Рішення № 85922099, 27.11.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

27 листопада 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4545/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради про визнання дій неправомірними, зобов`язати вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

17 жовтня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради щодо відмови ОСОБА_1 , в призначенні та виплаті щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 18 квітня 2019 року, викладеної в повідомленні № 3039/04 від 23.04.2019;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради призначити та виплатити щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 , починаючи з дати звернення за призначення щомісячної адресної допомоги починаючи з 18.04.2019.

В обґрунтування позовних вимог, зазначено, що позивач з 15 червня 2015 року перебуває переміщена особа з м. Лутугине Лутугинського району Луганської області, підтвердженням чого є Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 919-41778 від 15 червня 2015 року, видана Управлінням праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради.

Згідно заяви позивача та її сина ОСОБА_2 було взято на облік внутрішньо переміщених осіб в Управлінні праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради, про що надано відповідну довідку

Щомісячну адресну допомогу було призначено її сину з 15.06.2015, позивача до розрахунку включено не було, оскільки позивач не надала довідку про працевлаштування.

Через те, що позивач не працевлаштувалась у період отримання щомісячної адресної допомоги, адресна допомога їй не була перерахована.

11.05.2017 позивач знову звернулась до органу соціального захисту за подовженням адресної допомоги, як особі, яка доглядає за дитиною з інвалідністю, а сину ОСОБА_2 , як дитині- інваліду з 01.01.2017 заяву було розглянуто та було проведено відповідний перерахунок.

Надалі, відповідно до заяв позивача від 02.08.2017 та 07.02.2018 про надання адресної допомоги позивачу та її сину було подовжено.

07.08.2018 позивач надала заяву до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради про продовження допомоги, проте її не було включено до розрахунку з 07.08.2018 та по теперішній час.

У відповідь на зазначену заяву було отримано Повідомлення Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради № 3039/04 від 23.04.2019, згідно якого позивачу було відмовлено у наданні щомісячної адресної допомоги у відповідності до п. 3 Порядку , оскільки «згідно п. 3 Порядку, особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається, крім осіб, які після, припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність».

Вважає, що відповідачем в порушення норм матеріального права протиправно відмовлено в призначенні зазначеної допомоги.

Відповідач позовні вимоги не визнав, про що подав відзив на позовну заяву (а.с. 22-23).

В обґрунтування своєї позиції зазначив, що 15.06.2015 позивача та сина позивача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було взято на облік внутрішньо переміщених осіб в УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради та надано відповідну довідку № 919041778.

Попереднім місцем перебування позивача було смт. Біловодськ Луганської області. 15.06.2015. позивач надала заяву про призначення щомісячної адресної допомоги. Заяву було розглянуто.

З огляду на те, що позивач не надала довідку про своє працевлаштування (звільнена з попереднього місця роботи) та відповідно до програмного забезпечення, допомогу було призначено лише дитині, а позивача не було включено до розрахунку: з 15.06.2015 по 14.12.2015 у розмірі 884 грн. в місяць.

03.02.2016 позивач надала заяву про подовження допомоги. Заяву було розглянуто та подовжено допомогу лише сину позивача наступним чином: з 03.02.2016 по 02.08.2016 у розмірі 884 грн. в місяць.

Згідно заяв від 03.08.2016 та 02.02.2017 було подовжено допомогу ОСОБА_2 наступним чином: з 03.08.2016 по 02.02.2017 у розмірі 884 грн. в місяць; з 02.02.2017 по 01.08.2017 у розмірі 884грн. в місяць.

11.05.2017 позивач звернулася із заявою про перерахунок допомоги, як особі, що доглядає за дитиною з інвалідністю віком до 18 років, а сину позивача - як дитині - інваліду. Заяву було розглянуто та проведено перерахунок таким чином; з 01.01.2017 по 02.02.2017 у розмірі 1326 грн. в місяць; з 02.02.2017 по 01.08.2017 у розмірі 1326грн. в місяць.

Згідно заяв від 02.08.2017, а 07.02.2018 було подовжено допомогу позивачу, як особі, що здійснює доглядає за дитиною з інвалідністю віком до 18 років, а сину позивача - як дитині - інваліду, а саме: з 02.08.2017 по 01.02.2018 у розмірі 1754 грн. в місяць; з 07.02.2018 по 06.08.2018 у розмірі 2226,90грн. в місяць.

07.08.2018 позивач надала заяву про подовження допомоги. Заяву було розглянуто. 18.07.2018 набрала чинності Постанова від 11.07.2018 № 548 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України". Згідно внесених змін до абзацу десятого п. 3 Порядку призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність.

З огляду на це, згідно заяви від 07.08.2018, допомогу було подовжено лише сину позивача, а позивача не було включено до розрахунку, а саме: з 07.08.2018 по 06.02.2019 у розмірі 1865,50 грн. в місяць; з 07.02.2019 по 06.08.2019 у розмірі 1946,10 грн. в місяць.

Згідно заяви від 07.08.2019, допомогу було подовжено лише ОСОБА_2 : з 07.08.2019 по 06.02.2020 у розмірі 2033,20грн. в місяць.

Відповідач також зазначив, що 18.04.2019 із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщених осіб позивач не зверталась.

16.04.2019 позивач звернулась до УПтаСЗН із заявою про надання роз`яснення щодо припинення виплати допомоги.

Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою від 22.10.2019 відкрито провадження в зазначеній справі, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 1-2).

Ухвалою від 12.11.2019 справу призначено до судового засіданні.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, просив розглянути справу без його участі (а.с. 66).

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 48), причини неприбуття суду не повідомив, просив розглянути справу без його участі (а.с. 74).

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання якої, згідно інформації, зазначеної в паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 18.05.2005 Лутугинським РВ ГУМВС України у Луганській області, є АДРЕСА_1 (а.с. 6,7).

З інформації, зазначеної у довідці від 15.06.2015 № 919-41778 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання/перебування позивача - АДРЕСА_2 (а.с. 9).

З інформації, яка вказана у відзиві на позовну заяву, вбачається, що 15.06.2015 позивача та сина позивача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було взято на облік внутрішньо переміщених осіб в УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради та надано відповідну довідку № 919041778. З огляду на те, що позивач не надала довідку про своє працевлаштування (звільнена з попереднього місця роботи) та відповідно до програмного забезпечення, допомогу було призначено лише дитині, а позивача не було включено до розрахунку: з 15.06.2015 по 14.12.2015 у розмірі 884 грн. в місяць. 03.02.2016 позивач надала заяву про подовження допомоги. Заяву було розглянуто та подовжено допомогу лише сину позивача наступним чином: з 03.02.2016 по 02.08.2016 у розмірі 884 грн. в місяць. Згідно заяв від 03.08.2016 та 02.02.2017 було подовжено допомогу ОСОБА_2 наступним чином: з 03.08.2016 по 02.02.2017 у розмірі 884 грн. в місяць; з 02.02.2017 по 01.08.2017 у розмірі 884грн. в місяць (а.с. 22).

Також, у відзиві відповідача зазначає, що 11.05.2017 позивач звернулася із заявою про перерахунок допомоги, як особі, що доглядає за дитиною з інвалідністю віком до 18 років, а сину позивача - як дитині - інваліду. Заяву було розглянуто та проведено перерахунок таким чином; з 01.01.2017 по 02.02.2017 у розмірі 1326 грн. в місяць; з 02.02.2017 по 01.08.2017 у розмірі 1326 грн. в місяць. Згідно заяв від 02.08.2017, а 07.02.2018 було подовжено допомогу позивачу, як особі, що здійснює доглядає за дитиною з інвалідністю віком до 18 років, а сину позивача - як дитині - інваліду, а саме: з 02.08.2017 по 01.02.2018 у розмірі 1754 грн. в місяць; з 07.02.2018 по 06.08.2018 у розмірі 2226,90грн. в місяць. 07.08.2018 позивач надала заяву про подовження допомоги. Заяву було розглянуто. З огляду на Постанову Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505, згідно заяви від 07.08.2018, допомогу було подовжено лише сину позивача, а позивача не було включено до розрахунку, а саме: з 07.08.2018 по 06.02.2019 у розмірі 1865,50 грн. в місяць (а.с. 23).

07.02.2019 позивач звернулася із заявою про призначення адресної допомоги (а.с. 69)

Рішення від 22.02.2019 допомогу призначено лише сину позивача з 07.02.2019 по 06.08.2019 у розмірі 1946,10 грн. в місяць; позивача до розрахунку не включено (а.с. 73).

Згідно заяви від 07.08.2019 за рішенням від 27.08.2019 допомогу було подовжено лише ОСОБА_2 з 07.08.2019 по 06.02.2020 у розмірі 2033,20 грн. в місяць (а.с. 61).

ОСОБА_1 здійснює догляд за дитиною з інвалідністю, що підтверджується довідкою від 17.09.2019 № 1/5707 (а. с. 17).

Спірним у справі є правомірність відмови Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради у наданні щомісячної адресної грошової допомоги як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

02.09.2014 прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», що набрав чинності 15.10.2014, яким визначені тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлено Законом України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706).

Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога) врегульовано Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014 (далі - Порядок № 505).

Відповідно до статті 1 Закону № 1706 внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Частиною першою статті 4 Закону № 1706 передбачено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково; підставами для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є наявність реєстрації місця проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Відповідно до статті 5 Закону № 1706 довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Довідкою від 31.01.2017 № 0000085642 підтверджено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою.

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім`ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім`ї (далі - уповноважений представник сім`ї) у таких розмірах: для осіб, які отримують пенсію, та дітей - 1000 гривень на одну особу (члена сім`ї); для осіб з інвалідністю I групи та дітей з інвалідністю - 130 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для осіб з інвалідністю II групи - 115 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для осіб з інвалідністю III групи - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім`ї).

