Рішення № 85922024, 27.11.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

27 листопада 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4546/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

18 жовтня 2019 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради щодо відмови ОСОБА_1 , в призначенні та виплаті щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 22.03.2019, дня звернення з останньою заявою про призначення щомісячної адресної допомоги, викладеної в повідомленні № 9487/02 від 02.09.2019;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради призначити та виплатити щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 , починаючи з дати звернення за призначення щомісячної адресної допомоги після працевлаштування починаючи з 22.03.2019.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 , з 22 вересня 2015 року перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа з м. Луганськ. До цього позивач разом із родиною перебувала на обліку внутрішньо переміщених осіб у м. Кіровограді. Щомісячна адресна допомога позивачу була призначена в УПтаСЗН виконавчого комітету Кіровської районної у м. Кіровоград ради із скороченням терміну виплати та зменшення суми допомоги. З 05.05.2015 мати позивача - ОСОБА_5 та донька ОСОБА_4 отримували щомісячну адресну допомогу, мати - як пенсіонер, а донька - як особа з інвалідністю, позивача до розрахунку включено не було відповідно до пункту 3 Порядку. 12.11.2015 мати позивача знову звернулась до УПтаСЗН м. Сєвєродонецька за призначенням адресної допомоги, із заявою про включення позивача до складу сім`ї для нарахування щомісячної адресної допомоги. Проте допомогу було призначено матері позивача, як пенсіонеру та доньці, як особі з інвалідністю, позивача не було включено до розрахунку відповідно до п. 3 Порядку. 23.03.2016 мати позивача повторно звернулась із заявою про продовження адресної допомоги, додавши довідку про її працевлаштування з 17.09.2015. Проте надання адресної допомоги було подовжено тільки її матері та доньці, позивача до розрахунку включено не було відповідно до п. 3 Порядку. Позивач вважає такі дії протиправними.

Ухвалою суду від 31 жовтня 2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 1-2).

15 листопада 2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 36-37), в обгрунтування якого зазначено, що 22.09.2015 позивача разом з матір`ю, ОСОБА_5 , та донькою, ОСОБА_4 , було взято на облік внутрішньо переміщених осіб в УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради та надано відповідні довідки № 919046881, № 919046882 та № 919046883. Під час взяття позивача на облік ВПО, було з`ясовано, що позивач разом із сім`єю перебувала на обліку ВПО у м. Кропивницькому Кіровоградської області. За інформацією, що була отримана від УПтаСЗН м. Кропивницького Кіровоградської області, з 12.11.2014 по 11.05.2015 позивач разом з сім`єю перебувала на обліку ВПО та отримувала щомісячну адресну допомогу ВПО в УПтаСЗН виконавчого комітету Кіровської районної ради у місті Кіровограді. З огляду на те, що позивач під час отримання допомоги ВПО у період з 12.11.2014 по 11.05.2015 не працевлаштувалась, УПтаСЗН виконавчого виконавчого комітету Кіровської районної ради у місті Кіровограді не мало підстав для перерахунку допомоги позивачу як працюючій особі.

