Рішення № 85922353, 26.11.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2019 р. Справа № 400/1879/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Міністерства освіти і науки України, пр-т Перемоги, 10, м. Київ, 01135 про:зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства освіти і науки України (далі - відповідач, Міністерство), в якому просить суд:

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України повідомити ОСОБА_1 у якому з листів від 03.05.2019 року № 3.4.3/8-19 чи від 26.03.2019 року № 1/11-3053 йому повідомлено недостовірну інформацію про вид документа про вищу освіту, дублікат якого може видати йому Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського для підтвердження вищої освіти, здобутої ОСОБА_1 в 1981 році;

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України повідомити ОСОБА_1 у якому з листів від 03.05.2019 року № 3.4.3/8-19 чи від 26.03.2019 року № 1/11-3053 йому повідомлено достовірну інформацію про вид документа про вищу освіту, дублікат якого може видати йому Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського для підтвердження вищої освіти, здобутої ОСОБА_1 в 1981 році;

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України повідомити ОСОБА_1 чи має він право на отримання диплома спеціаліста, за умови, що він не навчався за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста.

Ухвалою від 20.09.2019 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що лист відповідача від 03.05.2019 року № 3.4.3/8-19 суперечить листу від 26.03.2019 № 1/11- 3053, наданому у відповідь на однакове питання позивача. Отже у одному з листів відповідача або у обох його листах міститься недостовірна інформація. Позивач вважає, що відповідач порушив його право на отримання достовірної інформації про те, що є дублікатом диплома отриманого ним у 1981 році: дублікат диплома спеціаліста чи дублікат диплома про вищу освіту, чи дублікат диплома. Адже, у 1981 році позивачу було видано саме диплом.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що позивач отримав від нього достовірну інформацію на його звернення у повному обсязі. Наразі відсутні нормативно-правові акти, що встановлюють еквівалентність документів про здобуття вищої освіти, виданих до 1991 року, освітньо-кваліфікаційним рівням вищої освіти (бакалавр, спеціаліст, магістр). Водночас, з аналізу нормативно-правових актів з питань оплати праці працівників освіти та Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 року № 2984-ІІІ (далі - Закон України № 2984) відповідач дійшов висновку, що вища освіта, здобута до введення в дію Закону України № 2984 фактично відповідає вищій освіті освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста.

Отже, наразі позивачу може бути виданий дублікат диплома спеціаліста з відтворенням всієї інформації про документи про вищу освіту, що містилась у первинному документі про вищу освіту, сформована в ЄДЕБО згідно з Переліком інформації, яка повинна міститись в документах про вищу освіту (наукові ступені) державного зразка, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 року № 193.

Відповідач також звернув увагу на зловживання позивачем своїми правами при неодноразових зверненнях з тотожними питаннями, на які вже неодноразово отримував обґрунтовані відповіді.

У відповіді на відзив позивач вказав на те, що відповідно до ст. 7 Закону України № 2984 документ про вищу освіту видається особі, яка виконала програму підготовки відповідного освітнього рівня й пройшла атестацію здобувача. Оскільки позивач не виконав підготовки освітнього рівня спеціаліст, немає підстав для видачі йому диплома спеціаліста. З огляду на таке, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Відповідно до листа Міністерства від 26.03.2019 року № 1/11-3053 «Про розгляд звернення» у Міністерстві повторно розглянуто звернення Ільченка А. на Урядову гарячу лінію від 15.12.2018 року № ІЛ-8853441 щодо назви дубліката документа про вищу освіту, здобуту в 1981 році в Миколаївському державному педагогічному інституті імені В.Г. Бєлінського.

Даним листом позивача повідомлено, що питання виготовлення дублікатів документів про вищу освіту, в тому числі здобуту в закладах вищої освіти до проголошення Україною незалежності, унормовано Порядком замовлення на створення інформації, що відтворюється в документах про вищу освіту, та обліку документів про вищу освіту в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 06.03.2015 року № 249 (у редакції наказу Міністерства освіти і науки України від 25.10.2016 року № 1280), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2016 року за № 1496/29626.

У листі позивачу роз`яснено, що згідно з пунктом 19 Порядку у дублікатах документа про вищу освіту та додатка до нього відтворюється вся інформація про документ про вищу освіту, що містилась у первинному документі про вищу освіту, сформована в ЄДЕБО згідно з Переліком інформації, яка повинна міститися в документах про вищу освіту (наукові ступені) державного зразка, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 року № 193 на підставі замовлення закладу вищої освіта (відокремленого структурного підрозділу), якщо інше не передбачено цим Порядком. Дублікати документа про вищу освіту та додатка до нього виготовляються за формою (зразком), чинною на дату видачі дубліката.

Позивач не навчався ні за освітнім рівнем бакалавра, ні за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, а здобував освіту за певною програмою підготовки фахівців з вищою освітою, оскільки освітньо-кваліфікаційні рівні молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста, магістра було впроваджено Законом України «Про освіту» від 23.05.1991 року № 1060-XII, а освітні рівні неповної вищої освіти, базової вищої освіти і повної вищої освіти - Законом України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 № 2984-ІІІ.

Таким чином, як зазначено у листі Міністерства від 26.03.2019 року № 1/11-3053 «Про розгляд звернення», у заяві на виготовлення дубліката диплома про вищу освіту, яка подається до Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського (правонаступника Миколаївського державного педагогічного інституту імені В.Г. Бєлінського) не зазначається назва «дублікат диплома бакалавра (спеціаліста, магістра)», а зазначається назва «дублікат диплома про вищу освіту».

Відповідно до листа Міністерства від 03.05.2019 року № 3.4.3/8-19, директором вищої освіти і освіти дорослих в межах компетенції розглянуто звернення Ільченка А. № І-3083/0-19 від 15.04.2019 року, № І-2966/0-19 від 08.04.2019 року, № ІЛ-9220070 від 05.04.2019 року, № ІЛ-9220082 від 05.04.2019 року, № ІЛ-9249776 від 15.04.2019 року, що надійшли до Міністерства науки і освіти України та на Урядову гарячу лінію стосовно видачі дубліката диплома.

Даним листом позивача повідомлено, що питання виготовлення дублікатів документів про вищу освіту, в тому числі здобуту в закладах вищої освіти до проголошення Україною незалежності, унормовано Порядком замовлення на створення інформації, що відтворюється в документах про вищу освіту, та обліку документів про вищу освіту в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 06.03.2015 року № 249 (у редакції наказу Міністерства освіти і науки України від 25.10.2016 року № 1280), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2016 року за № 1496/29626. Згідно з зазначеним Порядком, дублікати документів про вищу освіту виготовляються за формою (зразком), чинним на дату видачі дубліката.

У випадку, якщо первинний документ про вищу освіту було видано до набуття чинності постанови Кабінету Міністрів України № 354 від 16.04.1997 року «Про внесення змін і доповнень до переліку і зразків документів про освіту та вчені звання в Україні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 1993 р. № 1058», дублікат документа про вищу освіту видається за формою диплома спеціаліста.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон України № 393).

Відповідно до ст. 1 Закону України № 393 громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

За змістом ст. 3 Закону України № 393 заявою (клопотанням) є звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

У відповідності до ст. 15 Закону № 393 органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

За приписами ст. 20 Закону України № 393 звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

У своєму позові позивач наголошує на тому, що відповідь відповідача від 03.05.2019 року не відповідає його попередньому листу-відповіді від 26.03.2019 року.

З матеріалів справи вбачається, що листи від 03.05.2019 року № 3.4.3/8-19 та від 26.03.2019 року № 1/11-3053 надані на звернення позивача Міністерством вчасно. Відповідь відповідача містить посилання на нормативно-правові акти та висновок по суті поставленого позивачем питання.

Так, у листі від 26.03.2019 року № 1/11-3053 Міністерство на питання позивача «щодо назви дубліката документа про вищу освіту, здобуту в 1981 році в Миколаївському державному педагогічному інституті імені В.Г. Бєлінського» надало позивачу відповідь, що у даному випадку зазначається назва «дублікат диплома про вищу освіту».

А у листі від 03.05.2019 року № 3.4.3/8-19 Міністерство на питання позивача «щодо видачі дубліката диплома» надало позивачу відповідь, що якщо первинний документ про вищу освіту було видано до набуття чинності постанови КМУ від 16.04.1997 року № 354, дублікат документа про вищу освіту видається за формою диплома спеціаліста.

З позовної заяви та відповіді на відзив вбачається, що позивач не згоден зі змістом наданими йому відповідями.

Одночасно з цим суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні звернення позивача, на які Міністерством були надані вказані вище відповіді. Суд своєю ухвалою від 25.06.2019 року залишав позов по даній справі без руху та надавав позивачу строк для надання доказів звернення до Міністерства, на які були надано відповіді від 26.03.2019 року № 1/11-3053 та від 03.05.2019 року № 3.4.3/8-19. При цьому, як зазначав позивач у апеляційній скарзі на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.07.2019 року про повернення позовної заяви у зв`язку з невиконанням позивачем ухвали без руху від 25.06.2019 року: «Зрештою у листаж відповідача у перших абзацах передана суть моїх звернень» (арк. спр. 12).

Станом на момент розгляду справи необхідні звернення позивача до суду не надані.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, метою адміністративного судочинства є захист саме порушеного права особи. Дослідивши надані сторонами докази та заяви по суті справи, суд встановив, що права позивача при розгляді його звернень відповідачем не порушені, оскільки відповідачем дотримано вимог, передбачених ч. 2 ст. 2 КАС України, надано відповідь по суті поставленого питання та у визначений Законом України № 393 строк.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 19, 77, 241 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 паспорт НОМЕР_1 ) до Міністерства освіти і науки України (пр-т Перемоги, 10, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38621185) про зобов`язання Міністерства освіти і науки України повідомити ОСОБА_1 у якому з листів від 03.05.2019 року № 3.4.3/8-19 чи від 26.03.2019 року № 1/11-3053 йому повідомлено недостовірну інформацію про вид документа про вищу освіту, дублікат якого може видати йому Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського для підтвердження вищої освіти, здобутої ОСОБА_1 в 1981 році; зобов`язання Міністерства освіти і науки України повідомити ОСОБА_1 у якому з листів від 03.05.2019 року № 3.4.3/8-19 чи від 26.03.2019 року № 1/11-3053 йому повідомлено достовірну інформацію про вид документа про вищу освіту, дублікат якого може видати йому Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського для підтвердження вищої освіти, здобутої ОСОБА_1 в 1981 році; зобов`язання Міністерства освіти і науки України повідомити ОСОБА_1 чи має він право на отримання диплома спеціаліста, за умови, що він не навчався за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26.11.2019 року.

Суддя О.В. Малих