Рішення № 85921843, 04.11.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2019 року м. Кропивницький справа № 340/2154/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ін. код - НОМЕР_1 )до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. В. Перспективна, 55, код ЄДРПОУ - 39393501)провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.07.2019 року №0002321305 та №0002341305.

ІІ. виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає оскаржувані рішення суб`єкта владних повноважень безпідставними, необґрунтованими, такими, що суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим, такі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню. Позивач зазначає, що за період , який перевірявся, він надавав послуги перевезення чималій кількості суб`єктів господарювання. Дохід позивача залежить від експлуатаційних можливостей транспортних засобів, якими позивач власне і надає послуги перевезення своїм контрагентам. Тому витрати пов`язані із заміною запчастин вказаних транспортних засобів, цілком правомірно віднесено останнім до складу витрат.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вимоги не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваних рішень обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому рішення є правомірними та не підлягають скасуванню (т.3,а.с.111-115).

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (т.5,а.с.1-6).

ІІІ. Заяв (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі

Ухвалою суду від 02.09.2019 року у справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

ФОП ОСОБА_1 зареєстрований в якості суб`єкта господарювання 12.05.2006р., що підтверджується випискою витягом з ЄДРПОУ (т.1,а.с.15).

Основний вид діяльності за КВЕД: вантажний автомобільний транспорт (49.41) (т.1,а.с.16-18).

На підставі наказу №822 від 17.05.2019 року посадовими особами ГУ ДФС у Кіровоградській області проведено планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, дотримання законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, результати якої оформлено актом №45/11-28-13-05/ НОМЕР_1 від 03.06.2019р. (т.1,а.с.34-85).

В акті перевірки податковим органом, серед інших, зафіксовано порушення:

-п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України в частині заниження податкового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 703387,37 грн., в тому числі за 2017 рік - 438389,88 грн., за 2018 рік - 264997,49 грн.;

- пп. 1.1 - 1.6 п.16-1 підр. 10 розд. ХХ «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України - донараховано військовий збір в загальній сумі 56706,32 грн.

Так, зміст акту перевірки свідчить, що до вказаних висновків посадові особи відповідача дійшли за наступних обставин. В ході перевірки ФОП ОСОБА_1 надано структуру понесених витрат за період, що перевірявся (т.3,а.с.116).

Однак, в зв`язку з відсутністю у ФОП ОСОБА_1 книги обліку доходів і витрат, перевіряючими витрати обраховані згідно наданих документів, а саме - накладних на придбання товарів, актів виконаних робіт, товарно - транспортних накладних, відомостей про нараховану та виплачену заробітну плату, авансових звітів, банківських виписок та взято до уваги структуру витрат наданих ФОП ОСОБА_1 до перевірки. В результаті чого встановлено, що в порушення вимог пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України ФОП ОСОБА_1 до складу витрат включались витрати на ремонт та обслуговування вантажних автомобілів (основні засоби подвійного призначення) в суму 4827488,96 грн., в тому числі за 2017 рік - 2435499,39 грн., за 2018 рік - 2391989,57 грн.

Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли виключно з приводу правомірності включення фізичною особою - підприємцем суми амортизаційних відрахувань, нарахованих на основні засоби - сідельні тягачі та напівпричепи, до складу документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки податковим органом прийнято:

податкове повідомлення - рішення № 0002321305 від 26.07.2019р., яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1 055 081,06 грн., в тому числі за основним платежем - 703387,37 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 351693,69 грн. (т.1, а.с.37);

податкове повідомлення - рішення № 0002341305 від 26.07.2019р., яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - «військовий збір» в розмірі 85 059,48 грн., в тому числі за основним платежем - 56706,32 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 28353,16 грн. (т.1, а.с.38).

V. Оцінка суду.

Відносно віднесення до складу витрат товарно-матеріальних цінностей (запчастини до автомобілів), слід вказати наступне.

Згідно з пп.177.1,177.2ст.177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом167.1статті167цьогоКодексу. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пп. 177. 4. 1. п. 177.4 ст. 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Підпунктом177.4.4. пункту177.4статті177 ПК України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1.-177.4.3. цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Крім цього, пп.177.4.6. п.177.4ст.177 ПК України передбачено, що не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів.

Таким чином, фізична особа-підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування вправі відносити до складу витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, вартість матеріалів, комплектуючих виробів, запасних частин та інших матеріалів, а також витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів.

Одним з основних видів економічної діяльності позивача є вантажний автомобільний транспорт (КВЕД 49.41). Вказане підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 1 а.с.16-18) та Актом перевірки.

У відповідності до КВЕД ДК 009:2010, клас 49.41, зокрема включає усі види перевезень вантажним автомобільним транспортом. Під час здійснення перевірки контролюючим органом встановлено, що фактично в період з 01.01.2017 по 31.12.2018 позивач здійснював вказаний вид діяльності.

При цьому, як вірно встановлено контролюючим органом та не заперечувалось останнім у процесі розгляду справи, позивач у підприємницькій діяльності використовує такі транспортні засоби:

-MAN, модель 26.460, реєстраційний номер НОМЕР_2 ,

-MAN, модель TGA 26.460, реєстраційний номер НОМЕР_3

-MAN, модель TGA 26.460, реєстраційний номер НОМЕР_4 ,

-MAN, модель TGA 26.390, реєстраційний номер НОМЕР_5 ,

-MAN, модель TGA 26.363, реєстраційний номер НОМЕР_6 ,

-причіп KOGEL, модель AWE 18,реєстраційни номер НОМЕР_7 ,

-причіп ROHR, модель RAK- 18CL,реєстраційни номер НОМЕР_8 ,

-причіп KRONE, модель AZV 18,реєстраційни номер НОМЕР_9 ,

-причіп KRONE, модель AZV 18,реєстраційни номер НОМЕР_10 ,

-причіп BIRRER, модель UA18,реєстраційни номер НОМЕР_11

- MAN, модель 26.410, реєстраційний номер НОМЕР_12 ,

-причіп KOGEL, модель AWE 18,реєстраційни номер НОМЕР_13 ,

-DAF, модель CF 85.460, реєстраційний номер НОМЕР_14

-причіп WZM, модель 35-45SL, реєстраційний номер НОМЕР_15 (т.1,а.с.21-36).

Як встановлено з матеріалів справи і не спростовувалось контролюючим органом, за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року позивач надавав послуги перевезення чималій кількості суб`єктів господарювання.

Отже, позивачем за спірний період надавались послуги перевезення вантажів, транспортними засобами, які, як вірно встановлено контролюючим органом, використовував у підприємницькій діяльності.

Відтак, дохід позивача залежить від експлуатаційних можливостей транспортних засобів, якими позивач власне і надає послуги перевезення своїм контрагентам. У зв`язку з цим, витрати пов`язані із заміною запчастин вказаних транспортних засобів за період 2017-2018 р.р., правомірно віднесено останнім до складу витрат.

Так, позивачем до складу документально підтверджених витрат за 2017 - 2018 р.р. віднесено товарно-матеріальні цінності, а саме запасні частини на суму 4827488,96грн. На підтвердження факту отримання та використання в господарській діяльності вказаних запасних частин позивачем долучено відповіді документи до матеріалів справи, при цьому факт купівлі та використання вказаних матеріалів не заперечувався податковим органом (т. 1, а.с. 86-249, т.2,а.с.1-250, т.3,а.с.1-106,129-250, т.4,а.с.1-244).

Проте, всупереч імперативним приписам Податкового кодексу України, незважаючи на наявність документально підтверджених витрат на запасні частини, які позивач використав для провадження підприємницької діяльності та отримання доходу від останньої, контролюючий орган дійшов до висновку про неправомірність дій позивача.

Із змісту Акту вбачається, що вказані висновки контролюючого органу базуються на пп.177.4.6. п.177.4ст.177 ПК України.

Згідно з пп.177.4.6. п.177.4ст.177 ПК України, не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Зміст акту перевірки свідчить про те, що контролюючим органом не було встановлено включення позивачем витрат саме на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, включення яких, на думку відповідача, суперечить приписам пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України, як такі витрати позивачем за період перевірки і не включались до загального складу своїх витрат.

Слід вказати, що Податковий кодекс України не містить поняття «утримання основних засобів», більше цього, не містить поняття «утримання транспортного засобу».

Так, згідно з п.п. 1, 2 Правил від 26.07.2013 року № 550, Правила визначають механізм організації безпечного утримання колісних транспортних засобів (КТЗ) категорій М, N, О впродовж експлуатаційного життєвого циклу автомобільним перевізником (їх власником, орендарем), автомобільним самозайнятим перевізником, а також підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності (далі - перевізники). Ці Правила можуть використовуватися підприємствами автомобільного сервісу (далі - ремонтники). Ці Правила не стосуються питань охорони праці, пожежної безпеки, організації і забезпечення використання колісних транспортних засобів з метою надання транспортних послуг, питань дотримання правил дорожнього руху. Ці Правила поширюються на суб`єктів господарювання, які організовують або здійснюють роботи у сфері технічної експлуатації колісних транспортних засобів (придбання- продаж, утримання, передання на утилізацію колісних транспортних засобів або їх частин).

Тобто, термін «утримання транспортного засобу», яким керувався контролюючий орган, використовується виключно для тлумачення правовідносин, які регулюються Правилами експлуатації колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 26.07.2013 року № 550, а не правовідносин зі сплати податків, зборів та інших загальнообов`язковий платежів фізичними та юридичними особами.

Українське законодавство, у тому числі Податковий кодекс України, не містить визначення (критеріїв), за яких обставин (умов) основні засоби подвійного призначення визначаються такими, що мають ознаки подвійного призначення, які б відповідно мали визначати на які цілі вантажні автомобілі можуть використовуватись частково/повністю фізичною особою-підприємцем через те, що їх власником є фізична особа.

Зазначена позиція, зокрема відображена Міністерством фінансів України у листі від 22.08.2018 року № 11220-16-10/22320, яким було надано відповідь Державній фіскальній службі України на лист від 25.07.2018 року № 2144/4/99-99-13-04-03-13 щодо права фізичних осіб - підприємців згідно з п.п.177.4.6п.177.4ст.177розділу IV ПК України зменшувати оподатковуваний дохід на суму амортизаційних нарахувань на вантажні автомобілі (основні засоби подвійного призначення), зареєстрованих на фізичну особу, але повністю використаних фізичною особою - підприємцем у господарській діяльності (за умови документального підтвердження повного використання), а також на суму витрат на утримання таких основних засобів.

Тобто, сама ж Державна фіскальна служба України не розуміючи змісту та ознак терміну «основні засоби подвійного призначення», зверталась до Міністерства фінансів України за роз`ясненням. При цьому, отримавши у відповідь вищезгаданий лист, яким повідомлено про законодавчу невизначеність такого терміну, територіальний орган Державної фіскальної служби України при здійснені перевірки, ймовірно керуючись власними суб`єктивними переконаннями, які жодним чином немотивовані, все ж дійшов до висновку, що транспортні засоби, які позивач використовує у своїй підприємницькій діяльності, є основними засобами подвійного призначення.

Згідно з пп.4.1.4. п.4.1. ст.4 ПК України, податкове законодавство України ґрунтується на такому принципі, як презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

На необхідності дотримання судами правила вирішення колізій у податковому законодавстві на користь платника податків наголошено у рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України». Європейський суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема, у зв`язку з тим, що національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Щодо посилань податкового органу на те, що сідельний тягач та напівпричіп в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт» належать до транспортних засобів, а тому підпадають під класифікацію за критеріями, визначеними вказаним вище законодавчим актом, судом встановлено наступне.

Стаття 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» надає визначення, зокрема наступним поняттям:

автомобіль - колісний транспортний засіб, який приводиться в рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначений для руху безрейковими дорогами і використовується для перевезення людей та (чи) вантажів, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт;

автомобільний транспортний засіб - колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій (далі - транспортний засіб);

автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів;

напівпричіп - причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача.

Отже, напівпричіп за своєю конструкцією призначений для використання з сідловим тягачем і частина повної маси якого передається на цей тягач через сідпово-зчіпний пристрій. Напівпричіп призначений для з`єднання з автомобілем таким чином, щоб його частина обпиралась на автомобіль і останній ніс на собі значну частину ваги напівпричепа та ваги його вантажу.

Однак, в статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» відсутнє визначення «сідловий тягач».

Згідно з Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі -УКТЗЕД), затвердженої Законом України «Про Митний тариф України» від 19.09.2013 №584-VII, сідловий тягач належить до товарної позиції трактори колісні для напівпричепів (код 8701 20). При цьому, трактор не відноситься ні до вантажних, ні до легкових автомобілів.

Окрім цього, згідно з визначенням поняття «сідловий тягач», наведених у Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, таким є автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.

З огляду на вказане, напівпричепи та сідлові тягачі, згідно чинного законодавства, не відносяться до основних засобів подвійного призначення, а є транспортними засобами спеціального призначення.

Таким чином, посадові особи контролюючого органу в супереч імперативним приписам Конституції України та Податкового кодексу України, безпідставно, невмотивовано та на власне суб`єктивне трактування, без законодавчого визначення поняття та ознак терміну «основні засоби подвійного призначення» дійшли до висновків, що усі транспортні засоби, які позивач використовує у своїй підприємницькій діяльності, є основними засобами подвійного призначення, а також, що вказані транспортні засоби є вантажними автомобілями. При цьому, відповідач повністю знівелював таким принципом податкового законодавства, як правомірність рішень платника податку. Як наслідок, відповідач дійшов протиправних висновків стосовно того, що витрати, пов`язані із заміною запчастин транспортних засобів за період 2017 - 2018 років, неправомірно віднесено позивачем до складу витрат.

Водночас, слід зазначити, що норми Податкового кодексу України прямо не встановлюють, що усі вантажні автомобілі є транспортними засобами подвійного призначення.

Так, з аналізу пп.177.4.5. п.177.4 ст.177 та .п.177.4.6. п.177.4ст.177 ПК України судом встановлено, що Податковий кодекс України не передбачає можливість підприємцю включити до складу витрат, витрати на придбання та утримання основних засобів саме подвійного призначення. Тобто, положення вказаної норми стосуються не усіх основних засобів, а лише тих, які є основними засобами подвійного призначення.

Водночас, законодавець не дозволяє відносити до складу витрат витрати на придбання та утримання саме тих основних засобів подвійного призначення, які визначені ст. 177 ПК України (земельні ділянки, об`єкти житлової нерухомості, легкові та вантажні автомобілі - пп.177.4.6. п.177.4ст.177 ПК України). Тобто, положення вказаної норми стосуються не усіх основних засобів подвійного призначення, а лише земельних ділянок, об`єктів житлової нерухомості, легкових та вантажних автомобілів.

Відтак, у своїй сукупності пп.177.4.5. та пп.177.4.6. п.177.4ст.177 ПК України не передбачають, що вантажний автомобіль є основним засобом подвійного призначення.

Наведені правові норми лише вказують на те, що не можуть бути включені до складу витрат підприємця витрати на придбання та утримання тих вантажних автомобілів, які є основними засобами саме подвійного призначення.

Тобто, для того щоб говорити про те, що витрати на придбання та утримання вантажних автомобілів не можуть бути включені до складу витрат підприємця, такі транспортні засоби повинні бути основними засобами подвійного призначення.

Проте, як уже зазначалось, українське законодавство, у тому числі, Податковий кодекс України не містить визначення (критеріїв), за яких обставин (умов) основні засоби подвійного призначення визначаються такими, що мають ознаки подвійного призначення, які б відповідно мали визначати на які цілі вантажні автомобілі можуть використовуватись частково/повністю фізичною особою-підприємцем через те, що їх власником є фізична особа.

З аналізу правових норм неможливо дійти висновку чи є усі без виключення вантажні автомобілі основними засобами подвійного призначення.

Згідно із п.п.14.1.138. п.14.1ст.14 Податкового кодексу України, основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Так, заважаючи на вищезазначену законодавчу норму, транспортні засоби, які позивач використовує у своїй господарській діяльності, безумовно належать до основних засобів.

Однак, відсутність законодавчого визначення критеріїв, обставин, умов за наявності яких основний засіб може вважатись таким, що має ознаки подвійного призначення не дозволяє дійти до висновку, що вказані транспортні засоби є основними засобами подвійного призначення. Більше цього, в Акті перевірки контролюючі органи встановили те, що транспортні засоби використовуються позивачем у підприємницькій діяльності (сторінка 4 Акту перевірки) (т.1,а.с.42). Водночас, у подальшому в Акті не встановлено того, що мав місце факт будь-якого подвійного використання позивачем таких транспортних засобів.

Отже, контролюючий орган попри те, що встановив факт того, що транспортні засоби використовуються позивачем лише у підприємницькій діяльності, а також попри відсутність законодавчого визначення поняття основні засоби подвійного призначення, все ж без відповідного аналізу дійшов до висновку про неправомірність дій позивача щодо віднесення на витрати витрат, пов`язаних із придбанням запасних частин.

Пунктом 6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388, передбачено, що транспортні засоби, що належать фізичним особам - підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

Таким чином, реєстрація транспортного засобу, який використовується фізичною-особою підприємцем лише у своїй господарській діяльності, саме, як за суб`єктом господарювання є неможливою. Натомість такі транспортні засоби реєструються за фізичними-особами підприємцями, як за фізичними особами.

Більше цього, незрозумілим є те, яке подвійне призначення (окрім надання послуг перевезення) може мати такий транспортний засіб, як сідловий тягач та напівпричіп.

Відносно збільшення відповідачем зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб та донарахування штрафних санкцій, необхідно зазначити, що оскільки позивачем правомірно віднесено до складу витрат за 2017-2018 р.р. вартість придбання запасних частин до транспортних засобів, то збільшення зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб та донарахування штрафних санкцій відповідно до податкового повідомлення-рішення № 002321305 від 26.07.2019 здійснено відповідачем протиправно, у зв`язку з чим таке рішення слід визнати протиправним та скасувати.

Щодо збільшення відповідачем зобов`язання зі військового збору та донарахування штрафних санкцій, слід вказати наступне.

Відповідно до пп. 1.1. п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом162.1статті162цьогоКодексу. (За спірних обставин фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи).

Згідно з підпунктами 1.2., 1.3., 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10розділу XX ПК України, об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України дозволяє дійти висновку, що правові підстави сплати останнього є такими ж, як і для податку на доходи фізичних осіб, а тому зважаючи на те, що позивачем правомірно віднесено до складу витрат за 2017 - 2018 р.р. вартість придбання запасних частин до транспортних засобів, збільшення зобов`язання зі сплати військового збору та донарахування штрафних санкцій відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0002341305 від 26.07.2019р. здійснено відповідачем протиправно, у зв`язку з чим таке рішення також підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, а суд згідно ст. 90 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, у ході судового засідання позивач довів суду обґрунтованість позовних вимог. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив, і не довів правомірність його дій.

Отже, при зазначених обставинах, відзив відповідача відхиляється судом як безпідставний і такий, що суперечить чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то поданий позов необхідно задовольнити повністю.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наведене, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Кіровоградській області судові витрати у розмірі 9605,00 грн., сплачених згідно квитанції №27982460-1, що наявні в матеріалах справи (т. 1 а.с. 2).

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ін.код - НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. В. Перспективна,55, код ЄДРПОУ - 39393501) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0002321305 від 26 липня 2019 р., яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1055081,06 грн., в тому числі за основним платежем - 703387,37 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 351693,69 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0002341305 від 26 липня 2019 р., яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 85 059,48 грн., в тому числі за основним платежем - 56706,32 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 28535,16 грн.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ін.код - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ - 39393501) судові витрати в сумі 9605 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 26.11.2019 року.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук