Рішення № 85918408, 20.11.2019, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/2928/19

2/703/1716/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2019 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Кирилюк Н.А.

за участю секретаря Римського Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сміла цивільну справу № 703/2928/19

за участю

відповідачки ОСОБА_1

про стягнення заборгованості

встановив:

АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 04 квітня 2011 року ПАТ КБ «Приватбанк» уклало з нею договір, яким надало кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 16000 грн.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява на отримання кредиту разом із запропонованими ПАТ КБ «Приватбанк» Тарифами банку і Умовами та правилами надання банківських послуг складають між нею та банком кредитний договір.

Позивач стверджує, що ОСОБА_1 станом на 01 липня 2019 року має заборгованість за тілом кредиту в сумі 27132 грн. 79 коп., за простроченим тілом кредиту в сумі 23384 грн. 81 коп., у зв`язку з чим їй було нараховано 29169 грн. 57 коп. пені за простроченим зобов`язанням, 833 грн. 55 коп. пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., 500 грн. штрафу (фіксована частина), 4026 грн. 04 коп. штрафу (процентна складова).

АТ КБ «Приватбанк», як правонаступник ПАТ КБ «Приватбанк», звернулось до суду з позовом про стягнення з неї цих коштів.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в направленій до суду заяві просив розглядати справу у його відсутності та задоволити позов в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що дійсно брала кредит в ПАТ КБ «Приватбанк» у розмірі 16000 грн. Кошти за користування кредитом вона сплачувала вчасно, в подальшому повністю погасила. Просила, також, застосувати позовну давність.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно з п. 1.7 Статуту АТ КБ «Приватбанк» рішенням Єдиного акціонера Банку від 21 травня 2018 року № 519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк». Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» став правонаступником всіх прав та зобов`язань публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк».

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Отже, передумовою для виникнення у позичальника обов`язку повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними має бути встановлений факт отримання і використання кредитних коштів відповідачем.

На підтвердження того, що між банком і ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту, позивачем приєднано до матеріалів справи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 04 квітня 2011 року.

В судовому засіданні відповідач визнала факт укладення кредитного договору, а також у тому розмір, що зазначено в позовній заяві, тобто - 16000 грн.

У відповідності з ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Враховуючи наведене, суд вважає викладені позивачем обставини щодо укладення кредитного договору, яким надало кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 16000 грн. доведеними.

Відповідач стверджує, що кредитні кошти нею були повернуті в повному обсязі. Однак, на підтвердження викладених обставинах жодного доказу не надала.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 5 наведеної статті докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 76 ЦПК України письмові пояснення сторони не є доказами.

На підтвердження умов договору АТ КБ «ПриватБанк» надало суду, крім анкети-заяви, копію паспорту відповідача, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розрахунок заборгованості.

Надані докази АТ КБ «ПриватБанк» не підтверджують погодження сторонами умов кредитування.

Як вбачається з матеріалів справи ні витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», ні витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису ОСОБА_1 .

Витяг з тарифів банку є універсальним і містить відомостей щодо умов кредитування за чотирма видами кредитних карт «Універсальна». З наданих позивачем доказів суд не зміг встановити яку з чотирьох видів кредитних карт отримав відповідач.

Частиною 1 статті 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У відповідності з ч. 1 ст. 79, ч.1 ст. 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Умови та правила надання банківських послуг повинні містити підпис позичальника, та саме з цього моменту такі умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.

Аналогічна позиція висловлена в правових висновках, що викладені в ухвалах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (№6-16цс15), від 22 березня 2017 року (6-2320цс16) та постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року (№ 61-787св18).

У частинах першій та третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів»

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 3 липня 2019 року по справі № 342/180/17-ц зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 позивач дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживача» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Наданий позивачем розрахунок не може слугувати підтвердженням укладення кредитного договору, оскільки по суті є письмовим обґрунтуванням заявлених вимог.

Таким чином, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь АТ «КБ «Приватбанк» неустойки (пені, штрафів) за договором кредиту, оскільки позивачем не доведено погодження відповідальності у виді неустойки за порушення термінів виконання договірних зобов`язань та не погоджено терміну повернення кредиту.

Проте, враховуючи, що відповідач визнала факт отримання кредитних коштів у розмірі 16000 грн., доказів на підтвердження повернення цих коштів позивачу не надала, суд вважає, що АТ КБ «ПриватБанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Щодо застосування позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ч. 1 ст. 258 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Суд зазначає, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 04 квітня 2011 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Проте, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд дійшов висновку, що АТ КБ «ПриватБанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Крім того, у відповідності з випискою по особовому рахунку відповідача, яка є первинним бухгалтерським документом, ОСОБА_1 здійснювала придбання товару за кредитні кошти в тому числі і в 2017-2018 роках.

Таким чином, судом встановлено, що строк позовної давності було перервано здійсненням платежів, а тому перебіг позовної давності почався знову відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК України.

Оскільки позивач звернувся до суду в липні 2019 року, строк позовної давності ним не пропущено.

Крім того, враховуючи, що сплата коштів за кредитом здійснювалась періодичними платежами , до вимог про стягнення коштів за період з липня 2016 року позовна давність не може бути застосована.

У відповідності до вимог ст.. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути сплачений судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 141, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України суд,-

вирішив:

Позов акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення боргу задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 16000 гривень - боргу за тілом кредиту б/н від 04.04.2011 року, 361 грн.40 коп. судового збору, а всього 16361 грн.40 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу на було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним судом, якщо його не скасовано.

Повний текст складений 26 листопада 2019 року.

Головуючий : Н. А. Кирилюк