Постанова № 8592679, 01.03.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-462/10/1370

31 березня 2010 р. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костів М.В.

при секретарі Билень Н.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Ларіонов Р.О., Мармура М.В.

від відповідача 1: Гейшев О.О., Петровський Ю., Біла І.В.

від відповідача 2: Стегній А.В.

від прокуратури: Палига О.І.

розглянувши справу за адміністративним позовом Військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави Міністерства оборони України, в особі органу уповноваженого здійснювати функції держави у спірних відносинах (позивача) Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод», м. Львів, до Державної податкової інспекції у м. Львові, м. Львів, Головного управління державного казначейства України у Львівській області, м. Львів, про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Львові та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

Адміністративний позов заявлено Військовим прокурором Західного регіону України в інтересах держави Міністерства оборони України, в особі уповноваженого органу Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод», м. Львів, до Державної податкової інспекції у м. Львові, Головного управління державного казначейства України у Львівській області, м. Львів, про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Львові №0000492301/2/17174 від 09.10.2009 р. (№0000492301/1/13149 від 05.08.2009 р., №0000492301/0/8134 від 19.05.2009 р.); №0000982301/1/21045 від 07.12.2009 р. (№0000982301/0/15794 від 18.09.2009 р.); №0000462301/2/17175 від 04.10.2009 р. (№0000462301/1/12336 від 23.07.2009 р., №0000462301/0/7891 від 14.05.2009 р.) та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 4669548,15 грн.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14.01.2010 р. відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду на 29.01.2010 р. Розгляд справи відкладався з підстав, передбачених ст. 150 КАС україни.

В судових засіданнях прокурор та представник позивача позов підтримали з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердили, зокрема, що Державне підприємство Міністерства оборони України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» має право на відшкодування податку на додану вартість за червень 2008 р. на суму 497195,52грн., липень 2008 р. на суму 414849,55грн., вересень 2008 р. на суму 416528,89грн., жовтень 2008 р. на суму 47860,00грн., листопад 2008 р. на суму 300611,56грн., грудень 2008 р. на суму 260963,22грн., січень 2008 р. на суму 23529,60грн.; січень 2008 р. на суму 155327,31грн., лютий 2008 р. на суму 10729,62 грн., березень 2008 р. на суму 35330,05 грн., квітень 2008 р. на суму 35530,33 грн., травень 2008 р. на суму 119753,97грн., червень 2008 р. на суму 49127,73грн., липень 2008 р. на суму 212217,97грн., серпень 2008 р. на суму 85703,25грн., вересень 2008 р. на суму 24251,65грн., жовтень 2008 р. на суму 32752,24грн., листопад 2008 р. на суму 11916,70грн., грудень 2008 р. на суму 35554,14грн., січень 2009 р. на суму 634506,73грн., лютий 2009 р. на суму 52084,55грн., березень 2009 р. на суму 39973,94грн., квітень 2009 р. на суму 466666,67грн., травень 2009 р. на суму 232775,41грн., червень 2009 р. на суму 346178,24грн.; січень 2009 р. на суму 127629,31грн.. Вважають, що Державне підприємство Міністерства оборони України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» має право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та його наступне бюджетне відшкодування у вказаних податкових періодах, незалежно від факту сплати цього податку до бюджету за аналогічні податкові періоди своїми контрагентами за договорами ТзОВ «Тіком», ТзОВ «Авіанормаль», ТзОВ«Галілея», ВАТ НТК «Електронприлад», ТзОВ КНІФ «Композит», ТзОВ «Укренерго», ТзОВ «Західний авіаційний центр», МПП «Шаір В», ПП «СВ Трейдінг», ПП «Стимул» та іншими, та їх контрагентами по ланцюгах. Стверджують, що останні мають самостійні розрахунки з бюджетом із цього виду податку, самостійні зобовязання по його сплаті та самостійне право на відшкодування з бюджету у порядку, передбаченому законом. Вказують, що сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобовязаннях останнього та сплачується за підсумками відповідного періоду. Також зазначають, що у січні 2009 р. позивач мав право на відшкодування податку на додану вартість в сумі 1075484,00 грн., а не в сумі 947854,69 грн., оскільки саме 1075484,00 грн. сплачено постачальникам товарів у попередньому податковому періоді грудні 2008 р. Тому безпідставною є відмова у відшкодуванні податку на додану вартість на суму 127629,31 грн. Просять позов задовольнити повністю, визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Львові №0000492301/2/17174 від 09.10.2009 р. (№0000492301/1/13149 від 05.08.2009 р., №0000492301/0/8134 від 19.05.2009 р.); №0000982301/1/21045 від 07.12.2009 р. (№0000982301/0/15794 від 18.09.2009 р.); №0000462301/2/17175 від 04.10.2009 р. (№0000462301/1/12336 від 23.07.2009 р., №0000462301/0/7891 від 14.05.2009 р.) та стягнути бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в загальній сумі 4669548,15 грн.

Представники відповідача - 1 позов заперечили з мотивів, зазначених у запереченнях на позовну заяву №2819/10-010/161 від 11.02.2010 р. Ствердили, що виходячи із суті податку на додану вартість, право на формування податкового кредиту та його подальше відшкодування, виникає лише після оплати податкових накладних на підставі яких його було сформовано та після фактичного надходження сум податку на додану вартість до державного бюджету України за аналогічні попередні податкові періоди від зазначених контрагентів позивача і їх постачальників по ланцюгах. У звязку з цим вважають, що не підлягає бюджетному відшкодуванню у січні 2008 р. грудні 2008 р. та січні 2009 р. червні 2009 р. сума 4541918,84грн., оскільки вона фактично не надійшла до бюджету в обсязі, отриманому постачальниками товарів від ДП МОУ «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод». Також зазначають, що безпідставним є бюджетне відшкодування у січні 2009 р. суми 127629,31 грн., оскільки сплачений постачальникам в ціні товару податок у грудні 2008р. лише в сумі 947854,69 грн. стосується оплати за податковими накладними попередніх періодів. Не охоплюється податковими накладними попередніх періодів різниця в оплаті на суму 127629,31 грн. Внаслідок безпідставності бюджетного відшкодування в загальній сумі 4669548,15 грн., просять у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відповідач-2 позов заперечив за безпідставністю. Посилається на встановлену законодавством процедуру бюджетного відшкодування, яка передбачає попереднє отримання висновку податкового органу. Просить у позові відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ДПІ у м. Львові проведено невиїзні документальні перевірки з питань достовірності визначення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту за 2007 2008 роки, січень травень 2009 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень грудень 2008 року, січень червень 2009 року. За результатами перевірки складено акти за №162/23-4/07684556 від 18.05.2009 р. та №340/23-4/07684556 від 18.09.2009 р. Також ДПІ у м. Львові проведено позапланову виїзну перевірку з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2009 р., про що було складено акт за №151/23-4/07684556 від 27.04.2009 р. На підставі зазначених актів винесено відповідні їм податкові повідомлення-рішення №0000492301/2/17174 від 09.10.2009 р. (№0000492301/1/13149 від 05.08.2009 р., №0000492301/0/8134 від 19.05.2009 р.); №0000982301/1/21045 від 07.12.2009 р. (№0000982301/0/15794 від 18.09.2009 р.) та №0000462301/2/17175 від 04.10.2009 р. (№0000462301/1/12336 від 23.07.2009 р., №0000462301/0/7891 від 14.05.2009 р.).

Зі змісту акту перевірки №162/23-4/07684556 від 18.05.2009 р. вбачається, що між ДПМОУ«Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» (покупцем) та ТзОВ «Тіком» (продавцем) було укладено договір купівлі-продажу запасних частин та комплектуючих виробів до літаків за № 8-АР від 17.09.2007 р. та додаткову угоду до нього № 1 від 10.10.2007 р. На підставі вказаного договору ТзОВ«Тіком» протягом січня, березня вересня, листопаду 2008 року відвантажило обумовлений договором товар, та виписало чотирнадцять видаткових накладних та чотирнадцять податкових накладних на загальну суму 13019164,01 грн., у т.ч. ПДВ 2169860,70 грн. Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включено ТзОВ «Тіком» до податкових зобовязань відповідного періоду, відображено у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за січень, березень вересень, листопад 2008 року (с. 9 акту перевірки).

