення АТО, внаслідок осколкового поранення грудної клітини загинув син позивача ОСОБА_2 .

Як матір загиблого, 20.12.2017 року позивач звернулася із заявою до Луганського обласного військового комісаріату, в якій просить вирішити питання призначення одноразової грошової допомоги, передбаченою статтею 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Разом з тим, у листопаді 2018 року позивач дізналася, що комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних витрат рішенням від 26.10.2018 року №105 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги.

Позивач вважає таке рішення комісії протиправним з огляду на те, що загибель її сина не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного сп`яніння чи адміністративного правопорушення, а є наслідком порушення правил організації і проведення стрільб (навчань) та забезпечення вимог безпеки на полігоні посадовими особами, що були відповідальні за організацію та проведення стрільб.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що відмова у призначенні і виплаті останній одноразової грошової допомоги є безпідставною, з огляду на що, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2018 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Через канцелярію суду 10.01.2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якій проти позову заперечує з огляду на наступне.

По - перше, відповідач посилається на лист Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 03.03.2018 року №35, відповідно до змісту якого, старший солдат ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп`яніння, що відповідно до статті 177-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення є адміністративним правопорушенням.

По - друге, як зазначено відповідачем, відповідно до висновків службового розслідування, проведеного командиром військової частини, причинами та умовами, що призвели до смерті військовослужбовця ОСОБА_2 , слугувало невиконання наказів командира військової частини - польова пошта В 2970 від 24.04.2017 року №566-569 «Про організацію проведення стрільб (навчань) та забезпечення виконання вимог безпеки на полігоні військової частини - польова пошта В6250» посадовими особами, відповідальними за організацію та проведення стрільб, якими не вжито необхідних заходів щодо запобігання порушення правил безпеки військовослужбовцями оточення під час проведення стрільб.

Крім того, згідно з наказом командира військової частини В 2970 від 16.06.2017 року №86 «Про підсумки службового розслідування за фактом загибелі старшого прапорщика ОСОБА_3 та солдата ОСОБА_2 », причиною смерті є порушення ним правил безпеки та особиста недисциплінованість під час проведення навчальних стрільб (невиконання засобів індивідуального бронезахисту та перебування у неналежному місці під час проведення учбових стрільб).

Враховуючи викладене, згідно зі статтею 16-4 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 не може бути здійснено, оскільки загибель її сина військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп`яніння.

Крім того, відповідач зазначає, що обов`язок щодо виплати одноразової грошової допомоги належить Луганському обласному військовому комісаріату, а не Міністерству оборони України.

З огляду на викладене, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Разом з тим, відповідачем заявлено клопотання про здійснення розгляду справи у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2019 року задоволено клопотання відповідача та постановлено здійснити розгляд справи №640/21153/18 в порядку загального позовного провадження; розгляд справи №640/21153/18 розпочати зі стадії відкриття провадження у справі шляхом проведення підготовчого засідання у справі 20.02.2019 року.

Через канцелярію суду 14.02.2019 року позивачем подано клопотання про проведення підготовчого засідання у режимі відеоконференції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.03.2019 року підготовче судове засідання в адміністративній справі №640/21153/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дій, яке відбудеться 25.03.2019 року постановлено провести за участю представника позивача у режимі відеоконференції. Забезпечення проведення відеоконференції в адміністративній справі №640/21158/18 доручено Вінницькому районному суду Вінницької області (21009, м. Вінниця, вул. Винниченка, буд. 29).

У підготовче засідання в режимі відеоконференції 25.03.2019 року прибула представник відповідача. Судовим розпорядником Вінницького районного суду Вінницької області повідомлено про неявку позивача та її представника.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач та її представник повідомлені про проведення підготовчого засідання 25.03.2019 року у режимі відеоконференції належним чином, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Так, судом поставлено на обговорення питання щодо проведення підготовчого засідання за даної явки.

Представник відповідача поклався на розсуд суду.

Заслухавши думку представника відповідача, зважаючи на першу неявку позивача та її представника, враховуючи, що клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції заявлено саме позивачем, з метою забезпечення прав позивача на професійну правничу допомогу під час розгляду справи, суд прийшов до висновку про відкладення підготовчого засідання у режимі відеоконференції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2019 року підготовче судове засідання в адміністративній справі №640/21153/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дій, призначено на 11.04.2019 року у режимі відеоконференції.

