Рішення № 85921998, 27.11.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

27 листопада 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4213/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради (далі - відповідача), в якому позивач з урахуванням уточненої позовної заяви від 23 жовтня 2019 року б/н (арк. спр. 146-152) просить:

- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу інваліда війни ІІ групи та видачі посвідчення інваліда війни;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, і даний факт підтверджується посвідченням ліквідатора ЧАЕС серії НОМЕР_1 від 28 лютого 2019 року. Позивач брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи як ліквідатор ЧАЕС, оскільки працював на ЧАЕС під час усунення наслідків аварії. Позивач є особою з інвалідністю ІІ групи і його захворювання пов`язані з виконанням ним обов`язків по роботі, пов`язаній з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААА № 441344 від 19 липня 2016 року, довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 12 ААА № 008842 від 19 липня 2016 року та Експертним висновком від 11 червня 2013 року № 05. Стан здоров`я позивача постійно погіршується.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 від 17 серпня 2016 року.

15 серпня 2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою про встановлення статусу інваліда війни ІІ групи та просив видати посвідчення інваліда війни встановленого зразка відповідно до пункту 9 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яким передбачено встановлення статусу інваліда війни особам, котрі приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в складі формувань Цивільної оборони та які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

06 вересня 2019 року відповідач листом за № 9962/03 повідомив, що не буде видавати позивачу посвідчення інваліда війни.

15 серпня 2019 року позивач звернувся до Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи з заявою, в якій просив надати йому довідку про ЦО.

Листом від 30 серпня 2019 року за № 01.1-14/1043 Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи повідомив, що вимоги Управління соціального захисту щодо надання довідки на підтвердження участі у складі ЦО є необґрунтованими, оскільки залучались до невоєнізованих формувань ЦО всі працівники всіх підприємств без видання розпорядчих документів на окремих громадян, а листи Міністерства праці та соціальної політики України не є нормативно-правовими актами, що обов`язкові до виконання, і не можуть бути підставою для відмови у видачі посвідчення інваліда війни.

Також у листі зазначено, що за змістом пункту 16 Положення громадяни СРСР підлягали залученню до невоєнізованих формувань ЦО, а не входили до складу таких формувань в силу вимог закону.

З посиланням на положення статті 19 Конституції України, статей 1, 4, 7, 9 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, позивач вважає протиправними дії відповідача щодо відмови у встановленні статусу інваліда війни ІІ групи та видачі йому посвідчення інваліда війна та просить позовні вимоги задовольнити.

Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради позов не визнало, про що 13 листопада 2019 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) за вхідним реєстраційним № 56719/2019 подало відзив на позовну заяву від 13 листопада 2019 року за № 11950/03 (арк. спр. 161-163).

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що 15 серпня 2019 року позивач звернувся до нього за призначенням статусу особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи.

Згідно з статтею 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами; осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу PCP, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами; осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Згідно з пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать, зокрема, інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності відповідно до пунктів 7, 10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302.

Відповідно до роз`яснень Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від Чорнобильської катастрофи чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не поширюється на осіб, які направлялися на виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС органами управління у справах Цивільної оборони, створені у складі підприємств, установ та організацій. Умови визначення правового статусу та соціального захисту осіб цих категорій визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Крім формувань Цивільної оборони в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь працівники, які залучалися від інших міністерств і відомств. Їх направляли в райони виконання робіт згідно з розпорядженнями керівників цих відомств. На громадян, які були у складі цих формувань, чинність пункту 9 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не поширюється.

З огляду на викладене, особам, залученим до складу формувань Цивільної оборони, такий статус установлюється на підставі документів, які мають містити інформацію про розпорядчий документ (наказ чи розпорядження) за лінією Цивільної оборони щодо залучення підприємства, установи до роботи названого формування та розпорядчий документ підприємства, установи про залучення осіб до складу названого формування, усі відомості про роботу, яку виконував громадянин під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також довідки медико-соціальної експертної комісії про групу інвалідності та причину захворювання, пов`язаного з ліквідацією Чорнобильської катастрофи.

За результатами розгляду поданих копій документів, установлення позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 9 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» можливе за наявності відповідного розпорядчого документа (наказу чи розпорядження) за лінією Цивільної оборони щодо залучення підприємства, установи до роботи певного формування та розпорядчого документа підприємства, установи про залучення осіб до складу такого формування.

