Рішення № 85920128, 25.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2019 року Справа № 160/8225/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

22 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 40/03-10/19 від 25.04.2019 р. про відмову у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області взяти на облік, витребувати електронну пенсійну справу, перерахувати та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням всіх підвищень, індексації, надбавок та доплат, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни, передбачених чинним пенсійним законодавством, починаючи з 07.10.2009 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Рішенням відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №6 управління застосування пенсійного законодавства Головного УПФУ Дніпропетровської області №40/03-10/19 від 25.04.2019р. було відмовлено в призначенні пенсій позивачу. В обґрунтування відмови зазначено, що заява про поновлення виплати пенсії подається особисто; не підтверджено місце проживання на території України; не надано інформацію, в якому органі ПФУ було призначено пенсію; в копіях паспорту та картці платника податків позивача не зазначено по-батькові. Позивач вважає рішення №40/03-10/19 від 25 квітня 2019р. про відмову ОСОБА_1 в поновленні виплати пенсій за віком протиправним, у зв`язку з чим був вимушений звернутися до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

24.09.2019 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову. Вказав, що у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на обліку як пенсіонер ОСОБА_1 не перебувала та не має зареєстрованого місця проживання на території Дніпропетровської області. Документи, передбачені п. 2.22 Порядку № 22-1, щодо підтвердження місця проживання (реєстрації) на території України в м. Кам`янське ОСОБА_1 до управління не надавала, тож, на думку відповідача, позивачем подано заяву не за місцем перебування на обліку та недотримано порядку звернення до органу Пенсійного фонду України, визначеного чинним законодавством.

Відповідач вважає, що у зв`язку з тим, що на останнє місце перебування на обліку позивача, яке зазначено в заяві позивача від 17.02.2017 про поновлення/перерахунок пенсії, останнє місце реєстрації - АДРЕСА_1 (знята з реєстрації у 1997 році), враховуючи приписи Порядку № 22-1 (п. 1.5), таке звернення мало бути здійснено за місцем перебування на обліку такого заявника, в даному випадку - до відповідного структурного підрозділу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, які здійснюють повноваження з обслуговування на період проведення антитерористичної операції.

Крім того, зауважив, що відповідно до п. 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 22-1 від 25.11.2005 року, поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії. Особи, які одержували пенсію від інших органів і звертаються до органів, що призначають пенсію, надають документ, що підтверджує розмір пенсії, строки її виплати та дату зняття з обліку за попереднім місцем отримання.

Проте, документи, що підтверджують розмір пенсії, строки її виплати та дату зняття з обліку, позивачем не надавались.

Особисту заяву на запит пенсійної справи ОСОБА_1 до управління також не надавала.

Також, відповідач у відзиві зазначив, що ОСОБА_1 не може звертатися до будь-якого органу Пенсійного фонду України, адже у Постанові Пенсійного фонду України «Деякі питання впровадження електронних пенсійних справ на базі централізованих інформаційних технологій» від 14 грудня 2015 року № 25-1 чітко зазначено, що із заявами про призначення пенсії незалежно від території обслуговування таких органів можуть звертатися особи, які проживають (зареєстровані) в перелічених адміністративно-територіальних одиницях держави України.

Окрім цього, зосередив увагу на відсутності у позивача постійного місця проживання на території України та на закінченні терміну дії закордонного паспорта.

З посиланням на ч.2 ст. 122 КАС України, зауважив, що позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували факт неможливості подачі позовної заяви до суду в шестимісячний строк з об`єктивних підстав, тому відповідач вважає, що вимоги позивача щодо поновлення виплати пенсії за віком є безпідставні.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що позивач отримував пенсію за віком, перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України м. Донецьку.

У квітні 1997 року позивач виїхав на постійне місце проживання до держави Ізраїль. З цього часу позивачу припинено виплату пенсії на підставі статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

17.02.2017 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , через представника за довіреністю, Акермана Олега Матвійовича, звернулась до Кам`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області із заявою про призначення/перерахунок пенсії щодо перерахунку, поновлення виплати пенсії за віком з 07.10.2009, в розмірах відповідно до чинного пенсійного законодавства України, як шахтарю, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, а також щодо взяття на облік як пенсіонера та здійснення запиту електронної пенсійної справи (знятий з реєстрації у 1997 році), до заяви про призначення/перерахунок пенсії додано копії: закордонного паспорта громадян України для виїзду за кордон (термін дії якого закінчився - 27.02.2017), довідки про присвоєння ІН, трудової книжки (подані документи зазначені у Розписці - повідомленні ОСОБА_1 - зворотній бік заяви про призначення/перерахунок пенсії).

