Рішення № 85921491, 27.11.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 год. 15 хв.

"27" листопада 2019 р. справа № 300/2159/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Кафарського В.В.,

за участю секретаря судового засідання Вакун В.М.,

представника позивача Мельника В.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Калуської міської ради до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування постанов від 11.10.2019, -

В С Т А Н О В И В:

Калуська міська рада (далі - позивач) звернулась в Івано-Франківський окружний адміністративний суд до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафів від 11.10.2019.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно прийнято оскаржені постанови про накладення штрафів за невиконання рішення суду у справі №0940/2034/18, оскільки Калуською міською радою фактично виконано рішення суду в добровільному порядку.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 даний позов залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а позивачу надано строк для усунення недоліків.

У зв`язку із усуненням вказаних недоліків, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, з особливостями скороченого розгляду проваджень у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби згідно статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених в адміністративному позові.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду даної заяви відповідач повідомлявся судом належним чином з урахуванням особливостей, встановлених статтею 268 Кодексу адміністративного судочинства України, про що свідчать телефонограма від 20.11.2019 та супровідний лист про відправлення ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 про відкриття провадження та повістки на електронну адресу відповідача, що містяться в матеріалах справи (а.с. 55, 59-60).

Суд звертає увагу, що ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 про відкриття провадження з урахуванням визначених статтею 287 КАС України особливостей розгляду справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності органу державної виконавчої служби, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов - до 27.11.2019.

Однак, відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

В даному випадку відповідач - Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області в розумінні пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України є суб`єктом владних повноважень, який не скористався своїм правом на подання відзиву на адміністративний позов, як наслідок, суд кваліфікує це як визнання позову.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими учасники справи обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.

У відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області перебувають виконавчі провадження №59412516, №59412083, №59412948, №59411741, №59412363, №59411417, №59412726, №59411601 щодо виконання виконавчих листів, виданих Івано-Франківським окружним адміністративним судом у справі №0940/2034/18.

Вказані виконавчі документи видано з метою примусового виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019 у справі №0940/2034/18 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до Калуської міської ради Івано-Франківської області про визнання протиправними та скасування рішень і зобов`язання до вчинення дій. Даною постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019 скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 в частині зобов`язання Калуської міської ради Івано-Франківської області надати позивачам дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і прийнято в цій частині нову постанову, якою, зокрема, зобов`язано Калуську міську раду Івано-Франківської області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з питань надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства і за результатами їх розгляду прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.

Так, державним виконавцем відкрито вищевказані виконавчі провадження 01.07. 2019.

Калуська міська рада, отримавши постанови про відкриття вказаних виконавчих проваджень, 09.07.2019 звернулась до державного виконавця із листом №605/02-15/38, в якому зазначено, що рішення, щодо якого відкрито виконавчі провадження, виконано міською радою в добровільному порядку ще до відкриття останніх та на підтвердження виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019 позивачем надано, в тому числі, копію рішення міської ради №2371 від 23.05.2019 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам пільгових категорій населення для ведення особистого селянського господарства» та копію протоколу засідання сесії Калуської міської ради з даного питання (а.с. 26).

Надалі Івано-Франківський окружний адміністративний суд у справі №300/1284/19 ухвалою від 20.06.2019 задовольнив частково заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 від 18.06.2019 про забезпечення позову. Заборонив Калуській міській раді до набрання законної сили рішення в даній адміністративній справі, розглядати на сесії та приймати будь-які рішення щодо земельних ділянок в районі мікрорайону Підгірки (яка знаходиться з правої сторони вздовж дороги загальнодержавного значення Н-10 на виїзді з міста Калуш в напрямку м. Івано-Франківськ між дорогою Н-10 та річкою Млинівка, з приводу яких прийнято рішення Калуської міської ради від 23.05.2019 №2371 про відмову, як учасникам антитерористичної операції, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , в наданні їм дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства (а.с. 29-32).

11.10.2019 державним виконавцем винесено оскаржені постанови про накладення штрафів. Згідно змісту вказаних постанов, державним виконавцем при вивченні документів, наданих сторонами виконавчого провадження, встановлено, що боржником рішення суду не виконано, оскільки при повторному розгляді заяви стягувача щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не враховано висновки суду, викладені у мотивувальній частині рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019 (а.с. 11, 13, 15, 17, 19, 21. 23, 25).

Калуська міська рада, вважаючи, що постанови державного виконавця від 11.10.2019 про накладення штрафів у виконавчих провадженнях №59412516, №59412083, №59412948, №59411741, №59412363, №59411417, №59412726, №59411601 є протиправними, звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди, серед іншого, перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 за №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад як, зокрема обов`язковість виконання рішень (стаття 2 Закону №1404-VIII).

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

У відповідності до частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Положеннями частин 1-2 статті 63 Закону №1404-VІІІ встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону №1404-VІІІ визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Таким чином, постанова про накладення штрафу виноситься державним виконавцем стосовно боржника, у разі невиконання без поважних причин останнім рішення суду.

Як уже встановлено судом, Восьмий апеляційний адміністративний суд в постанові від 20.03.2019 у справі №0940/2034/18, а саме в резолютивній частині зобов`язав, серед іншого, Калуську міську раду Івано-Франківської області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з питань надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства і за результатами їх розгляду прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.

Згідно мотивувальної частини вказаної постанови, «оскаржуване рішення №1618 від 24.05.2018 мотивоване невідповідністю місця розташування об`єктів вимогам містобудівної документації (земельні ділянки знаходяться за межами генерального плану м. Калуша), проте як встановлено судом, земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства згідно їх цільового призначення відносяться до земель сільськогосподарського призначення комунальної власності і належать до сільськогосподарських угідь - ріллі. Відтак, земельні ділянки, з приводу яких позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у травні 2018 звернулися до Калуської міської ради із заявами про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 2,00 га кожному для ведення особистого селянського господарства в районі мікрорайону Підгірки знаходяться у межах м. Калуш та в межах актуалізованого генерального плану м. Калуш… При цьому колегія суддів зауважує, що відповідачем не надано належних доказів того, що до генерального плану, планів зонування, детальних планів тощо були внесені відповідні зміни про те, що вказані земельні ділянки не відносяться до земель Калуської міської ради, з урахуванням постанови Верховної ради № 2537 від 08.04.2005, не є вільними, чи є інші перешкоди для надання позивачам дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо спірних земельних ділянок».

Тобто, Калуська міська рада, виконуючи рішення суду, при повторному розгляді заяв громадян не має право повторно посилатися на ті підстави, які Восьмий апеляційний адміністративний суд у мотивувальній частині постанови від 20.03.2019 визнав необґрунтованими.

Так, на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019 у справі №0940/2034/18, позивачем розглянуто заяви громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та прийнято рішення від 23.05.2019 за №2371 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам пільгових категорій населення для ведення особистого селянського господарства» у зв`язку із невідповідністю місця розташування об`єктів вимогам містобудівної документації (пункт 7 статті 118 Земельного кодексу України), оскільки відповідно до рішення Калуської міської ради №1077 від 28.09.2017 «Про списання меліоративної системи, переведення меліоративних земель в немеліоративні та віднесення їх до земель житлової та громадської забудови», земельні ділянки в масиві «Підгірки» віднесено до земель житлової та громадської забудови згідно із техніко-економічним обґрунтуванням розвитку м. Калуша.

Відповідно до частини 7 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз вищенаведеного дає підстави суду дійти висновку, що при повторному розгляді заяв громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , позивач рішенням від №2371 від 23.05.2019 відмовив у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам пільгових категорій населення для ведення особистого селянського господарства з інших підстав.

Як наслідок, неможливо стверджувати про невиконання позивачем судового рішення без поважних причин, що б було правовою підставою для застосування штрафу, який передбачено статтями 63 та 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Наведене не суперечить принципу обов`язковості судового рішення, згідно з яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (стаття 129-1 Конституції України, частина 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України).

Тому суд погоджується з позивачем, що фактично Калуською міською радою виконано рішення суду добровільно, оскільки виконавчі провадження №59412516, №59412083, №59412948, №59411741, №59412363, №59411417, №59412726, №59411601 щодо виконання виконавчих листів, виданих Івано-Франківським окружним адміністративним судом у справі №0940/2034/18 відкриті 01.07.2019, тобто після виконання позивачем постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019.

Окрім того, як уже встановлено судом, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду про забезпечення позову у справі №300/1284/19 від 20.06.2019 заборонено Калуській міській раді до набрання законної сили рішення в даній адміністративній справі, розглядати на сесії та приймати будь-які рішення щодо земельних ділянок в районі мікрорайону Підгірки, з приводу яких прийнято рішення Калуської міської ради від 23.05.2019 №2371 про відмову, як учасникам антитерористичної операції, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , в наданні їм дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства (а.с. 29-32).

Тобто, позивач, зважаючи на цю заборону, фізично не має права вчиняти будь-які дії чи приймати рішення щодо земельної ділянки в районі мікрорайону Підгірки.

З урахуванням викладеного, державний виконавець дійшла хибного висновку, що боржник рішення суду не виконав, за що оскарженими постановами накладено на Калуську міську раду штраф у загальному розмірі 40 800,00 грн.

Беручи до уваги вищевказані норми та досліджені і встановлені судом обставини справи, суд дійшов переконання про безпідставність накладення на позивача штрафів згідно оскаржених постанов від 11.10.2019.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

Частинами 1-2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги докази, надані позивачем та відсутність відзиву на позов, а отже - визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку, що позивачем доведено обставини в обґрунтування своїх позовних вимог щодо протиправності оскаржених постанов Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області від 11.10.2019 у виконавчих провадженнях №59412516, №59412083, №59412948, №59411741, №59412363, №59411417, №59412726, №59411601, в свою чергу, відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про правомірність та обґрунтованість оскаржених постанов.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

З викладеного слідує, що витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору відносяться на рахунок суб`єкта владних повноважень. Такий вид судових витрат, як судовий збір, поверненню позивачу - суб`єкту владних повноважень, за рахунок відповідача не підлягає.

Такі обмеження у можливостях суб`єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних правовідносинах із владою.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача судового збору на користь позивача.

При цьому, суд звертає увагу, що позивачем за подання даної позовної заяви до Івано-Франківського окружного адміністративного суду сплачено судовий збір у загальному розмірі 15 520,00 грн. згідно платіжного доручення №1283 від 01.11.2019 (а.с. 3).

Однак, в даному випадку позивач звернувся до суду, заявивши майнові вимоги на загальну суму 40 800,00 грн. згідно оскаржених постанов від 11.10.2019.

Тому розмір судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову із заявленими Калуською міською радою позовними вимогами майнового характеру складає 1 921,00 грн.

Як наслідок, позивачем внесено судовий збір в більшому розмірі на 13 599,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Питання, пов`язані із розміром ставок судового збору, порядком сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюються Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 за №3674-VI.

Так, пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно частини 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Таким чином, суд роз`яснює позивачу, що відповідно до положень статті 7 Закону України «Про судовий збір» переплачена сума судового збору повертається позивачу за клопотанням особи, яка його сплатила.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов Калуської міської ради (вул. Івана Франка, 1, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77301) до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, 76000, код ЄДРПОУ 34844679) про визнання протиправними та скасування постанов від 11.10.2019, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця про накладення штрафу від 11.10.2019 у виконавчому провадженні №59412516.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця про накладення штрафу від 11.10.2019 у виконавчому провадженні №59412083.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця про накладення штрафу від 11.10.2019 у виконавчому провадженні №59412948.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця про накладення штрафу від 11.10.2019 у виконавчому провадженні №59411741.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця про накладення штрафу від 11.10.2019 у виконавчому провадженні №59412363.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця про накладення штрафу від 11.10.2019 у виконавчому провадженні №59411417.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця про накладення штрафу від 11.10.2019 у виконавчому провадженні №59412726.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця про накладення штрафу від 11.10.2019 у виконавчому провадженні №59411601.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду у справах, визначених статтею 287 КАС України, подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Кафарський В.В.