Рішення № 85927891, 02.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2019 року м. Київ №826/16742/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,

при секретарі судового засідання Вовк І.Р.,

за участю представників:

позивача - адвоката Таболіна О.С.,

відповідача - Дубенка В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - АТ "Дельта Банк") до Офісу великих платників податків ДФС (далі - Офіс ВПП ДФС) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2018р. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадиров В.В. звернувся до суду з позовом, в якому просить:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо спрямування сплачених позивачем після запровадження у ньому процедури тимчасової адміністрації сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на погашення недоїмки за період з 20.02.2015 по 26.02.2015 у розмірі 5637654,82 грн., що вже існувала в АТ "Дельта Банк" на дату запровадження процедури тимчасової адміністрації - на 03.03.2015;

2) зобов`язати відповідача привести дані з обліку єдиного внеску на загальнообо-в`язкове державне соціальне страхування у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом коригування (відображення) облікових показників інтегрованої картки платника - АТ "Дельта Банк" в частині віднесення перерахованих ним у період з березня 2015р. по вересень 2018р. коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страху-вання до відповідних звітних періодів, за які внесок був сплачений, та в повному обсязі спрямувати сплачені АТ "Дельта Банк" внески в рахунок погашення поточних зобов`язань з оплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Підставою позову зазначено те, що станом на 03.03.2015 за АТ "Дельта Банк" обліко-вувалася заборгованість з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страху-вання у сумі 5637654,82 грн., яка, як вважає позивач посилаючись на ст.ст. 45, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", підлягала заявленню відповіда-чем як кредиторська вимога і включенню до реєстру акцептованих вимог кредиторів. Однак, до позивача кредиторські вимоги на вказану суму не надходили. Натомість сплачений позивачем після 03.03.2015 єдиний внесок за зобов`язаннями, що виникли після введення тимчасової адміністрації, зараховувався відповідачем в рахунок погашення цієї заборгова-ності, а після її погашення - в хронологічному порядку за наступні звітні періоди, що, на думку позивача, суперечить вимогам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Такі дії відповідача призвели до того, що за січень-вересень 2018р. за позива-чем обліковується заборгованість у суму 3903202,91 грн., хоча, як стверджує позивач, він повністю сплатив єдиний внесок за вказані періоди.

Зазначає, що впродовж 2016-2018рр. позивач звертався до відповідача, який надав від-повідь про відсутність технічної можливості здійснення іншого порядку погашення заборго-ваності та зміни черговості зарахування поточних платежів в інтегрованій картці платника (далі - ІКП). Однак, з такою позицією позивач не погоджується, посилаючись положення п.п. 1, 3-5 розділу І Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України опера-тивного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за №751/28881 (далі - Порядок №422), якими передбачено можливість коригу-вання облікових показників в ІКП у ручному режимі, виключно за рішенням керівника (зас-тупника керівника) органу.

Також, зазначає, що у 2016р. неодноразово звертався до ДФС України, яка повідомила про те, що суми, які надходять від платника єдиного внеску після з`явлення кредиторських вимог, зараховуються в рахунок поточних платежів.

Представником відповідача Домніцькою О.С. подано відзив, в якому вона просить відмовити в позові, посилаючись на такі обставини. Заборгованість із сплати єдиного внеску по АТ "Дельта банк" вперше виникла після поданого звіту за лютий 2015р. №1510813370 (вх. 18.03.2015). Станом на 01.03.2015 переплата (авансові платежі) по сплаті єдиного внеску складала 6203359,70 грн.; станом на 20.03.2015 виникла недоїмка у сумі 1797262,65 грн., а станом на 31.03.2015 недоїмка погашена в повному обсязі (за рахунок поточних платежів).

Зазначає, що в ІКП за період з 20.02.2015 по 26.02.2015 відсутня заборгованість із сплати єдиного внеску у сумі 5637654,82 грн., на яку посилається позивач. На початок лікві-дації АТ "Дельта Банк" 05.10.2015 борг по сплаті єдиного внеску складав 184503,09 грн.

Зазначає абз. 13 п. 2, п. 1 розділ IV Порядку №422, яким передбачено зарахування коштів платника в першу чергу в рахунок погашення основної суми боргу згідно з черго-вістю його виникнення, незалежно від визначеного платником напрямку сплати.

Додатково зазначила про те, станом на 17.01.2019 позивач має заборгованість із сплати єдиного внеску у сумі 3842696,60 грн.

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався. Інших заяв по суті справи від сторін не надійшло.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами і витребу-вані судом докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Із 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію в АТ "Дельта Банк" на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 №150 і рішень виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 №51 і від 08.04.2015 №71.

Із 05.10.2015 розпочато процедуру ліквідації АТ "Дельта Банк" на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 №664 і рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.10.2015 №181. Строк здійснення процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" продовжений до 04.10.2020 включно.

Позивач стверджує про виникнення станом на 03.03.2015 недоїмки із сплати єдиного внеску у розмірі 5637654,82 грн. за лютий 2015р., на підтвердження чого додав до позовної заяви меморіальні ордери про сплату єдиного внеску за період з 20.02.2015 по 26.02.2015 на загальну суму 5637654,82 грн. (т. 1 а.с. 22-43).

Також, на пропозицію суду подати додаткові докази на підтвердження факту виник-нення 03.03.2015 цієї недоїмки, позивач надав виписки по особовим рахункам за період з 20.02.2015 по 02.03.2015 про перерахування сум єдиного внеску (т. 1 а.с. 98-131), оборотно-сальдову відомість за період з 01.03.2015 по 02.03.2015 і витяг з протоколу б/н засідання Центральної інвентаризаційної комісії для проведення інвентаризації активів і зобов`язань АТ "Дельта Банк" з метою складання відкоригованого балансу неплатоспроможного банку, у пп.пп. 4.31.3 і 4.35.2 якого зазначено про кредиторську заборгованість за єдиним внеском за лютий 2015р. у загальній сумі 5637654,82 грн. (т. 1 а.с. 132, 133).

Суд зазначає, що вказані докази підтверджують факти нарахування (утримання) пози-вачем у період з 20.02.2015 по 26.02.2015 сум єдиного внеску за лютий 2015р. у загальному розмірі 5637654,82 грн. Проте, дані докази не свідчать про виникнення недоїмки станом на 03.03.2015 у сумі 5637654,82 грн., зважаючи на наступне.

З`ясовуючи факт виникнення 03.03.2015 недоїмки за лютий 2015р. у сумі 5637654,82 грн. суд витребував у відповідача ІКП, з якої вбачається, що протягом лютого 2015р. за пози-вачем обліковувалася переплата (т. 2 а.с. 35-43); станом на 28.02.2015-02.03.2015-18.03.2015 переплата становила 6203359,67 грн. (т. 2 а.с. 43), що підтверджує наведені відповідачем у відзиві обставини і спростовує твердження позивача про наявність станом на 03.03.2015 недоїмки у сумі 5637654,82 грн.

Згідно з копією звіту страхувальника за лютий 2015р. від 06.03.2015 (т. 1 а.с. 160-164) позивачем визначено загальну суму єдиного внеску, що підлягає сплаті за лютий 2015р., у розмірі 11701407,55 грн.

Зважаючи на ч. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єди-ного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", згідно з якою позивач зобов`язаний сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, то вказана позивачем у звіті за лютий 2015р. сума єдиного внеску у розмірі 11701407,55 грн. відображена у ІКП у графі "Нараховано/зменшено" саме 20.03.2015 (т. 2 а.с. 46), а відтак недоїмка із сплати єдиного внеску за лютий 2015р. могла виникнути не раніше 20.03.2015, а не 03.03.2015, як помилково стверджує позивач.

Згідно з ІКП станом на 20.03.2015 у позивача виникла недоїмка у сумі 1797262,65 грн. (з урахуванням наявної на той час переплати) (т. 2 а.с. 49), що підтверджує наведені відповідачем у відзиві обставини. Станом на 31.03.2015 дану недоїмку погашено, переплата становила 838969,64 грн. (т. 2 а.с. 54).

Згідно з ІКП станом на 05.10.2015 (дата початку ліквідації позивача) недоїмка по сплаті єдиного внеску становила 183744,42 грн. (т. 2 а.с. 57).

Отже, судом не встановлено фактів виникнення у позивача станом на 03.03.2015 недоїмки із сплати єдиного внеску за лютий 2015р. у сумі 5637654,82 грн., а також існування цієї недоїмки станом на 05.10.2015.

У заяві про кредиторські вимоги від 19.10.2015 №23213/10/28-10-23-16 відповідачем не зазначалося про наявність недоїмки із сплати єдиного внеску (т. 2 а.с. 1-11). У доповненні до заяви про кредиторські вимоги від 17.02.2016 №3397/10/28-10-23-26 з доданою довідкою про стан податкового боргу від 17.02.2016 №3395/10/28-10-23-26 (т. 2 а.с. 12-19) відповідач зазначив про наявність станом на 15.02.2016 недоїмки із сплати єдиного внеску у сумі 1699523,51 грн. (з урахуванням переплати у сумі 546688,45 грн. та сплати 2662383,77 грн.).

