Ухвала суду № 85919321, 27.11.2019, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа №266/5884/19

Провадження№ 1-кп/266/506/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Д`яченко Д.О., за участі секретаря Сологуб Т.В., прокурора Ворошилова С.О., захисника Комарова І.О., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сніжне Донецької області, громадянина України, українця, освіта вища, не одруженого, не працюючого, не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 187 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 187 КК України..

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження 01.10.2019 ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 29.11.2019.

У зв`язку з цим, відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України судом поставлено на обговорення питання про доцільність подальшого тримання обвинуваченого під вартою, оскільки судове провадження не було закінчено до закінчення дії попередньої ухвали.

У судовому засіданні прокурор зазначив, що ризики, які мали місце при обранні запобіжного заходу підозрюваному, не зменшилися, та виправдовують його подальше тримання під вартою. А саме ОСОБА_1 не має місця мешкання на підконтрольній державі Україна території, не працює, обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину.

Потерпілий ОСОБА_2 підтримав позицію прокурора.

Захисник залишив питання продовження дії запобіжного заходу на розсуд суду.

Підозрюваний підтримав захисника.

Суд, вирішуючи питання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вважає, що підстав для скасування запобіжного заходу, раніше обраного немає, тому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід продовжити з наступних підстав.

Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, але, зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд враховує позицію ЄСПЛ, відображену, зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).

В наявності є обґрунтована підозра про вчинення ОСОБА_1 , злочину, передбаченого ч.1 ст. 187 КК України.

Згідно матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується у скоєні тяжкого злочину проти власності, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до семи років позбавлення волі, стан його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув`язнення.

Також суд враховує, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Як відображено у рішеннях Європейського суду з прав людини, аргументи на користь і проти звільнення не можуть бути «загальними та абстрактними» (Boicenco v. Moldova (Бойченко проти Молдови) § 142; Khudoyorov v.Russia (Худойоров проти Росії), § 173), але повинні стосуватись специфічних фактів і особистих обставин заявника, які виправдовують його тримання під вартою Aleksanyan v. Russia (Алексанян проти Россії), § 179).

Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 суд приходить до висновку, що при наявності обґрунтованої підозри, та міри покарання, яка йому може загрожувати, обвинувачений може переховуватися від суду, таким чином, суд приходить до висновку, що існує ризик втечі обвинуваченого та ухилення від правосуддя.

Також суд врахував практику ЄСПЛ, а саме те, що оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії), § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) § 58).

Крім того, на думку суду, обвинувачений ОСОБА_1 може продовжити вчинити нове кримінальне правопорушення, оскільки зареєстрований на території непідконтрольною органам влади України, не працює, не одружений, тобто не має міцних соціальних зв`язків таким чином, обрання іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виключити ризики, пов`язані із звільненням його з під варти.

Раніше обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, тому суд приходить до висновку про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого.

На підставі п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд не вбачає можливості застосувати заставу.

Керуючись ст. 331 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк тримання під вартою у Маріупольському слідчому ізоляторі, на строк 60 днів, тобто до 25 січня 2020 року включно, після чого ухвала припиняє свою дію.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду на протязі семи днів з дня її оголошення, обвинуваченим - у той же строк з моменту отримання копії ухвали.

Суддя Д`яченко Д. О.