Відповідно до Довідки секретаря судового засідання від 11.04.2019 року справи, призначені до слухання суддею Маруліною Л.О. 11.04.2019 року знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.05.2019 року підготовче судове засідання в режимі відеоконференції в адміністративній справі №640/21153/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дій, призначено на 27.05.2019 року.

У підготовче засідання 27.05.2019 року прибув представник відповідача.

Водночас, з технічних причин судом не встановлено зв`язку з Вінницьким районним судом Вінницької області.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи.

Судом, зокрема, розглянуто та задоволено клопотання відповідача від 20.02.2019 року про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Луганський обласний військовий комісаріат.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2019 року підготовче судове засідання в режимі відеоконференції в адміністративній справі №640/21153/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа Луганський обласний військовий комісаріат, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дій, призначено на 03.07.2019 року.

У підготовче засідання 03.07.2019 року прибув представник позивача.

Судом оголошено про неявку у підготовче засідання належним чином повідомленого відповідача.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено відсутність відомостей про вручення третій особі повідомлення про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.

Враховуючи викладене, керуючись пунктом 1 частини другої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, судом ухвалено про відкладення розгляду справи.

Судом, зокрема, зобов`язано позивача надіслати примірник позовної заяви на адресу третьої особи, докази направлення надати суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2019 року підготовче судове засідання призначено на 24.07.2019 року. Забезпечення проведення відеоконференції в адміністративній справі №640/21158/18 доручити Вінницькому районному суду Вінницької області. Зобов`язано представника позивача направити примірник позовної заяви Луганському обласному військовому комісаріату. Докази направлення надати суду для долучення до матеріалів справи.

У підготовче засідання 24.07.2019 року прибули представники позивача та відповідача. Належним чином повідомленою третьою особою про дату, час та місце проведення підготовчого провадження явку уповноваженого представника не забезпечено. Клопотань не подано.

З огляду на те, що примірник позовної заяви не направлено представником позивача третій особі, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання та повторно зобов`язано позивача направити примірник позовної заяви Луганському обласному військовому комісаріату.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.07.2019 року підготовче судове засідання призначено на 04.09.2019 року. Забезпечення проведення відеоконференції в адміністративній справі №640/21158/18 доручено Вінницькому районному суду Вінницької області. Повторно зобов`язано представника позивача направити примірник позовної заяви Луганському обласному військовому комісаріату. Докази направлення надати суду для долучення до матеріалів справи. Встановлено строк третій особі до 12.08.2019 року надати пояснення на позовну заяву, примірники яких направити усім учасником справи та суду. Докази такого направлення надати суду для долучення до матеріалів справи.

Через канцелярію суду 12.08.2019 року третьою особою подано пояснення на позовну заяву.

Третя особа проти позову заперечує, вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржуване рішення Міністерства оборони України законним.

Через канцелярію суду 15.08.2019 року позивачем подано заперечення на пояснення третьої особи.

У підготовче засідання 04.09.2019 року прибули представники позивача та відповідача. Третьою особою, належним чином повідомленою про дату, час та місце здійснення підготовчого засідання, участь уповноваженого представника не забезпечено. Заяв, клопотань не подано.

Присутні представники сторін проти здійснення підготовчого провадження за даної явки не заперечували.

У підготовчому судовому засіданні 04.09.2019 року судом поставлено на обговорення питання про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду. Сторони проти закінчення підготовчого провадження не заперечували.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва про від 04.09.2019 року закрито підготовче провадження. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 19.09.2019 року. Забезпечення проведення відеоконференції в адміністративній справі №640/21158/18 доручено Вінницькому районному суду Вінницької області.

Відповідно до Довідки секретаря судового засідання від 19.09.2019 року у зв`язку з неявкою представників сторін, судове засідання відкладено на 14.11.2019 року, про що учасників справи та Вінницький районний суд Вінницької області повідомлено ухвалою суду від 19.09.2019 року.

У судове засідання 14.11.2019 року (у приміщення Окружного адміністративного суду міста Києва) прибули представники позивача та відповідача. Належним чином повідомленою третьою особою про дату, час та місце проведення підготовчого провадження явку уповноваженого представника не забезпечено. Клопотань не подано.

