Рішення № 85922196, 26.11.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1340/5505/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з вимогами:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті заборгованості по пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області в місячний строк з моменту набрання судовим рішенням законної сили, здійснити виплату ОСОБА_1 заборгованості по пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в сумі 41 388 грн. та нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів, починаючи з 01.01.2016;

визнати протиправними дії (бездіяльність) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії з 01.01.2016 року в розмірі 74 % від відповідної суми грошового забезпечення, зазначених в довідці Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області від 20.03.2018 № 91-03000;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області , в місячний строк з моменту набрання судовим рішенням законної сили, провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2016 в розмірі 74 % від відповідних сум грошового забезпечення , зазначених в довідці Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області від 20.03.2018 № 91-03000.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19.11.2018 року позовну заяву було повернуто позивачу в порядку п.3 ч.4 ст.169 КАС України.

Позивач, не погодившись із даною ухвалою, оскаржив таку в апеляційному порядку.

Так, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.12.2018 року у справі №1340/5505/18 було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 19.11.2018 року скасовано, а матеріали справи направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 05.02.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі із повідомленням (викликом) сторін.

28.02.2019 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

06.03.2019 від позивача засобами поштового зв`язку надійшла до суду відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 26.03.2019 зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 240/5401/18.

Ухвалою суду від 04.11.2019 провадження у справі поновлено та призначено розгляд справи на 26.11.2019 об 10:10 год.

Позовні вимоги аргументовані тим, що Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачає перерахунок пенсій виключно у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення, або у зв`язку із введенням нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а не у зв`язку зі зміною умов призначення пенсій за вислугу років. На думку позивача, для перерахунку пенсії мають застосовуватись норми закону, що визначають її розмір у процентах відповідних сум грошового забезпечення, які діяли на момент первинного призначення пенсії. Розмір призначеної пенсії в процентному відношенні відповідних сум грошового забезпечення не може бути зменшений навіть при зміні діючого законодавства з огляду на конституційні норми щодо незворотності дії нормативно-правових актів у часі. Отже, при перерахунку раніше призначених пенсій не може допускатися звуження змісту та обсягу досягнутих громадянами прав, свобод, соціальних гарантій. При цьому, зазначає позивач, мають застосовуватись норми, що визначають розмір пенсії у відсотках сум грошового забезпечення, які діяли на момент набутого права на отримання пенсії, а подальші зміни до закону щодо зменшення відсоткового розміру пенсії стосуються порядку призначення пенсії у разі реалізації такого права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Зазначає, що нездійснення такого перерахунку відповідачем з посиланнями на відсутність фінансування є протиправним, оскільки не відповідає вимогам діючого законодавства. За таких обставин просив позов задовольнити повністю.

Відповідач у відзиві від 28.02.2019 за № 6823 на позов вказує на те, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», з урахуванням довідки ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області від 20.03.2018 за №91-03000 ним було проведено перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2016 з розрахунку 70% грошового забезпечення. Таким чином, орган Пенсійного фонду правомірно перерахував пенсію позивачу, виходячи з 70% розміру грошового забезпечення позивача, оскільки на момент виникнення у позивача права на перерахунок пенсії 01.01.2016 встановлений максимальний розмір пенсії, зокрема 70% відповідних сум грошового забезпечення. У зв`язку з наведеним, просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що доводи викладенні у відзиві не спростовую твердження позивача.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча повідомлялися належним чином про дату, час і місце його проведення.

Згідно з ч.1 ст.205 КАСУ неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд встановив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Пенсія позивача призначена у розмірі 74 % грошового забезпечення.

У зв`язку із встановленням нових розмірів грошового забезпечення Ліквідаційна комісія ГУМВС України у Львівській області підготувала та відправила до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 від 20.03.2018 за №91-03000, станом на 01.01.2016.

Згідно із цією довідкою, відповідно до ч.3 ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988, постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, розмір грошового забезпечення позивача за нормами, чинними за січень 2016 року, за прирівняною посадою поліцейського «старший оперуповноважений в особливо важливих справах» до посади на день звільнення зі служби «старший оперуповноважений в особливо важливих справах боротьби з легалізацією доходів організованої злочинної групи» становить: посадовий оклад - 2700 грн.; оклад за спеціальне звання - 2200 грн.; надбавку стаж служби 40% - 1960 грн.; надбавку за службу в умовах особливих обмежень -15% -405 грн.; премія – 4% -290 грн. Всього – 7555, 60 грн. (а.с.37).

Не погоджуючись зі зменшенням основного розміру пенсії з 74 % на 70 % грошового забезпечення при перерахунку пенсії та вважаючи, що встановлений розмір пенсії на момент призначення не може бути в подальшому змінений, позивач 28.05.2019 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із відповідною заявою, в якій просив усунути порушення законодавства та здійснити з 01.01.2016 перерахунок його пенсії, виходячи з розрахунку 74 % від суми грошового забезпечення, з якого нараховується пенсія.

Розглянувши заяву позивача, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом № 2534/К-20/07.05-06 від 14.06.2019 відмовило позивачу в перерахунку його пенсії у розмірі 74% від суми грошового забезпечення та повідомило останнього, що перерахунок його пенсії було здійснено за чинною на час перерахунку редакцією ст. 13 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою визначено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення.

Позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із відповідною заявою від 08.07.2018, в якій просив провести перерахунок та здійснити з 01.01.2016 виплату його пенсії, виходячи з розрахунку 74 % від суми грошового забезпечення, з якого нараховується пенсія.

