Ухвала суду № 85916845, 26.11.2019, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/6597/19

Провадження № 1-кс/234/8739/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

26 листопада 2019 року м. Краматорськ

Слідчий суддя Краматорського міського суду Донецької області Пікалова Н.М., за участі секретаря судового засідання Романенко К.П., прокурора Самедова Е.Х. огли, слідчого Боровенко О.І., захисника Соловйова В.Б., підозрюваного ОСОБА_1 ,

розглянув клопотання слідчого Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Боровенко О.І., погодженого з прокурором військової прокуратури Донецького гарнізону Самедовим Е.Х. огли, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пересадівка Жовтневого району Миколаївської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 426-1, ч. 2 ст. 121 КК України, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016050150002013 від 03.07.2016 року -

ВСТАНОВИВ:

До Краматорського міського суду надійшло клопотання слідчого Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Боровенко О.І., погодженого з прокурором військової прокуратури Донецького гарнізону Самедовим Е.Х. огли, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 .

Клопотання та додані до нього матеріали підозрюваний ОСОБА_1 отримав 26.11.2019 р. о 09:30 год.

В клопотанні слідчий зазначає, що Третім слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016050150002013 від 03.07.2016, за підозрою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні злочинів передбачених ч. 4 ст. 426-1, ч. 2 ст. 121 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що молодший лейтенант ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою та проходячи військову службу на посаді командира 3-го механізованого взводу 2-ї механізованої роти механізованого батальйону військової частини – польова пошта В3675 (А3283), тимчасово виконуючи обов`язки командира 3-ї механізованої роти механізованого батальйону вказаної військової частини, всупереч вимог ст.ст. 3, 28, 29, 68 Конституції України, ст. ст. 9, 11, 13, 14, 16, 28, 29, 31, 32, 49, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 02 липня 2016 року, близько о 17 год. 40 хв., перебуваючи у приміщенні металевого ангару за адресою: Донецька область, Бахмутський район, с. Покровське, вул. Гагаріна, 32 А, де на той час тимчасово дислокувалась військова частина – польова пошта НОМЕР_1 А3283), в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, з мотивів невдоволення систематичним порушенням військової дисципліни у вигляді вживання спиртних напоїв підлеглим йому військовослужбовцем, механіком-водієм 1-го механізованого взводу 3-ї механізованої роти механізованого батальйону солдатом ОСОБА_2 , та недопущення у подальшому випадків вживання алкогольних напоїв іншими військовослужбовцями під час несення служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, повністю розуміючи можливі наслідки своїх дій, з метою протиправного заподіяння тілесних ушкоджень солдату ОСОБА_2 , і тим самим продемонструвати перевагу над солдатом ОСОБА_2 та підняти власний авторитет перед особовим складом підрозділу, стоячи перед солдатом ОСОБА_2 , який не чинив опору, на відстані витягнутої руки, діючи з непрямим невизначеним умислом на заподіяння тілесних ушкоджень, застосував насильство щодо підлеглого військовослужбовця, механіка-водія 1-го механізованого взводу 3-ї механізованої роти механізованого батальйону солдата ОСОБА_2 , що виразилось в нанесенні солдату ОСОБА_2 кулаком лівої руки, одягненої в боксерську рукавицю, удару в праву лобну частину голови ОСОБА_2 , та одразу ж, у нанесенні кулаком правої руки, одягненої в боксерську рукавицю, удару в ліву скроневу ділянку голови ОСОБА_2 , від якого останній упав з висоти власного зросту, в результаті приданого тілу прискорення та вдарився потиличною областю голови об асфальтобетонне покриття, тим самим ОСОБА_1 умисно завдаючи без будь-якого попередження не менше двох ударів у голову потерпілому ОСОБА_2 , який цього не очікував, і не спроможний був захищатися, не розрахував силу ударів і не передбачав такі можливі наслідки, як різке падіння потерпілого та удар головою об тверду поверхню (асфальт), і хоча не бажав, але свідомо припускав настання таких наслідків, при цьому тяжкість наслідків від падіння у ОСОБА_1 не було конкретизовано, тобто ОСОБА_1 діяв з невизначеним непрямим умислом на заподіяння потерпілому ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень, в повній мірі усвідомлюючи можливі наслідки від їх спричинення, внаслідок чого і спричинив останньому, ОСОБА_2 , тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми: садно в потиличній області, розташоване в 5 см. від потиличного горбка з крововиливом в товщу м`яких тканин голови з внутрішньої сторони, крововилив в товщу лівого скроневого м`язу та в лобній області, з розповсюдженням на праву тім`яну та ліву тім`яно-скроневу ділянку, перелом потиличної кістки, лінія якого розповсюджується на задній лівий край великого потиличного отвору, на сагітальний шов та на луску лобної кістки, доходячи до петушиного гребня лобної кістки, вогнищевий крововилив над твердою мозковою оболонкою в лобно-тім`яно-потиличній області в проекції перелому кісток черепу, крововиливу під твердою мозковою оболонкою на всьому протязі, не щільно зрощених з твердою мозковою оболонкою, крововиливи під м`якими мозковими оболонками на усьому протязі півкуль головного мозку, більше виражені в проекції нижнє-зовнішніх ділянок лівої лобної та переднє-верхньої поверхні правої лобної долі, забою головного мозку з крововиливами в кору лобних часток у вигляді численних крапкових крововиливів, численні вогнищеві крововиливи в речовину головного мозку, крововиливи в шлуночки головного мозку, що 07 липня 2016 року спричинило тяжкі наслідки у виді смерті ОСОБА_2 , яку о 23 год. 10 хв. 07 липня 2016 року констатовано як біологічну смерть у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону (військова частина А3306), розташованого за адресою: м. Харків, вул. Культури, 5.

Таким чином, ОСОБА_1 , за викладених вище обставин, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 426-1 КК України – застосування насильства щодо підлеглого, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, що спричинило тяжкі наслідки.

Крім того, молодший лейтенант ОСОБА_1 підозрюється у тому, що він, будучи військовою службовою особою та проходячи військову службу на посаді командира 3-го механізованого взводу 2-ї механізованої роти механізованого батальйону військової частини – польова пошта В3675 (А3283), будучи призначеним на посаду тимчасово виконуючого обов`язки командира 3-ї механізованої роти механізованого батальйону вказаної військової частини, діючи умисно, 02 липня 2016 року, близько о 17 год. 40 хв. перебуваючи у приміщенні металевого ангару за адресою: Донецька область, Бахмутський район, с. Покровське, вул. Гагаріна, 32 А, де на той час тимчасово дислокувалась військова частина – польова пошта НОМЕР_1 А3283), діючи з прямим умислом, з мотивів невдоволення систематичним порушенням військової дисципліни у вигляді вживання спиртних напоїв підлеглим йому військовослужбовцем, механіком-водієм 1-го механізованого взводу 3-ї механізованої роти механізованого батальйону солдатом ОСОБА_2 , та недопущення у подальшому випадків вживання алкогольних напоїв іншими військовослужбовцями під час несення служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, так як повністю розумів можливі наслідки дій, з метою протиправного заподіяння тілесних ушкоджень солдату ОСОБА_2 , і тим самим продемонструвати перевагу над солдатом ОСОБА_2 та підняти власний авторитет перед особовим складом підрозділу, стоячи перед солдатом ОСОБА_2 на відстані витягнутої руки, який не здійснював опору, наніс останньому кулаком лівої руки, одягненої в боксерську рукавицю, удар в праву лобну частину голови ОСОБА_2 , після чого одразу наніс кулаком правої руки, одягненої в боксерську рукавицю, удар в ліву скроневу ділянку голови ОСОБА_2 , від якого останній упав з висоти власного зросту в результаті приданого тілу прискорення та ударився потиличною областю голови об асфальтобетонне покриття, тим самим ОСОБА_1 умисно завдаючи без будь-якого попередження не менше двох ударів у голову потерпілому ОСОБА_2 , який цього не очікував, і не спроможний був захищатися, не розрахував силу ударів і не передбачав такі можливі наслідки, як різке падіння потерпілого та удар головою об тверду поверхню (асфальт), і хоча не бажав, але свідомо припускав настання таких наслідків, при цьому тяжкість наслідків від падіння у ОСОБА_1 не було конкретизовано, тобто ОСОБА_1 діяв з невизначеним непрямим умислом на заподіяння потерпілому ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень, в повній мірі усвідомлюючи можливі наслідки від їх спричинення, внаслідок чого і спричинив останньому, ОСОБА_2 , тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми: садно в потиличній області, розташоване в 5 см від потиличного горбка з крововиливом в товщу м`яких тканин голови з внутрішньої сторони, крововилив в товщу лівого скроневого м`язу та в лобній області, з розповсюдженням на праву тім`яну та ліву тім`яно-скроневу ділянку, перелом потиличної кістки, лінія якого розповсюджується на задній лівий край великого потиличного отвору, на сагітальний шов та на луску лобної кістки, доходячи до петушиного гребня лобної кістки, вогнищевий крововилив над твердою мозковою оболонкою в лобно-тім`яно-потиличній області в проекції перелому кісток черепу, крововиливу під твердою мозковою оболонкою на всьому протязі, не щільно зрощених з твердою мозковою оболонкою, крововиливи під м`якими мозковими оболонками на усьому протязі півкуль головного мозку, більше виражені в проекції нижнє-зовнішніх ділянок лівої лобної та переднє-верхньої поверхні правої лобної долі, забою головного мозку з крововиливами в кору лобних часток у вигляді численних крапкових крововиливів, численні вогнищеві крововиливи в речовину головного мозку, крововиливи в шлуночки головного мозку, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_2 , о 23 год. 10 хв. 07 липня 2016 року, яку констатовано як біологічну смерть у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону (військова частина А3306) розташованого за адресою: м. Харків, вул. Культури, 5.

Таким чином, ОСОБА_1 , за викладених вище обставин, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України – умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.

26 листопада 2019 року у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень повідомлено про підозру ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 426-1, ч. 2 ст. 121 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженнями доказами: протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 16.09.2016, в ході якого було встановлено, що йому стало відомо від військовослужбовців, що 02.07.2016 року ОСОБА_4 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_2 в приміщенні металевого ангару в місці тимчасової дислокації військової частини – польова пошта В3675 (А3283) в с. Покровське Бахмутського району Донецької області, від яких останній помер у лікарні; висновком комісійної судово-медичної експертизи №154 від 23.09.2019, солдату ОСОБА_2 було завдано тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми: садно в потиличній області, розташоване в 5 см. від потиличного горбка з крововиливом в товщу м`яких тканин голови з внутрішньої сторони, крововилив в товщу лівого скроневого м`язу та в лобній області, з розповсюдженням на праву тім`яну та ліву тім`яно-скроневу ділянку, перелом потиличної кістки, лінія якого розповсюджується на задній лівий край великого потиличного отвору, на сагітальний шов та на луску лобної кістки, доходячи до петушиного гребня лобної кістки, вогнищевий крововилив над твердою мозковою оболонкою в лобно-тім`яно-потиличній області в проекції перелому кісток черепу, крововиливу під твердою мозковою оболонкою на всьому протязі, не щільно зрощених з твердою мозковою оболонкою, крововиливи під м`якими мозковими оболонками на усьому протязі півкуль головного мозку, більше виражені в проекції нижнє-зовнішніх ділянок лівої лобної та переднє-верхньої поверхні правої лобної долі, забою головного мозку з крововиливами в кору лобних часток у вигляді численних крапкових крововиливів, численні вогнищеві крововиливи в речовину головного мозку, крововиливи в шлуночки головного мозку. Також були спричинені тілесні ушкодження у вигляді садна в області лівого передпліччя та синця на передній поверхні лівого стегна; протоколом огляду місця події від 24.08.2017 в ході чого зафіксовано місце вчинення кримінального правопорушення; протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 13.01.2017, в ході якого було встановлено, що 02.07.2016 року ОСОБА_4 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_2 в приміщенні металевого ангару в місці тимчасової дислокації військової частини – польова пошта В3675 (А3283) в с. Покровське Бахмутського району Донецької області; протоколом слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_5 від 15.07.2019, в ході якого свідок ОСОБА_5 підтвердив свої показання, які надав в ході допиту у якості свідка; протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 01.08.2019, в ході якого було встановлено, що 02.07.2016 року ОСОБА_4 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_2 в приміщенні металевого ангару в місці тимчасової дислокації військової частини – польова пошта В3675 (А3283) в с. Покровське Бахмутського району Донецької області; протоколом слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_6 від 01.08.2019, в ході якого свідок ОСОБА_6 підтвердив свої показання, які надав в ході допиту у якості свідка; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 18.07.2019, в ході якого було встановлено, що йому стало відомо від військовослужбовців, що 02.07.2016 року ОСОБА_4 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_2 в приміщенні металевого ангару в місці тимчасової дислокації військової частини – польова пошта В3675 (А3283); протоколом слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_7 від 26.07.2019, в ході якого свідок ОСОБА_7 підтвердив свої показання, які надав в ході допиту у якості свідка; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 19.07.2019, в ході якого було встановлено, що 02.07.2016 року ОСОБА_4 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_2 в приміщенні металевого ангару в місці тимчасової дислокації військової частини – польова пошта В3675 (А3283) в с. Покровське Бахмутського району Донецької області; протоколом слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_8 від 19.07.2019, в ході якого свідок ОСОБА_8 підтвердив свої показання, які надав в ході допиту у якості свідка; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 18.07.2019, в ході якого було встановлено, що йому стало відомо від військовослужбовців, що 02.07.2016 року ОСОБА_4 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_2 в приміщенні металевого ангару в місці тимчасової дислокації військової частини – польова пошта В3675 (А3283); протоколом слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_9 від 26.07.2019, в ході якого свідок ОСОБА_9 підтвердив свої показання, які надав в ході допиту у якості свідка; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 09.07.2019, в ході якого було встановлено, що 02.07.2016 року ОСОБА_4 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_2 в приміщенні металевого ангару в місці тимчасової дислокації військової частини – польова пошта В3675 (А3283) в с. Покровське Бахмутського району Донецької області; протоколом слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_10 від 09.07.2019, в ході якого свідок ОСОБА_9 підтвердив свої показання, які надав в ході допиту у якості свідка; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 19.07.2019, в ході якого було встановлено, що 02.07.2016 року ОСОБА_4 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_2 в приміщенні металевого ангару в місці тимчасової дислокації військової частини – польова пошта В3675 (А3283) в с. Покровське Бахмутського району Донецької області; протоколом слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_11 від 19.07.2019, в ході якого свідок ОСОБА_11 підтвердив свої показання, які надав в ході допиту у якості свідка; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 19.07.2019, в ході якого було встановлено, що 02.07.2016 року ОСОБА_4 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_2 в приміщенні металевого ангару в місці тимчасової дислокації військової частини – польова пошта В3675 (А3283) в с. Покровське Бахмутського району Донецької області; протоколом слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_12 від 19.07.2019, в ході якого свідок ОСОБА_12 підтвердив свої показання, які надав в ході допиту у якості свідка; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 11.10.2019 в ході якого було встановлено, що 02.07.2016 року ОСОБА_4 попросив ОСОБА_13 розповісти, що він бачив як ОСОБА_2 впав із забору, проте ОСОБА_13 цього не бачив, проте останній був вимушений надати неправдиві свідчення під час першого допиту у зв`язку із тим, що ОСОБА_13 боявся та наразі боїться розправи над ним з боку ОСОБА_4 ; протоколом слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_13 від 11.10.2019, в ході якого свідок ОСОБА_13 підтвердив свої показання, які надав в ході допиту у якості свідка.

Органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 426-1, ч. 2 ст. 121 КК України, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та карається позбавленням волі на строк до 10 (десяти) років, у зв`язку з чим, до нього відповідно до ст. 183 КПК України може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Метою та підставами застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, може здійснити вищезазначені дії.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_1 , покладається необхідність запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів за які, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 10 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення понесення покарання. Зазначений ризик, окрім іншого підтверджується тим, що ОСОБА_1 наразі, офіційно ніде не працевлаштований, не має постійних джерел доходу, не має міцних соціальних зв`язків, а також, не має дітей чи батьків на утриманні, що у свою чергу свідчить про відсутність сталих соціальних зв`язків у ОСОБА_1 .

Разом з тим, підозрюваний ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та на даний час, тимчасово, мешкає на території Дніпропетровської АДРЕСА_3 , що значно віддалена від органу досудового розслідування, у зв`язку із чим неможливо забезпечити необхідну міру контролю за поведінкою підозрюваного, що дасть останньому можливість переховуватись від органу досудового розслідування;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що підтверджується, тим що ОСОБА_1 в липні 2016 року являючись військовослужбовцем, який обіймав тимчасово посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, тобто будучі військовою службовою особою, після вчинення кримінального правопорушення на очах військовослужбовців, на території місця тимчасової дислокації військової частини - польова пошта В3675, за адресою: вул. Гагаріна, 32 А, с. Покровське, Бахмутського району, Донецької області, користуючись своїми повноваженнями командира, з метою приховати очевидні сліди вчинення ним злочину та взагалі уникнути кримінальної відповідальності за вчинене, змусив військовослужбовців зазначити в своїх поясненнях, що тілесні ушкодження ОСОБА_2 отримав в результаті нещасного випадку, а саме в результаті падіння з паркану від чого й настала смерть останнього, на підставі чого й було проведено службове розслідування про настання смерті ОСОБА_2 . Враховуючи, що вказане кримінальне правопорушення було вчинено давно, вказаний ризик є достатньо обґрунтований з огляду на те, що ОСОБА_1 зможе знищити, сховати або спотворити інші сліди злочину, які можуть бути використані як доказ у даному кримінальному провадженні і мати істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Вказане підтверджується протоколами допиту свідків та слідчими експериментами за участю ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 та інших, які показали, що саме ОСОБА_1 , після вчинення кримінального правопорушення надавав їм, та іншим військовослужбовцям, вказівки про приховування дійсних обставин та ініціювання умисного злочину під нещасний випадок.

- незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що ОСОБА_1 , після спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , тобто після вчинення кримінального правопорушення, змусив військовослужбовців зазначити, що тілесні ушкодження ОСОБА_2 отримав в результаті нещасного випадку, а саме в результаті падіння з паркану від чого й настала смерть останнього. Перебуваючи на свободі ОСОБА_1 може продовжити впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, залякував очевидців спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , в тому числі і свідків у даному кримінальному провадженні, які вже дали покази про всі обставини даного злочину на стадії досудового розслідування і хвилюються за своє життя і здоров`я, а також життя і здоров`я своїх рідних, так як деякі з них вже звільнилися з лав Збройних сил України та мешкають на тертої Дніпропетровської області, в місці тимчасового мешкання ОСОБА_1 .

Слідчий просить врахувати, те що ОСОБА_1 довгий час був військовослужбовцем підрозділу спеціального призначення, який володіє навиками розвідувальної діяльності, рукопашного бою, оперативної роботи та вогнепальної стрільби. По роду своєї діяльності ОСОБА_1 неодноразово доводилось фізично знешкоджувати противників, оскільки постійно брав участь у проведенні антитерористичної операції та Операції об`єднаних сил на території Донецької та Луганської областей. ОСОБА_1 здобув стійкі оперативні зв`язки серед інших військовослужбовців та працівників правоохоронних органів, що відповідно дасть йому можливість впливати на свідків, які на теперішній час проходять службу в Збройних силах України, у даному кримінальному провадженні, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій.

Разом з тим, вказаний ризик є обґрунтований з урахуванням того, що не всі очевидці вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення допитані як свідки у кримінальному провадженні і продовжують проходити військову службу, а також проживають на території України.

Вказаний ризик підтверджується протоколами допиту свідків та слідчими експериментами за участю ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 які показали, що саме ОСОБА_1 після вчинення кримінального правопорушення надавав їм, та іншим військовослужбовцям, вказівки про приховування дійсних обставин та ініціювання умисного злочину під нещасний випадок.

- вчинити інше кримінальне правопорушення підтверджується тим, що ОСОБА_1 перебуваючи на волі, як може вчинити інше кримінальне правопорушення, так як після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 погрожував військовослужбовцям, які стали в той день очевидцям та свідкам вчиненого ним злочину, які на теперішній час надають свідчення, які викривають причетність ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, разом з тим він володіє навичками контактних бойових видів спорту, тим самим може вчинити злочин проти життя та здоров`я, а саме: погроза вбивством, тому що були реальні підстави побоюватись здійснення такої погрози, що кваліфікується за ст. 129 ч. 1 КК України. Вказане підтверджується протоколами допиту свідків за участю ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 .

Відповідно до ст. 3 Конституції України - Основного закону нашої держави - Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод - а саме ст. 2, найвищим правом людини є Право на життя, право кожного на життя охороняється законом. Нікого не може бути умисно позбавлено життя інакше ніж на виконання смертного вироку суду, винесеного після визнання його винним у вчиненні злочину, за який закон передбачає таке покарання.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1 , у вигляді особистого зобов`язання пов`язана з тим, що особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом та відповідно до п. 2 ст. 179 КПК України - однією з ознак виконання особистого зобов`язання є те що підозрюваний зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, та його застосування не достатнє для забезпечення виконання підозрюваним його обов`язків у цьому кримінальному провадженні, оскільки у вказаному випадку ОСОБА_1 буде зобов`язаний повернутися до місця тимчасового мешкання або реєстрації, тобто на територію Миколаївської або Дніпропетровської областей, де на теперішній час мешкає більшість свідків у вказаному кримінальному провадженні, що надасть змогу здійснювати вплив на свідків ОСОБА_1 .

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , у вигляді домашнього арешту пов`язана з тим, що органом досудового розслідування встановлено, підозрюваний ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та немає будь-якого місця проживання на території Донецької області, а тому обрання відносно нього іншого запобіжного заходу створить передумови для переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та/або суду. Більше того, за таких обставин ОСОБА_1 отримає можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

Крім, цього суд при розгляді питання про застосування запобіжного заходу у виді домашній арешт, повинен з`ясувати технічні можливості реалізації вказаного виду запобіжного заходу та наявність електронних засобів контролю, які передбачені для виконання даного виду запобіжного заходу, з метою забезпечення своєчасного запобігання можливим спробам підозрюваного невиконання вимог обраного відносно нього запобіжного заходу, у зазначеному випадку у відповідному відділі поліції Національної поліції в Миколаївській та в іншій областях.

Крім того, під час розгляду можливого клопотання сторони захисту про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту суд повинен звернути увагу на з`ясовувати позицію власника житла та підтвердження його однозначної згоди на застосування домашнього арешту до ОСОБА_1 в такій ситуації. Сторона захисту повинна надати суду згоду повнолітніх осіб, які проживають в одному житловому приміщення із підозрюваним щодо застосування цього запобіжного заходу, вказаним особам суд повинен роз`яснити при цьому порядок здійснення контролю за дотриманням умов застосування домашнього арешту, зокрема – щодо права з`являтися в житло. Вказана позиція прослідковується в п. 15 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 квітня 2013 р. «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» де зауважується, що правильною слід вважати практику тих слідчих суддів, судів, які застосовують домашній арешт, з`ясувавши при цьому думку власника житла та оцінивши усі обставини в сукупності, у тому числі: міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання; наявність у нього родини й утриманців (місце їх фактичного проживання); достатність застосування такого запобіжного заходу для запобігання ризикам, визначеним у ст.177 КПК, зокрема, спробам підозрюваного, обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_1 у вигляді застави, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, пов`язана з тим, що він вчинив злочин із застосуванням насильства та який спричинив загибель людини, тобто вчинив умисне тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_2 .

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1 , у вигляді особистої поруки пов`язана з тим, що до органу досудового розслідування та суду не було звернення із письмовим зобов`язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов`язується за необхідністю доставити його до суду на першу вимогу. Разом з тим, поручителі з числа цивільних осіб не зможуть забезпечити виконання підозрюваним обов`язків щодо не здійснення впливу на свідків, які до теперішнього часу проходять військову службу, де проходив військову службу ОСОБА_1 , а також проживають по всій території України.

За таких обставин застосування більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування.

З огляду на те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено вищевказаними матеріалами існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України; що підозрюваний ОСОБА_1 має можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, може знищити сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, може здійснити вплив на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення; тому що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути признаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання, а також беручи до уваги вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, його вік, посаду, репутацію, стан здоров`я, майновий стан та інші обставини, приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку протиправних дій ОСОБА_1 для запобігання вказаним ризикам об`єктивно необхідним є застосування щодо нього запобіжного заходу - тримання під вартою як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

Враховуючи обставини, передбачені ст. 178 КПК України, слід врахувати, що підозрюваний ОСОБА_1 є чоловіком, який не має проблем зі здоров`ям, неодноразово приймав участь у бойових діях, в яких здобув бойовий досвід, не має на утриманні дружини та дітей та останньому, у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років. Вказані фактори в сукупності, також дають підстави вважати про можливість переховування ОСОБА_1 від органу досудового розслідування та суду, впливу на свідків, також ті обставини, що ОСОБА_1 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не має постійного місця проживання на території Донецької області, ніде офіційно не працює, не має постійного місця проживання, не одружений, на утриманні малолітніх дітей не має, раніше не судимий, тим самим, вважаю не можливо застосувати більш м`який запобіжний захід.

Крім цього, слідчий звертає увагу, що тяжкість вказаного злочину викликають саме ту реакцію суспільства і наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення ОСОБА_14 , як виключну міру запобіжного заходу, застосування до останнього менш суворих запобіжних заходів, не пов`язаних з ізоляцією від суспільства, не буде достатнім для запобігання вищевказаним ризикам та не в змозі в повній мірі забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного і унеможливити настання ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Підозрюваний ОСОБА_1 перебуваючи волі, або при обранні судом стосовно нього більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з тримання під вартою не буде позбавлений можливості, залучившись підтримкою своїх колишніх підлеглих, чинити тиск на свідків, які вже надали органу досудового розслідування викриваючи показання, з метою змусити їх відмовитись від цих показань в подальшому у суді. Запобігання настання вказаним ризикам без обрання до підозрюваного ОСОБА_1 виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є неможливим.

У разі обрання судом стосовно ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, останній зможе реалізувати дії, зазначені у п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, це може призвести до втрати доказів для доведення вини ОСОБА_1 в суді, що призведе до уникнення особою кримінальної відповідальності за скоєння тяжких злочинів проти життя та здоров`я особи, що являється найвищою соціальною цінністю в державі.

В свою чергу, це створить в очах військовослужбовців уяву безкарність та свавілля, а в очах суспільства уяву неспроможність правоохоронних органів захистити пересічних громадян.

Крім того, наразі до двох свідків по кримінальному провадженню застосовано заходи забезпечення безпеки у кримінальному провадженні у зв`язку з тим, що вони, знаючи можливості ОСОБА_1 , досі хвилюються за власне життя та здоров`я та які дали викривальні покази, які проживають на території Дніпропетровської області, де також проживає ОСОБА_1 , що також може створити небезпеку для свідків, у випадку обранні судом більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

У частині 3 ст. 199 КПК України передбачено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Беручи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_1 , підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування, знищити та сховати будь-які речі та документи, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, що підтверджується вищезазначеними матеріалами досудового розслідування, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів та підстав для визначення розміру застави, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України не має. Слідчий просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на строк 60 діб.

В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали в повному обсязі і просили його задовольнити.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 просив не застосовувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Йому зрозуміла позиція обвинувачення, однак, він заперечує проти доводів прокурора. Просив відмовити у задоволенні клопотання. Він не переховується та не збирається переховуватися від слідства. Крім того, проводилася службова перевірка, де було з`ясовані обставини тієї події, при цьому допитані під час перевірки свідки спростовують доводи сторони обвинувачення. За час проходження військової служби він має нагороди.

В судовому засіданні захисник Соловйов В.Б. зазначив, що в матеріалах клопотання міститься наказ № 271 від 13.08.2016 року, відповідно до якого ОСОБА_1 було призначено на посаду командира 3 механізованої роти механізованого батальйону, а злочин було скоєно в червні 2016 року, тобто на момент скоєння даного злочину ОСОБА_1 не був командиром 3 механізованої роти механізованого батальйону та ніякого відношення до командування цієї роти не мав. Сам ОСОБА_1 порядна людина, має міцні соціальні зв`язки, бо мешкає разом зі співмешканкою та її дитиною. Крім цього, на 27.11.2019 року йому призначена електрона черга для взяття його на облік в центрі зайнятості. Також зазначив, що з 2016 року він не переховувався від слідства, а навпаки продовжував військову службу, отримуючи при цьому нагороди. Вважає, що звільнення його відбулося не у зв`язку із даною подією, а у зв`язку із закінченням дії контракту. В разі застосування до його підзахисного залогу, ОСОБА_1 має кошти на його сплату.

Суд заслухав учасників судового провадження, дослідив матеріали клопотання, а саме:

протокол огляду місця події від 24.08.2017 в ході чого зафіксовано місце вчинення кримінального правопорушення;

протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 16.09.2016, в ході якого було встановлено, що йому стало відомо від військовослужбовців, що 02.07.2016 року ОСОБА_4 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_2 в приміщенні металевого ангару в місці тимчасової дислокації військової частини – польова пошта В3675 (А3283) в с. Покровське Бахмутського району Донецької області, від яких останній помер у лікарні;

протокол допиту свідка ОСОБА_5 від 13.01.2017, в ході якого було встановлено, що 02.07.2016 року ОСОБА_4 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_2 в приміщенні металевого ангару в місці тимчасової дислокації військової частини – польова пошта В3675 (А3283) в с. Покровське Бахмутського району Донецької області;

протокол слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_5 від 15.07.2019, в ході якого свідок ОСОБА_5 підтвердив свої показання, які надав в ході допиту у якості свідка;

протокол допиту свідка ОСОБА_6 від 01.08.2019, в ході якого було встановлено, що 02.07.2016 року ОСОБА_4 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_2 в приміщенні металевого ангару в місці тимчасової дислокації військової частини – польова пошта В3675 (А3283) в с. Покровське Бахмутського району Донецької області;

протокол слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_6 від 01.08.2019, в ході якого свідок ОСОБА_6 підтвердив свої показання, які надав в ході допиту у якості свідка;

протокол допиту свідка ОСОБА_13 від 11.10.2019 в ході якого було встановлено, що 02.07.2016 року ОСОБА_4 попросив ОСОБА_13 розповісти, що він бачив як ОСОБА_2 впав із забору, проте ОСОБА_13 цього не бачив, проте останній був вимушений надати неправдиві свідчення під час першого допиту у зв`язку із тим, що ОСОБА_13 боявся та наразі боїться розправи над ним з боку ОСОБА_4 ;

протокол слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_13 від 11.10.2019, в ході якого свідок ОСОБА_13 підтвердив свої показання, які надав в ході допиту у якості свідка;

протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 19.07.2019, в ході якого було встановлено, що 02.07.2016 року ОСОБА_4 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_2 в приміщенні металевого ангару в місці тимчасової дислокації військової частини – польова пошта В3675 (А3283) в с. Покровське Бахмутського району Донецької області;

протокол слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_8 від 19.07.2019, в ході якого свідок ОСОБА_8 підтвердив свої показання, які надав в ході допиту у якості свідка;

протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 18.07.2019, в ході якого було встановлено, що йому стало відомо від військовослужбовців, що 02.07.2016 року ОСОБА_4 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_2 в приміщенні металевого ангару в місці тимчасової дислокації військової частини – польова пошта В3675 (А3283);

протокол слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_7 від 26.07.2019, в ході якого свідок підтвердив свої показання, які надав в ході допиту у якості свідка;

протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 18.07.2019, в ході якого було встановлено, що йому стало відомо від військовослужбовців, що 02.07.2016 року ОСОБА_4 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_2 в приміщенні металевого ангару в місці тимчасової дислокації військової частини – польова пошта В3675 (А3283);

протокол слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_9 від 26.07.2019, в ході якого свідок підтвердив свої показання, які надав в ході допиту у якості свідка;

протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 09.07.2019, в ході якого було встановлено, що 02.07.2016 року ОСОБА_4 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_2 в приміщенні металевого ангару в місці тимчасової дислокації військової частини – польова пошта В3675 (А3283) в с. Покровське Бахмутського району Донецької області;

протокол слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_10 від 09.07.2019, в ході якого свідок підтвердив свої показання, які надав в ході допиту у якості свідка;

протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 19.07.2019, в ході якого було встановлено, що 02.07.2016 року ОСОБА_4 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_2 в приміщенні металевого ангару в місці тимчасової дислокації військової частини – польова пошта В3675 (А3283) в с. Покровське Бахмутського району Донецької області;

протокол слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_11 від 19.07.2019, в ході якого свідок підтвердив свої показання, які надав в ході допиту у якості свідка;

протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 19.07.2019, в ході якого було встановлено, що 02.07.2016 року ОСОБА_4 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_2 в приміщенні металевого ангару в місці тимчасової дислокації військової частини – польова пошта В3675 (А3283) в с. Покровське Бахмутського району Донецької області;

протокол слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_12 від 19.07.2019, в ході якого свідок підтвердив свої показання, які надав в ході допиту у якості свідка;

висновок комісійної судово-медичної експертизи №154 від 23.09.2019, відповідно до якої смерть солдата ОСОБА_2 настала від відкритої черепно-мозкової травми з переломами кісток черепу, крововиливами над- та під- тверду мозкову оболонку, під м`якими мозковими оболонками, в шлуночки головного мозку та речовину головного мозку з забоєм мозку.

В судовому засіданні встановлено, що в провадженні Територіального управління ДБР, розташованого у м. Краматорську, знаходиться кримінальне провадження № 12016050150002013 від 03.07.2016, за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 426-1, ч. 2 ст. 121 КК України.

26.11.2019 ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 426-1, ч. 2 ст. 121 КК України, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та карається позбавленням волі на строк до 10 (десяти) років.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 ЦПК України.

За своїм етимологічним змістом, ризик – це поєднання ймовірності та наслідків несприятливих подій, кількісна оцінка небезпек, що визначається як частота однієї події при настанні іншої.

Суд вважає, що прокурором та слідчим обґрунтовано наведений перелік ризиків, що передбачений ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на достовірність показань свідків у кримінальному провадженні, приховувати докази та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

При застосуванні відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує також обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до десяти років, не має на утриманні дружини та дітей, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків, не працює, має можливість впливати на свідків.

Тому з урахуванням обставин справи, недостатнє застосування більш м`яких запобіжних заходів, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що сторонами кримінального провадження не надані докази, які б свідчили про достатність застосування до ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання зазначеним вище ризикам, суд дійшов висновку, що до ОСОБА_1 необхідно застосувати винятковий запобіжний захід – тримання під вартою.

Також, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених цим Кодексом, крім випадків передбачених ч. 4 цієї статті.

Отже, задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Ч. 5 ст 182 КПК України передбачено, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Враховуючи, обставин кримінального правопорушення, скоєння злочинів військовослужбовцем під час проходження військової служби, тяжкість злочинів, у вчиненні яких він підозрюється, слідчий суддя вбачає за можливим вийти за межі розміру застави, передбаченого п. 2 ч. 5 ст 182 КПК України, та визначити йому заставу у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, вважаю за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на нього такі обов`язки: прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи фактично проживає, без дозволу слідчого або прокурора, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016050150002013; повідомляти слідчого, прокурора, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016050150002013 чи суд, про зміну свого місця проживання.

На підставі викладеного, керуючись вимогами статей 40, 131, 132, 176-178, 182, 183, 184, 194, 196, 309, 395 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Боровенко О.І., погодженого з прокурором військової прокуратури Донецького гарнізону Самедовим Е.Х. огли, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 – задовольнити.

Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Арештному домі Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» в Донецькій області підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 (шістдесят) днів, тобто з 26 листопада 2019 до 24 січня 2020 року включно.

Термін початку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відраховувати з 26 листопада 2019 року.

На підставі ч. 5 ст. 182 КПК України визначити ОСОБА_1 заставу у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 401400 (чотириста одну тисячу чотириста ) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок за наступними реквізитами: отримувач коштів - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, розрахунковий рахунок 37311047011792, код ЄДРПОУ 26288796, код банку 820172, Банк отримувача - Держказначейська служба України, м. Київ.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

В разі внесення застави ОСОБА_1 або заставодавцем зазначеного розміру, покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду;

2)не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи фактично проживає, без дозволу слідчого або прокурора, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016050150002013;

3)повідомляти слідчого, прокурора, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016050150002013 чи суд, про зміну свого місця проживання.

Роз`яснити ОСОБА_1 наслідки невиконання покладених зобов`язань. У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст 194 КПК України.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, у розмірі, визначеному в даній ухвалі, підозрюваний ОСОБА_1 та заставодавець повинні виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з під-варти у зв`язку із внесенням застави ОСОБА_1 , він вважається таким, що до нього застосовано запобіжний захід у виді застави.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі Арештного дому Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№6)».

Вручити копію цієї ухвали прокурору, слідчому, підозрюваному, захиснику негайно після її оголошення.

Копію ухвали направити в Арештний дім Державноу установу «Бахмутська установа виконання покарань (№6)».

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора та слідчого.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. А особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Слідчий суддя: Н.М.Пікалова