Рішення № 85921409, 22.10.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 жовтня 2019 року 18:09Справа № 280/2659/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Гавриленко А.О., представників

позивача: Моніна І.В.

відповідача: Костяновської Ю.О.

третьої особи: Костяновської Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Прокуратури Запорізької області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Генеральна прокуратура України

про стягнення середнього заробітку,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03.06.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Прокуратури Запорізької області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07.03.2017 по 21.05.2018 у розмірі 582 002,45 грн.;

стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.05.2018 у справі №808/892/17 за період з 22.05.2018 по день розгляду позовної заяви;

стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 05.06.2019 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 02.07.2019.

Протокольною ухвалою від 02.07.2019 підготовче засідання відкладено до 18.07.2019.

Підготовче засідання 18.07.2019 перенесено на 02.08.2019 у зв`язку з перебуванням судді Бойченко Ю.П. у відпустці, про що сторін повідомлено телефонограмами.

22.07.2019 до суду надійшла заява позивача про залучення Генеральної прокуратури України в якості третьої особи на стороні відповідача (вх.№30018).

22.07.2019 до суду надійшла уточнена позовна заява позивача (вх.№30023), в якій останній просить суд:

стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.03.2017 по 21.05.2018 у розмірі 578705,36 грн. без утримання податків та інших обов`язкових платежів;

стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.05.2018 у справі №808/892/17 за період з 22.05.2018 по день розгляду позовної заяви;

стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалами суду від 02.08.2019 прийнято до розгляду заяву позивача про зміну позовних вимог, залучено Генеральну прокуратуру України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 02.08.2019 строк підготовчого провадження у справі продовжено до 04.09.2019, підготовче засідання відкладено на 03.09.2019.

Протокольною ухвалою від 03.09.2019 закрито підготовче провадження, а у розгляді справи по суті оголошено перерву до 30.09.2019.

Судове засідання 30.09.2019 перенесено на 22.10.2019 у зв`язку з відрядженням судді Бойченко Ю.П., а також у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених в уточненому позові, відповіді на відзив та наданих письмових поясненнях. Зокрема зазначає, що за результатами розгляду справи №808/892/17 встановлено факт незаконного звільнення позивача з органів прокуратури, проте питання стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишається не вирішеним з огляду на скасування постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.04.2019 по справі №808/892/17 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.05.2018 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018 в цій частині. Вказує, що у відповідності до довідки Прокуратури Запорізької області, середньоденна заробітна плата позивача на посаді заступника прокурора Запорізької області, з урахуванням коефіцієнта підвищення, складала 2538,76 грн. Враховуючи кількість днів вимушеного прогулу, зазначає про необхідність стягнення з відповідача 578705,36 грн. загального розміру середнього заробітку за цей період. Крім того, на дату звернення до суду, судове рішення від 21.05.2018 по справі №808/892/17 залишається не виконаним, у зв`язку із чим з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі. Також просить суд стягнути з відповідача витрати на понесену правничу допомогу. Відтак, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні позов не визнав з підстав, що викладені у поданому до суду відзиві на адміністративний позов, а також додаткових поясненнях. В обґрунтування заперечень зазначив, що при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав у цей час. Відтак, з урахуванням отриманої позивачем допомоги по безробіттю у період з 31.03.2017 по 31.03.2018 у сумі 81553,16 грн., сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 497152,20 грн. В свою чергу, за виключенням податку з доходів фізичних осіб та військового збору, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу має складати 400237,52 грн. Також, відповідач не погоджується з посиланням позивача про необхідність виплати йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання судового рішення, оскільки у прокуратури Запорізької області відсутні повноваження щодо призначення (поновлення) ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Запорізької області. Поряд з цим повідомляє, що на адресу прокуратури жодних інформацій, листів, доручень тощо Генеральної прокуратури України щодо питання поновлення ОСОБА_1 з моменту набрання рішенням №808/892/17 законної сили не надходило. Відтак вважає, що у спірних правовідносинах відповідач не є роботодавцем та, відповідно, затримка виконання судового рішення про поновлення позивача на посаді відбулась не з вини прокуратури Запорізької області. Також вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення на його користь витрат на правничу допомогу.

Зі сторони третьої особи, представник зазначає, що позивач звертався до Генеральної прокуратури із запитом про надання інформації щодо виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.05.2018 про поновлення на посаді заступника прокурора Запорізької області в добровільному порядку. Проте вказує, що позивачем саме заяви на поновлення на посаді не подавалось. Невиконання судового рішення по справі №808/892/17 пояснює процесом апеляційного оскарження рішення, а також наявністю ухвали Верховного Суду від 07.02.2019, у відповідності до якої виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.05.2018 зупинено до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Надалі, до Генеральної прокуратури України 16.08.2019 надійшла постанова від 09.08.2019 ВП №59758928 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №808/892/17 щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Запорізької області, при цьому у постанові допущено описку в частині анкетних даних стягувача, що ускладнює її виконання. Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 20.08.2019 по ВП №59758928 внесено зміни (доповнення) до постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.08.2019, шляхом зазначення вірного ім`я по батькові стягувача. Наказом Генерального прокурора від 11.09.2019 №143к ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника прокурора Запорізької області та в органах прокуратури з 07.03.2017, про що листом Генеральної прокуратури України від 11.09.2019 №11/1/1-1872вих-19 повідомлено Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

З огляду на викладені обставини, представник просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд».

У судовому засіданні 22.10.2019 на підставі ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Наказом Генерального прокурора України від 11.12.2014 №1662к ОСОБА_1 призначено на посаду заступника прокурора Запорізької області.

Наказом Генерального прокурора України від 01.03.2017 №45к позивача звільнено з посади заступника прокурора Запорізької області та з органів прокуратури у зв`язку із скороченням кількості прокурорів органів прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру», п.1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України.

Наказом Генерального прокурора України від 07.03.2017 №47к дату звільнення позивача змінено на 06.03.2017.

Не погодившись із вказаними рішеннями, позивач звернувся з позовом до суду.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.05.2018 по справі №808/892/17 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними та скасовано:

- Наказ Генерального прокурора України №45к від 01.03.2017 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Запорізької області з 01.03.2017 у зв`язку із скороченням кількості прокурорів органів прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру», п.1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України;

- Наказ Генерального прокурора України №47к від 07.03.2017 про зміну наказу Генерального прокурора України №45к від 01.03.2017 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Запорізької області з 01.03.2017 у зв`язку із скороченням кількості прокурорів органів прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру», п.1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Запорізької області.

Стягнуто з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Запорізької області з 07.03.2017 та в частині стягнення з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місць - 48 236,44 грн.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018 апеляційні скарги Прокуратури Запорізької області, Генеральної прокуратури України залишено без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.05.2018 в адміністративній справі №808/892/17 залишено без змін.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.04.2019 касаційні скарги Прокуратури Запорізької області та Генеральної прокуратури України задоволено частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.05.2018 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018 в частині позовних вимог про стягнення з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано і в цій частині відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Так, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 24.04.2019 зазначив, що Генеральна прокуратура України не є належним відповідачем за позовною вимогою про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 07.03.2016 по 21.05.2018.

Враховуючи, що зазначене не позбавляє скаржника права звернення з відповідною позовною вимогою до належного відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.

Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга зазначеної статті).

Згідно з пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де зберіглося його попереднє місце роботи. Така ж позиція висловлена Верховним Судом України в ухвалі від 20 січня 2010 року у справі № 6-28558св09.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що у разі встановлення обставин, які свідчать про незаконність звільнення працівника з роботи суд, як орган, який розглядає трудовий спір, повинен поновити незаконно звільненого працівника на роботі в тому підприємстві, де зберіглося його попереднє місце роботи, вказати період вимушеного прогулу, визначити розмір середнього заробітку та стягнути його з відповідача.

Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 (справа № 21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно усталеної судової практики, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню, при цьому, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються з середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У відповідності до довідки прокуратури Запорізької області від 22.05.2019 №18-154вих-19, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 1 099,03 грн. за 1 календарний день.

При цьому, відповідно до пункту 10 розділу 4 Порядку № 100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі та організації відповідно до актів законодавства, а також за рішенням, передбаченим колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" встановлений посадовий оклад прокурора регіональної прокуратури з 06.09.2017 підвищено до 8 500,00 грн.

Таким чином, коефіцієнт підвищення склав 2,31 (8 500,00 / 3 675,00 - посадовий оклад прокурора регіональної прокуратури до 06.09.2017), отже, середньоденна заробітна плата з 06.09.2017 становитиме 2 538,76 грн. (1 099,03*2,31).

Період вимушеного прогулу позивача складає 296 робочих днів та обраховується починаючи з першого дня після звільнення, з урахуванням наказу Генерального прокурора України від 07.03.2017 №47к про зміну наказу Генерального прокурора України від 01.03.2017 №45к в частині дати звільнення ОСОБА_1 -з 10.03.2017 по день прийняття рішення суду про поновлення позивача на роботі, тобто 21.05.2018.

Враховуючи, що кількість днів вимушеного прогулу до 06.09.2017 складає 120 днів, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу за період з 10.03.2017 по 05.09.2017 становить 131883,60 грн. (120 дні*1099,03 грн.).

За період з 06.09.2017 по день винесення рішення (21.05.2018) кількість днів вимушеного прогулу складає 176 днів, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить 578705,36 грн (131883,60 +446821,76).

Разом із тим, у період з 31.03.2017 по 31.03.2018 позивач перебував на обліку у Південному районному центрі зайнятості м. Запоріжжя та отримав допомогу по безробіттю у сумі 81 553,16 грн., що підтверджується Довідкою №4179/1 від 04.09.2019.

У зв`язку із чим, розмір середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь позивача, складає 497152,20 грн. (578705,36 54 - 81 553,16).

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.05.2018 у справі №808/892/17 за період з 22.05.2018 по день розгляду позовної заяви, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вказувалося вище, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.05.2018 по справі №808/892/17 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Запорізької області.

У відповідності до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Пунктом 3 ч.1 ст.371 КАС передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню (ст. 235 КЗпП України).

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його проголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

За змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.

Викладене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.01.2019 №760/9521/15-ц.

Відтак, посилання Генеральної прокуратури України на апеляційне та касаційне оскарження рішення, як на підстави його невиконання не приймаються судом як достатні та правомірні.

З цих самих підстав, судом не приймаються зауваження про те, що позивач не подав заяви про поновлення на посаді, а лише звернувся із запитом про надання інформації щодо виконання рішення суду про поновлення.

Судом також відхиляються посилання третьої особи щодо наявності описки в анкетних даних позивача, зазначених у виконавчому листі, що стало перепоною на шляху виконання судового рішення, оскільки рішення підлягало негайному виконанню після його проголошення.

Суд зазначає, що правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі рішень судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок. Зокрема, зазначений обов`язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень (висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 26.06.2015 у справі №21-63а15).

Сумнівним є і посилання відповідача на ухвалу Верховного Суду від 07.02.2019, у відповідності до якої виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.05.2018 зупинене до закінчення його перегляду в касаційному порядку, оскільки рішення підлягало виконанню негайно, ще після його винесення судом першої інстанції - Запорізьким окружним адміністративним судом.

З наведених підстав суд вважає, що належні заходи по виконанню рішення №808/892/17 не відбулись.

Також суд критично ставиться до посилань відповідача на те, що Прокуратура Запорізької області не є роботодавцем ОСОБА_1 та, відповідно, затримка виконання судового рішення про поновлення позивача на посаді відбулась не з її вини, що унеможливлює застосування відповідальності, визначеної статтею 236 КЗпП України, з огляду на наступне.

Дійсно, на момент звільнення із Прокуратури Запорізької області позивач обіймав адміністративну посаду, призначення на яку та звільнення з якої здійснюється Генеральним прокурором, проте виплата заробітної плати позивачу здійснювалась Прокуратурою Запорізької області.

При цьому, у відповідності до статей 1, 7 Закону України «Про прокуратуру», прокуратура України становить єдину систему, до складу якої входить, серед іншого, Генеральна прокуратура України та регіональні прокуратури, а отже несвоєчасне поновлення позивача на посаді Генеральною прокуратурою України, за умови отримання ним заробітної плати у Прокуратурі Запорізької області, не може бути підставою для відмови у виплаті середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

Відтак, суд дійшов до висновку про наявність затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді, що відповідно до статті 236 КЗпП України є підставою для стягнення з відповідача, як органу, що здійснює виплату заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі на користь позивача.

