Рішення № 85921294, 25.11.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 листопада 2019 року Справа № 280/4706/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, щодо не нарахування та не виплати пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 за період з 27.02.2017 року по 26.12.2018 рік;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок виплати пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 за період з 27.02.2017 року по 26.12.2018 рік та сплатити заборгованість за період з 27.02.2017 року по 26.12.2018 рік.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 26.12.2018 вона звернулася до відповідача із заявою та документами для призначення пенсії в разі втрати годувальника. У зв`язку з цим, їй з 26.12.2018 призначено пенсію у разі втрати годувальника. Крім того зазначає, що на усні звернення їй головним управлінням було роз`яснено вимоги статті 50 Закону та пункту 6 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону і повідомлено, що підстави для призначення пенсії у разі втрати годувальника з 01.03.2017 та (або) проведення доплати пенсії за минулий час відсутні. Офіційним днем звернення позивач вважає лютий 2017 року, де листом від 27.02.2017, а також листом від 21.08.2018 року позивачу було відмовлено в зміні виду пенсії, в зв`язку з помилками в документах. Отже, позивач вважає, що має право на отримання пенсії в разі втрати годувальника за минулий час, а саме з 27.02.2017 року по 26.12.2018 рік.

Ухвалою суду від 30.09.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) у судовому засіданні 28.10.2019. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Від представника відповідача 29.10.2019 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі з підстав викладених у відзиві, зокрема зазначає, що дії відповідача щодо визначення дати призначення пенсії в разі втрати годувальника позивачки є законними та цілком відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки із заявою та документами необхідними для призначення пенсії в разі втрати годувальника позивач звернулася лише 26.12.2018. Підстави для призначення пенсії в разі втрати годувальника з 01.03.2017, а також проведення доплати за минулий час у відповідача відсутні.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Як зазначає, позивач в позовній заяві, вона у серпні 2018 року звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника - чоловіка.

Відповідач листом від 21.08.2018 № 1791/С-9 повідомив про неможливість призначити пенсію в разі втрати годувальника, оскільки відомості, зазначені у свідоцтві про реєстрацію шлюбу не співпадали з відомостями у паспорті Позивачки, а саме; дата та місце народження ОСОБА_1 не співпадали з даними паспорта. Також Позивачу було роз`яснено, що пенсія в разі втрати годувальника буде їй призначена після виправлення описки в документах або встановлення факту, що має юридичне значення та надання відповідних документів.

Юридичний факт перебування позивачки у родинних відносинах з померлим ОСОБА_2 було встановлено рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області лише від 10.12.2018 по справі № 3140/7730/18.

Після цього позивачка повторно звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника, внаслідок чого позивачу була призначена пенсія в разі втрати годувальника з 26.12.2018.

Однак, позивач не погоджується із датою призначення пенсії по втраті годувальника, та вважає, що має право на отримання пенсії в разі втрати годувальника за минулий час, а саме з 27.02.2017 року по 26.12.2018 рік, тому звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку правовідносинам які виникли суд виходив з наступного.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058- ІV) пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Частиною другою та третьою статті 36 закону №1058- ІV регламентуються поняття непрацездатних членів сім`ї, які були на утриманні годувальника. Зокрема, непрацездатними членами сім`ї вважаються:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;

3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною першою статті 38 Закону №10258-ІV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

Пунктом 2.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, передбачено, що до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.

Також надаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має такі документи); 2) свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія; 3) довідка про склад сім`ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником (за наявності); 4) свідоцтво органу ДРАЦС про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення його померлим; 5) документи про вік померлого годувальника сім`ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим; 6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання; 7) довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років; 8) документи про місце проживання (реєстрації);9) документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника; 10) експертний висновок про встановлення причинного зв`язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника).

Судом встановлено, що позивач у серпні 2018 року звернулася до відповідача із заявою (усною, оскільки ані позивачем, ані відповідачем не надано до матеріалів справи письмової заяви, крім того в матеріалах пенсійної справи наданих відповідачем також відсутня зазначена заява) про призначення пенсії по втраті годувальника у зв`язку із смертю чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 .

Відповідач листом від 21.08.2018 № 1791/С-9 повідомив про неможливість призначити пенсію в разі втрати годувальника, оскільки відомості, зазначені у свідоцтві про реєстрацію шлюбу не співпадали з відомостями у паспорті Позивачки, а саме; дата та місце народження ОСОБА_1 не співпадали з даними паспорта. Також Позивачу було роз`яснено, що пенсія в разі втрати годувальника буде їй призначена після виправлення описки в документах або встановлення факту, що має юридичне значення та надання відповідних документів.

Юридичний факт перебування позивачки у родинних відносинах з померлим ОСОБА_2 було встановлено рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області лише від 10.12.2018 по справі № 3140/7730/18.

Повторно позивачка звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника лише 26.12.2018, надавши необхідні документи.

Пенсія в разі втрати годувальника призначена позивачу з 26.12.2018.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім встановлених законом випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Зокрема, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника (пункт 3 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV).

Оскільки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а позивачка звернулася з заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника лише 26.12.2018, тобто з пропущенням 12-місячного строку звернення з дня смерті годувальника, тому відсутні підстави для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника з дня, що настає за днем смерті годувальника.

Відтак, в даному випадку при призначенні пенсії слід застосовувати загальне правило строків призначення пенсії, передбачене частиною першою статті 45 Закону №1058-ІV, тобто призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника позивачу повинно бути з дня звернення за пенсією, тобто з 26.12.2018.

Таким чином, відповідач, як суб`єкт владних повноважень правомірно призначив пенсію саме з моменту звернення позивача.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що листом від 27.02.2019 №1600/03 відповідач повідомив позивачу, що провести виплату одноразової грошової допомоги у разі смерті чоловіка ОСОБА_2 на підставі документів які надані позивачем є неможливим у зв`язку із відсутністю свідоцтва про шлюб. Тобто в даному листі відповідач зазначає лише про виплату одноразової грошової допомоги, а не про відмову в призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність своїх дій, а тому позов слід залишити без задоволення.

Згідно з ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011. Оскільки позивачем судовий збір не сплачувався, необхідності в вирішенні питання щодо розподілу судових витрат не має.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012)- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 25.11.2019.

Суддя О.В. Конишева