З 05.05.2015 позивач разом з сім`єю перебувала на обліку ВПО та отримувала щомісячну адресну допомогу ВПО в УПтаСЗН виконавчого комітету Ленінської районної ради у місті Кіровограді. Згідно отриманої довідки - атестата, допомога була призначена на період з 12.05.2015 по 11.11.2015 ОСОБА_5 як пенсіонеру та ОСОБА_4 як особі з інвалідністю, а позивача не було включено до розрахунку, відповідно до п.3 Порядку. 26.10.2015 ОСОБА_5 звернулась до УПтаСЗН м.Сєвєродонецька із заявою про надання щомісячної адресної допомоги ВПО, включивши до складу своєї сім`ї позивача та ОСОБА_4 . Заяву було розглянуто. Беручи до уваги отриману від УПтаСЗН м. Кропивницького інформацію, було призначено допомогу ОСОБА_5 як пенсіонеру та ОСОБА_4 як особі з інвалідністю, а ОСОБА_1 не було включено до розрахунку, відповідно до п.3 Порядку: з 12.11.2015 по 11.05.2016 у розмірі 1958 грн. в місяць. 23.03.2016 ОСОБА_5 надала заяву про подовження щомісячної адресної допомоги ВПО, додавши довідку про працевлаштування позивача з 17.09.2015. Заяву було розглянуто. Керуючись п.3 Порядку, було подовжено допомогу ОСОБА_5 як пенсіонеру, ОСОБА_4 як особі з інвалідністю, а позивача не було включено до розрахунку: з 23.03.2016 по 22.09.2016 у розмірі 1958 грн. в місяць. Надалі згідно заяв ОСОБА_5 від 23.09.2016, 23.03.2017, 22.09.2017, 22.03.2018, 22.09.2018, 15.03.2019, допомогу було подовжено ОСОБА_5 . як пенсіонеру та ОСОБА_4 як особі з інвалідністю, а позивача не було включено до розрахунку. На підставі довідки-атестата, наданої УПтаСЗН м.Кропивницького, та керуючись п.3 Порядку, ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні щомісячної адресної допомоги ВПО.

На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що відповідно до листа Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Ленінської районної у місті Кіровограді ради №3345/01-2 від 18.11.2015 позивач разом з сім`єю перебувала на обліку в зазначеному управлінні. ОСОБА_5 отримувала щомісячну адресну допомогу на всю сім`ю з 12.05.2015 по 11.11.2015 (а.с. 38).

26 жовтня 2015 року ОСОБА_5 як уповноважений представник сім`ї звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради (Відповідача) із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги на сім`ю, в тому числі на ОСОБА_1 (а.с. 40-54).

Рішенням УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради грошову допомогу було призначено ОСОБА_5 як пенсіонеру, ОСОБА_4 як інваліду ІІІ групи, ОСОБА_1 (позивач) не включено до розрахунку відповідно до постанови КМУ №212 від 31.03.2015 (а.с. 55).

Надалі відповідно до заяв ОСОБА_5 від 23.03.2016, 23.09.2016, 23.03.2017, 22.09.2017, 22.03.2018, 21.09.2018, 15.03.2019, відповідними рішеннями відповідача, грошову допомогу було продовжено лише ОСОБА_5 як пенсіонеру та ОСОБА_4 як особі з інвалідності, ОСОБА_1 не включено до розрахунку грошової допомоги на підставі п. 3 Порядку призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам (а.с. 56-106), що також підтверджується листом Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради від 02.09.2019 №9487/02 (а.с. 13).

При цьому до вищезазначених заяв також надавалися відповідні довідки про працевлаштування ОСОБА_1 №848/12-32-04-01/16 від 26.10.2015, №334/12-32-04-01-32 від 23.03.2016, №197/12-32-04-02-17 від 22.03.2017, №1046/12-32-04-32 від 21.09.2016, №680/12-32-04-17 від 21.09.2017, №55 від 21.09.2017, №195/12-32-04-17 від 21.03.2018, №196/12-32-04-17 від 21.03.2018, №211/12-32-04-17 від 14.03.2019, №210/12-32-04-17 від 14.03.2019 (а.с. 49, 65, 71, 77, 83, 84, 90, 91, 97, 98, 104-105).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Положеннями статті 46 Конституції України, громадянам гарантовано право на соціальний захист.