Рішенням комісії по розгляду звернень громадян Кам`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області від 24.02.2017 № 24 ОСОБА_1 відмовлено в поновленні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Не погодившись із рішенням комісії по розгляду звернень громадян Кам`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області від 24.02.2017 № 24, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 10.10.2018 у справі № 208/3339/17 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.03.2019 у справі №208/3339/17 апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Кам`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області від 24.02.2017 № 24 про відмову у поновлені виплати пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву представника ОСОБА_1 від 17.02.2017 та прийняти обгрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

На виконання Постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 07.03.2019 у справі №208/3339/17 відділом з питань призначення та перерахунків пенсій №6 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке є правонаступником Кам`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії.

Рішенням Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 6 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25.04.2019 №40/03-10/19 ОСОБА_1 відмовлено в поновленні виплати пенсії за віком.

В обґрунтування вказаного рішення, відповідач посилається, зокрема, на те, що у заяві про поновлення пенсії значиться ОСОБА_1 , але до заяви додано: копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (без зазначення по батькові), термін дії якого закінчився 27.02.2017; копію реєстраційного номеру облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (без зазначення по батькові); не завірену належним чином копію трудової книжки на ім`я ОСОБА_1 .

В рішенні також зазначено, що ОСОБА_1 знята з реєстрації у 1997 році. На момент виїзду особи, органи Пенсійного фонду України не здійснювали функцію призначення пенсії.

Відповідачем з`ясовано, що ОСОБА_1 не перебувала на обліку, як одержувач пенсії, у відділі з питань призначення та перерахунків пенсій № 6 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Заявником не надано інформацію, в якому органі Пенсійного фонду України було призначено пенсію, в зв`язку з чим, неможливо витребувати пенсійну справу для визначення періодів зарахованого стажу та заробітної плати.

Також в рішенні вказано, що поновлення виплати пенсії здійснюється за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам чинного законодавства. Особи, які одержували пенсію від інших органів і звертаються до органів, що призначають пенсію, надають документ, що підтверджує розмір пенсії, строки її виплати та дату зняття з обліку за попереднім місцем отримання.

За змістом статті 49 Закону України № 1058-ІV та пункту 2.8 Порядку № 22-1, обов`язковою умовою для поновлення виплати пенсії є наявність у пенсійного органу пенсійної справи особи.

За документами, наданими позивачем для поновлення пенсії, не підтверджено місце проживання (реєстрації) на території України ОСОБА_1 , як це передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядком надання документів для поновлення (перерахунку) пенсії відповідно до вищевказаного Закону.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у призначенні пенсії, позивач через свого представника звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів на належне пенсійне забезпечення.

Правомірність дій відповідача щодо відмови у поновленні виплати позивачу раніше призначеної з 07.10.2009 року пенсії є предметом спору, переданого на вирішення суду.

По суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні - в соціальній і правовій державі, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України.

Особливою формою здійснення права на пенсію є пенсійні правовідносини, які водночас виступають як один із видів суспільних відносин. Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об`єктивно виникає в суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права та обов`язки і реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів.

Згідно із частиною першою статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Крім того, суд зазначає, що пенсії за віком відповідають ознакам такої категорії як власність, а тому не залежать від місця проживання особи пенсіонера, а її протиправне позбавлення буде порушенням гарантій, передбачених частиною четвертою статті 41 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Порядок нарахування та виплати пенсії регламентовано Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 3 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР право на забезпечення за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням згідно з цими Основами мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Аналізуючи зазначені норми права, суд приходить до висновку, що, за загальним правилом, право на призначення (перерахунок, поновлення тощо) пенсії мають громадяни України та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами.

Статтею 45 Закону № 1058-IV визначаються строки призначення (перерахунку) та виплати пенсії. При цьому, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня; пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності; У такому самому порядку призначається пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком, якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані на день встановлення інвалідності, і з дня виникнення такого права - якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані в період після встановлення інвалідності до дня звернення за призначенням пенсії по інвалідності. У разі коли вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані після призначення пенсії по інвалідності, пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком призначається з дня настання такого права, якщо звернення за призначенням пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком відбулося не пізніше трьох місяців з дня настання такого права; пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.