З урахуванням викладеного, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 30 вересня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху (арк. спр. 143).

Ухвалою від 28 жовтня 2019 року про відкриття провадження в адміністративній справі визначено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 1-3).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) у період з 06 вересня 1988 року по 23 лютого 1989 року працював слюсарем-електромонтажником 4-го розряду на СМК № 1 у Головному виробничо-розпорядчому управлінні Управління будівництва Чорнобильської АЕС та виконував роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, про що свідчать трудова книжка серії НОМЕР_4 від 20 серпня 1985 року, довідки Державної будівельно-промислової компанії «Атомспецбуд» за №№ 307, 69, архівні довідки Комунальної установи «Іванківський районний Трудовий архів» від 03 лютого 2014 року №№ 01-27/22, 01-27/23 (арк. спр. 37-56, 62, 63, 64, 65, 172, 173, 174, 180-200).

Посвідченням від 28 лютого 2019 року серії А № 009728, довідкою МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної і соціальної допомоги від 19 липня 2016 року серії 12 ААА № 008842, довідкою до акта огляду МСЕК від 19 липня 2016 року серії 12 ААА № 441344 підтверджується, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1), з 01 липня 2016 року є особою з інвалідністю ІІ групи безстроково (арк. спр. 20, 26, 27, 167, 168, 170).

Згідно з експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв`язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, від 11 червня 2013 року № 05 захворювання ОСОБА_1 пов`язане з роботами по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС (арк. спр. 28, 169).

15 серпня 2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою про встановлення статусу інваліда війни ІІ групи та просив видати посвідчення інваліда війни встановленого зразка відповідно до пункту 9 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яким передбачено встановлення статусу інваліда війни особам, котрі приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в складі формувань цивільної оборони та які стали інвалідами в результаті захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (арк. спр. 22, 165-166).

Листом від 06 вересня 2019 року за № 9962/03 Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради відмовило позивачу у задоволенні його заяви у зв`язку з відсутністю доказів залучення позивача до складу формувань Цивільної оборони (арк. спр. 23).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 3551 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 3551 до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551 встановлено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Отже, обов`язковими умовами для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551, є наявність у особи інвалідності, встановленої внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та доказів залучення такої особи до ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796) учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року № 1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06 червня 1975 року № 90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосування засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

Однак, крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування Цивільної оборони, та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженнями керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

Суд зазначає, що статус особи з інвалідністю внаслідок війни розповсюджено на осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, на підставі Закону України від 15 червня 2004 року № 1770-IV «Про внесення змін до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

З пояснювальної записки до цього Закону вбачається, що до категорії осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, законодавець запропонував відносити вузьку категорію осіб (1300 чоловік), які з перших днів аварії разом з військовослужбовцями виконували роботи у 30-тикилометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення у складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходились в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувались військовому командуванню.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що позивач приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та йому у зв`язку з цим встановлено ІІ групу інвалідності, що, у свою чергу є підставою для надання пільг та компенсацій, передбачених Законом № 796. Проте, у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а отже, у останнього немає достатніх правових підстав для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551.

Суд зазначає, що обставина щодо безпосередньої участі особи у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони є істотною, позаяк в протилежному випадку статус особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі пункту 9 частини другої статті 7 Закону № 3551 поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків, і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно підпункту 1 частини першої статті 9 Закону № 796.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 червня 2018 року у справі № 377/797/17, від 21 серпня 2018 року у справі № 279/2285/16-а, від 15 травня 2019 року у справі № 816/851/18, від 18 вересня 2019 року у справі № 674/450/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 756/8323/16-а та від 13 листопада 2019 року у справі № 647/364/17.

Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни врегульовані Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 (далі - Положення № 302).

Згідно з пунктом 2 Положення № 302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Абзацом першим пункту 3 Положення № 302 передбачено, що відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Згідно з абзацом третім пункту 3 Положення № 302 особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни» та нагрудний знак «Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни».

З огляду на те, що позивач не має статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, у відповідача були відсутні підстави для видачі йому посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані і у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 10 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради (ідентифікаційний код 24179564, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, буд. 15-Б) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.І. Чернявська