Вказана у доповненні сума недоїмки підтверджується даними з ІКП (т. 2 а.с. 69).

Позивач неодноразово звертався до відповідача з питанням приведення податкового облік у відповідність, відобразивши зарахування коштів єдиного внеску, що були перерахо-вані з 03.03.2015 на погашення зобов`язань, що виникли та були відображені у звітах, почи-наючи з березня 2015р., а також щодо проведення звірки, що підтверджується копіями заяв від 06.05.2016 №3947, від 01.08.2016 №6609, від 06.09.2016 №7456, від 28.09.2016 №7945, від 12.12.2016 №9888, від 07.02.2017 №817, від 19.09.2017 №6490, від 25.05.2018 №3981.

У листах від 24.05.2016 №11550/10/28-10-43-1-23, від 13.09.2016 №3199/10/28-10-07-02-14, від 19.10.2016 №5845/10/28-10-43-01-23, від 23.12.2016 №13668/10-28-10-43-01-23, від 01.03.2017 №12298/10/28-10-43-01-23, від 28.09.2017 №50705/10/28-10-43-01-23 відповідачем надавалися відповіді про неможливість встановлення іншого порядку погашення недоїмки та зарахування платежів єдиного внеску поза чергою; про необхідність отримання відповіді ДФС України, до якої звернувся відповідач; про можливість провести звірку розрахунків в електронному кабінеті платника податків, розміщеному на офіційному порталі ДФС України.

Позивач звернувся до ДФС України із заявою від 21.06.2016 №5356, в якій просив привести податковий облік у відповідність, відобразивши зарахування коштів єдиного внеску, що були перераховані з 03.03.2015 на погашення зобов`язань, що виникли та були відображені у звітах, починаючи з березня 2015р.

Листом ДФС України від 14.07.2016 №15235/6/99-99-13-02 надано відповідь, в якій позивачу повідомлено про те, що суми, що надходять від платника єдиного внеску після заявлення кредиторських вимог, зараховуються в рахунок поточних платежів.

Листом ДФС України від 09.07.2018 №22907/6/99-99-13-02-01-15 надано відповідь, в якій позивачу повідомлено про наявність станом на 03.03.2015 переплати у сумі 6203359,70 грн., виникнення недоїмки станом на 20.03.2015 у сумі 1797262,65 грн. та погашення її ста-ном на 31.03.2015; наявність недоїмки станом на 05.10.2015 у сумі 184503,09 грн., а також про наявність заборгованості з єдиного внеску, яка виникла після поданих звітів у 2018р.

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння єдиного внеску і правильності ведення відповідачем обліку нарахованих і сплачених позивачем сум єдиного внеску.

Як визначено у п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464), недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у стро-ки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. ст. 9 Закону №2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гір-ничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця (абз. 1).

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошо-вого забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фак-тичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань (абз. 2).

Згідно із ст. 25 Закону №2464 у разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїм-ки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення (ч. 6).

Сума недоїмки не підлягає списанню, зокрема в разі укладення з платником єдиного внеску мирової угоди відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспромож-ності боржника або визнання його банкрутом", крім випадків повної ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, визнання її безвісно відсутньою, недієздатною, оголошення померлою та відсутності осіб, які відповідно до цього Закону несуть зобов`язання із сплати єдиного внеску (ч. 7).

У разі ліквідації юридичної особи - платника єдиного внеску або втрати платником з інших причин статусу платника єдиного внеску сума недоїмки сплачується за рахунок коштів та іншого майна платника (ч. 8).

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для задоволення вимоги про визнання протиправними дії відповідача щодо спрямування сплачених позивачем після за-провадження тимчасової адміністрації сум єдиного внеску на погашення недоїмки за період з 20.02.2015 по 26.02.2015 у розмірі 5637654,82 грн., що існувала у позивача на дату запровадження процедури тимчасової адміністрації - на 03.03.2015, суд зважає на таке.

Позивачем не доведено фактів виникнення станом на 03.03.2015 недоїмки із сплати єдиного внеску у сумі 5637654,82 грн., а твердження позивача про наявність станом на 03.03.2015 (дата запровадження тимчасової адміністрації) і станом на 05.10.2015 (дата почат-ку ліквідації) недоїмки із сплати єдиного внеску у розмірі 5637654,82 грн. за лютий 2015р. не підтверджені відповідними засобами доказування та спростовані у повній мірі доказами, які надані відповідачем. При цьому, позивачем не було спростовано факт погашення недоїмки, яка виникла 20.03.2015, і факт існування станом на 31.03.2015 переплати.

