Ухвала суду № 85919767, 26.11.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

26 листопада 2019 р. Справа № 120/3416/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в м. Вінниці у письмовому провадженні клопотання відповідача про закриття провадження у справі з мотивів порушення правил підсудності в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Луганського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

23.10.2019 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Луганського обласного військового комісаріату, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення з позивачем повного розрахунку при звільненні;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.03.2019 по 04.07.2019 в розмірі 173868,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що при звільненні позивача з військової служби 05.03.2019 відповідач протиправно не здійснив повного розрахунку та не виплатив суму належного позивачу грошового забезпечення. Такий розрахунок було проведено лише 04.07.2019. Відтак позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо виплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Оскільки відповідач відмовив у цьому, позивач за захистом своїх прав та інтересів звертається до суду.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.10.2019 відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Водночас відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву з дотриманням вимог, передбачених статтею 162 КАС України.

19.11.2019 до суду надійшло клопотання відповідача про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням принципу територіальної підсудності. Клопотання обґрунтовується тим, що в силу вимог закону адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної особи, вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача. Водночас згідно з наявними у відповідача відомостями, позивач перебуває на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Відтак відповідач просить суд закрити провадження у цій справі, не зазначаючи при цьому з яких саме правових підстав, передбачених статтею 238 КАС України.

25.11.2019 до суду надійшли заперечення позивача на вказане клопотання відповідача. Позивач зазначає, що місцем його перебування є м. Вінниця, оскільки він проживає в цьому місті по АДРЕСА_3 . Цей факт підтверджується довідкою ОСББ "Водник" № 157 від 22.11.2019 та довідкою Департаменту соціальної політики Управління соціального захисту населення (лівобережне) Вінницької міської ради від 10.06.2019 № 2604. Тому, на думку позивача, правила підсудності в цій справі не порушено, оскільки справа може розглядатись Вінницьким окружним адміністративним судом за місцем перебування позивача. Вважає клопотання відповідача безпідставним, необґрунтованим та просить суд відмовити у його задоволенні.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши доводи сторін на підтвердження своїх вимог та заперечень, суд доходить висновку про необхідність передачі цієї справи на розгляд іншого адміністративного суду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 125 Конституції України, ч. 1 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом територіальності.

Згідно п. 3 ч. 1 КАС України адміністративний суд - це суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

Отже, належним та компетентним судом в розумінні процесуального закону є суд, який розглядає та вирішує справу за позовною заявою, поданою із дотриманням правил інстанційної, предметної та територіальної підсудності.

Частиною першою статті 25 КАС України визначено, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Таким чином, вказаною правовою нормою передбачено альтернативну територіальну підсудність справи за вибором позивача: за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача або за місцезнаходженням відповідача.

Як видно з матеріалів справи, спір між сторонами стосується оскарження позивачем ОСОБА_1 бездіяльності відповідача Луганського обласного військового комісаріату у відносинах публічної (військової) служби.

Водночас позивач вказує на те, що фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 . А відтак вважає, що справа може бути розглянута Вінницьким окружним адміністративним судом за місцем перебування позивача.

Разом з тим, суд зауважує, що частина перша статті 25 КАС України передбачає можливість вибору позивачем суду лише за зареєстрованим місцем проживання (перебування) фізичної особи-позивача, а не за фактичним.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Наведене визначення є місцем проживання в приватноправовому розумінні.

Натомість відносини щодо місця проживання фізичної особи в публічно-правовому розумінні регулюються Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року № 1382-ІV (надалі - Закон № 1382-ІV).

У статті 3 вказаного Закону надано визначення, зокрема, таких термінів:

місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;

місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;

документами, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи є - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні;

реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку;

Згідно з ч. 1, 10 ст. 6 Закону № 1382-ІV громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором.

У відповідності до ст. 15 Закону № 1382-ІV особи, винні у порушенні вимог цього Закону, несуть відповідальність згідно із законом.

Механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 "Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру".

Так, відповідно до п. 3, 4 Правил реєстрації місця проживання реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання.

Пунктом 9 Правил визначено, що відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.

Особи, які не проживають за зареєстрованим місцем проживання більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов`язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов`язані письмово повідомити відповідному органу реєстрації про своє місце перебування (п. 12 Правил).

Системний аналіз наведених норм права дає змогу зробити висновок, що місце проживання - це житло, в якому проживає особа, а реєстрація у встановленому законом порядку місця проживання/перебування підтверджується вичерпним переліком документів, зокрема, паспортом громадянина України.

Отже, чинним законодавством передбачено чіткі вимоги до реєстрації особою місця свого проживання чи перебування, та передбачено документи, які підтверджують таку реєстрацію.

Відтак надані позивачем довідка ОСББ "Водник" № 157 від 22.11.2019, згідно з якою позивач не зареєстрований, але фактично проживає по АДРЕСА_3 , а також довідка Департаменту соціальної політики Управління соціального захисту населення (лівобережне) Вінницької міської ради від 10.06.2019 № 2604, згідно з якою позивача за вказаною адресою включено до реєстру осіб, які мають право на пільги, не можуть вважатися належними доказами місця проживання (перебування) позивача, зареєстрованого у встановленому законом порядку.

Натомість згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , наданою відповідачем, позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Підсумовуючи, суд зазначає, що для застосування положень ч. 1 ст. 25 КАС України, яка визначає можливість визначення підсудності справи за вибором позивача, необхідною умовою є саме наявність зареєстрованого місця проживання чи перебування позивача. При цьому місце проживання чи перебування фізичної особи має бути зареєстрованим у встановленому законом порядку.

Наведеною нормою не передбачено можливості звернення до суду з позовом за фактичним місцем проживання позивача чи відповідача, не зареєстрованим у встановленому законом порядку.

Відповідно, ця справа не підсудна Вінницькому окружному адміністративному суду, оскільки факт реєстрації у визначеному законом порядку місця проживання/перебування позивача у м. Вінниці чи Вінницькій області не підтверджено, належних доказів щодо цього суду не надано.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

З огляду на викладене і враховуючи те, що вирішення адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 не належить до юрисдикції Вінницького окружного адміністративного суду, суд доходить висновку про необхідність передання цієї справи за підсудністю до Луганського окружного адміністративного суду (зважаючи на зареєстроване місце проживання (перебування) позивача та місцезнаходження відповідача).

При цьому таке рішення суду жодним чином не звужуватиме прав позивача, оскільки норми КАС України передбачають достатньо альтернативних механізмів для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, незважаючи на віддаленість їх місця проживання від суду, в якому розглядається справа.

До того ж справа є незначної складності та може бути вирішена судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Натомість відповідно до ст. 318 КАС України прийняття судом рішення з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу, є підставою для його скасування судом апеляційної інстанції з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Крім того, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України", заяви " 29458/04 та № 29465/04, пункт 24, фраза "судом, встановленим законом" у п. 1 ст. 6 Конвенції поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Вирішуючи справу "Занд проти Австрії", рішення від 12 жовтня 1978 року, Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття "суд, встановлений законом" передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Таким чином, з метою дотримання вимог закону, що визначають правила підсудності адміністративних справ, а також для забезпечення прав учасників справи на розгляд справи "судом, встановленим законом", цю адміністративну справу належить передати на розгляд іншого адміністративного суду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 29 КАС України.

При цьому суд враховує положення частини п`ятої статті 29 КАС України, згідно з якими питання про передачу адміністративної справи, крім випадків, визначених пунктами 4-6 частини першої цієї статті, розглядається судом у порядку письмового провадження або, за ініціативою суду, в судовому засіданні.

Разом з тим, заявлене відповідачем клопотання задоволенню не підлягає, оскільки перелік підстав для закриття провадження в адміністративній справі, визначений статтею 238 КАС України, є вичерпним та не передбачає можливості закриття провадження у справі з мотивів порушення правил територіальної підсудності справи.

Керуючись ст.ст. 25, 29, 30, 171, 248, 256, 294 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження в адміністративній справі № 120/3416/19-а відмовити.

2. Адміністративну справу № 120/3416/19-а за позовом ОСОБА_1 до Луганського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії передати на розгляд Луганського окружного адміністративного суду.

3. Роз`яснити сторонам, що з урахуванням положень ч. 8 ст. 29 КАС України справу буде передано до іншого суду після закінчення строку на оскарження цієї ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.

4. Копію ухвали надіслати сторонам - для відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала складена та підписана суддею 26.11.2019.

Суддя Сало Павло Ігорович Ігорович