Суд зазначає, що пенсія за віком, за вислугу років та інші форми соціального захисту зумовлені певними особливостями, а саме, призначаються у зв`язку з попередньою трудовою діяльністю (працею) особи, ґрунтуються на примусовому вилучені (крім податків із заробітної плати) з боку держави частини коштів для гарантування функціонування системи пенсійного забезпечення, передбачають безумовний та безстроковий обов`язок держави забезпечувати утримання особи у старості, враховуючи, в тому числі, фінансові можливості такої держави, а також право встановлювати особливі умови для отримання таких форм соціального захисту, які, за будь-яких умов не повинні суперечити самій суті відповідного права, бути справедливими та недискримінаційними.

При цьому, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2005 року №21-1, затвердженого на виконання наведеного вище Закону, встановлено наступне.

Згідно із пунктом 1.1 зазначеного Порядку заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 наведеного Порядку звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку, а днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.

Відповідно до пункту 2.1 зазначеного вище Порядку до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення).

За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, та довідку згідно з додатком 1 до цього Порядку; 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи.

Відповідно до пункту 2.22 наведеного Порядку, за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання.

Згідно із пунктом 2.23 Порядку, документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.

Відповідно до пункту 2.25, до заяви про виплату пенсії у зв`язку з виїздом за кордон подається паспорт громадянина України для виїзду за кордон з відповідним записом про виїзд на постійне місце проживання за кордон, паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, та довідка або інший документ про зняття з реєстрації місця проживання в Україні.

Згідно із пунктом 4.1 зазначеного Порядку, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Відповідно до пункту 4.2 наведеного Порядку, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Відповідно до пункту 4.3 вказаного вище Порядку, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії було, зокрема, те, що позивачем не підтверджено місце проживання (реєстрації) на території України в м. Кам`янське, як це передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Порядком надання документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно із частиною другою статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до статті 24 Конституції України, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Отже, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

Імперативність заборони обмежувати чи позбавляти можливості реалізації громадянами України їх конституційного права на соціальне забезпечення у взаємозв`язку з дійсним місцем проживання особи також кореспондується з правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеною в пункті 52 рішення у справі №10441/06 "Пічкур проти України" від 07 лютого 2014 року.

Крім того, в рішенні Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 чітко зазначено, що конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення, а держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, не може позбавити цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного суду зазначає, що законами України не передбачено таких підстав для відмови особі, яка офіційно виїхала на постійне місце проживання за кордон, у призначенні пенсії, як відсутність реєстрації в Україні та проживання за кордоном - в країні, з якою відсутній міждержавний договір щодо пенсійного забезпечення.

Така правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною в постановах від 12 травня 2015 року у справі № 21-180а15, від 19 травня 2015 року у справі №21-168а15, а також Верховного Суду у постановах від 18 вересня 2018 року у справі № 522/535/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 766/1519/17 та від 31 січня 2019 року у справі № 520/9721/16-а.

Тому, суд зауважує, що позивач незалежно від його проживання в Державі Ізраїль, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі і на пенсійне забезпечення, а тому за відсутності законодавчих перешкод відповідач зобов`язаний призначити йому пенсію за віком.

Тоді, як відповідач вважає, що оскільки позивач на даний час не мешкає на території України - він не може звертатися до будь-якого органу Пенсійного фонду України.

Суд відхиляє аргумент відповідача про те, що позивач всупереч положенням пункту 2.22 Порядку № 21-1 на обліку, як одержувач пенсії, в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не перебував, а також не надав документи про підтвердження місця проживання (реєстрації) на території України, виходячи з наступного.

Приведення зазначеного порядку у відповідність, зокрема, до Конституції України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 відноситься до виключних повноважень Пенсійного фонду України.

Необхідність вчинення таких дій суб`єктом владних повноважень - Пенсійним фондом України випливає з аргументів, зазначених у вище вказаних постановах.

Слід зазначити, що право не виникає внаслідок неправомірних дій (ex iniuria ius non oritur) або бездіяльності; держава не може відмовитися від виконання свого зобов`язання, посилаючись на підстави, які визнано незаконними; те, що право виникає з факту (ex facto ius oritus), не означає, що право може виникати з несправедливості (ex iniuria ius non oritur). Зазначені підходи застосовані ЄСПЛ, зокрема, у рішенні Paradiso and Campanelli v Italy (№ 25358/12), Sidabras and Others v. Lithuania (№ 50421/08), Ioannou v Turkey (№ 18364/91), Schenk v. Switzerland (№ 10862/84), Stromblad v. Sweden (№ 3684/07).

Аналогічні підходи застосовані Верховним Судом, серед іншого, у постановах від 13 червня 2019 року у справі № 204/1134/17(2а/204/91/17) та від 30 вересня 2019 року у справі №475/164/17.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846; далі Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 1.5 Порядку № 22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у звязку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сімї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сімї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Отже, передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 у справі № 757/12134/14-а.

Суд звертає увагу, що до відповідача звертався представник позивача на підставі нотаріально завіреної довіреності з проставленим апостилем, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі №235/4162/17 зазначив, що наведений у частині 1 статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" перелік підстав для припинення виплати пенсії є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Вказаний перелік передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

У преамбулі до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

За змістом конституційних норм Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Постанова правління Пенсійного фонду України "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 25.11.2005 №22-1, на яку посилається відповідач, є підзаконним нормативно-правовим актом, а тому не може обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та будь-яким іншим законом з питань пенсійного забезпечення не передбачено такої підстави для припинення виплати пенсії як відсутність (закінчення строку дії) документів, що засвідчують місце проживання (реєстрації) особи на території України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що закінчення строку дії паспорта громадянина України для виїзду за кордон не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії позивачу.

Також, суд зазначає, що закінчення терміну дії паспорта громадянина України для виїзду за кордон не позбавляє громадянина України гарантованих прав та не ставить особу у положення, коли він позбавляється громадянства. Закінчення дії паспорту не робить такий паспорт не чинним. Крім того, строк дії закордонного паспорта не впливає на можливість встановлення особи, ії громадянства та цивільної дієздатності.

При цьому, суд зазначає, що позивач не подавав клопотання про вихід з громадянства України та має такі ж самі права, як громадяни, які постійно мешкають на території України.

Доводи відповідача стосовно неможливості витребувати пенсійну справу позивача для визначення періодів зарахованого стажу та заробітної плати, судом відхиляються з огляду на те, що за необхідності відповідач відповідно до Положення про управління ПФУ в районах, містах, районах у містах, а також про обєднанні управління, яке затверджене постановою Правління ПФУ №28-2 від 22.12.2014, має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування,підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.

Отримавши заяву, відповідач, як правонаступник відповідного територіального органу соціального захисту населення, має витребувати архівну пенсійну справу, в тому числі протокол про призначення пенсії, строк зберігання якого - 75 років, а в разі знищення чи втрати - відновити пенсійну справу.

Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 13.03.2012р. по справі К/9991/73680/11 зазначив: «Суди не врахували, що, виходячи з положень статей 55, 56 Конституції України, в публічно-правових спорах у будь-якому разі спірні правовідносини допускають правонаступництво, а тому відмова в задоволенні позову з підстав не визначення органу, який уповноважений захистити порушене право, є неприпустимою. Колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що, відмовляючи в перерахунку пенсії, пенсійний орган не може посилатися на відсутність в архіві пенсійної справи особи.»

Таким чином, суд зазначає, що витребування електроної пенсійної справи є дискреційним повноваженням відповідача.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження безрезультатності своїх спроб з`ясувати обставини призначення пенсії, отримати чи сформувати електронну пенсійну справу тощо, отже не довів обгрунтованості зазначених підстав для відмови позивачу в поновленні пенсії.

Щодо посилань відповідача на неможливість визначення періодів зарахованого стажу та заробітної плати позивачу, суд виходить з такого.

Статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та готує документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Таким чином, саме на відповідача Законом покладено обов`язок щодо визначення її розміру. Крім того, позивачем подано до відповідача копію трудової книжки.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на момент призначення пенсії за віком ОСОБА_4 ), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Згідно з статтею 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Звертаючись із заявою про призначення пенсії від 17.02.2017 року, позивачем до управління надано копію трудової книжки від 26.07.1960 року.

У ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зазначено, що у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років; державна соціальна гарантія - встановлений цим Законом мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни.

Згідно з ч.1 ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 2 вересня 1945 року вік ОСОБА_1 склав 4 роки, що свідчить про те, що позивач має право на надбавку до пенсії, як дитина війни.

Відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення», дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань"), до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення, встановлене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", провадиться у розмірі 66,43 гривні.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічно за змістом пунктів 1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Суд вважає, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі справа № 490/12392/16-а.

Відповідно до п. 2.8. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії здійснюється за документами, що є у пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії.

Згідно з пунктом 1.7 Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Пунктом 2.8 Порядку № 22-1 визначено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Орган, що призначає пенсію, надає допомогу у разі звернення із заявою про призначення пенсії непрацюючим особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії (п.3.3 Порядку №22-1).

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (п.4.7 Порядку №22-1).

Відповідно до п. 1.7 Порядку № 22-1 у разі, якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.

Аналізуючи вказані норми права, суд приходить до висновку, що чинним законодавством встановлено перелік документів, які необхідні для призначення пенсії за віком, а також передбачений певний алгоритм дій органу, що призначає пенсію, у разі ненадання особою повного пакету необхідних документів.

При цьому, суд зазначає, що жодних записів щодо необхідності подачі додаткових документів відповідачем не здійснено, ніяких листів представнику позивача по питанню надання додаткових документів відповідачем не направлялось.

Таким чином, будь-яких додаткових документів позивач надавати не зобов`язаний.

Відповідач не обґрунтував свої доводи, чому ним не були вчинені дії щодо повідомлення позивача або його уповноваженого представника про необхідність подати відсутні або недостатні документи в оригіналах або належним чиним засвідчених копіях для призначення пенсії позивачу.

Твердження відповідача щодо розбіжності в документах суд вважає безпідставними, оскільки прізвище, ім`я та рік народження, зазначені в паспорті та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру позивачу та є ідентичними прізвищу, імені та року народження, які зазначені у заяві про поновлення пенсії та трудовій книжці.

Пунктом 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження всіх необхідних документів для виплати пенсії орган, що призначає пенсію, повинен їх розглянути та прийняти відповідне рішення, яке оформлюється розпорядженням. Надані документи та заява зберігаються в пенсійній справі.

Згідно з частиною другою статті 49 Закону № 1058-ІV, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Виплати пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Отже, після отримання відповідної заяви від позивача про поновлення виплати пенсії відповідач повинен розглянути цю заяву та прийняти мотивоване рішення, у разі необхідності у відповідності з вимогами пункту 4-2 Порядку № 22-1 вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством.

Щодо обраного позивачем способу захисту суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Судом було встановлено, що відповідач повторно розглянувши заяву позивача про призначення пенсії від 17.02.2017 року і прийнявши незаконне Рішення від 25.04.2019 року №40/03-10/19, позбавив позивача права на призначення пенсії, тому суд вважає за необхідне застосувати ефективний спосіб захисту порушеного права, а саме, визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №40/03-10/19 від 25.04.2019 року про відмову у поновленні виплати пенсії позивачу та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та поновити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з врахуванням надбавки до пенсії як дитині війни, починаючи з дати звернення - 17.02.2017 року, а не із дати чергового порушення відповідачем права позивача на соціальний захист.

Відтак, права позивача належать захисту саме з дати звернення його представника із заявою про поновлення виплати пенсії, тобто з 17.02.2017 року.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2019 справа № 804/3646/18.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Виплата пенсії позивачу ще не поновлена, і, відповідно, заборгованість по ній ще не нарахована.

Отже, питання щодо проведення індексації пенсії та компенсації втрати частини пенсії може бути вирішено судом лише з разі їх не проведення органом Пенсійного фонду України після поновлення виплати пенсії та нарахування заборгованості по ній, чого поки не відбулося. При цьому, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятись від нарахування компенсації втрати частини доходів, підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством, при перерахунку розміру пенсії та при поновленні виплати пенсії позивачу.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.07.2018 у справі 487/6923/16-а, від 10.07.2018 у справі № 404/6317/16-а, від 18.09.2018 у справі № 522/535/17.

Захист непорушених прав на майбутнє, про що просив позивач в цій частині, не відповідає завданню та меті адміністративного судочинства, які визначені ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (постанова від 24.04.2018р. №646/6250/17, адміністративне провадження №К/9901/2128/18) на підставі аналізу положення частини першої статті 99 КАС України (з 15.12.2017 положення ст.122 КАСУ) в системному зв`язку з положенням частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» врахував, що пенсія за своєю правовою природою є єдиним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), а тому у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум її складових, може бути подано без обмеження шестимісячним строком.

У вказаній постанові суд зазначив, що відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; а нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб`єкта владних повноважень. Оскільки судами встановлено, що припинення нарахування та виплати пенсії позивачу є протиправною дією суб`єкта владних повноважень, то відповідно до спірних правовідносин застосовується друга умова - виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.

Відповідно до ч.1, 2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Кодекс адміністративного судочинства України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Натомість спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення громадян України є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (стаття 46 Закону).

Виходячи з підстав та предмету спору, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст.241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №40/03-10/19 від 25.04.2019 року про відмову у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та поновити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з врахуванням надбавки до пенсії як дитині війни, починаючи з дати звернення - 17.02.2017 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник