Рішення № 85915148, 20.11.2019, Крижопільський районний суд Вінницької області

2/134/286/2019

Справа № 134/1015/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 листопада 2019 року Крижопільський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого-судді: Зарічанського В.Г.

з участю секретаря: Балух О.В.

представника позивача: ОСОБА_1 В.

представника відповідача: Кириченко Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Крижопіль цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КБ «Фінансовий партнер» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № КД/Ф/2014-4 від 15 квітня 2014 року,

В С Т А Н О В И В :

07 вересня 2018 року Крижопільським районним судом було винесено заочне рішення про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «КБ «Фінансовий партнер» заборгованість по нарахованим відсоткам та пені за період з 01.06.2015 по 04.05.2017 в розмірі 149295 (сто сорок дев`ять тисяч двісті дев`яносто п`ять) гривень 59 копійок за кредитним договором про надання споживчого кредиту фізичній особі № КД/Ф/2014-4 від 15.04.2014 року та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2239 (дві тисячі двісті тридцять дев`ять) гривень 43 копійки.

18 червня 2019 року відповідач звернувся до Крижопільського районного суду про перегляд заочного рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 07 вересня2018 року.

Ухвалою суду 03 липня 2019 року дану заяву було задоволено та заочне рішення суду від 07.09.2018 було скасовано.

31 липня 2019 року до суду надійшла заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «КБ «Фінансовий партнер» про зменшення позовних вимог. В якій просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість 112763,92 грн., з яких 90987,72 грн. - відсотки річних, 21776,20 грн. інфляційних витрат, а також судові витрати. Мотивував свої вимоги тим, що 3 липня 2015 року Крижопільським судом винесено рішення, яким стягнуто з відповідача на користь позивача 177 862, 72 грн. за кредитним договором від 15 квітня 2014 року. Дане рішення відповідачем було виконане в примусовому порядку 5 травня 2017 року. Оскільки боржник не виконав грошове зобов`язання, тому позивач просив стягнути з нього на підставі ст.625 ЦК України інфляційні витрати та 50% річних ( оскільки саме такі відсотки були визначені в договорі між сторонами від.16.06.2014) від простроченої суми за період заборгованості з 26.07.2015 по 05.05.2017.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав просив в задоволенні позову відмовити. Так, вважає, що подана заява позивачем від 29.07.2019 про зменшення позовних вимог є заявою про зміну підстав та предмету позову, а тому підлягає поверненню позивачу. В первісній заяві позивача необхідно відмовити у зв`язку з спливом позовної давності, оскільки скінчився спеціальний річний строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу,пені)

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Судом встановлено, 15.04.2014 між сторонами укладено кредитний договір, відповідно якого відповідач отримав від позивача 222000 грн. (а.с.5). 16.06.2014 між сторонами укладений додатковий договір, згідно якого у разі не виконання боржником зобов`язань по погашенню кредиту боржник сплачує Банку проценти у розмірі 50% річних до дня фактичного погашення позикової (основної) заборгованості (а.с.10). Оскільки, ОСОБА_2 не виконав зобов`язання за кредитним договором позивач звернувся з позовом до суду. Рішенням Крижопільського районного суду від 03.07.2015 з ОСОБА_2 на користь Банку стягнуто 177 862,72 грн. (а.с.23). Боржником дане рішення виконано в примусовому порядку лише 05.05.2017, чого не заперечує і відповідач. 29.07.2019 позивачем подано заяву про зменшення вимог. Даною заявою він просив стягнути з ОСОБА_2 на підставі ст.625 ЦК України інфляційні витрати та 50% річних ( оскільки саме такі відсотки були визначені в договорі між сторонами від.16.06.2014) від простроченої суми (102501,60 грн.) за період заборгованості з 26.07.2015 по 05.05.2017. Дана заява була прийнята до розгляду судом відповідно до ухвали від 10.10.2019. Позивачем зроблено відповідний розрахунок за період прострочення виконання грошового зобов`язання з 26.07.2015 по 05.05.2017, відповідач свого розрахунку суду не надав. Суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 являється боржником, який прострочив виконання грошового зобов`язання, він не звільнений від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, і на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 50 процентів річних від простроченої суми, розмір яких встановлений договором між сторонами від 16.06.2014. Тому вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та 50% річних, про які зазначено в додатковому договорі між сторонами від 16.06.2014, за період часу прострочення виконання грошового зобов`язання з 26.07.2015 по 05.05.2017 є обгрунтованими і підлягають до задоволення як такі, що грунтуються на вимогах ст.625 ЦК України. Прохання відповідача про застосування позовної давності стосовно пені не підлягають задоволенню, оскільки предметом судового розгляду в даній справі вони не були. Пропорційно до задоволених вимог суд стягує з відповідача витрати по оплаті судового збору. На підставі викладеного та керуючись вимогами ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КБ «Фінансовий партнер» (код ЄДРПОУ 38322199) заборгованість в сумі 112763 (сто дванадцять тисяч сімсот шістдесят три) гривні 92 копійки, з яких: 90987 (девяносто тисяч девятсот вісімдесят сім) гривень 72 копійки - відсотки річних, 21776 (двадцять одна тисяча сімсот сімдесят шість) гривень 20 копійок інфляційних витрат за кредитним договором про надання споживчого кредиту фізичній особі № КД/Ф/2014-4 від 15.04.2014 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КБ «Фінансовий партнер» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1690 (одну тисячу шістсот дев`яносто) гривень 77 копійок.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Повний текст рішення виготовлений 21 листопада 2019 року.

Суддя: