Рішення № 85919747, 20.11.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2019 р. Справа № 120/3148/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сала П.І.,

за участю

секретаря судового засідання Михайловського М.В.,

представника позивача Воловодівського І.В.,

представника відповідача Жердєва О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Вінницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

30.09.2019 позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача за № 0028351305 від 06.09.2019, яким позивачці збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (надалі - ПДФО) в розмірі 131345,06 грн та нараховано штрафні санкції на суму 32836,26 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача за № 0028361305 від 06.09.2019, яким позивачці збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 10945,42 грн та застосовано штрафні санкції на суму 2736,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що підставою для прийняття оспорюваних рішень стали висновки документальної позапланової невиїзної перевірки позивачки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДФО і військового збору з доходів, отриманих як додаткове благо по взаємовідносинах з АТ "ОТП БАНК" за період з 01.01.2017 до 31.12.2017. Як зазначає позивачка, 28.09.2007 між нею та АТ "ОТП Банк" укладено договір № ML-В00/071/2007 про надання споживчого кредиту на придбання житла в сумі 87987,54 доларів США, що становило еквівалент 444337,078 грн по офіційному курсу НБУ на день укладання договору.

Позивачка вказує на те, що 14.03.2017 між нею та АТ "ОТП Банк" укладено договір № 4 про внесення змін та доповнень до вказаного кредитного договору, згідно з яким позичальник зобов`язується погасити боргові зобов`язання в сумі 18500,00 доларів США, а банк анульовує залишок боргу в сумі 42913,93 доларів США, що становило 1154151,61 грн за офіційним курсом НБУ. На виконання умов договору № 4 від 14.03.2017 позивачка здійснила оплату узгодженої суми заборгованості, у зв`язку чим відбулося прощення решти суми боргу (кредиту). Водночас банківська установа подала до контролюючого органу податковий розрахунок за формою № 1-ДФ, в якій відобразила суму прощеної заборгованості. Це стало підставою для проведення відповідачем перевірки та прийняття оспорюваних рішень про донарахування позивачці грошових зобов`язань з ПДФО та військового збору.

Водночас, на думку позивачки, відповідач не взяв до уваги вимоги пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України, оскільки курсова різниця, яка виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), на думку позивачки, не відноситься до доходів платника податку, а тому не вважається додатковим благом та не підлягає оподаткуванню.

Позивачка зазначає, що станом на 14.03.2017 її борг за кредитним договором становив 61413,93 доларів США. В еквіваленті за офіційним курсом НБУ це 1651701,12 грн. В той же час, сума боргу у розмірі 61413,93 доларів США в еквіваленті за курсом НБУ станом на 01.01.2014 становила 491311,44 грн. Відтак різниця між сумою 1651701,12 грн та сумою 491311,44 грн, що складає 1160389,68 грн, є курсовою різницею та не вважається доходом в цілях оподаткування ПДФО.

Таким чином, позивачка стверджує, що з урахуванням положень пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України вона не отримала оподатковуваного доходу, що звільняє її від обов`язку декларувати його шляхом подання річної декларації.

Враховуючи наведене позивачка просить визнати протиправними та скасувати оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою суду від 04.10.2019 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

25.10.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вказує на те, що Головним управлінням ДФС у Вінницькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивачки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДФО і військового збору з доходів, отриманих як додаткове благо при взаємовідносинах з АТ "ОТП Банк". За результатами перевірки виявлено, що в порушення вимог пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 177.11 ст. 177 ПК України позивачка не подала податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік та не відобразила у ній дохід, отриманий як додаткове благо за ознакою "126", в сумі 729694,80 грн. У зв`язку з цим були прийнятті податкові повідомлення-рішення про збільшення позивачці грошового зобов`язання з ПДФО на загальну суму 164181,32 грн та з військового збору на загальну суму 13681,77 грн.

Відповідач зазначає, що для підтвердження виплачених доходів та надання документів 16.05.2018 податковий орган надіслав запит № 5331/10/02-32-50-02 на адресу АТ "ОТП Банк". У відповідь на цей запит банк надіслав лист № 01-05-19-6/3542 від 25.05.2018, в якому підтвердив достовірність даних про суму виплаченого (нарахованого) позивачці доходу в розмірі 729694,80 грн, що зазначений у звітності форми 1-ДФ за II квартал 2017 року.

Крім того, відповідач вказує на те, що позивачка запрошувалася до податкового органу для надання пояснень з питань подання декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік. Однак позивачка на виклик не з`явилась, податкової декларації не подала, ПДФО та військовий збір із суми прощеного банком боргу не нарахувала та не сплатила.

Також відповідач просить врахувати, що в договорі № 4 від 14.03.2017 про внесення змін та доповнень (про прощення боргу) до кредитного договору № ML-В00/071/2007 зазначено про обов`язок позивачки сплатити податки і збори та подати декларацію про майновий стан і доходи з відображенням суми прощеного боргу.

Свої дії та рішення відповідач вважає правомірними та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 04.11.2019, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, за клопотанням представника позивача змінено найменування відповідача з Головного управління ДФС у Вінницькій області на Головне управління ДПС у Вінницькій області. При цьому суд дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для здійснення заміни відповідача в порядку процесуального правонаступництва, оскільки саме Головним управлінням ДПС у Вінницькій області було прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення, тоді як в позовній заяві відповідачем помилково зазначено реорганізований на дату звернення до суду податковий орган - Головне управління ДФС у Вінницькій області.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги та надав пояснення згідно з обґрунтуваннями, наведеними у позовній заяві. При вирішенні справи просить суд взяти до уваги те, що не належить до додаткового блага сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що станом на 01.01.2017 не була погашена, визначена за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 1 січня 2017 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. З урахуванням наведеного позивачкою не було отримано жодного оподатковуваного доходу внаслідок прощення банком суми заборгованості за кредитним договором.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив та пояснив, що позивачка занизила грошові зобов`язання з ПДФО та військового збору, оскільки не подала податкової декларації за 2017 рік та не показала суму доходу в розмірі 729694,80 грн, отриманого від АТ "ОТП Банк" як додаткове благо у вигляді прощення основної суми боргу (кредиту). Просить врахувати, що на запит податкового органу про надання інформації та її документального підтвердження АТ "ОТП Банк" підтвердив відомості, відображені у звітності форми № 1-ДФ. Також звертає увагу суду на помилковість наведених позивачкою розрахунків курсової різниці, оскільки бере за основу усю суму боргу, не його прощену (анульовану) частину.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення сторін, судом встановлено, що 28.09.2007 між позивачкою та АТ "ОТП Банк" було укладено кредитний договір № ML-B00/071/2007, згідно з яким банк надав позивачці кредитні кошти в сумі 87987,54 доларів США, а позивачка взяла на себе зобов`язання повернути їх банку в порядку та на умовах, визначних у договорі, не пізніше 29.09.2025.

14.03.2017 між позивачкою та АТ "ОТП Банк" укладено договір про внесення змін та доповнень № 4 (про прощення боргу) до кредитного договору № ML-B00/071/2007 від 28.09.2007.

Згідно з пунктом 1.1 вказаного договору позивачка зобов`язується у термін до 14.03.2017 погасити боргові зобов`язання в сумі 18500,00 доларів США, що по курсу НБУ на день укладання договору є еквівалентом 497549,51 грн. Водночас банк здійснює анулювання (прощення) боргу в загальному розмірі 42913,93 доларів США, що становить 1154151,61 грн та складається з суми кредиту (основної суми боргу) в розмірі 27131,68 доларів США (або 729694,81 грн) та процентів в розмірі 15782,25 доларів США (або 424456,80 грн).

При цьому у пункті 2 договору зазначено, що згідно з пп. "д" 164.2.17, п. 164.2 ст. 164 ПК України анульована сума заборгованості за основним боргом (кредитом) є доходом позивачки, отриманим як додаткове благо. Відтак шляхом підписання договору позивачка підтверджує, що її було проінформовано про необхідність сплати податків та зборів з такого доходу та відобразити його у річній декларації з ПДФО.

Згідно з квитанцією № В00Т01Е4RY від 14.03.2017 позивачка сплатила банкові кошти в сумі 18500,00 доларів США, що станом на дату платежу становило 497549,51 грн.

23.02.2018 на адресу позивачки відповідачем надіслано запрошення, в якому зазначено, що Вінницьке управління ГУ ДФС у Вінницькій області запрошує ОСОБА_1 на 10.00 год 16.03.2018 до зали № 3 Центру обслуговування платників Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області з питань подання декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік.

Вказане повідомлення позивачка отримала 26.02.2018, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Однак на запрошення контролюючого органу не з`явилась.

