Вирок № 85913600, 27.11.2019, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/559/18

Провадження № 1-кп/351/31/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого-судді Калиновського М.М.,

з участю : секретаря - Равлюк М.І.,

прокурорів - Присяжнюка В.Я., Мельника І.Л.,

захисника - Федорука І.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Снятині кримінальне провадження відносноОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з неповною вищою освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого,

за ст. 286 ч.2, ст. 135 ч.1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_2 та вчинив дії, які виразились у завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження , якщо той, хто залишив без допомоги, мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

Злочини вчинено за наступних обставин.

Так, 27.11.2017 р. близько 22.00 год., водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Мазда 6», реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_1 рухався по дорозі у м. Снятин. В цей час, у попутному напрямку, лівим узбіччям дороги рухався пішохід ОСОБА_2 . При наближенні до пішохода, обвинувачений проявив неуважність, не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, відвернув кермо автомобіля ліворуч, перетнув зустрічну смугу руху, виїхав на ліве узбіччя, де вчинив наїзд на ОСОБА_2 .

При цьому ОСОБА_1 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:

п. 1.2., згідно якого в Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів;

п. 2.3., в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

п. 2.9., (п.п. а) в якому зазначено, що водієві забороняється, керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння;

п. 10.1., який зобов`язує водія перед будь-якою зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

п. 12.1., у якому вказано, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

п. 11.14, згідно якого дозволяється рух по узбіччю, якщо це не створить перешкод пішоходам.

У результаті порушення водієм ОСОБА_1 . Правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пішохід ОСОБА_2 помер на місці події від набряку головного мозку, перелому кісток черепа, крововиливу під оболонки головного мозку, закритої черепно-мозкової травми.

Крім того, після наїзду на пішохода, обвинувачений ОСОБА_1 , достовірно знаючи, що такими своїми діями він поставив потерпілого у небезпечний для життя стан, маючи можливість для надання допомоги, умисно залишив ОСОБА_2 у небезпечному для життя стані та з місця події втік.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав та показав, що 27.11.2017р. близько 22:00 год., керуючи транспортним засобом марки «Мазда 6», реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_1 разом із друзями рухався у напрямку м. Снятин. Через туман була обмежена видимість, тому швидкість його автомобіля була невисока, однак під час руху він відчув удар у ліву частину вітрового скла, в результаті чого втратив керування транспортним засобом та заїхав у окіп по якому проїхав метрів 10-15 та виїхав на дорогу, де зупинився. Після цього, вийшов з автомобіля зі своїм товаришем та оглянули територію, однак нікого не побачили. Після вчинення ДТП був сильно наляканий, тому залишив місце події і поїхав до господарства свого діда, що в с. Потічок, де залишив автомобіль. Про те, що внаслідок зазначеного ДТП загинула людина, йому стало відомо у поліції через два дні.

Зазначив, що щиро жаліє за вчиненим, просив вибачення у потерпілих, яким повністю відшкодував завдані збитки. Розкаюється у вчиненому та просив не позбавляти його волі.

Потерпіла ОСОБА_3 у судовому засіданні вказала, що 27.11.2017р. її син ОСОБА_2 пішов із дому і не повернувся. Через два дні їй повідомили, що син мертвий. Про дорожньо-транспортну пригоду їй стало відомо з матеріалів кримінального провадження. Зазначила, що претензій морального та матеріального характеру до обвинуваченого не має. Щодо призначення міри покарання обвинуваченому, покладається на розсуд суду.

Потерпіла ОСОБА_4 подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи провести без її участі, претензій ні морального, ні матеріального характеру до обвинуваченого не має, просила суворо ОСОБА_1 не карати.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що у листопаді 2017р. перебував у автомобілі під керуванням ОСОБА_1 , яким рухались з с. Потічок у напрямку міста Снятин. В той вечір на дворі був сильний туман і в цей час вони відчули удар у лобове скло автомобіля, в результаті чого, ОСОБА_1 втратив керування та автомобіль з"їхав в окіп. Вийшовши з автомобіля, вони нікого не побачили, оскільки надворі було туманно, а опісля поїхали додому до ОСОБА_1 , щоб залишити автомобіль.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що являється хресним батьком обвинуваченого ОСОБА_1 . Так, у листопаді 2017р. він зателефонував до ОСОБА_1 , щоб той відвіз його до колеги у м. Снятин. Близько 22:00 год. вони з ОСОБА_1 , їдучи у напрямку м. Снятина, відчули сильний удар по автомобілю, в результаті чого транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень, а саме було розбито вітрове скло зі сторони водія. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 вийшли з автомобіля подивитись причину зупинку, повернувшись назад повідомили йому, що нічого не виявили та поїхали до господарства діда ОСОБА_1

