Ухвала суду № 85915877, 21.11.2019, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/936/17

Провадження № 6/219/243/2019

У Х В А Л А

Іменем України

21 листопада 2019 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі

головуючого судді Погрібної Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Мирошниченко О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду

подання державного виконавця Бахмутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби

про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України,

встановив:

30 серпня 2019 року державний виконавець Бахмутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби звернувся до суду з поданням, в якому просить розглянути подання та винести рішення, яким встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Державний виконавець Бахмутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби в судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд подання у його відсутності.

Боржник ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась та не повідомила про причини своєї неявки, незважаючи на те, що про дату, час та місце розгляду справи був належно повідомлений у встановленому законом порядку.

Представник заінтересованої особи КС «Інтеграл» у судове засідання не з`явився, до початку розгляду справи надав заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

За результатами вивчення матеріалів справи та подання, судом встановлено, що рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14.05.2014 року у справі №219/563/2014-ц вирішено, стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь КС «Інтергал» заборгованість за кредитним договором №244/10/С від 10.07.2013 року у сумі 30000,00 грн; стягувати солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь КС «Інтергал» заборгованість за відсотками за кредитним договором №244/10/С від 10.07.2013 року у сумі 51006,04 грн; стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь КС «Інтергал» 3% річних за порушення строків здійснення сплати за користування кредитом за кредитним договором №244/10/С від 10.07.2013 року у сумі 1065,01 грн; стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь КС «Інтергал» витрати по сплаті судового збору у сумі 820,71 грн. На підставі рішення суду 30.05.2014 року видано виконавчий лист.

За вказаним виконавчим документом боржником є - ОСОБА_1 .

Відповідно до статей 3, 4, 24, 25, 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавцем 09.06.2016 винесено постанову при відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.

Під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно інформації наданої на запити, майно належне боржнику на праві власності відсутнє.

15.04.2019 року ОСОБА_1 з`явився до відділу, ознайомився з виконавчим провадженням 51370476, зобов`язався виконати рішення суду

На запит виконавця Державною прикордонною службою України листом 14.06.2019 повідомлено про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , неодноразово перетинав державний кордон України.

За повідомленням Державної міграційної служби України від 09.07.2019 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , має паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 .

Станом на 23.08.2019 боржником сплачено на користь стягувача: 13.05.2019 року -498,52 грн; 27.06.2019 року - 500 грн.

Обґрунтовуючи подання державний виконавець посилається на те, що боржник рішення не виконує, жодних дій щодо виконання не здійснює.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Державний виконавець при проведенні виконавчих дій зобов`язаний діяти не лише у відповідності з вимогами Закону України "Про виконавче провадження", але й дотримуватися інших законів, використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну" від 21 січня 1994 року (зі змінами), громадянин України може бути обмежений управі виїзду за кордон, якщо відносно нього діють неврегульовані аліменти, договірні чи інші невиконані зобов`язання до виконання зобов`язань або розв`язання спору у передбачених законом випадках.

Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

Відповідно до п. 19 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.

Тож законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим підлягає з`ясуванню чи дійсно особа свідомо не виконувала зобов`язання, або невиконання зумовлено об`єктивними причинами.

Під поняттям "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які не залежні від нього об`єктивні обставини (дія непереборної сили, події тощо).

Відповідно до положень частини першої статті 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Необхідною передумовою обрання такого заходу забезпечення виконання рішення суду, як обмеження боржника у праві виїзду за межі України, є встановлення судом дійсних обставин ухилення боржника від виконання судового рішення. Такі обставини суд повинен установити, виходячи з відомостей зазначених у поданні, матеріалів виконавчого провадження та пояснень державного виконавця.

В силу ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Відповідно наявність умислу та інші факти, як обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов`язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.

Частинами 2-3 статті 2 Протоколу No.4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожен є вільним залишати свою країну, на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Так, забезпечення майнових прав не може здійснюватись шляхом обмеження основоположних свобод.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Відтак, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. При цьому, саме по собі невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом встановленого строку не може свідчити про ухилення його від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, згідно якої «ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Питання щодо обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України порушується за наявності доказів ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням. Такі докази суду не надані.

Разом з тим, суду не надано доказів вжиття всіх заходів примусового виконання рішення, установлених Законом України "Про виконавче провадження".

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що боржником здійснене часткове погашення заборгованості, виклики державного виконавця не проігноровані, суд не знаходить підстав для задоволення подання, оскільки державний виконавець не довів та в матеріалах подання відсутні будь-які докази того, що боржник свідомо ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що подання є необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.

Керуючись положеннями Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», Закону України «Про виконавче провадження», статтями 258, 260, 441 Цивільного процесуального кодексу України, суд

постановив:

У задоволенні подання державного виконавцяБахмутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Моргуль В.С. про вирішення питання щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа боржника ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, а особами у справі, які не були присутні при її проголошенні, протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Н.М. Погрібна