16.05.2018 відповідач надіслав запит № 5331/10/02-32-50-02 на адресу АТ "ОТП Банк" з проханням надати інформацію щодо суми нарахованого (виплаченого) доходу у вигляді додаткового блага на користь фізичних осіб та сум утриманого з них податку протягом 2017 року, в тому числі щодо ОСОБА_1

Листом № 01-05-19-6/3942 від 25.05.2018 АТ "ОТП Банк" підтвердив інформацію, яка надана у розрахунку форми 1-ДФ про дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту), згідно з яким розмір отриманого позивачкою доходу за II квартал 2017 року становить 729694,80 грн.

Також судом встановлено, що на підставі пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 ст. 79 ПК України та наказу № 3569 від 08.07.2019 посадовими особами ГУ ДФС у Вінницькій області було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДФО та військового збору з доходів, отриманих у 2017 році як додаткове благо при взаємовідносинах з АТ "ОТП Банк".

За результатами перевірки складено акт № 2887/13/ НОМЕР_1 від 14.08.2019, яким зафіксовано порушення позивачкою:

- абзацу "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 ПК України, внаслідок чого донараховано ПДФО за 2017 рік на загальну суму 131345,06 грн;

- пп. 1.2, 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано військовий збір за 2017 рік на загальну суму 10945,42 грн.

Висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що у 2017 році позивачка отримала дохід у вигляді додаткового блага в сумі 729694,80 грн, що підтверджується інформацією, наданою АТ "ОТП Банк" в податковому розрахунку за формою № 1-ДФ про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб за ознакою "126" - дохід, отриманий платником податку як додаткове благо. Разом з тим, вказаний дохід позивачка не задекларувала та не сплатила до бюджету відповідні суми ПДФО та військового збору.

Відтак 06.09.2019 відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення за №№ 0028351305 та 0028361305 про збільшення позивачці грошового зобов`язання з ПДФО на загальну суму 164181,32 грн, в тому числі штрафні (фінансові) санкції в сумі 32836,26 грн, та з військового збору на загальну суму 13681,77 грн, в тому числі 2736,35 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями контролюючого органу, позивачка звернулась до суду з позовом про їх скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Згідно з п.п. 163.1.1, 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзаців другого, третього пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.54, 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні; додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з п.п. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу), у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом..

В силу вимог п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.

Законом України від 9 квітня 2015 № 321-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань" підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено пунктом 8 такого змісту: "Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року".

Судом встановлено, що взаємовідносини позивачки з АТ ОТП Банк" по кредитному договору від 28.09.2007 припинились у зв`язку з укладенням 14.03.2017 договору про внесення змін та доповнень № 4 (про прощення боргу) до кредитного договору № ML-B00/071/2007 та прийняття банком, як кредитором, рішення про анулювання позивачці кредитної заборгованості в розмірі 42913,93 доларів США, в тому числі основна сума боргу в розмірі 27131,68 доларів США та проценти в розмірі 15782,25 доларів США.

На дату прощення боргу основна сума анульованого кредиту (27131,68 доларів США) в гривневому еквіваленті становила 729694,81 грн. Саме цю суму АТ "ОТП Банк" відобразив у розрахунку за формою № 1-ДФ про суму доходу, нарахованого (сплаченого) на користь ОСОБА_1 , за ознакою "126" - дохід, отриманий платником податку як додаткове благо. Як наслідок, саме з цієї суми доходу відповідач визначив грошові зобов`язання позивачки з ПДФО в сумі 131345,06 грн та з військового збору в сумі 10945,42 грн за результатами звітного 2017 року.

Разом з тим, суд зазначає, що при цьому відповідач безпідставно не застосував положення пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України та не врахував, що до додаткового блага платника податків не включається сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що станом на 01.01.2014 не була погашена, визначена за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 1 січня 2014 року.

Таким чином, при анулюванні (прощенні) суми основного боргу, що виникла до 01.01.2014 і не була погашена до цієї дати, базою оподаткування податком з доходів фізичних осіб є додаткове благо платника податку, до якого належить сума основного боргу платника податку за фінансовим кредитом в іноземній валюті (сума боргу за тілом кредиту), яка не погашена до 1 січня 2014 року та яка перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, яка прощена за самостійним рішенням кредитора, за мінусом різниці між сумою такого основного боргу в іноземній валюті, що визначається за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.01.2014.

Відтак, з метою правильного визначення бази оподаткування та, відповідно, сум грошового зобов`язання, що підлягають сплаті позивачкою у зв`язку з отриманням доходу у вигляді додаткового блага за 2017 рік, контролюючий орган повинен був перевірити отриману податкову інформацію та з`ясувати, зокрема, чи мала позивачка суму основного боргу за кредитом перед банком, із неї яка сума основного боргу перед банком не була погашена позивачкою станом на 01.01.2014; яка сума основного боргу анульована (прощена) банком, із неї яка сума анульованого (прощеного) основного боргу, що не була погашена позивачкою станом на 01.01.2014; еквівалент анульованої (прощеної) у доларах США суми основного боргу у гривнях на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню за офіційним курсом НБУ, із неї: еквівалент анульованої (прощеної) у доларах США суми основного боргу у гривнях, що не була погашена позивачкою станом на 01.01.2014, на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та еквівалент анульованої (прощеної) у доларах США суми основного боргу у гривнях, що не була погашена позивачкою станом на 01.01.2014; різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 01.01.2014.

Як встановлено судом, під час проведення перевірки відповідач керувався податковим розрахунком за формою 1-ДФ та листом № 01-05-19-6/3542 від 25.05.2018, в якому АТ "ОТП Банк" підтверджує достовірність даних про суми виплачених (нарахованих) доходів на користь позивачки основної суми боргу в розмірі 27131,68 доларів США, що в еквіваленті НБУ на день укладання додаткового договору складає 729694,81 грн. Відтак розрахунок ПДФО, який підлягає до сплати позивачкою за 2017 рік, було помилково обчислено в розмірі 131345,06 (729694,80х18%). Аналогічно не вірно розраховано військовий збір в сумі 10945,42 (729694,80х1,5%).

Суд зауважує, що до складу загального річного оподатковуваного доходу позивачки за 2017 рік відповідач неправомірно включив суми, які відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України не вважаються додатковим благом.

Відтак суми грошових зобов`язань позивачки з ПДФО та військового збору були визначені помилково та істотно завищені.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що саме банківська установа була зобов`язана врахувати положення пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України та у звітності форми 1-ДФ вказати дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, з курсовою різницею.

Суд зазначає, що ані Податковим кодексом України, ані іншими нормами податкового законодавства не визначено такого обов`язку кредитора. До того ж саме відповідач здійснює податковий контроль і саме на нього, як контролюючий орган, державою покладено функції щодо здійснення контролю за правильністю нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів. З цією метою відповідач наділений повноваженнями, які дають йому змогу в повному обсязі забезпечувати здійснення податкового контролю та вживати усіх необхідних для цього заходів.

Відтак, на думку суду, саме відповідач був зобов`язаний перевірити правову природу прощеного (анульованого) позивачці боргу за кредитним договором та визначити об`єкт оподаткування з урахуванням вимог пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пп. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Згідно з пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу 10 Податкового кодексу України ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Відповідно до пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу 10 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу

Пунктом 163.1 статті 163 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Суд зазначає, що відповідно до договору про внесення змін та доповнень № 4 від 14.03.2017 (про прощення боргу) до кредитного договору № ML-B00/071/2007 сума основного прощеного банком боргу становить 27131,68 доларів США, що складає еквівалент 726694,81 грн. Водночас сума вказаного боргу, визначена за офіційним курсом НБУ станом на 01.01.2014, становить 216863,52 грн (27131,68 доларів США*7,9930 грн).

Таким чином, різниця між основною сумою анульованого позивачці боргу за кредитним договором в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов`язання за кредитним договором з іноземної валюти в гривню, тобто на 14.03.2017, та сумою боргу, яка визначена за офіційним курсом НБУ станом на 01.01.2014, становить 512831,29 грн (729694,81 - 216863,52).

Відповідно, сума загального річного оподатковуваного доходу, отриманого фізичною особою ОСОБА_1 як додаткове благо у вигляді суми боргу, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, з урахуванням вимог пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідних положень" Податкового кодексу України становить 216863,52 грн (729694,81 - 512831,29).

Відтак правомірно визначений розмір грошових зобов`язань позивачки за результатами 2017 року становить:

- з ПДФО: 39035,43 грн (213863,52*18%) та штрафна санкція у розмірі 25% на підставі п. 123.1 ст. 123 ПК України в сумі 9758,86 грн, всього 48794,29 грн.