Зважаючи на те, що стверджуваний позивачем борг був відсутнім, як на дату запрова-дження тимчасової адміністрації, так і на дату початку ліквідації, тому він не міг бути заявле-ний відповідачем як кредиторська вимога згідно із ст.ст. 45, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а твердження позивача про протилежне є помилковими.

Крім того, станом на 03.03.2015 рішення про відкликання ліцензії та ліквідацію АТ "Дельта Банк" прийнято не було, а лише запроваджено у ньому тимчасову адміністрацію, тому посилання позивача на положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо права кредиторів заявити кредиторські вимоги, які існували на дату початку ліквідації банку, є безпідставними.

Щодо зарахування відповідачем сум єдиного внеску, сплачених позивачем після 03.03.2015, то позивачем не наведено обґрунтування порушення такими діями вимог Закону №2464, який є спеціальним законодавчим актом у цій сфері, чи Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а судом таких порушень не встановлено. Водночас, такі дії відповідача відповідають приписам ч. 6 ст. 25 Закону №2464.

За встановлених судом у цій справі обставин, підстав для задоволення вищевказаної вимоги не має.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для задоволення вимоги про зобов`язання відповідача привести дані з обліку єдиного внеску у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом коригування (відображення) облікових показників ІКП - АТ "Дельта Банк" в частині віднесення перерахованих ним у період з березня 2015р. по вересень 2018р. коштів єдиного внеску до відповідних звітних періодів, за які внесок був сплачений, та в повному обсязі спрямувати сплачені АТ "Дельта Банк" внески в рахунок погашення поточних зобов`язань з оплати єдиного внеску, суд зважає на таке.

Пунктом 5 розділу І Порядку №422 передбачено можливість коригування облікових показників ІКП у ручному режимі, яке здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.

Посилаючись на дане положення, позивач не надав суду доказів прийняття керівником (заступником керівника) Офісу ВПП ДФС рішення про ручне коригування облікових показ-ників ІКП за спірний період. Проте, предмет позову не стосується зобов`язання відповідача прийняти таке рішення і суд не вбачає підстав для виходу за межі позовних вимог, оскільки, по-перше, із такою заявою позивач не звертався до керівника Офісу ВПП ДФС, а по-друге, позивачем не доведено фактів внесення до ІКП некоректних записів за період з 20.02.2015 по 31.03.2015, а судом таких випадків не виявлено.

Щодо заборгованості, яка обліковувалася за позивачем у січні-вересні 2018р. у сумі 1682581,13 грн., яка, як вважає позивач, виникла у зв`язку із неправильним зарахуванням відповідачем сум єдиного внеску у рахунок погашення недоїмки у сумі 5637654,82 грн. за лютий 2015р., то такі доводи позивача є помилковими, адже, як вже було зазначено, судом не встановлено виникнення цієї недоїмки, а станом на 31.03.2015 за позивачем обліковувалася переплата із сплати єдиного внеску, що дає суду беззаперечні підстави для висновку про те, що недоїмка у січні 2018р. виникла не у зв`язку з тими обставинами, про які позивач зазначає у позовній заяві та які стали підставою цього позову.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вищевказаної вимоги. Водночас, виявлення позивачем інших обставин, які призвели до відображення у січні 2018р. недоїмки із сплати єдиного внеску, можуть підставою для нового позову.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позо-ву і відсутність підстав для його задоволення, зважаючи на недоведеність позивачем тих обставин, на які він посилається у підтвердження позовних вимог, недоведеність ним фактів порушення відповідачем правильності відображення в ІКП даних щодо нарахованих і спла-чених позивачем сум єдиного внеску протягом лютого, березня 2015р., а також враховуючи наявність у відповідача законних підстав здійснювати зарахування сплачених позивачем сум єдиного внеску в рахунок погашення заборгованості попередніх періодів впродовж тимчасової адміністрації.

З огляду на відмову у задоволенні позову та згідно із ст. 139 КАС України судові витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 3524 грн. згідно з платіжним дорученням від 03.10.2018 №6474377 не підлягають стягненню на його користь з відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 90, 139, 241-246, 262 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" у задоволенні адмініс-тративного позову повністю.

Позивач: Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк";

01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б; код ЄДРПОУ 34047020.

Відповідач: Офіс великих платників податків ДФС;

04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г; код ЄДРПОУ 39440996.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення рішення.

Повний текст рішення складено 26.11.2019.

Суддя Д.А. Костенко