Ухвала суду № 85915648, 26.11.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/28198/19

Провадження № 2-о/127/697/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2019 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Воробйов В.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про встановлення факту розірвання шлюбу,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16.10.2019 року матеріали заяви ОСОБА_1 про встановлення факту розірвання шлюбу були залишені без руху та надано строк для усунення недоліків даної заяви 5 днів з дня отримання ухвали.

Заява була подана з порушенням вимог ЦПК України, а саме в заяві не зазначено:

- заінтересованих осіб;

- мети встановлення факту розірвання шлюбу;

- доказів про те, що заявник досі зазначений в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян, як одружена особа.

Згідно із роз`ясненнями, які містяться в листі Верховного суду України від 01.01.2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 256 ЦПК суд вправі розглядати справи про встановлення факту реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення за таких умов:

- якщо відповідний запис в органах РАЦСу не зберігся (відсутність архіву або відповідної книги реєстрації, а також за наявності книги, проте за відсутності запису в ній);

- якщо у поновленні такого запису органи РАЦСу відмовили у встановленому порядку;

- запис може бути поновлено лише на підставі рішення суду про встановлення факту реєстрації події. Відмова зазначеного органу у поновленні запису підтверджується його письмовим висновком, наявність якого є необхідною умовою прийняття судом заяви про встановлення вказаного факту.

Відповідно до ст. 315 ЦПК України, судом може бути встановлено факт про розірвання шлюбу, проте в своїй прохальній частині заяви ОСОБА_1 ставить питання про визнання його особою такою, що не перебуває в шлюбі та при цьому заявником не конкретизовано обставин щодо його укладення (дати укладення шлюбу, актовий запис, з ким було укладено шлюб і яким органом реєстрації актів цивільного стану було зареєстровано шлюб).

Згідно із ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно із ч.1 ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

В порушення вимог вказаної вище статті заявником не додано до заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості заінтересованих осіб.

Окрім того, дана заява не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України, а саме заявником не сплачено судовий збір за подання до суду заяви у справах окремого провадження.

Зі змісту заяви вбачається, що ОСОБА_1 подано до суду заяву у справах окремого провадження, а саме встановлення факту розірвання шлюбу.

З п.п. 4.2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що за подання до суду заяви у справах окремого провадження, яка подана фізичною особою сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 384,20 грн.

З огляду на вище викладене, заявнику необхідно сплатити судовий збір в розмірі 384,20 грн. за реквізитами: Отримувач коштів: УК у м.Вінниці/м.Вінниця/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38054707, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) 899998, Рахунок отримувача UA918999980000031217206002002, Код класифікації доходів бюджету 22030101, Призначення платежу*;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький міський суд Вінницької області (назва суду, де розглядається справа), та надати суду оригінал платіжного документу.

В прохальній частині заяви ОСОБА_1 просить звільнити його від сплати судового збору, пов`язаного з розглядом даної заяви, мотивуючи тим, що він є засудженим та не працевлаштованим, тому коштів для сплати судового збору немає.

Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше, як до ухвалення судового рішення у справі.

Частиною третьою вказаної вище статті визначено, що з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Зі змісту наведених норм слідує, що суд може своєю ухвалою відстрочити, розстрочити сплату судового збору, але не більше, як до ухвалення судового рішення у справі або ж або звільнити від сплати судового збору. Підставою для звільнення від сплати судового збору може бути майновий стан сторони, який має бути підтверджений належними та допустимими доказами.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частина друга вказаної вище статті передбачає, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Позивач не довів наявність однієї з вищевказаних умов, за наявності яких особа може бути звільненя від сплати судового збору.

У рішенні «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року (заява № 28249/95) ЄСПЛ зазначено, що сплата судового збору не обмежує права заявників на доступ до правосуддя та для гарантування справедливого балансу, сторони повинні довести свою погану фінансову ситуацію.

У п.п. 50, 52 рішення Європейського суду з прав людини «Станков проти Болгарії» («STANKOV v. BULGARIA») від 12.07.2007 (заява №68490/01), вказано про те, що цілі, які переслідуються при стягненні судових витрат, зокрема судового збору, слід вважати прийнятними, враховуючи загалом питання відправлення правосуддя, зокрема, що стосується фінансування судової системи.

Отже даними законодавчими нормами передбачено право, а не обов`язок суду звільнити особу від сплати судового збору.

Крім того, як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в пункті 29 Постанови від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Статтею 129 Конституції України визначено засади судочинства, однією із яких є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За викладених обставин суддя прийшов до висновку, що посилання ОСОБА_1 на те, що він не працевлаштований, тому коштів для сплати судового збору немає, не підтверджена жодними доказами, а тому в задоволенні клопотання заявника про звільнення від сплати судового збору, було відмовлено.

Також заявник в обґрунтування своїх вимог зазначав, що рішення суду від 05.05.2000 року не визнається жодним державним органом в України, проте ним не зазначено докази на підтвердження даної обставини, зокрема звернення до органів РАЦС та їх відмови від внесення відомостей про розірвання шлюбу заявника.

Копію ухвали суду від 16.10.2019 року про залишення матеріалів заяви без руху було надіслано ОСОБА_1 , що підтверджується матеріалами справи.

У зв`язку з тим, що заявником недоліки, зазначені в ухвалі суду від 16.10.2019 року, у встановлений судом строк не усунув, слід вважати таку заяву неподаною та повернути її заявнику.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 185, 353, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту розірвання шлюбу - визнати неподаною та повернути заявнику.

Роз`яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: