Ухвала суду № 85920310, 25.11.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

25 листопада 2019 року Справа №160/11157/19

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області та Головне управління Державної міграційної служби України в Вінницькій області про визнання дій протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з урахуванням уточненого позову звернувся до Дніпропетовського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області та Головне управління Державної міграційної служби України в Вінницькій області, в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області та скасувати рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1 від 10.04.2017 року;

- визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області та скасувати рішення від 26.03.2019 №3 про примусове повернення до країни походження або третьої країни особи без громадянства;

- визнати протиправними дії Державної міграційної служби України та скасувати рішення Державної міграційної служби України від 23 жовтня 2019 року №363-19 про відмову у визнанні ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

- зобов`язати Державну міграційну службу України визнати особу без громадянства ОСОБА_1 - біженцем.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що ОСОБА_1 є особою без громадянства, країна походження Палестина, уродженцем м. Хан Юніс, сектор Газа. За національністю палестинець, за віросповіданням мусульманин, одружений за законами Шаріату на громадянці України ОСОБА_4 , має сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проживає разом з дружиною та сином за адресою: АДРЕСА_1 . Кошти для покриття витрат, які пов`язані з його перебуванням в Україні отримує від батьків. 17 березня 2017 року прибув до України з метою отримання вищої медичної освіти. Навчався на підготовчому відділенні у Вінницькому національному медичному університеті ім. М.І. Пирогова, освітній період 2016-2017 навчальний рік, про що свідчить контракт від 17.03.2017 №81п/16. 10.04.2017 ГУ ДМС України у Вінницькій області видана посвідка на тимчасове проживання, термін дії якої встановлений до 20.09.2018 року. Департаментом адміністративних послуг 27.04.2017 зареєстровано місце проживання за адресою АДРЕСА_2 . Знятий з реєстрації 28.09.2017 року. За пропозицією ТОВ «СВІТ ОСВІТИ» щодо зміни навчального закладу на інший, з метою отримання більш високого рівня освіти, позивач переїхав до м. Дніпра на навчання у Дніпропетровській медичній академії. Департаментом адміністративних послуг місце проживання 31.09.2017 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідно до умов Договору від 05.09.2017 ТОВ «СВІТ ОСВІТИ» взяло на себе зобов`язання з оформлення та подачі всіх документів пов`язаних з переведенням з одного навчального закладу в інший та подачу документів до органів Міграційної служби України, пов`язаних з перебуванням позивача в Україні та отримання відповідних документів. В освітньому періоді 2017-2018 навчального року, навчався у Дніпропетровській медичні академії, за освітньою програмою магістр медицини, 2 міжнародний факультет, про що свідчить Академічна довідка №1298 від 08.04.2019. На початку нового навчального року (освітній період 2018- 2019 років) у вересні 2018 року позивач дізнався, що був відрахований з Дніпропетровської медичної академії 02.07.2018 року в зв`язку з тим, що нібито не склав іспит. Це відбулось тому, що ТОВ «СВІТ ОСВІТИ» не виконало своїх зобов`язань за Договором від 05.09.2017 року №09/17 (п.2.1 Договору) щодо оформлення належних документів з переводу з одного вищого навчального закладу до іншого (з міста Вінниця до міста Дніпра), а також не подало відповідних документів до органів Державної міграційної служби України в зв`язку із зміною навчального закладу та місця проживання в Україні. За порушення правил перебування в Україні, Центральним РВ у м. Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області 26.03.2019 року щодо позивача був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.203 КУпАП України, накладний штраф у розмірі 1700,00грн, який останнім сплачений в повному обсязі 01.04.2019 (в день коли позивач дізнався про це) та прийняте рішення від 26.03.2019 №3 про примусове повернення до країни походження або третьої країни особи без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також, 05 листопада 2019 року позивач отримав повідомлення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області за №10-19 від 04 листопада 2019 про відмову у визнанні останнього біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видане на підставі рішення Державної міграційної служби України від 23 жовтня 2019 року № 363-19. В даному повідомленні зазначено, що відповідно до статті 6 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" позивачу відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, як особі, стосовно якої встановлено, що умови, передбачені пунктами 1,13 частини першої статті 1 цього Закону, відсутні. В Головному управлінні Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області з рішенням Державної міграційної служби України мене не ознайомили, копію й надали. У разі примусового повернення позивача до Палестини, останній має обґрунтовані побоювання, що вже ніколи не зможе повернутися до України з метою возз`єднання сім`ї з громадянкою України та своїм сином, а також для продовження навчання. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, останній звернувся до суду з адміністративним позовом, оскільки при прийнятті оспорюваного рішення Державною міграційною службою України не були взяті до уваги загальновідомі офіційні документи, які підтверджують обґрунтованість існування серйозної та не вибіркової загрози життю позивача, його безпеці чи свободі в країні походження, в якій триває військовий конфлікт та існує ситуація загальнопоширеного насильства, а також через те, що у позивача в Україні є дружина та син про яких він повинен дбати.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2019 року вказану позовну заяву було залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: уточненого адміністративного позову із копіями доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи у редакції ст. 5 КАС та п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України із чітко сформованими та зрозуміло викладеними позовними вимогами до кожного із відповідачів, зазначенням відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору та відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; надання до суду обґрунтованого відповідного клопотання щодо залучення третьої особи із зазначенням її статусу.