На підставі отриманих податкових накладних ДП МОУ «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» сформувало податковий кредит січня, березня вересня, листопаду 2008 року на загальну суму 2169860,70 грн. З акту перевірки вбачається, що оплата товару по вказаних податкових накладних відбулась у травні 2008р. на суму 5045306,90 грн. у т.ч. ПДВ 840884,48 грн. (податковим органом частково зараховано оплату суми ПДВ в розмірі 497195,52 грн.), у червні 2008 р. на суму 2489097,22 грн. у т.ч. ПДВ 414849,55 грн., у серпні на суму 2499173,35 грн. у т.ч. ПДВ 416528,89 грн., у вересні на суму 287160,00 грн. у т.ч. ПДВ 47860,00 грн., у жовтні на суму 1803669,33 грн. у т.ч. ПДВ 300611,56 грн., у листопаді на суму 1565779,19 грн. у т.ч. ПДВ 260963,22 грн., у грудні на суму 2489097,22грн. у т.ч. ПДВ 414849,55 грн. Загальна сума оплати по вказаних податкових накладних склала 1961538,34 грн. та була включена ДП МОУ «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» до сум бюджетного відшкодування у червні, липні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2008 р. та січні 2009 р.

Однак за результатами аналізу даних картки особового рахунку ТзОВ «Тіком» та показників декларацій з ПДВ за відповідні періоди, податковим органом було встановлено, що внаслідок наявної у ТзОВ«Тіком» суми податкового кредиту, фактично сплачено до державного бюджету лише 25402,00 грн. Також встановлено, що по вказаних поставках товару ТзОВ«Тіком» є посередником, а постачальником матеріалів є ТзОВ «Комерційна фірма «Скіф-ЛТД» та ТзОВ «Фірма Порада ЛТД». За проведеними господарськими операціями із ТзОВ «Тіком», останніми сплачено до бюджету 15201,00 грн. та 5916,00 грн. відповідно. На підставі наведеного в акті перевірки зроблено висновок, що ДП МОУ «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» завищено відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту на суму 2169860,70 грн., у т.ч. за січень 2008 р. на суму 46259,76 грн., березень 2008 р. на суму 387490,53 грн., квітень 2008 р. на суму 15340,00 грн., травень 2008 р. на суму 48105,23 грн., червень 2008 р. на суму 414849,55 грн., липень 2008 р. на суму 208322,36 грн., серпень 2008 р. на суму 416528,89 грн., вересень 2008 р. на суму 348471,56 грн., листопад 2008 р. на суму 284492,82 грн. В результаті цього, на думку відповідача - 1, завищено заявлену суму бюджетного відшкодування (з врахуванням суми фактичної оплати постачальнику ТзОВ «Тіком») на загальну суму 1961538,34 грн. (у т.ч. за червень 2008 р. - на суму 497195,52 грн., за липень 2008 р. - на суму 414849,55 грн., за вересень 2008 р. - на суму 416528,89 грн., жовтень 2008 р. - на суму 47860,00 грн., за листопад 2008 р. - на суму 300611,56 грн., за грудень 2008р. - на суму 260963,22 грн., за січень 2009р. - на суму 23529,60 грн.), та завищено залишок відємного значення (ряд. 26 декларації), який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 208322,36 грн. А тому, позивачем, на думку відповідача-1, порушено п. 1.3, п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Аналогічні порушення встановлені відповідачем-1 і в акті перевірки №340/23-4/07684556 від 18.09.2009 р. Так, протягом лютого грудня 2007 р., січня грудня 2008 р., січня травня 2009 р. ДП МОУ «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» отримало від постачальників ПП «Ренко-Плюс», ПП «Бі-Трейд», ТзОВ «Омега-Люкс», ПП «СВ Трейдінг», ТзОВ «Авіанормаль», ТзОВ «Торгова компанія «Геніус», ТзОВ «Влада Дон», МПП «Шаір В», ВАТ НТК «Електронприлад», ПП «Стимул», НВК «Квант», ТзОВ КНІФ «Композит», ПП «Сігма Груп», ПП «Юрма Плюс», ТзОВ «Галілея», ТзОВ «Укренерго», ПП «Глобал Люкс», ПП «Пролог», ПП «Комфорт АВС», ПП «Ільвест Плюс», ТзОВ «Західний авіаційний центр», ТОВ «Тіком» товар, передбачений умовами відповідних договорів. На підставі отриманих податкових накладних, ДПМОУ«Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» сформувало податковий кредит у вказаних періодах на загальну суму 3000638,09 грн.. Також, з акту перевірки вбачається, що загальна сума оплати товару по вказаних податкових накладних склала 2580380,49 грн. та була включена ДП МОУ «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» до сум бюджетного відшкодування у січні грудні 2008р. та січні червні 2009 р.. За результатами аналізу даних особових рахунків у відповідних періодах постачальників товару та їх контрагентів по ланцюгах, податковим органом було встановлено що, отримана у ціні товару сума податку на додану вартість була лише частково перерахована останніми до державного бюджету. При цьому, сплачена до державного бюджету сума податку на додану вартість була меншою, ніж сума, отримана в ціні товару. На підставі наведеного в акті перевірки зроблено висновок, що ДП МОУ «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» завищило відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту на суму 3000638,09 грн. у лютому грудні 2007 р., січні грудні 2008 р., січні травні 2009 р., в результаті цього завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на загальну суму 2580380,49грн. у січні грудні 2008р. та січні червні 2009 р., та завищило залишок відємного значення (ряд. 26 декларації), який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 420257,60 грн.

З акту перевірки №151/23-4/07684556 від 27.04.2009 р. вбачається, що підставою для відмови у здійсненні бюджетного відшкодування у січні 2009 року в сумі 127629,31 грн. слугувала оплата податкових накладних попередніх періодів лише в сумі 947854,69 грн., а не в сумі 1075484,00 грн. Оплата товару на вказану різницю в сумі 127629,31 грн. здійснювалась у грудні 2008 р. по податкових накладних, що не охоплювались попередніми податковими періодами. А тому, позивачем, на думку відповідача-1, порушено пп. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Оцінюючи в світлі поданих доказів наведені висновки ДПІ у м. Львові, суд вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», обєктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України. Згідно із п. 6.1. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», обєкти оподаткування, визначені ст. 3 Закону, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Пунктом 7.1., пп. 7.2.1 п.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну. Відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. При цьому, правом видачі податкової накладної користується виключно платник податку на додану вартість, зареєстрований як такий на підставі ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість». З актів перевірок вбачається та не заперечувалось представниками відповідача-1 у судових засіданнях, що усі перелічені продавці товару зареєстровані платниками податку на додану вартість і мають право надавати покупцю (ДПМОУ «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод») відповідні податкові накладні. Надані продавцями податкові накладні містять усі реквізити, передбачені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Належних доказів зворотного суду не надано. Посилання відповідача 1 на те, що ПП «Бі-Трейд», яке видало податкову накладну № 2080000001 від 08.02.2007 р. на момент її видачі не було платником ПДВ, оскільки зареєстроване таким лише 04.05.2007 р., не заслуговує на увагу як таке, що не доведено суду у встановленому порядку належними доказами. Натомість, матеріали справи та надані пояснення свідчать про зворотне, оскільки вказана особа була зареєстрована платником ПДВ з 15.09.2006 р. по 31.03.2008 р.

Згідно із п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у визначених законом випадках. Згідно із пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З наведеного вбачається, що для виникнення права на бюджетне відшкодування платнику податку необхідне відємне значення суми податку та фактична сплата податку в ціні товару (послуг) їх постачальникам у попередніх податкових періодах в розмірі, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

При цьому, суперечить вимогам законодавства висновок акту перевірки №151/23-4/07684556 від 27.04.2009 р. про те, що бюджетному відшкодуванню підлягає сума залишку відємного значення податку, сплачена постачальникам, згідно податкових накладних попередніх періодів. Закон України «Про податок на додану вартість» не повязує фактичну оплату податку, здійснену отримувачем товару у попередньому періоді, з податковими накладними відповідних попередніх періодів. З акту перевірки та декларацій позивача з податку на додану вартість вбачається, що у грудні 2008 р. залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду становить 4183113,00 грн. (рядок 26 декларації). Різниця між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту у січні 2009 р. (рядок 18.2 декларації) є відємною та становить 585677,00 грн. Залишок відємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 декларації) у січні 2009 р. становить 5369425,00 грн. Також у січні 2009 р. частина залишку відємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів становить 1075484,00 грн. Вказана сума була сплачена позивачем у попередньому (грудень 2008 р.) до січня 2009 р. періоді, що підтверджується реєстром платіжних доручень та платіжним дорученнями за грудень 2008 р. У звязку з цим, позивачем правомірно визначено суму бюджетного відшкодування у січні 2009 р. саме в розмірі 1075484,00 грн., відповідно до здійсненої оплати податку у попередньому періоді, а не в розмірі 947854,69 грн., згідно фактично оплачених податкових накладних попередніх періодів.

Так само з матеріалів справи вбачається (акти перевірки №162/23-4/07684556 від 18.05.2009 р. та №340/23-4/07684556 від 18.09.2009 р., декларації позивача з податку на додану вартість), що у позивача протягом січня грудня 2008р. та січня червня 2009 р. наявне відємне значення податку на додану вартість. Із наявних у матеріалах справи розрахунків сум бюджетного відшкодування, доданих до декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди, вбачається що позивачем було сплачено у попередніх податкових періодах постачальникам товарів (послуг) кошти, що відповідають сумі заявленого бюджетного відшкодування. Таким чином, позивач правомірно заявив до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість за червень липень, вересень грудень 2008 р., та січень 2009 р. в загальному розмірі 1961538,34 грн. Також позивачем правомірно заявлено до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість за січень грудень 2008р. та січень червень 2009 р. в загальному розмірі 2580380,49грн.

При цьому, не заслуговує на увагу твердження відповідача-1 про те, що позивач не має права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, оскільки сплачена до державного бюджету продавцями товару ПП «Ренко-Плюс», ПП «Бі-Трейд», ТзОВ «Омега-Люкс», ПП «СВ Трейдінг», ТзОВ «Авіанормаль», ТзОВ «Торгова компанія «Геніус», ТзОВ «Влада Дон», МПП «Шаір В», ВАТ НТК «Електронприлад», ПП «Стимул», НВК «Квант», ТзОВ КНІФ «Композит», ПП «Сігма Груп», ПП «Юрма Плюс», ТзОВ «Галілея», ТзОВ «Укренерго», ПП «Глобал Люкс», ПП «Пролог», ПП «Комфорт АВС», ПП «Ільвест Плюс», ТзОВ «Західний авіаційний центр», ТОВ «Тіком» та їх контрагентами по ланцюгах, сума податку була меншою, ніж сума податку, отримана ними в ціні товару від позивача. Так, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який визначає дату виникнення прав платника податку на податковий кредит, не встановлює звязку між моментом виникнення права на податковий кредит та моментом оплати в бюджет податку на додану вартість. Отже для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає обовязкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету від постачальника, чи його контрагентів. Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується саме платника, який згідно цього закону поніс фактичні витрати по сплаті податку, а не його контрагента. У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. За таких обставин позивач не може нести відповідальність за надходження від продавців товару чи їх контрагентів до державного бюджету суми податку на додану вартість у меншому від сплаченого ним розміру.

Про необхідність врахування адміністративними судами вказаних законодавчих вимог зазначає і Вищий адміністративний суд в оглядовому листі № 1776/100/13-08 від 24.10.2008 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів у справах за участю органів державної податкової служби (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України)», у п.4 якого зазначено, що вимога щодо наявності надмірної сплати податки на додану вартість стосується того платника податку, яким сума цього податку заявлена до відшкодування. Закон України «Про податок на додану вартість» не повязує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобовязаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобовязань, в тому числі наявність таких на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), при цьому такі витрати повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, банківські виписки, податкові накладні, реєстри отриманих і виданих податкових накладних є документами, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару, та дають йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту, а також на отримання бюджетного відшкодування у порядку, передбаченому п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Отже, позивач, одержавши у встановленому порядку податкові накладні, відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту.

Частина друга пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного закону встановлює відповідальність платника податку тільки у випадку включення в податковий кредит сум податку на додану вартість, не підтверджених податковими накладними. При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.

Ст. 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, податкові органи, у даному випадку, не вправі відмовляти у здійсненні бюджетного відшкодування податку на додану вартість, внаслідок стверджуваного надходження від продавців товару чи їх контрагентів по ланцюгах до державного бюджету суми податку на додану вартість у розмірі, меншому від сплаченого позивачем в ціні товару, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для таких дій.

Не відповідає фактичним обставинам та не підтверджується матеріалами справи і твердження відповідача-1 про відсутність у позивача документів, що підтверджують реальність виконання договірних відносин сторонами, зокрема товарно-транспортних накладних. Так, суперечить чинному законодавству посилання відповідача-1 на те, що товарно-транспортна накладна є єдиним первинним документом, який є підставою для списання ТМЦ у вантажовідправника та оприбуткування їх у вантажоотримувача при перевезенні вантажів у межах України. Вказане відповідач-1 обґрунтовує п. 2.3 Наказу Міністерства транспорту та Міністерства статистики України № 228/253 від 07.08.1996 р. «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи». Проте, відповідачем-1 не враховано, що зазначений наказ втратив свою дію внаслідок скасування його Наказом Міністерства транспорту та Міністерства статистики України № 507/1059 від 03.11.2006 р. «Про скасування наказу Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України від 07.08.96 N 228/253». Безпідставним є і твердження відповідача-1 щодо обовязку позивача оформляти товарно-транспорті накладні за формою та порядком, передбаченому Наказом Міністерства транспорту та Міністерства статистики України № 488/346 від 29.12.1995 р. «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля». Вказаний наказ не зареєстрований у Міністерстві юстиції України, а тому його вимоги не є обовязковими для підприємств, що не знаходяться у сфері управління міністерств. Крім того, відповідно до преамбули «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, правилами визначено права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників. Норми цих правил не поширюються на відносини, повязані з переходом права власності на майно, набуте за угодами купівлі-продажу, та їх подальше відображення у бухгалтерському та податковому обліку. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. В актах перевірки зазначається та не заперечується у судових засіданнях представниками відповідача-1, що в ході проведення перевірок ревізору було представлено накладні на отриманий товар та реальність оформлених такими накладними господарських операцій. Жодних зауважень щодо правильності оформлення накладних на отриманий товар, у т.ч. щодо наявності усіх необхідних реквізитів, передбачених чинним законодавством, у податкового органу немає і зі змісту накладних така обставина не вбачається. У звязку з наведеним, вказані накладні відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Податкові повідомлення-рішення №0000492301/2/17174 від 09.10.2009 р. (№0000492301/1/13149 від 05.08.2009 р., №0000492301/0/8134 від 19.05.2009 р.) та №0000982301/1/21045 від 07.12.2009 р. (№0000982301/0/15794 від 18.09.2009 р.) винесено на підставі Актів перевірок №162/23-4/07684556 від 18.05.2009 р. та №340/23-4/07684556 від 18.09.2009 р. Як вказується у висновках згаданих актів, підставою для відмови у відшкодуванні податку на додану вартість є надходження від постачальника запасних частин та комплектуючих виробів до літаків ТзОВ«Тіком» (та його контрагентів по ланцюгах) в аналогічних податкових періодах до державного бюджету України суми податку на додану вартість у меншому розмірі, ніж отриманому в ціні товару від ДП МОУ «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод». Проте, питання правомірності відшкодування податку на додану вартість за договором купівлі-продажу запасних частин та комплектуючих виробів до літаків із ТзОВ«Тіком», розглядалось господарським судом Львівської області (постанова у справі 28/185А від 23.10.2007р.), Львівським апеляційним адміністративним судом (постанова у справі 22-а-3402/08 від 25.02.2008 р.) та Вищим адміністративним судом України (ухвала від 10.07.2008 р.). Згідно усіх вказаних судових рішень встановлено, що ДПМОУ«Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» не може нести відповідальності за дії свого контрагента ТзОВ «Тіком» та його контрагентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Водночас, зазначені обставини повністю підтверджуються і матеріалами даної справи.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Львові №0000492301/2/17174 від 09.10.2009 р. (№0000492301/1/13149 від 05.08.2009 р., №0000492301/0/8134 від 19.05.2009 р.); №0000982301/1/21045 від 07.12.2009 р. (№0000982301/0/15794 від 18.09.2009 р.); №0000462301/2/17175 від 04.10.2009 р. (№0000462301/1/12336 від 23.07.2009 р., №0000462301/0/7891 від 14.05.2009 р.) є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно вимог п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.6.2. Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №200/86 від 21.05.2001 року, платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету. Враховуючи наведене, підлягає задоволенню і позовна вимога про стягнення на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 4669548,15 грн.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 30 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито», Військовий прокурор Західного регіону України звільнений від сплати судового збору за позовами, з якими він звертається до суду в інтересах держави, зокрема, в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод». Доказів понесення інших судових витрат суду не представлено. Враховуючи наведене, та відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати на користь позивача стягненню не підлягають.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 69 -71, 86, 98, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення №0000492301/2/17174 від 09.10.2009 р. (№0000492301/1/13149 від 05.08.2009 р., №0000492301/0/8134 від 19.05.2009 р.); №0000982301/1/21045 від 07.12.2009 р. (№0000982301/0/15794 від 18.09.2009 р.); №0000462301/2/17175 від 04.10.2009 р. (№0000462301/1/12336 від 23.07.2009 р., №0000462301/0/7891 від 14.05.2009 р.), винесені Державною податковою інспекцією в місті Львові.

3. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Львівській області на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» (вул. Авіаційна, 3, м. Львів, 79040, ідентифікаційний код 07684556) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 4669548,15 грн.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя /підпис/ Костів М.В.

З оригіналом згідно

Суддя Костів М.В.

Повний текст постанови виготовлено 06.04.2010 року.