При цьому, за період з 22.05.2018 по 10.10.2019 (включно) нараховується 328 робочих днів, а саме: травень 2018 - 7 днів, червень 2018 - 20 днів, липень 2018 - 22 дні, серпень 2018 - 22 дні, вересень 2018 - 20 днів, жовтень 2018 - 22 дні, листопад 2018 - 22 дні, грудень 2018 - 20 днів, січень 2019 - 21 день, лютий 2019 - 20 днів, березень 2019 - 20 днів, квітень 2019 - 21 день, травень 2019 - 22 дні, червень 2019 - 18 днів, липень 2019 - 23 дні, серпень 2019 - 21 день, вересень 2019 - 7 дні.

Враховуючи середньоденну заробітну плату позивача, середній заробіток за час затримки виконання судового рішення складає 832713,28 грн. (328 дні * 2538,76 грн.) та підлягає виплаті за рахунок прокуратури Запорізької області.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність необхідної сукупності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1,3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частинами 1-4 ст.134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, судом досліджено укладений між позивачем ОСОБА_1 з адвокатським бюро «МОНІНА ІВАНА» в особі учасника бюро - адвоката Моніна Івана Володимировича, який діє на підставі Свідоцтва №1496 від 29.11.2017 року про право на зайняття адвокатською діяльністю, договір про надання правової допомоги №11 від 11.05.2019.

На підставі вказаного договору адвокатським бюро «МОНІНА ІВАНА» в особі учасника бюро - адвоката Моніна Івана Володимировича надано ОСОБА_1 юридичні послуги щодо підготовки та розгляду цієї позовної заяви.

Оплата послуг здійснювалась відповідно до умов, встановлених додатковою угодою від 11.05.2019.

Відповідно до акту приймання-передач наданих послуг від 14.05.2019, вартість наданих послуг станом на 14.05.2019 склала 9000 гривень (дев`ять тисяч) грн. 00 коп.

Відповідно до акту приймання-передач наданих послуг від 02.09.2019, вартість наданих послуг за вказаним актом склала 7000 гривень (сім тисяч) грн. 00 коп.

Після 02.09.2019, адвокатським бюро «МОНІНА ІВАНА» в особі керуючого бюро - адвоката Моніна Івана Володимировича надано наступні послуги:

- забезпечення представництва інтересів клієнта у судовому засіданні (вартість послуги - 2000,00 грн., кількість 2 судові засідання (03.09.2019 та 22.10.2019), загальна вартість - 4000, 00 грн.).

Сплата всіх перелічених послуг підтверджується долученими до матеріалів справи копіями квитанцій.

Загальна вартість наразі наданих послуг станом на 22.10.2019 складає 20000 гривень (двадцять тисяч) грн. 00 коп. - з урахуванням актів приймання- передач наданих послуг від 14.05.2019, 02.09.2019 та 22.10.2019, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача - прокуратури Запорізької області.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Прокуратури Запорізької області (69005, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29а, код ЄДРПОУ 02909973) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.03.2017 по 21.05.2018 у розмірі 497152 (чотириста дев`яносто сім тисяч сто п`ятдесят дві) гривні 20 копійок.

3. Стягнути з Прокуратури Запорізької області (69005, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29а, код ЄДРПОУ 02909973) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.05.2018 у справі №808/892/17 за період з 22.05.2018 по 10.09.2019 у сумі 832713 (вісімсот тридцять дві тисячі сімсот тринадцять) гривень 28 копійок.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Рішення суду в частині стягнення з Прокуратри Запорізької області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць у розмірі 76162 (сімдесят шість тисяч сто шістдесят дві) гривні 80 копійок підлягає негайному виконанню.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Прокуратури Запорізької області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29а, код ЄДРПОУ 02909973) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000 (двадцять тисяч) гривен 00 копійок.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 27.11.2019.

Суддя Ю.П. Бойченко