Загальний розмір допомоги на сім`ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім`ї та не може перевищувати 3000 гривень, для сім`ї, до складу якої входять особи з інвалідністю або діти з інвалідністю, - 3400 гривень, для багатодітної сім`ї - 5000 гривень.

Якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім`ї або інформацією, поданою компетентним органом.

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім`ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред`являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сім`ї.

Особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається.

Відповідно до пункту 5 Порядку для отримання грошової допомоги уповноважений представник сім`ї звертається до уповноваженого органу за фактичним місцем проживання (перебування) з відповідною заявою.

Згідно із пунктом 7 Порядку якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або та дітьми з інвалідністю віком до 18 років, або особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім`ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобов`язані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування або перебування на обліку як безробітних.

Для отримання інформації про періоди реєстрації працездатних членів сім`ї, яким призначено грошову допомогу, у державній службі зайнятості, Мінсоцполітики щомісяця до 25 числа подає в електронному вигляді перелік таких осіб державній службі зайнятості, яка протягом 10 календарних днів подає Мінсоцполітики інформацію про періоди реєстрації цих осіб як безробітних чи осіб, які шукають роботу.

Для контролю за фактом працевлаштування працездатних членів сім`ї, яким призначено грошову допомогу (в тому числі за направленням державної служби зайнятості), Мінсоцполітики щомісяця до 25 числа подає в електронному вигляді перелік таких осіб Пенсійному фонду України, який протягом 10 календарних днів подає Мінсоцполітики інформацію з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Аналіз вищезазначених норм Порядку № 505 свідчить, що грошова допомога у разі її припинення відповідно до пункту 7 цього Порядку не призначається на наступний строк (чергові шість місяців) тільки тим особам, які продовжують перебувати у статусі непрацевлаштованої (безробітної) особи. В разі, якщо така особа працевлаштувалася і її статус не суперечить пунктам 2, 3, 5, 6 Порядку № 505, то вона знову набуває право на призначення щомісячної адресної допомоги.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що положення Порядку № 505 не містять норми, яка б у подібних правовідносинах назавжди позбавляла права особу працездатного віку, яка працевлаштувалась та як і раніше має статус внутрішньо переміщеної особи, на отримання грошової допомоги. Також, Порядком № 505 не встановлено жодного обмеження особи звернутись з новою заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Суд враховує, що ОСОБА_1 здійснює догляд за дитиною з інвалідністю, а отже така допомога повинна була бути призначена позивачу з дня звернення за її призначенням, тобто з 07.02.2019 максимум на строк 6 місяців та з 07.08.2019 (пункт 2 Порядку № 505).

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При наданні оцінки доводам та запереченням відповідача суд також враховує, що утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов`язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави. Зазначені вимоги до держави викладені і у статті 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої), вчиненої 3 травня 1996 року у м. Страсбурзі, яка підписана від імені України 7 травня 1999 року у м. Страсбурзі, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року, відповідно до якої держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Таким чином, право позивача на отримання допомоги є доведеним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Судом встановлено, що позивач звернулася до відповідача із заявою від 16.04.2019, яка була зареєстрована відповідачем 18.04.2019, про роз`яснення причин непризначення їй адресної допомоги з січня 2019 року.

Листом від 23.04.2019 відповідач повідомив позивача, що йому відмовлено в призначенні адресної допомоги огляду на п. 7 Порядку № 505 від 01.10.2014.

При цьому, судом встановлено, що позивач зверталася до відповідача із заявами від 07.02.2019 та 07.08.2019 про призначенні їй адресної допомоги.

Зважаючи на обставини справи, суд вважає, що достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу в призначенні щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання за заявами від 07.02.2019 та від 07.08.2019, і зобов`язати відповідача призначити позивачу за заявою від 07.02.2019 щомісячну адресну допомогу на період з 07.02.2019 по 06.08.2019 та за заявою від 07.08.2019 - на період з 07.08.2019 по 06.02.2020.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги фактично підлягають задоволенню повністю, лише з корегуванням способу захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 768,40 грн, сплата якого підтверджена квитанцією від 11.10.2019 № 0.0.1490113736.1 (а.с. 3), стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради (код ЄДРПОУ 24179564, місце реєстрації: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, буд. 15-Б) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання за заявами від 07.02.2019 та від 07.08.2019.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради призначити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу як особі, що переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за її заявами від 07.02.2019 на період з 07.02.2019 по 06.08.2019 та від 07.08.2019 на період з 07.08.2019 по 06.02.2020.

У задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради щодо відмови ОСОБА_1 , в призначенні та виплаті щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 18 квітня 2019 року, викладеної в повідомленні № 3039/04 від 23.04.2019, відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Тихонов