Рішення № 85919969, 20.11.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2019 року ЛуцькСправа № 140/2345/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю представника позивача Жвавця В.В.,

представника відповідача Нівчика А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.06.2019 №0049223-5013-0316.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 та ще п`ятьом особам (членам її сім`ї) на праві приватної спільної сумісної власності без виділення часток належить приміщення свинарника №6, А1, загальною площею 1529, 1 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 07.11.2012. Після смерті батька ОСОБА_2 , який теж був співвласником даного майна, належна йому частка перейшла на підставі спадкування позивачу. Відповідачем прийнято рішення про стягнення податку на нерухоме майно, що є у спільній сумісній власності на підставі рішення Зимнівської сільської об`єднаної територіальної громади з коефіцієнтом 0.5. Вважає, що дане приміщення не підпадає під оподаткування, оскільки рішенням Хмелівківської сільської ради від 02.02.2017 про встановлення ставок оподаткування на нерухоме майно на 2018 рік встановлено ставку 0.

Крім того вказує, що для цілей застосування податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, від оподаткування цим податком звільняються споруди, які використовуються безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, незалежно від того, власником таких споруд є фізична чи юридична особа.

З огляду на що позивач вважає, що прийняте податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.1-1а).

Представник відповідача у відзиві на адміністративний позов (а.с.56-57) вимог ОСОБА_1 не визнав, посилаючись на те, що підставою для нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, була інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Згідно цих даних фізична особа ОСОБА_1 з 26.02.2018 є власником нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 р-ну, загальною площею 1529,1 кв.м., яке перебуває у спільній частковій власності, розмір частки 1/6. Ставка податку для об`єктів нежитлової нерухомості на 2018 рік затверджена рішенням Зимнівської сільської ради Володимир-Волинського району від 31.01.2015 №37/12 та встановлена у розмірі 0,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування зі змінами та доповненнями. З 2019 року рішенням Зимнівської сільської ради Володимир-Волинського району від 22.06.2018 №26/23 встановлені нові ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та скасовано рішення від 30.01.2015 №37/12. Таким чином, на території Зимнівської ОТГ протягом 2015-2018 років діяли ставки згідно рішення Зимнівської сільської ради Володимир-Волинського району від 31.01.2015 № 37/12. У зв`язку з об`єднанням у 2017 році територіальних громад сіл, селищ, міст в органах Державної казначейської служби України з 03.01.2018 відкрито рахунки для зарахування надходжень до об`єднаних територіальних громад, місцеві ради яких набули повноважень за результатами перших місцевих виборів, що відбулися у 2017 році. При цьому рахунки, які були відкриті для територіальних громад, сіл, селищ, міст, що увійшли до складу об`єднаних територіальних громад, з 03.01.2018 закрито.

Також вказує, що згідно пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України від оподаткування звільняються будівлі, споруду сільськогосподарських товаровиробників, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. А отже, власник таких будівель та споруд повинен бути сільськогосподарським товаровиробником та використовувати такі об`єкти нерухомості у власній сільськогосподарській діяльності. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 є сільськогосподарським товаровиробником та використовує належні їй на праві приватної власності об`єкти нерухомості у власній сільськогосподарській діяльності. Платником податків не надано жодних доказів вироблення та постачання сільськогосподарської продукції.

Ухвалою суду від 23.09.2019 клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін задоволено, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.85-86).

07.10.2019 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив (а.с.92-96), в якій останній зазначив, що Хмелівківська сільська рада, на території якої перебуває належна позивачу будівля, була приєднана до Зимнівської об`єднаної територіальної громади 27.12.2017, відтак до вказаного часу для оподаткування нежитлових приміщень, які знаходились на території в географічних та адміністративних межах села Хмелів, повинно застосовуватись рішення Хмелівківської сільської ради від 02.02.2017 про встановлення ставок оподаткування на нерухоме майно на 2018 рік, а не рішення Зимнівської сільської ради від 31.01.2015. Крім того, вказав, що згідно довідки від 26.07.2019, наданої Зимнівською сільською радою, ОСОБА_1 станом на 01.01.2018 утримувала підсобне господарство: одну корову, троє свиней, птицю та мала присадибну ділянку 1,7032 га, в т.ч. 0,25 - для будівництва житлового будинку та господарських споруд, 1,4532 га - для ведення особистого селянського господарства. Приміщення свинарника, з приводу оподаткування якого йде спір, використовується СГПП «Віра» починаючи з липня 2018 року на основі Договору позички нежитлового приміщення №13/07 від 13 липня 2018 року. Отже, приміщення свинарника використовується сільськогосподарським товаровиробником виключно в сільськогосподарській діяльності, а тому під оподаткування не підпадає.

10.10.2019 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, доводи яких тотожні наведеним у відзиві на позовну заяву (а.с.106).

Ухвалою суду від 20.11.2019 замінено позивача його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Волинській області.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав із наведених у позовній заяві та відповіді на відзив підстав, просив позов задовольнити. Додатково пояснив, що ОСОБА_1 належить 2/6 частки будівлі свинарника, що підтверджується випискою з інвентаризаційних матеріалів.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив. Додатково пояснив, що нарахування грошового зобов`язання було здійснено тільки на 1/6 частки нерухомого майна відповідно до даних з Державного реєстру речових прав.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 26.02.2018 на праві приватної спільної часткової власності належить 1/6 нежитлового приміщення загальною площею 1529,1 кв.м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.60-62).

26.06.2019 ГУ ДФС у Волинській області винесено податкове повідомлення-рішення №0049223-5013-0316, відповідно до якого ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2018 рік в сумі 4348,70 грн (а.с.8).

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню, суд приходить до таких висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі - ПК України).

Справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульовано приписами статті 266 ПК України.

Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Отже, за загальним правилом, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Таким чином, ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлюються відповідним рішенням органу місцевого самоврядування, на території якого перебуває таке майно.

Як слідує з матеріалів справи, нежитлове приміщення, 1/6 частки якого належить позивачу ОСОБА_1 , знаходиться в с.Хмелів Володимир-Волинського району.

Рішенням Хмелівківської сільської ради від 02.02.2017 №13/5 встановлено на території Хмелівківської сільської ради податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та затверджене Положення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з пунктом 5.2 якого ставка податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб встановлюється в розмірі 0 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв метр бази оподаткування.

Відтак, оскільки рішенням Хмелівківської сільської ради від 02.02.2017 №13/5 встановлено ставку податку для об`єктів нежитлової нерухомості 0 відсотка мінімальної заробітної плати, тому нарахування позивачу грошового зобов`язання згідно зі спірним рішенням є протиправним.

При цьому суд вважає безпідставними посилання відповідача на ту обставину, що належний позивачу об`єкт нежитлової нерухомості знаходиться на території Зимнівської ОТГ, а тому застосуванню підлягає ставка податку, визначена рішенням Зимнівської сільської ради від 31.01.2015 №37/12, яка встановлена на рівні 0,5 відсотка мінімальної заробітної плати (а.с.78-81).

Так, відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 та підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у складі податку на майно належить до місцевих податків.

Сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів (п.12.3 ст.12 ПК України).

Рішення рад нормативно-правового характеру відповідно до «Про місцеве самоврядування в Україні» Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено пізніший строк введення цих рішень у дію.

Статтею 12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» із змінами та доповненнями від 11.09.2003 №1160-IV (далі - Закон №1160) встановлено, що регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (п.п.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України).

Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених п.п.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України (п.12.5 ст.12 ПК України).

Водночас пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 07.12.2017 №2245-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» встановлено, що у 2018 році до рішень про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих органами місцевого самоврядування, у тому числі радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, після 15 липня 2017 року та у 2018 році, не застосовуються вимоги п.п.4.1.9 п.4.1 та п.4.5 ст.4, п.п.12.3.4 п.12.3, п.п.12.4.3 п.12.4 та п.12.5 ст.12 ПК України та Закону №1160.

Згідно з частиною восьмою статті 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» із змінами та доповненнями від 05.02.2015 №157-VIII (далі - Закон №157) після припинення повноважень сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, їхніх виконавчих комітетів, сільського голови, який одноособово виконував функції виконавчого органу сільської ради територіальної громади, що увійшла до об`єднаної територіальної громади, видані ними нормативно-правові акти, невиконані акти індивідуальної дії зберігають чинність на відповідних територіях та для відповідних осіб.

Таким чином, якщо радою об`єднаної територіальної громади не прийнято нове рішення про встановлення місцевих податків та зборів, то платники земельного податку застосовують ставки, затверджені рішеннями відповідних сільських, селищних, міських рад, що об`єдналися в територіальну громаду.

Як встановлено судом, 27.12.2017 Хмелівківська сільська рада, на території якої перебуває належна позивачу будівля (її частка), була приєднана до Зимнівської об`єднаної територіальної громади.

Після об`єднання територіальних громад Зимнівською сільською радою прийняте рішення від 22.06.2018 №26/23, яким встановлено, зокрема, ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та зазначено, що дане рішення набирає чинності з 01.01.2019 (а.с.63-77).

Таким чином, до 01.01.2019 на території Зимнівської ОТГ повинні застосовуватись ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які затверджені відповідними сільськими радами, що увійшли до складу ОТГ.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач при визначенні ОСОБА_1 грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, протиправно застосував ставку податку, яка затверджена рішенням Зимнівської сільської ради від 31.01.2015 №37/12, з огляду на що податкове повідомлення-рішення від 26.06.2019 №0049223-5013-0316 є незаконним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, суд не погоджується з доводами позивача про те, що вона як сільськогосподарський товаровиробник звільнена від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, за правилами абз. «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

У статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18 січня 2001 року №2238-III (далі - Закон №2238)) визначено понятті сільськогосподарського товаровиробника, відповідно до якого це фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Крім того, до виробників сільськогосподарської продукції відносять юридичних осіб, фізичних осіб (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності (далі - КВЕД), мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин (ст.1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» від 23 вересня 2008 року №575-VI).

Законом №2238 визначено, що продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - це продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам Державного класифікатора продукції та послуг.

Коди продукції сільського господарства та пов`язані з цим послуги визначені розділом 1 секції А «Продукція сільського господарства, лісового господарства та рибного господарства» Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 №457.

Отже, фізичні особи, які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою КВЕД з урахуванням Державного класифікатора продукції та послуг (ФОП), мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, володіють та використовують будівлі, споруди, що призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, відносяться до сільськогосподарських товаровиробників, з метою визначення об`єкта оподаткування згідно з пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник - це юридична особа незалежно гід організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

З метою однозначного застосування норм Податкового кодексу України та уникнення юридичних колізій статтею 5 ПК України передбачено, що поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року №507, до класу (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» належать будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інші.

Враховуючи вищевикладене, фізична особа - власник об`єктів нежитлової нерухомості, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, не може належати до сільськогосподарських товаровиробників у розумінні норм ПК України.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду належними та допустимими доказами правомірність податкового повідомлення-рішення від 26.06.2019 №0049223-5013-0316, а тому позов ОСОБА_1 слід задовольнити.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 768,40 грн., сплаченого згідно з квитанцією №0.0.1446647007.1 від 23.08.2019 (а.с.52).

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 26 червня 2019 року №0049223-5013-0316.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, м.Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 43143484) судові витрати у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій

Повне судове рішення складено 25 листопада 2019 року.