Ухвала суду № 85921568, 18.11.2019, Київський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

18 листопада 2019 року м. Київ № 320/6277/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши позовну заяву

ОСОБА_1

до Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м..Києві, ідентифікаційний код 40109105, вул. В.Чумака,8-А, м.Київ, 03065, щодо не виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні;

- зобов`язати Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві ідентифікаційний код 40109105, вул. В.Чумака,8-А, м.Київ, 03065, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову (вихідну) грошову допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожні повні вісімнадцять календарних років служби.

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано заяву з дотриманням правил підсудності; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Наданий адміністративний позов не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.

Як вбачається з позовної заяви, то у ній зазначено місце проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 .

У той же час, на підтвердження зазначеної обставини позивач не додав до позовної заяви жодних доказів.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» для реєстрації особа або її законний представник подає, серед іншого, документ, до якого вносяться відомості про місце проживання.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону документи, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Частиною 1 статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Таким чином, надання позивачем документів для підтвердження зареєстрованого місця проживання/перебування особи необхідно для визначення територіальної підсудності розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами

При вирішенні питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду слід зазначити таке.

У Рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 зазначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

У зв`язку з наведеним суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Тому, при визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Відповідно до частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Як зазначив позивач у позові, при звільненні позивача зі служби в поліції, Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві не було проведено повний розрахунок належних позивачу коштів, а саме одноразової грошової допомоги при звільнення зі служби в поліції.

Відтак, позивач звернувся до суду, оскільки вважає, що мав право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», де, як стверджує позивач зазначено, що право на цю допомогу мають особи при звільнені за власним бажанням та при умові вислуги 10 і більше років. Проте нарахування та виплати такої грошової допомоги позивачу здійснено не було.

Як вбачається з Наказу Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві від 02.01.2019 №2 о/с у відповідності до Закону України «Про національну поліцію» звільнити зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 ( за власним бажанням) капітана поліції ОСОБА_1 . Інспектора роти № 1 Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві, з 04.01.2019.

Отже, позивачеві про порушення його прав було відомо у січні 2019 року при отриманні грошових виплат - розрахунку при звільненні.

Однак, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до Київського окружного адміністративного суду лише 08.11.2019, що підтверджується штампом відділення зв`язку «Укрпошта» на поштовому конверті, в якому надійшла позовна заява до суду.

Будь-яких належних та допустимих доказів та пояснень, які б підтверджували неможливість звернення до суду із даним позовом в межах встановленого законом строку, позивачем суду не надано, як і не надано заяви про поновлення строку звернення до суду.

У статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд зауважує, що вирішення питання про поновлення строку звернення до суду суд здійснює виключно з ініціативи та у межах наведених доводів заінтересованої особи. Таким чином, позивачеві слід надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із відповідними поясненнями та доказами на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, що об`єктивно перешкоджали йому звернутись до суду з цим адміністративним позовом у строки, визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства.

Згідно з частинами першою, другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Недоліки позовної заяви мають бути усунені позивачем на протязі десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду:

- документи для підтвердження зареєстрованого місця проживання/перебування позивача;

- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із відповідними поясненнями та доказами на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, що об`єктивно перешкоджали позивачеві звернутися до суду з цим адміністративним позовом у строки, визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без руху.

Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.

Роз`яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Панова Г. В.