- з військового збору: 3252,95 грн (216863,52*1,5%) та штрафна санкція у розмірі 25% на підставі п. 123.1 ст. 123 ПК України в сумі 813,23 грн., всього 4066,19 грн.

Проте, як встановлено судом, на підставі оспорюваних податкових повідомлень-рішень позивачці визначено суму грошового зобов`язання з ПДФО в загальному розмірі 164181,32 грн, в тому числі основне зобов`язання на суму 131345,06 грн та штрафна санкція в сумі 32836,26 грн, та з військового збору в загальному розмірі 13681,77 грн, в тому числі основне зобов`язання в сумі 10945,42 грн та штрафна санкція в сумі 2736,35 грн.

Отже, виходячи з тієї суми, яка протиправно донарахована позивачці, та суми яка належить до сплати (правомірно визначені грошові зобов`язання), податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню в частині, а саме:

- рішення за № 0028351305 в частині збільшення позивачці суми грошового зобов`язання з ПДФО в загальному розмірі 115387,03 грн (164181,32 - 48794,29), з яких 92309,63 грн (131345,06 - 39035,43) за основним зобов`язанням та 23077,40 грн (32836,26 - 9758,86) за штрафними санкціями;

- рішення за № 0028361305 в частині збільшення позивачці суми грошового зобов`язання з військового збору в загальному розмірі 9615,58 грн (13681,77 - 4066,19), з яких 7692,47 грн (10945,42 - 3252,95) за основним зобов`язанням та 1923,11 грн (2736,35 - 813,23) за штрафними санкціями.

Водночас суд не бере до уваги розрахунки, наведені позивачкою у позовній заяві. Так, при обчисленні курсової різниці позивачка помилково враховує загальну суму боргу за кредитним договором станом на дату його прощення, тобто борг в розмірі 61413,93 доларів США, та визначає курсову різницю саме з цієї суми. Відтак, у підсумку, сума доходу позивачки, що не включається до розрахунку оподатковуваного доходу становить 1160389,68 грн (1651701,12 - 491311,44).

Тому, якщо керуватися зазначеним вище розрахунком, сума загального річного оподатковуваного доходу, отриманого ОСОБА_1 як додаткове благо у вигляді суми боргу, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, становитиме мінус 430694,80 грн (729694,81 - 1160389,68).

Таким чином, розрахунки позивачки не відповідають положенням податкового законодавства, дійсному змісту пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідних положень" Податкового кодексу України, а також меті, яку переслідував законодавець, запроваджуючи у Кодексі відповідну правову норму.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України), а в силу приписів частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції", заява № 36985/97, рішення від 23 липня 2002 року, пункт 110, адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Відтак, перевіривши доводи сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити частково, а саме:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 06.09.2019 № 0028351305 в частині збільшення позивачці суми грошового зобов`язання з ПДФО в загальному розмірі 115387,03 грн, в тому числі 92309,63 грн за основним зобов`язанням та 23077,40 грн за штрафними санкціями;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 06.09.2019 № 0028361305 в частині збільшення позивачці суми грошового зобов`язання з військового збору в загальному розмірі 9615,58 грн, в тому числі 7692,47 грн за основним зобов`язанням та 1923,11 грн за штрафними санкціями.

У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАС України).

Звертаючись до суду з цим позовом, позивачка сплатила судовий збір у розмірі 1778,63 грн, що становить 1% від загальної суми спірних грошових зобов`язань (177863,09 грн).

Відтак, оскільки позов задоволено частково, понесені позивачкою витрати у вигляді сплати судового збору підлягають відшкодуванню в сумі 1250,02 грн, тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на загальну суму 125002,61 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 06 вересня 2019 року № 0028351305 в частині збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 115387,03 грн, з яких 92309,63 грн за основним зобов`язанням та 23077,40 грн за штрафними санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 06 вересня 2019 року № 0028361305 в частині збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання з військового збору в загальному розмірі 9615,58 грн, з яких 7692,47 грн за основним зобов`язанням та 1923,11 грн за штрафними санкціями.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1250,02 грн (одна тисяча двісті п`ятдесят гривень 02 копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивачка: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

2) представник позивачки: адвокат Воловодівський Ігор Васильович (адреса для листування: вул. Зодчих, 14, кв. 3, м. Вінниця, 21037);

3) відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 43142454, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028).

Повне судове рішення складено 25.11.2019.

Суддя Сало Павло Ігорович Ігорович