Відповідно частини 1 статті 47 Основного Закону України визначено, що держава створює умови за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

При цьому, з огляду на положення пункту 2 частини 1 статті 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України є одним з органів державної влади, який вживає заходів щодо забезпечення прав людини і громадянина.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога) визначає "Порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №505 (надалі за текстом - Порядок №505).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 505 передбачено, що грошова допомога надається громадянам України, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, або змушені були покинути своє постійне місце проживання в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, і перемістилися в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (далі - особа, яка переміщується), а також стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, структурних підрозділах з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням та виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Разом з цим, з огляду на інші положення пункту 2, така допомога могла бути призначена і на кожний наступний шестимісячний строк, у випадку подання представником сім`ї до уповноваженого органу заяви, в якій повідомляється про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред`явлення довідки всіх членів сім`ї про взяття їх на облік як осіб, які переміщуються, строк дії яких продовжено на наступний період.

Відповідно до п. 3 Порядку № 505 особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначалась.

З аналізу зазначених норм вбачається, що особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до п.7 Порядку, грошова допомога на наступних 6 місяців не призначається.

Як вбачається з листа Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради №9487/02 від 02.09.2019, ОСОБА_1 було призначено щомісячну адресну грошову допомогу на період з 12.11.2014 по 11.05.2015 УСЗН м.Кропивницького Кіровоградської області як працездатній, не працюючій особі.

Оскільки, позивач не працевлаштувалась у період призначення щомісячної грошової допомоги, на наступний період така грошова допомога ОСОБА_1 не призначалась.

В подальшому, у зв`язку з працевлаштування позивача, ОСОБА_6 зверталась до відповідача із заявами про продовження грошової допомоги на сім`ю від 23.03.2016, 23.09.2016, 23.03.2017, 22.09.2017, 22.03.2018, 21.09.2018, 15.03.2019, проте позивачу не було включено до розрахунку щомісячної адресної грошової допомоги на підставі п. 3 Порядку № 505.

При цьому, з моменту припинення виплати грошової допомоги ОСОБА_1 до моменту останнього звернення із заявою щодо призначення їй адресної допомоги пройшло більше трьох років.

Суд зазначає, що пункт 3 Порядку № 505 не передбачає абсолютну заборону на призначення щомісячної адресної допомоги тим особам, яким вона була припинена відповідно до пункту 7 вказаного Порядку, а містить чітке і однозначне правило щодо не призначення допомоги саме на наступний строк, під яким слід розуміти один шестимісячний строк (оскільки тільки на такий строк допомога і призначається), що йде за тим, у якому виплату допомоги було припинено особі на підставі пункту 7 Порядку №505.

Таким чином, оскільки пункт 3 Порядку №505 станом на момент звернення позивача із заявою щодо призначення щомісячної адресної грошової допомоги (15.03.2019), вичерпав свою дію відносно ОСОБА_1 , а тому суд вважає, що відповідачем неправомірно не нараховано та не виплачено позивачу грошову допомогу для покриття витрат на проживання та на оплату житлово-комунальних послуг з моменту звернення - з 15.03.2019.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 5 КАС України визначені конкретні способи судового захисту.

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд зазначає, що фактично відповідач не відмовляв ОСОБА_1 у виплаті щомісячної адресної допомоги, порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправних дій відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги, у зв`язку з її не включенням до розрахунку такої допомоги.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що належним, достатнім та ефективним способом захисту порушеного права в даному випадку, буде прийняття судом рішення про визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та не виплати щомісячної адресної допомоги ОСОБА_1 та зобов`язання призначити та виплатити їй таку допомогу.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню з обранням належного способу захисту порушеного права позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем при зверенні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.1496799509.1 від 17.10.2019 (а.с. 3).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 768,40 грн.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства , суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» від 01 жовтня 2014 року № 505.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради (ідентифікаційний код: 24179564, місцезнаходження: 93400, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вулиця Новікова, будинок 15Б) призначити та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) щомісячну адресну допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» від 01 жовтня 2014 року № 505, відповідно до поданої заяви від 15.03.2019.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради (ідентифікаційний код: 24179564, місцезнаходження: 93400, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вулиця Новікова, будинок 15Б) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), витрати зі сплати судового збору в сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Ірметова