Відповідач листом від 07.08.2018 за № 3202/К-20/07.05.-06 відмовив позивачу в перерахунку його пенсії у розмірі 74% від суми грошового забезпечення.

Вважаючи дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років з 74% до 70% відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку на підставі постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

Предметом спору у даній справі є оцінка правомірності дій відповідача щодо зменшення позивачу основного розміру пенсії за вислугу років з 74% до 70% відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку на підставі постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Суд зазначає, що спірні правовідносини у цій справі є подібними до тих, спір щодо яких було вирішено у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № 240/5401/18, провадження № Пз/9901/58/18 від 04.02.2019, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Частиною 4 ст.63 Закону № 2262-XII визначено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Положеннями пункту «а» ч.1 ст.13 Закону № 2262-XII (в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії) встановлено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» ст.12): за вислугу 20 років – 50%, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я, особам, за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 % відповідних сум грошового забезпечення.

Відповідно до ч.2 ст.13 Закону № 2262-XII (в редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 % відповідних сум грошового забезпечення (ст. 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1 - 100 %, до категорії 2 – 95%.

Як вбачається з матеріалів справи та сторонами не заперечується розмір пенсії позивачу з урахуванням його вислуги років на час звільнення обчислено із застосуванням 74 % відповідних сум грошового забезпечення.

Водночас, пунктом 8 розділу II Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI, який набрав чинності з 01.10.2011, та пунктом 23 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII, який набрав чинності з 01.05.2014, до ч.2 ст.13 Закону № 2262-ХІІ було внесено зміни та цифри « 90» замінено цифрами « 80», а цифри « 80» замінено цифрами « 70» відповідно.

Таким чином, ч.2 ст. 13 Закону № 2262-XII (в редакції, чинній на момент перерахунку пенсії позивачу) було встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення (ст. 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1 - 100 %, до категорії 2 - 95 %.

Виконуючи вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», відповідач, починаючи з 01.01.2018 здійснив перерахунок пенсії позивачу, після якого основний розмір пенсії позивача був визначений відповідачем як 70 % грошового забезпечення.

Суд зазначає, що оскільки призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до ч.2 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 74%, а потім 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, отже при перерахунку пенсії позивачу має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 по справі № 686/12623/17, які, відповідно до ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, суд дійшов висновку, що при здійсненні перерахунку пенсії відповідач протиправно застосував при перерахунку пенсії позивачу положення ч.2 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII в редакції, чинній на момент здійснення такого перерахунку, оскільки на переконання суду зазначена норма застосовується при призначенні пенсії особам, які звернулися за призначенням пенсії вперше після набрання чинності Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII, яким внесено зміни до ч.2 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ, а не особам, яким пенсію було перераховано після зазначеної дати.

Відтак, дії відповідача щодо перерахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяких іншим категоріям осіб» розміру пенсії позивача з 01.01.2016, виходячи з розрахунку 70 % відповідних сум грошового забезпечення є протиправними.

Зважаючи на наявність порушеного права та необхідність його відновлення, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.01.2016 перерахунок та виплату пенсії позивачу із визначенням основного розміру пенсії як 74 % від відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат.

Щодо вимоги позивача: зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області в місячний строк з моменту набрання судовим рішенням законної сили, здійснити виплату ОСОБА_1 заборгованості по пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в сумі 41 388 грн., суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. За таких обставин, суд вважає, що в даному випадку ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача буде зобов`язання відповідача здійснити з перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 74% сум грошового забезпечення з 01.01.2016 та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

Що стосується позовної вимоги позивача щодо компенсації втрати частини доходів, то суд зазначає наступне:

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон № 2050-III) та «Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 (далі - Порядок №159).

Відповідно до положень статей 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно зі статтею 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 цього ж Закону визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Відповідно до пункту 3 Порядку №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Пунктом 4 Порядку №159 передбачено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

З системного аналізу вищезазначених норм права, встановлено, що компенсації підлягають нараховані грошові доходи, зазначені у пункті 3 Порядку №159, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у разі затримки їх виплати на один і більше календарних місяців.

Таким чином, компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію позивач набуває в момент отримання доходу.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач просить нарахувати компенсацію на ще не виплачені суми доплати до пенсії, яка позивачу нарахована не була, що не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом №2050-ІІІ, за порушення строків виплати яких сплачується компенсація.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що вказана у постанові від 11 липня 2018 року у справі № 487/6923/16-а.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині вимоги щодо компенсації втрати частини доходів.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Щодо клопотання про встановлення судового контролю суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Тобто, даною нормою передбачено право, а не обов`язок суду щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

На даний час у суду відсутні підстави вважати, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не виконуватиме чи ухилятиметься від виконання судового рішення у даній справі.

Крім того, позивачем не аргументовано підстави застосування судового контролю у цій справі.

Таким чином, клопотання позивача про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення задоволенню не підлягає.

Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 704,80грн. підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 241-247, 250-251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов`язання до вчинення дій задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії з 01.01.2016 року в розмірі 74 % від відповідної суми грошового забезпечення, зазначених в довідці Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області від 20.03.2018 № 91-03000.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея ,10, код ЄДРПОУ 13814885), провести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2016 в розмірі 74 % грошового забезпечення.

В задоволені позовних вимог щодо визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті заборгованості по пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в місячний строк з моменту набрання судовим рішенням законної сили, здійснити виплату ОСОБА_1 заборгованості по пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в сумі 41 388 грн. та нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів, починаючи з 01.01.2016 - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 704грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Львівський окружний адміністративний суд.

Суддя Сподарик Н.І.