Ухвала суду № 85923489, 27.11.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/9974/19

У Х В А Л А

"27" листопада 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва, в складі головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши заяву представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМЕКС» - Ремзі Солак про відвід судді, подану в межах розгляду цивільної справи ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМЕКС» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМЕКС» про стягнення заборгованості.

Справу розглядає суддя Катющенко В.П.

25 листопада 2019 року представником відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМЕКС» - Ремзі Солак подано заяву про відвід головуючому судді Катющенко В.П., яку обґрунтував тим, що 19.11.2019 року відбулось судове засідання у справі, в якому представником відповідача повторно було наголошено на неотриманні відповідачем копії позову та додатків до нього та ухвали про відкриття провадження від 27.06.2019 року, оскільки згідно підпису у повідомленні про вручення поштового відправлення вбачається, що позовна заява з додатками згідно підпису ідентичному до підпису у позовній заяві, була отримана позивачем 30.07.2019 року, в той час як позивач не перебуває у трудових відносинах з відповідачем. Судом вдруге було проігноровано таке зауваження представника відповідача та не було витребувано пояснень від позивача. Суд зазначив, що самостійно визначив належність підпису відповідачеві, в той час як підпис відповідача в матеріалах справи був відсутній та не зважаючи на ту обставину, що засвідчення справжності підпису на документах дія нотаріальної практики, суть якої полягає в тому, що нотаріус лише підтверджує, що підпис на певному документі зроблено саме тією особою, яка звернулась до нотаріуса. Відповідач не може погодитись з твердженням суду про те, що суд не зобов`язаний здійснювати виклик учасника іншими засобами, ніж направлення судової повістки. Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. Про належне повідомлення особи про час та місце розгляду справи у цьому випадку може свідчити лише розписка. Аналіз матеріалів справи свідчить, що у справі відсутні докази повідомлення відповідача про розгляд справи 23.07.2019 року, 13.09.2019 року та 17.10.2019 року. Судом було застосовано засіб виклику учасника справи, який застосовується у відповідності до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, коли відповідач, зареєстроване місцезнаходження якого невідоме, викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Адреса відповідача зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в цьому ж реєстрі зазначені офіційні контактні дані електронної адреси та телефону відповідача, такі дані також зазначені у позовній заяві. Тому, виклик відповідача через веб-сайт судової влади України не може вважатися ефективним засобом повідомлення учасника про розгляд справи. Суду також було наголошено на ті обставини, що позивачем не додержано вимог, визначених п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, не зазначено у позові наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, не зазначив докази, які не можуть бути подані разом з позовом. Суд, встановивши, що позов подано без додержання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України повинен був протягом п`яти днів з дня надходження до суду позову постановити ухвалу про залишення позову без руху. Проте, суд при наявних недоліках позову не вчинив дій по залишенню позову без руху. У підготовчому судовому засіданні згідно журналу судового засідання від 17.10.2019 року представником позивача заявлено про надання позивачем усіх доказів. Було встановлено порядок з`ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог та порядок дослідження доказів. В судовому засіданні, під час дослідження доказів, суд перейняв на себе повноваження позивача та розпочав процедуру засвідчення відповідності копії документів, які перебували в матеріалах справи оригіналам, які надав представник позивача. В матеріалах справи клопотання про забезпечення доказів у вигляді огляду доказів не заявлялось. В той же час такий огляд відбувся, на його підставі судом було засвідчено відповідність копій матеріалів, доданих до позову, оригіналам. У справі про стягнення близько 3000000,00 грн. суд немає права підійти формально до вирішення спору, явно надаючи перевагу позивачу. Відповідач вважає, що дії суду під час судового засідання 19.11.2019 року щодо не витребування та нез`ясування питання про отримання позову 30.07.2019 року позивачем, твердження суду про встановлення отримання позову саме відповідачем, засвідчення копій доказів, наданих позивачем до позову їх оригіналам, що не передбачено законом та вбачається надання переваги позивачу.

Суд, вивчивши підстави та мотиви поданої заяви, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 7, 8 ст. 40 Цивільного процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Питання про відвід судді має бути розглянуто не пізніше двох днів із дня надходження заяви про відвід судді, а у випадку розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід судді.

Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Суд не вбачає необхідності повідомляти учасників справи про судове засідання, а тому відповідно до вимог ч. 8 ст. 40 Цивільного процесуального кодексу України розгляд даної заяви проводиться без повідомлення учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши доводи заявленого відводу приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Цивільного процесуального кодексу України, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до статті 36 Цивільного процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Перевіривши наведені представником відповідача ТОВ «РЕМЕКС» підстави для відводу головуючого у справі, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу, оскільки відповідач не погоджується з процесуальними рішеннями судді, що не є підставою для відводу судді та не можуть оцінюватись сторонами як сумнів у її неупередженості в межах розгляду даної справи, а можуть бути вирішені у визначеному процесуальним законодавством порядку.

Стаття 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини гарантує кожному право на справедливий суд. Відповідно до п.1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні від 09.11.2006 року по справі «Білуха проти України» Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначено, що відповідно до сталої практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності («Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 та 30; «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-ХІІ). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду («Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного («Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).

У рішенні від 10 грудня 2009 р. у справі «Мироненко та Мартенко проти України» ЄСПЛ дійшов висновку, що український суд не був безстороннім за об`єктивним критерієм.

На обґрунтування свого висновку ЄСПЛ звернув увагу на те, що, застосовуючи об`єктивний критерій, слід з`ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в його безсторонності.

Тобто, при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді, позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими.

Змагальність судового процесу та покладення на суд обов`язку здійснювати цивільне судочинство об`єктивно та неупереджено є передумовою того, що рішення по суті справи може бути ухвалено як на користь позивача, так і відповідача, що не свідчить про зацікавленість або упередженість судді.

Крім того, суд в даному випадку, вважає за необхідне звернути увагу представника відповідача на неприпустимість зловживання процесуальними правами та на можливі наслідки у разі визнання зловживанням процесуальними правами дій, що суперечать завданню цивільного судочинства, які визначені в ст. 44 Цивільного процесуального кодексу України.

Таким чином, усі дії головуючого під час розгляду даної справи в повній мірі відповідають завданням та засадам цивільного судочинства, спрямовані на забезпечення захисту прав усіх учасників справи, в тому числі відповідача.

За вказаних обставин, перевіривши наведені представником відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМЕКС» підстави для відводу головуючого у справі, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу, у зв`язку з чим заяву про відвід слід передати для його вирішення в порядку ст. 33 ч.1 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 36,40, 258, 260, 353 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати заяву представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМЕКС» - Ремзі Солак про відвід судді Катющенко В.П., в межах розгляду цивільної справи ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМЕКС» про стягнення заборгованості, необґрунтованою.

Передати заяву про відвід для вирішення в порядку ч. 1 ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя: