Рішення № 85918725, 25.11.2019, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 713/1905/19

Провадження №2/713/717/19

РІШЕННЯ

іменем України

25.11.2019 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Кибич І.А., з участю секретаря судових засідань Мірчева О.І., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м.Вижниця в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вижницької міської ради, Чернівецької області, ОСОБА_2 , про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом до відповідачів Вижницької міської ради, ОСОБА_2 .

Просить визнати за ним, ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за заповітом, а саме на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 , що належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 .

Свої позовні вимоги обґрунтував наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_3 , що проживав в АДРЕСА_1 . Після його смерті залишилася спадщина у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами 1960-1980 років побудови, що розташований за вищевказаною адресою. Ще за життя, а саме 18 квітня 2005 року батько склав заповіт за яким на випадок своєї смерті заповідав йому все своє майно. Він, як спадкоємець за заповітом своєчасно прийняв спадщину, оскільки на час смерті був прописаний та проживав з батьком, звернувся до державного нотаріуса Вижницької державної нотаріальної контори Мицкан Жанни Іллівни з відповідною заявою про оформлення спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказане майно. Однак своєю постановою №706/02-31 від 22 жовтня 2019 року, державний нотаріус відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок. У нього немає підстав оскаржувати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказаний будинок, оскільки за життя батько не зареєстрував в бюро технічної інвентаризації свій будинок, і свідоцтво про право власності на нього не отримав, оскільки раптово помер.

Заяви (клопотання) учасників справи.

В підготовче засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. До початку розгляду справи позивач ОСОБА_1 скерував до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та його представника ОСОБА_4 , позовні вимоги підтримує, просить задовольнити.

В підготовче засідання представник відповідача Вижницької міської ради не з`явився, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що є відомості в матеріалах справи. До початку розгляду справи від представника відповідача Вижницької міської ради надійшла заява, в якій вони позовні вимоги визнають та просять справу розглядати без участі представника міської ради.

В підготовче засідання представник відповідачка ОСОБА_2 не з`явилась, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, про що є відомості в матеріалах справи. До початку розгляду справи від відповідачки ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги визнає, не заперечує щодо задоволення.

Процесуальні дії у справі.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 обґрунтований і підлягає задоволенню.

В силу ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .

На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 , виданого 22.04.2005 року виконкомом Багнянської сільської ради, Вижницького району Чернівецької області, актовий запис №5; копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_2 , виданого 24 серпня 1973 року в с.Черешенька, Вижницького району Чернівецької області, актовий запис №3.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої входить житловий будинок по плану забудови під літ. «А», з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 , 1960 року побудови, вартістю 196436,00 гривень, що підтверджується копією технічного паспорту.

18.04.2005 року ОСОБА_3 склав заповіт, згідно якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті, і на що за законом матиме право заповідав ОСОБА_1 Заповіт посвідчений 18.04.2005 року секретарем виконавчого комітету Багнянської сільської ради, Вижницького району Чернівецької області Чорней М.Д. та зареєстрований у реєстрі за №22, що підтверджується його копією.

З довідки Вижницької міської ради №284 від 16.10.2019 року вбачається, що згідно із записами в по господарській книзі №01, ОПО №41, ОСОБА_3 , був власником житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . На житловий будинок, ОСОБА_3 , свідоцтво про право власності за життя не отримував. Після смерті ОСОБА_3 в управління спадковим майном вступив його син - ОСОБА_1 , який є спадкоємцем за заповітом. Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_3 є його діти: ОСОБА_1 , 1958 року народження, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Постановою державного нотаріуса Вижницької державної нотаріальної контори Мицкан Ж.І. №706/02-31 від 23.10.2019 року з даних якої вбачається, що ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що складається із житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 , відмовлено, у зв`язку з тим, що ним не було надано документів, що посвідчують право власності спадкодавця на дане майно.

При зверненні з даним позовом до суду позивач посилається на загальні вимоги щодо спадкування за заповітом.

Згідно ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст.1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ч.1, 2 ст.1236 ЦК України, заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Згідно ст.1268 ЦК України спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він протягом шести місяців з часу відкриття спадщини подав заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Однією з таких підстав є успадкування прав на майно, в тому числі за заповітом відповідно до ст. 1217 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів спадкової справи №35/2017 року до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 вбачається, що 01.02.2007 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до державного нотаріуса про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Спадкоємцями за законом є дружина спадкодавця ОСОБА_5 та дочка померлого ОСОБА_2 , які спадщину після смерті ОСОБА_3 не прийняли, на спадкове майно не претендують, про що подали відповідні заяви 04.12.2006 року. Інших спадкоємців за законом чи за заповітом та осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадковому майні немає.

При вирішенні справи судом застосовано наступні норми права.

Відповідно до ст.1273 ч.1, ч.5, ч.6 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Згідно ст.1274 ч.2 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Відповідно до ст.1275 ч.2. ч.3 ЦК України якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну. Положення цієї статті не застосовуються, якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як видно з представлених доказів, житловий будинок по плану забудови під літ. «А» - 1960 року побудови, інші особи на володіння та користування даним житловим будинком на підставах, передбачених законом, своїх прав не заявляють, придатність житлового будинку для проживання ніким не оспорюється.

В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, а також якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.344, ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).

Відповідно до ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно чи його дубліката, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 13-1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо особливостей державної реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад та закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, щодо яких раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: 1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; 2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав. Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність. Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому судом не встановлено порушення нічиїх прав.

Керуючись ст.ст. 16, 392, 1216, 1218, 1233-1236, 1268-1270, 1273-1275 ЦК України, ст.ст.1, 27, 31 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст.ст.4, 13, ст.76, 77, 200, 206, 258-265, 354 ЦПК України, Суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, а саме, на житловий будинок по плану забудови під літ. «А», з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 , що належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Чернівецького апеляційного суду через Вижницький районний суд Чернівецької області.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП - НОМЕР_3 ), зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 .

Відповідачі: Вижницька міська рада, Чернівецької області, (ідентифікаційний код юридичної особи - 04062096), юридична адреса: 59200, м.Вижниця вул.Українська, 34, Чернівецької області.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (РНОКПП - НОМЕР_4 ), зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3 .

Суддя І . А . Кибич