Відповідно до частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у відкритому судовому засіданні 14.11.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є матір`ю військовослужбовця ОСОБА_2 (посвідчення від 03.10.2014 року серії НОМЕР_1 ), померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть від 03.05.2017 року серії НОМЕР_2 ).

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини А 0693 (по стройовій частині) від 04.07.2017 року №3, старшого солдата ОСОБА_2 , номера обслуги 1 мінометного взводу мінометної батареї 2 механізованого батальйону військової частини А0693, який помер (загинув) 26.04.2017 року в результаті крововтрати від вибухової травми, інших уточнених травм із залученням декількох ділянок тіла, ушкодження внаслідок військових дій, неуточнених, з 26.04.2017 року виключено зі списків особового складу частини, знято з усіх видів забезпечення з 26.04.2017 року. Смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

20.12.2017 року ОСОБА_1 подано заяву до Військовому комісару Новоайдарського районного військового комісаріату про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю сина (смерть пов`язана із виконанням обов`язків військової служби) із додатками.

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі також - Комісія) від 26.10.2018 року №105, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, а саме (пункт 10) матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 року внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, старшого солдата ОСОБА_2 (Луганський ОВК).

Комісією встановлено, що причиною смерті є порушення ним правил безпеки та особиста недисциплінованість під час проведення навчальних стрільб (невикористання засобів індивідуального бронезахисту та перебування у неналежному місці під час проведення учбових стрільб), про що зазначено в наказі командира військової частини В2970 від 16.06.2017 року №862 «Про підсумки службового розслідування за фактом загибелі старшого прапорщика ОСОБА_3 та солдата ОСОБА_2 ».

Крім цього, Комісією взято до уваги, що на час загибелі старший солдат ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджено листом Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 13.03.2018 року №35.

Керуючись статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Комісією відмовлено ОСОБА_1 , матері загиблого військовослужбовця Збройних сил України ОСОБА_2 , у призначенні одноразової грошової допомоги.

Вважаючи цю відмову протиправною, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та пояснення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до абзацу 2 статті 41 Закону України 25.03.1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно з преамбулою Закону України 20.12.1991 року № 2011-XII «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №2011) цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 статті 3 Закону №2011 дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 статті 16 Закону №2011 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Відповідно до частини першої статті 16-1 Закону №2011 у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Згідно з абзацом 1 підпункту а пункту 1 статті 16-2 Закону №2011 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Пунктом 1 статті 16-3 Закону №2011 встановлено, що одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.

Відповідно до пунктів 6, 9 статті 16 Закону №2011 одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (із змінами і доповненнями) (далі також - Порядок №975 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до абзаців 2, 3 пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Пунктом 10 Порядку №975 визначено, що члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи: заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги; витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу); витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

До заяви додаються копії: документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства; свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста; свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого); свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові); довідки органу реєстрації або відповідного житлово-експлуатаційного підприємства, організації чи органу місцевого самоврядування про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста; сторінок паспортів повнолітніх членів сім`ї з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою); рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста); рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім`ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні).

Відповідно до пунктів 13, 14, 15, 16 Порядку №2011 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.

Рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Фінансування витрат, пов`язаних з виплатою одноразової грошової допомоги, здійснюється відповідно до статті 23 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до пункту 1 розділу І наказу Міністерства оборони України від 26.10.2016 року № 564 «Про затвердження Положення про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум» (далі також - Порядок №564), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2016 року за № 1497/29627 це Положення визначає основні функції, завдання, повноваження Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Комісія), а також порядок організації її роботи.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку №564 основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішень про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статтею 21-4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та компенсаційних сум військовослужбовцям, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання обов`язків військової служби у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках, передбачених резолюціями Генеральної Асамблеї ООН та постановою Кабінету Міністрів України від 05 травня 1994 року № 290 «Про затвердження Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які загинули під час виконання обов`язків військової служби чи служби в органах внутрішніх справ у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках».

