Рішення № 85919495, 21.11.2019, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єдиний унікальний номер №243/11322/19

Номер провадження №2/243/3246/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

(заочне)

21 листопада 2019 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Дюміної Н.О.,

при секретарі - Ревва Е.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов`янська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» про відшкодування шкоди, завданої смертю батька, -

В С Т А Н О В И В:

27.09.2019 року до Слов`янського міськрайонного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до ДП «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» про відшкодування шкоди, завданої смертю батька. Мотивувала свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_2 . Його смерть знаходиться у причинному зв`язку із професійним захворюванням, яке отримав за життя, працюючи на шахті «Кіндратівка» у м. Горлівка, Донецької області. Смерть батька від професійного захворювання, яке він отримав за життя, працюючи на шахті «Кіндратівка», заподіяла їй фізичні та моральні страждання. Внаслідок цього горя вона змушена була здійснювати додаткові зусилля для організації свого повсякденного життя, вона переносила і продовжує переносити і буде переносити особливі моральні страждання у зв`язку з самим фактом смерті батька від професійного захворювання. Стерпні у зв`язку з цим фізичні та психічні болі та страждання задають додаткових зусиль для організації її повсякденного життя, пропала можливість вести повноцінне сімейне життя, були частково порушені відносини з оточуючими людьми, близькими, друзями та знайомими, а також були порушені плани на подальше життя. Вважає, що за таких обставин відповідач повинен відшкодувати їй моральну шкоду в розмірі 200 000 грн.

Позивач ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явилась, про час, дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, наполягала на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача ДП «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств», в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи був сповіщений належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з`явився у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутності від нього до суду не надходило.

З огляду на викладене, оскільки відповідач будучи повідомленим належним чином про дату, час і місце судового засідання, повторно не з`явився у судове засідання, суд приходить до переконання, що у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, а тому, зі згоди позивача, вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280, 281 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (ст.11 ЦПК України) встановив наступне.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

На час виникнення спірних правовідносин (11.09.1999 року) можливість відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків за рахунок роботодавця на підставі рішення суду передбачалась пунктом 11 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджених постановою КМ України від 23.06.1993 № 472.

Саме застосування цих Правил і перелік осіб, що мають право на відшкодування шкоди після смерті потерпілого, зазначені у ст. 456 ЦК УРСР. Перелік осіб, які мають право на відшкодування шкоди також перелічений у п. 8 Правил.

Як роз`яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з наступними змінами та доповненнями) спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст. 49 Закону «Про інформацію», ст. 44 Закону «Про авторське право і суміжні права»); при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п.2).

Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю моральну шкоду (п.5).

З матеріалів даної справи вбачається, що правовідносини між сторонами по відшкодуванню моральної шкоди виникли з ІНФОРМАЦІЯ_1 , коли помер батько позивача.

На той час діяли норми статті 440-1 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), як передбачала відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до зазначеної норми моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками у свідоцтві записані: батько - ОСОБА_2 та мати - ОСОБА_3 (а.с. 8).

14 лютого 1981 року позивачка уклала шлюб з ОСОБА_4 та змінила прізвище на « ОСОБА_1 », що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 (а.с.9).

Таким чином у судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 . За життя ОСОБА_2 працював на шахті "Кіндратівка" в якості прохідника. При виконанні трудових обов`язків отримав профзахворювання, його смерть і отримане в період роботи профзахворювання згідно з висновком МСЕК перебували в причинно-наслідковому зв`язку.

Вказані обставини були встановлені Центрально-Міським районним судом м. Горлівки Донецької області у справі за позовною заявою ОСОБА_3 до Донецької державної компанії «Укрвуглеструктуризація» Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві про стягнення недоплат по відшкодуванню збитку. Рішення набрало законної сили 01.07.2002 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин суд приходить до висновку, що смерть ОСОБА_2 знаходиться у причинному зв`язку із професійним захворюванням, яке він отримав за життя, працюючи на шахті «Кіндратівка» у м. Горлівка, Донецької області, а його доньці позивачу по справі, завдано моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, на підставі ст. 440-1 ЦК УРСР.

Згідно зі ст. 440-1 ЦК Української РСР, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п. 11 Правил).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні Нечипорук та Йонкало проти України № 42310/04 від 21.04.2011 року, роз`яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, суд, з урахуванням глибини та ступеню моральних і фізичних страждань позивача, яких вона зазнала та зазнає внаслідок смерті батька, що є незворотнім, а також з урахуванням принципів розумності і справедливості вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 грн., оскільки саме такий розмір правомірно є таким, що відповідає глибині і ступеню моральних і фізичних страждань потерпілої.

З урахуванням викладеного, після детального з`ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ч.6 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 43, 46 Конституції України, ст. 440-1 ЦК УРСР, Керуючись ст. ст. 6, 12, 13, 81, 263-268, 279 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» про відшкодування шкоди, завданої смертю батька - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» (ЄДРПОУ 32442610, місцезнаходження підприємства: Донецька область, м. Макіївка, вул. Успенського, 3-Б) відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» (ЄДРПОУ 32442610, місцезнаходження підприємства: Донецька область, м. Макіївка, вул. Успенського, 3-Б) на користь держави на рахунок отримувача - UA798999980000031211256026001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 22030106, судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а відповідачем, в такий же строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 26 листопада 2019 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду

Донецької області Н.О.Дюміна