19.11.2019 року на виконання вимог ухвали суду від 13.11.2019 року представником ОСОБА_1 подано до суду клопотання про витребування доказів, уточений адміністративний позов та клопотання про поновлення процесуального строку звернення до суду із позовними вимогами щодо визнання протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області та скасування рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1 від 10.04.2017 року та визнання протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області та скасування рішення від 26.03.2019 №3 про примусове повернення до країни походження або третьої країни особи без громадянства.

Разом з цим, як видно із поданого до суду уточненого адміністративного позову, в останньому відсутні відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору та відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.

Так, за приписами пунктів 6-7 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в позовній заяві зазначається відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.

Отже, позивачу необхідно подати до суду позовну заяву з її копіями у відповідності до кількості учасників справи із зазначенням відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.

Слід зазначити, що згідно з пунктами 4, 5, 9 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Отже, під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.

Крім того, згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;

7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян;

8) примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян;

9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;

11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання;

12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні;

13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;

15) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити про те, відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

З матеріалів справи встановлено, що одним із предметів адміністративної справи №160/11157/19, є вимога щодо визнання протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області та скасувати рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1 від 10.04.2017 року.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає наступне.

Згідно п. 3 ч. 1, 2 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства. Окружним адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

Згідно із положеннями частини 1 статті 288 Кодексу адміністративного судочинства України, позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Відповідно до ст. 30 КАС України спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.

Таким чином, вимога щодо визнання протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області та скасувати рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1 від 10.04.2017 року предметно підсудна місцевому загальному суду як адміністративному, то даний адміністративний спір належить розглядати місцевим загальним судом.

Відтак, враховуючи наведене, вимога позивача не відповідає наведеним приписам процесуального закону, а тому позивачу слід уточнити позовні вимоги.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку звернення до суду із позовними вимогами щодо визнання протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області та скасування рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1 від 10.04.2017 року суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, як видно із протоколу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 26.03.2019 року (серія ПР МДН 105485) 26.03.2019 року о 16:20 год. поліцейським УБЗПТЛ ГУ НП в Дніпропетровській області до приміщення Центрального РВ у м. Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області було доставлено ОСОБА_1 , якого у липні 2018 року було відраховано зі складу студентів ДМА та посвідку на тимчасове проживання було скасовано УДМС в Вінницькій області.

В свою ж чергу, в означеному клопотанні позивач зазначає, що за порушення правил перебування в Україні, Центральним РВ у м. Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області 26.03.2019 року відносно останнього був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.203 КУпАП України, накладний штраф у розмірі 1700,00 грн., який позивачем сплачений в повному обсязі 01.04.2019 (в день коли позивач дізнався про це) та прийняте рішення від 26.03.2019 №3 про примусове повернення до країни походження або третьої країни особи без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також, позивач зазначає, що на початку нового навчального року (освітній період 2018- 2019 років) у вересні 2018 року позивач дізнався, що був відрахований з Дніпропетровської медичної академії 02 липня 2018 року в зв`язку з тим, що позивач нібито не склав іспит. Але, як зрозумів пізніше, насправді відрахування з цього навчального закладу відбулось в зв`язку з тим, що у нього не була продовжена належним чином реєстрація перебування в Україні. Позивачу до теперішнього часу не відомо, коли була скасована посвідка на його тимчасове проживання в Україні, з рішенням про її скасування та про підстави скасування, органи ДМС України позивача не ознайомили.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч.2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У свою чергу, про існування рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання від 10.04.2017 року ОСОБА_1 стало відомо 01.04.2019 року, однак звернувся до суду із уточненою позовною заявою лише 19.11.2019 року, тобто з пропуском строку звернення до адміністративного суду, визначеного частиною другою статті 122 КАС України.

Слід зазначити, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року по справі №706/1272/14-ц висловлена позиція щодо необхідності доведення учасниками справи обставин пропуску строку звернення до суду.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини."

Верховний Суд у постанові від 20.11.2018 р. у справі № 907/50/16, зокрема вказав, що позовна давність не є інститутом процесуального права і не може бути відновлена. Позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Отже, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення и процесуального строку звернення до суду слід відмовити.

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною 6 ст. 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.

З огляду на викладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду вмотивованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовною заявою, вказавши інші обґрунтовані підстави для поновлення такого строку, якщо вони є, та надати суду письмові докази поважності причин його пропуску.

Враховуючи вищевикладене, суддя дійшов висновку, про залишення адміністративного позову без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - 10 (десять) днів з дня вручення ухвали (ч. 2 ст. 169 КАС України).

На підставі наведеного та керуючись ст. 160, 161, 169, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними підстави пропуску строку звернення до суду, які вказані в клопотанні про поновлення процесуального строку фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 .

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області та Головне управління Державної міграційної служби України в Вінницькій області про визнання дій протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду:

- вмотивованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовною заявою, вказавши інші обґрунтовані підстави для поновлення такого строку, якщо вони є, та надати суду докази поважності причин його пропуску;

- уточненої позовної заяви з її копіями у відповідності до кількості учасників справи із зазначенням відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; чітко сформованими та уточненими позовними вимогами з огляду на приписи ст. 5 КАС України.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 2, частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про залишення позовної заяви з руху невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя С. В. Прудник