Відповідно до абзаців 4-11 пункту 3 розділу ІІ Порядку №564 для прийняття обґрунтованого рішення до Комісії додатково подають: довідку про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, форма якої наведена у додатку 1 до Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (за наявності); копії посвідчень члена сім`ї загиблого, форма якого наведена у додатку 4 до постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни» для сімей загиблих (померлих) ветерана війни (за наявності); витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян (за наявності): про державну реєстрацію народження дитини; про державну реєстрацію смерті; документи, що підтверджують участь військовослужбовця в бойових діях, перелік яких визначено Положенням про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07 травня 2015 року № 200, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 травня 2015 року за № 531/26976 (за наявності); документ, який підтверджує, що заявник не скористався правом на одержання одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, встановлених іншими нормативно-правовими актами (за наявності).

Згідно з пунктом 1 статті 16-4 Закону №2011, який кореспондується з пунктом 19 Порядку №975 та пунктом 4 розділу ІІ Порядку №564 призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що днем виникнення права ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги є 26.04.2017 року (свідоцтво про смерть від 03.05.2017 року серії НОМЕР_2 ) - дата загибелі (смерті) військовослужбовця ОСОБА_2 (посвідчення від 03.10.2014 року серії НОМЕР_1 ).

20.12.2017 року ОСОБА_1 подано заяву Військовому комісару Новоайдарського районного військового комісаріату про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю сина (смерть пов`язана із виконанням обов`язків військової служби).

Судом встановлено, що до заяви позивачем долучено у якості додатків: згода на обробку даних (2 примірника, 2 арк.), копія витягу з наказу в/ч А0693 від 04.07.2017 року №3 (2 примірника, 4 арк.), копія посвідчення учасника бойових дій (2 примірника, 2 арк.), копія довідки про участь в АТО (2 примірника, 2 арк.), копія лікарського свідоцтва про смерть (2 примірника, 2 арк.), копія витягу з протоколу ВАК (2 примірника, 2 арк.), копія витягу з наказу ВЧПП В2970 (2 примірника, 2 арк.), копія витягу акту службового розслідування (2 примірника, 8 арк.), копія рішення командира ВЧПП В2970 (2 примірника, 2 арк.), копія довідки про склад сім`ї з особової справи (2 примірника, 2 арк.), копія свідоцтва про народження (2 примірника, 2 арк.), копія паспорту, іпн. (2 примірника, 2 арк.), копія рішення суду (2 примірника, 2 арк.), довідка про склад сім`ї (2 примірника, 2 арк.), копія банківського рахунку (2 примірника, 2 арк.), копія свідоцтва про розірвання шлюбу (2 примірника, 2 арк.).

Судом встановлено, що вказаний перелік документів відповідає переліку необхідних документів, встановлених пунктом 10 Порядку №795, що відповідачем не оспорюється.

Отже, позивачем дотримано процедуру реалізації права на одноразову грошову допомогу, у порядку, передбаченому Законом №2011, Порядком №975 та долучено додаткові документи, які визначено абзацами 4-11 пункту 3 розділу ІІ Порядку №564 як такі, що подаються особою, для прийняття обґрунтованого рішення Комісією.

Водночас, відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.10.2018 року №105, розглянувши подані документи, Комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оскільки Комісією встановлено, що причиною смерті є порушення ним правил безпеки та особиста недисциплінованість ОСОБА_2 під час проведення навчальних стрільб (невикористання засобів індивідуального бронезахисту та перебування у неналежному місці під час проведення учбових стрільб), про що зазначено в наказі командира військової частини В2970 від 16.06.2017 року №862 «Про підсумки службового розслідування за фактом загибелі старшого прапорщика ОСОБА_3 та солдата ОСОБА_2 ».

Крім цього, Комісією взято до уваги те, що на час загибелі старший солдат ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджено листом Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 13.03.2018 року №35.

Керуючись статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Комісією відмовлено ОСОБА_1 , матері загиблого військовослужбовця Збройних сил України ОСОБА_2 , у призначенні одноразової грошової допомоги.

Щодо цих висновків Комісії, суд зазначає наступне.

Службовим розслідуванням, проведеного на виконання наказу командира військової частини - польова пошта В2970 від 26.04.2017 року №580 «Про призначення службового розслідування за фактом загибелі старшого прапорщика ОСОБА_3 та солдата ОСОБА_2 », встановлено, що «… причинами та умовами, що призвели до загибелі військовослужбовців було: невиконання наказів командира військової частини - польова пошта В2970 від 24.04.2017 року №566-569 «Про організацію проведення стрільб (навчань) та забезпечення виконання вимог безпеки на полігоні військової частини - польова пошта В6250» посадовими особами, що були відповідальні за організацію та проведення стрільб, якими не вжито необхідних заходів щодо запобігання порушенням правил безпеки військовослужбовцями оточення під час проведення стрільб.

Тимчасово виконуючий обов`язки начальника полігону військової частини - польова пошта В6250 старший прапорщик ОСОБА_4 . - у відповідності до розділу 2 пункту 2.2 підпункту 2.2.1 Положення зі служби полігонів не забезпечив організацію та дотримання заходів безпеки на полігоні; підпункту 2.2.2. не вжив дійових заходів для забезпечення безпеки військ, які знаходяться на полігоні, запобігання катастрофам, аваріям і нещасним випадкам на навчальних об`єктах та особисто контролювати дотримання заходів безпеки на полігоні, особисто інструктувати посадових осіб, що керують стрільбою та її обслуговують з питань виконання ними службових обов`язків.

Нехтування старшим прапорщиком ОСОБА_3 та солдатом ОСОБА_2 заходами безпеки (засоби індивідуального бронезахисту не використовували) та їх особиста недисциплінованість (вимога наказу КСВ ЗС України від 25.12.2008 №600 «Про затвердження Положення зі служби полігонів Сухопутних військ ЗС України» п.7.9.3 та п. 7.9.1)».

З огляду на викладене, за результатами службового розслідування запропоновано вважати смерть, зокрема, ОСОБА_2 такою, що сталася під час виконання службових обов`язків.

З викладеного висновується, що причиною загибелі (смерті) солдата ОСОБА_2 є не лише порушення ним правил безпеки та особиста недисциплінованість під час проведення навчальних стрільб (невикористання засобів індивідуального бронезахисту та перебування у неналежному місці під час проведення учбових стрільб), а й невжиття необхідних заходів щодо запобігання порушенням правил безпеки військовослужбовцями оточення під час проведення стрільб відповідальними за це посадовими особами військової частини - польова пошта В6250.

Отже, Комісією помилково не враховано усіх причин загибелі (смерті) військовослужбовців, зокрема, солдата ОСОБА_2 , встановлених службовим розслідуванням, що свідчить про не дотримання принципу об`єктивності Комісією під час прийняття оскаржуваного рішення.

Разом з тим, з аналізу положень законодавства, а саме пункту 1 статті 16-4 Закону №2011 та пункту 19 Порядку №975, висновується, що законодавцем визначено вичерпні випадки не здійснення призначення та виплати одноразової грошової допомоги, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Отже, слід дійти висновку, що навіть порушення старшим солдатом ОСОБА_2 правил безпеки та особиста недисциплінованість ОСОБА_2 під час проведення навчальних стрільб (невикористання засобів індивідуального бронезахисту та перебування у неналежному місці під час проведення учбових стрільб) не є та не може слугувати підставою для відмови у призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 на підставі статті 16-4 Закону №2011 та Порядку №975.

Щодо вказаних Комісією в оскарженому рішенні обставин перебування солдата ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння (лист Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 13.03.2018 року №35), що слугувало причиною відмови позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, суд зазначає наступне.

Відповідно до копії Довідки Комунального закладу охорони здоров`я Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи про причину смерті від 28.04.2017 року №139-Чт/17, наявного у матеріалах справи, смерть ОСОБА_2 настала внаслідок випадків ушкодження з невизначеним наміром.

Згідно з копією витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Північного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців, наявною у матеріалах справи, на підставі Протоколу засідання ВЛК Північного регіону від 20.11.2017 року №432, встановлено, що поранення і причина смерті ОСОБА_2 пов`язані з виконанням обов`язків військової служби.

Дослідивши зміст вказаних копій документів, які є належними доказами, що свідчать про причини та обставини смерті солдата ОСОБА_2 , судом встановлено відсутність встановленого уповноваженими структурами факту перебування солдата ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння під час виконання службових обов`язків у день загибелі (смерті) 26.04.2017 року.

У висновку службового розслідування також відсутні відомості щодо можливого алкогольного сп`яніння солдата ОСОБА_2 у цей день та відповідних доказів (на кшталт, свідчень особового складу військової частини та наявності адміністративного протоколу).

Суд звертає увагу, що лист Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 13.03.2018 року №35, на який посилається Комісія в оскаржуваному рішенні та відповідач у відзиві, останнім до матеріалів справи не долучено.

Крім того, в оскаржуваному рішенні Комісія посилається на положення статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також - КУпАП), відповідно до змісту якої розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння - тягнуть за собою накладення штрафу від сімдесяти до ста сорока п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до п`яти діб.

Отже, на підставі листа Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 13.03.2018 року №35 Комісія дійшла висновку про вчинення солдатом ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, яке полягало у вчинення дій під час виконання службових обов`язків у стані алкогольного сп`яніння.

Так, відповідно до абзацу 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною п`ятою статті 15 КУпАП передбачено, що за вчинення військових адміністративних правопорушень військовослужбовці, а також військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б цього Кодексу, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність (до якої входить й стаття 172-20 КУпАП).

Отже, слід дійти висновку, що вчинення військовослужбовцем дій, передбачених статтею 172-20 КУпАП, є різновидом адміністративного правопорушення, вчиненого спеціальним суб`єктом.

Відповідно до статті 221 КУпАП судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою - четвертою та сьомою статті 41, статтями 41-1 - 41-3, 42-1, 42-2, частиною першою статті 44, статтями 44-1, 46-1, 46-2, 51, 51-2, частинами другою, четвертою та п`ятою статті 85, статтями 85-1, 88 - 88-2, 89, 90, 91, 91-5, 92-1, 96-2, 98, 101-103, 103-3, частиною першою статті 106-1, статтями 106-2, 107-1, частиною другою статті 112, частинами четвертою, сьомою і дев`ятою статті 121, частиною четвертою статті 122, статтями 122-2, 122-4, 122-5, частинами другою і третьою статті 123, статтею 124, частиною третьою статті 126, частиною четвертою статті 127, статтею 127-1, статтею 130, частиною третьою статті 133, статтями 135-1, 139, частиною четвертою статті 140, статтями 146, 149-1, частиною другою статті 154, статтею 155-1, частинами першою, третьою і четвертою статті 156, статтями 160, 162, 162-1, 162-3, 163-1 - 163-4, частиною другою статті 163-7, статтями 163-12, частинами другою і третьою статті 163-17, статтями 164, 164-3, 164-5 - 164-19, 166-1 - 166-4, частинами першою, другою, дев`ятою та десятою статті 166-6, 166-8 - 166-12, 166-14 - 166-18, 166-21, 166-22, 166-23, 166-24, 166-25, 171-2, 172-4 - 172-20, 173 - 173-2, 173-4, 174, 177-2, частиною третьою статті 178, статтею 180-1, частинами першою, другою і третьою статті 181, частиною другою статті 182, статтями 183-1 - 185-11, 185-13, 186-1, 186-5 - 186-8, 187, 188, 188-1, 188-13 (крім справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з невиконанням законних вимог державного виконавця), 188-14, 188-16, 188-17, 188-19, 188-22, 188-25, 188-27, 188-28, 188-31, 188-32, 188-33, 188-34, 188-35, 188-38, 188-39, 188-40, 188-41, 188-45, 188-46, 188-47, 188-48, 188-49, 188-50, частиною першою статті 189-1, статтями 189-3, 190, 191, 193, 195-1 - 195-6, статтями 204-1, 204-3, 206-1, 212-2 - 212-21 цього Кодексу, а також справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років.

Згідно із статтею 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу пунктів 1, 11, 14 частини першої статті 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати: уповноважені на те посадові особи: органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (про правопорушення, вчинені військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов`язків, - стаття 44, частини друга і третя статті 123, статті 172-10 - 172-20, 173, 174, 178, 182, 184-1, 185 і 185-7); прокурор (статті 172-4 - 172-20, 185-4, 185-8, 185-11); командири (начальники) військових частин (установ, закладів), командири підрозділів, які уповноважені на те командирами (начальниками) військових частин (установ, закладів) (статті 172-10 - 172-20).

