Рішення № 85923180, 05.09.2019, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/4033/16-ц

Провадження № 2/752/196/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05.09.2019 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

з участю секретаря Петрова Є.В.,

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування майна,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме: АДРЕСА_1

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.07.2015 р. в кв. АДРЕСА_1 пошкодивши вхідні замки вселились невідомі особи, пояснюючи правомірність своїх дій витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно , відповідно до якого 02.06.2015 р. прийнято рішення про державну реєстрацію прав ОСОБА_3 на зазначену квартиру на підставі дублікат договору іпотеки № 315 від 01.02.2015 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки.

Зазначену реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на спірну квартиру позивач вважає незаконною, оскільки він не отримував будь-яких вимог як Іпотекодавець щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, яким є кв. АДРЕСА_1 , та не має будь-яких майнових зобов`язань перед ОСОБА_3 .

В ході підготовчого провадження позивач змінив підстави позову та просив витребувати майно з незаконного володіння ОСОБА_4 , оскільки воно вибуло без його волі на підставі рішення державного реєстратора від 02.06.2015 р., яке в подальшому було скасовано в судовому порядку.

Відповідачем ОСОБА_4 подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого остання просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що вона є добросовісним набувачем майна за відплатним договором купівлі-продажу спірної квартири, укладеним з ОСОБА_3 , який набув у власність спірне майно за Договором про відступлення прав вимоги та Договором іпотеки, які не визнані недійсними в судовому порядку. Будь-яких доказів, що квартира вибула з власності позивача поза його волею матеріали справи не містять, з огляду на що відповідач посилається на відсутність правових підстав для витребування у неї майна.

В ході розгляду справи позивач підтримав позовні вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі, просив суд позов задовольнити, посилаючись на те, що квартира АДРЕСА_1 вибула з його володіння незаконно, від не отримував будь-яких іпотечних повідомлень, не був обізнаний про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, за яким належна йому на праві власності квартира була предметом іпотеки, а рішення про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_3 є незаконним.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що рішення Київського апеляційного адміністративного суду, яким скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на кв. АДРЕСА_1 , скасовано Верховним Судом, а провадження у справі закрито. Крім того, представник відповідача зазначив про відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження неправомірності звернення стягнення на предмет іпотеки та подальшої реалізації квартири ОСОБА_4 , в зв`язку з чим вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з`явився, про місце і час судового розгляду повідомлявся у спосіб, передбачений ст..128 ЦПК України.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01 лютого 2008 року між ТОВ «Полібудсервіс Плюс», як позичальником, та АБ «Таврика», укладено договір про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 11-08-КЛ, за умовами якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом в сумі 1 300 000, 00 грн. строком з 01 лютого 2008 року по 29 січня 2010 року включно.

Відповідно до п. 5.1 Договору кредитної лінії - забезпеченням своєчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливої неустойки є, зокрема, іпотека на квартиру, що належить позивачу за адресою: АДРЕСА_2 .

01 лютого 2008 року між АБ «Таврика», як іпотекодержателем, та позивачем, як іпотекодавцем, укладено договір іпотеки, за умовами якого для забезпечення повного і своєчасного виконання ТОВ «Полібудсервіс Плюс» боргових зобов`язань за Договором кредитної лінії позивач надав АБ «Таврика» в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .

В подальшому, за договором про відступлення права вимоги № 10/260215, укладеному 26 лютого 2015 року між ПАТ «Банк «Таврика», як первісним кредитором, та ТОВ «Кредекс Фінанс», як новим кредитором, право вимоги за Договором кредитної лінії первісним кредитором у повному обсязі відступлено новому кредитору - ТОВ «Кредекс Фінанс», яке, у свою чергу, за договором про відступлення права вимоги № 26/02/15, укладеному 26 лютого 2015 року між ТОВ «Кредекс Фінанс», як первісним кредитором, та ОСОБА_3 , як новим кредитором, право вимоги за Договором кредитної лінії первісним кредитором у повному обсязі відступлено новому кредитору - ОСОБА_3 .

Крім того, між ПАТ «Банк «Таврика», як первісним іпотекодержателем, та ТОВ «Кредекс Фінанс», як новим іпотекодержателем, 18 березня 2015 року укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, відповідно до умов якого ПАТ «Банк «Таврика» відступило право вимоги за Договором іпотеки ТОВ «Кредекс Фінанс», яке, у свою чергу, за договором про відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладеним 18 березня 2015 року між ТОВ «Кредекс Фінанс», як первісним іпотекодержателем, та ОСОБА_3 , як новим іпотекодержателем, відступило ОСОБА_3 право вимоги за Договором іпотеки.

02 червня 2015 року за наслідками розгляду заяви ОСОБА_3 реєстраційний номер 11556050 від 26 травня 2015 року державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Ніловою А.О. прийнято рішення про проведення державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на АДРЕСА_1

Позивач оскаржив зазначене рішення про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру і відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 р. зазначене рішення державного реєстратора було скасовано.

Однак, згідно з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.04.2019 р. постанова Київського апеляційного адміністративного суду м.Києва від 14.04.2016 р. була скасована, а провадження у справі закрито.

Тобто, на момент розгляду даної справи незаконність дій державного реєстратора в частині прийняття рішення про здійснення реєстрації права власності на кв. АДРЕСА_1 не встановлена, а дане рішення не скасовано.

Крім того, при зверненні до суду позивач посилається на незаконність звернення стягнення на предмет іпотеки, яким є спірна квартира, іпотеко держателем, оскільки він не отримував будь-якого іпотечного повідомлення про наявність заборгованості та необхідність її погашення.

Зазначені обставини спростовуються письмовими доказами у справі, а саме: довідкою, виданою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кучеренко Н.П., про вчинену нотаріальну дію та видачу Свідоцтва про передачу 19.03.2015 р. заяви ОСОБА_3 ТОВ «Полібудсервіс Плюс», яка містила вимогу про повернення суми боргу, довідкою, виданою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кучеренко Н.П., про вчинену нотаріальну дію та видачу Свідоцтва про передачу 19.03.2015 р. заяви ОСОБА_3 ОСОБА_1 , яка містила вимогу про повернення суми боргу та можливе звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.225-229 т.1).

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно з статтею 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, за положеннями зазначених норм права власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

Така правова позиція міститься в постанові колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного суду України № 6-53цс12, постанові у справі № 6-2233цс16 від 21.12.2016 р.,.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.77 ЦПК України).

З боку позивача суду не надано доказів, що кв. АДРЕСА_1 вибула з володіння позивача незаконно, а відповідачі не у визначений законом спосіб заволоділи нею, тобто, що існували обставини, встановлені ст.ст.387, 388 ЦК України, які є передумовою для витребування майна.

Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження обставини, на які посилався позивач при зверненні до суду, а також позивачем недоведено неправомірність набуття відповідачами права на спірну квартиру.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі ст.. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування майна відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя