Вирок № 85916528, 25.11.2019, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/4109/19

1-кп/264/512/2019

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.11.2019 р. Іллічівський районний суд м.Маріуполя Донецької області під головуванням судді Пустовойт Т.В., за участю секретаря судового засідання Родіної Н.В., прокурора Мешкової К.О., потерпілої ОСОБА_1 , захисника Царьової О.С., обвинуваченого ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019050800000827 від 12.05.2019 року за обвинуваченням

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Маріуполі, громадянина України, із вищою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше судимого: 08.06.2016 року Жовтневим районним судом м.Маріуполя за ч.1 ст.185 КК України до 80 годин громадських робіт, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає в АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 12 травня 2019 року о 22 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись за місцем свого мешкання у квартирі АДРЕСА_3 , в ході конфлікту, який раптово виник на ґрунті особистих неприязних стосунків між ним та потерпілою ОСОБА_1 , діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, наніс потерпілій один удар ножом в область черевної порожнини, внаслідок чого спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення черевної порожнини з пораненням поперечно-ободової кишки, які по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав у повному обсязі та пояснив, що 12.05.2019 року приблизно о 21 годині, разом з ОСОБА_1 та сусідом на ім`я ОСОБА_3 , знаходився вдома за адресою - АДРЕСА_2 , втрьох розпивали спиртні напої. На ґрунті ревнощів, між ним та ОСОБА_1 , яка є його співмешканкою, виник конфлікт, ОСОБА_3 одразу ж пішов, а сварка продовжилась. В ході конфлікту він взяв кухонного ножа та наніс ОСОБА_1 один удар в область черевної порожнини, після чого на одязі потерпілої проступила кров та вона сіла на диван. Він декілька разів намагався її підвести, проте це не вдавалось, а згодом потерпіла сама пішла з дому. Розуміючи, що накоїв, залишився в дома очікувати працівників поліції. Щиро розкаявся у скоєному та вибачився перед потерпілою, просив суд суворо не карати. Позов заявлений прокурором щодо витрат на лікування потерпілої визнав в повному обсязі.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин кримінального провадження, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються та вважає можливим обмежити обсяг дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу.

При цьому суд з`ясував правильність розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, з`ясував, чи не має сумнівів в добровільності його позиції, а також роз`яснив обвинуваченому, що він буде позбавлений права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.

Таким чином, аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину, є повністю доведеною, та його дії правильно кваліфікованими за ч.1 ст.121 КК України, як спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

При призначенні покарання суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, який відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких, думку потерпілої, яка не наполягала на суворій мірі покарання, дані, характеризуючи особу обвинуваченого, який раніш притягувався до кримінальної відповідальності за злочин проти власності, ніде не працює, суспільно-корисною працею не займається, за місцем проживання характеризується негативно, зловживає спиртними напоями, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, у тому числі за насилля в сім`ї, в спеціалізованих медичних установах на обліку не перебуває, проте має захворювання туберкульоз легень, приніс вибачення потерпілій.

Обставиною, що пом`якшує покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого.

Обтяжуючою покарання ОСОБА_2 обставиною суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

За таких даних про особу обвинуваченого, з урахуванням обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, а також з врахуванням сукупності обставин, які характеризують особу винного, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в мінімальних розмірах передбачених санкцією статті.

При цьому вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, буде цілком відповідати тяжкості вчиненого злочину та особі винного.

На підставі ст.ст.71, 72 КК України, суд до призначеного даним вироком покарання приєднує невідбуте покарання за вироком Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 08.06.2016 року за ч.1 ст.185 КК України.

Прокурором в інтересах Маріупольської міської ради заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави 6814,06 грн., витрачених на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_1 , який визнано обвинуваченим та підтверджено відповідними документами, в зв`язку з чим він підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.100 КПК України, речові докази по справі: футболка світло-блакитного кольору з розрізом та плямами бурого кольору, кофта синього кольору з плямами бурого кольору по передній частині, комбінезон синього кольору з плямами бурого кольору по передній частині, які зберігаються в камері речових доказів Кальміуського ВП ЦВП ГУНП в Донецькій області, слід повернути потерпілій.

Арешти майна, накладені ухвалами слідчого судді Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 13.05.2019 року та 15.05.2019 року, слід скасувати.

Керуючись ст.ст.368, 370, 373, 374 КПК України суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.121 КК України і призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного за цим вироком покарання частково приєднати покарання невідбуте за вироком Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 08.06.2016 року у виді 40 годин громадських робіт, що згідно ст.72 КК України відповідає 5 дням позбавлення волі, остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді 5 (п`яти) років 5 (п`яти) днів позбавлення волі з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Строк покарання ОСОБА_2 обчислювати з моменту затримання, тобто з 13.05.2019 року.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Маріупольської міської ради (р/р 31411544700053 в ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 37989721) 6814,06 грн.

Речові докази по справі: футболка світло-блакитного кольору з розрізом та плямами бурого кольору, кофта синього кольору з плямами бурого кольору по передній частині, комбінезон синього кольору з плямами бурого кольору по передній частині, які зберігаються в камері речових доказів Кальміуського ВП ЦВП ГУНП в Донецькій області (квитанція № 004921) - слід повернути потерпілій ОСОБА_1 .

Арешт майна, накладений ухвалами слідчого судді Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 13.05.2019 року та 15.05.2019 року - скасувати.

Вирок може бути оскаржений до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя : Пустовойт Т. В.