Згідно з абзацами 1, 2 частини першої статті 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 42-2, частиною першою статті 44, статтями 44-1, 106-1, 106-2, 162, 172-10 - 172-20, 173, 173-1, 173-2, 178, 185, частиною першою статті 185-3, статтями 185-7, 185-10, 188-22, 203 - 206-1, розглядаються протягом доби, статтями 146, 160, 185-1, 212-7 - 212-20 - у триденний строк, статтями 46-1, 51, 166-9, 176 і 188-34 - у п`ятиденний строк, статтями 101-103 цього Кодексу - у семиденний строк. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою і другою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), розглядаються уповноваженою особою невідкладно після виявлення правопорушення та отримання відомостей про суб`єкта цього правопорушення.

Враховуючи викладене, висновується, що у разі наявності підстав вважати, що військовослужбовець перебуває у стані алкогольного сп`яніння під час виконання службових обов`язків, одним з уповноважених суб`єктів, вичерпний перелік яких встановлено пунктами 1, 11, 14 частини першої статті 255 КУпАП, складається протокол про адміністративне правопорушення, який, у визначені законодавством строки, передається до відповідного районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду, у відповідності до статті 221 КУпАП для здійснення розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Отже, належним доказом, який міг свідчити про вчинення або не вчинення солдатом ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 172-20 КУпАП, є лише відповідне судове рішення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституцій України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Водночас, як вбачається із змісту оскаржуваного рішення, Комісією самостійно прийнято рішення про те, що солдатом ОСОБА_2 вчинено адміністративне правопорушення, передбачене статтею 172-20 КУпАП, на підставі листа Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 13.03.2018 року №35, чим порушено дискреційні повноваження суду.

Таким чином, позивач має право на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до приписів статті 16 Закону України №2011-ХІІ та Порядку №975.

Доказів протилежного представником відповідача до суду не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання протиправним рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.10.2018 року №105 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , матері загиблого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 у зв`язку з його необґрунтованістю.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Міністерства оборони України виплатити ОСОБА_1 , матері загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , передбачену статтею 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців га членів їх сімей" одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження військової служби у військовому резерві, у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Підпунктом 27 пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671 «Про затвердження Положення про Міністерство оборони України» зазначено, що Міністерство оборони України приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міноборони.

З огляду на те, що судом встановлено, що позивачем виконано усі вимоги Порядку №975 та Закону №2011, та встановлено відсутність підстав, передбачених статтею 16-4 Закону №2011, слід дійти висновку, що відповідачем мало б бути прийнято рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону №2011.

Відповідно пункту 4 до частини другої, абзацу другого частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, з встановлених судом обставин слід дійти висновку, що єдиним рішенням, яке може бути прийнято Міністерством оборони України щодо заяви позивача від 20.12.2017 року є рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження військової служби у військовому резерві, у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

У рішенні Верховного Суду України від 16.09.2015 року у справі № 21-1465а15 зазначено, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 01.03.2018 року у справі № 826/22282/15, дискреційні повноваження мають місце тоді, коли «суб`єкт може вільно обирати між двома чи більшою кількістю альтернатив, кожна з яких буде правомірною. Якщо ж правомірним може вважатися лише один варіант поведінки, дискреційні повноваження відсутні.», «тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Відповідно до висновків, зроблених в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.08.2016 року по справі № 806/639/15 «у деяких справах, відповідач - орган державної влади помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій. Підставою для відмови у прийнятті такого рішення можуть бути лише визначені законодавством обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - видати розпорядження, або відмовити у його виданні, існує лише один правомірний варіант поведінки.»

В спірних правовідносинах повноваження відповідача, на думку суду, не є дискреційними, оскільки в останнього відсутні альтернативні варіанти поведінки, а є лише один - призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження військової служби у військовому резерві, у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Згідно статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно положень статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також доводи позивача та відповідача щодо заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі з метою ефективного забезпечення захисту прав позивача.

Відповідно до абзацу 2 частини п`ятої статті 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на те, що позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а інших судових витрат сторонами не заявлено, питання розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 6, 9, 73-80, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.10.2018 року №105 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , матері загиблого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 ;

3. Зобов`язати Міністерство оборони України виплатити ОСОБА_1 , матері загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , передбачену статтею 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців га членів їх сімей" одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження військової служби у військовому резерві, у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, адреса: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6);

Третя особа: Луганський обласний військовий комісаріат (код ЄДРПОУ 07668758, адреса: 93402, м. Сєвєродонецьк, вул. Б. Ліщини, 38).

Повне рішення складено 26.11.2019 року.

Суддя Л.О. Маруліна