Незважаючи визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованих злочинів, передбачених ч.2 ст.286 та ч.1 ст. 135 КК України, його вина підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_3 , свідків, а також доводиться протоколами слідчих та процесуальних дій та іншими доказами, дослідженими під час судового розгляду кримінального провадження.

Зокрема, із рапорту чергового Снятинського ВП вбачається, що в м. Снятин по вул. 1-го Грудня вчинено ДТП з потерпілим, а саме: ОСОБА_1 , 1997 р.н., житель м. Снятина на автомобілі «Мазда 6» реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_1 вчинив наїзд на пішохіда ОСОБА_2 , 1982 р.н.;

Із рапорту чергового Снятинського ВП слідує, що 29.11.2017р. надійшло повідомлення від ОСОБА_3 , що її син ОСОБА_2 , 1982 р.н., житель с. Потічок, 27.11.2017р. вийшов із дому і не повернувся, місце знаходження його не відоме;

Із протоколу огляду місця події від 29.11.2017р. та фототаблицями до нього вбачається місце ДТП у напрямку центральної частини м. Снятин, зображення місця виявлення фрагменту пластмаси чорного кольору, зображення місця виявлення трупа ОСОБА_2 , зображення місця виявлення одягу трупа ОСОБА_2 .

Із протоколу огляду місця події від 29.11.2017р. та фототаблицями до нього вбачається зображення місця знаходження автомобіля марки «Мазда 6», накритого брезентовим теном на подвір"ї ОСОБА_7 та його механічні пошкодження.

Із висновку експерта №4.2-1038/17 від 31.01.2018р. вбачається, що наїзд автомобілем марки Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 на пішохода ОСОБА_2 відбувся на грунтовому узбіччі, яке прилягає до проїзної частини дороги.

Із висновку експерта №109 слідує, що на підставі даних судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_2 , смерть останнього наступила від набряку головного мозку, перелому кісток черепа, крововиливу під оболонки головного мозку, закритої черепно-мозкової травми, що підтверджується морфологічними даними розтину трупа: наявність перелому кісток черепа, наявність крововиливу під м"які мозкові оболонки, повнокрівя внутрішніх органів, набряк головного мозку і легень, а також судово-гістологічними дослідженнями кусочків внутрішніх органів: субарахноїдальний крововилив головного мозку. Поодинокі діапедезні та периваскулярні крововиливи в речовину головного мозку. Виражений набряк головного мозку. При дослідженні трупа ОСОБА_2 виявлено тяжкі тілесні ушкодження та тілесні ушкодження середньої важкості, які утворились від дії тупих предметів, якими можуть бути виступаючі частини автомобіля. В момент отримання тілесних ушкоджень. ОСОБА_2 знаходився у вертикальному або близькому до нього положенні і був обернений до автомобіля задньою лівою поверхнею тіла.

Із висновку експерта №17 вбачається, що на підставі проведеної медико-криміналістичної експертизи куртки, джемпера, футболки, штанів, спортивних штанів, черевика на ліву ногу потерпілого ОСОБА_2 слід вважати, що мало місце зіткнення автомобіля з потерпілим, коли останній перебував у вертикальному положенні і був обернений до автомобіля задньо-лівою поверхнею тіла; при цьому внаслідок удару виступаючими частинами (бампером) утворилися сліди ковзання на задньо-зовнішній поверхні лівої штанини, внаслідок ковзання по поверхні дороги утворилися сліди ковзання на підошві черевика, а внаслідок підвертання стопи дозовні, утворилися відриви верху від підошви.

Оцінюючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненому повністю доведена, а його діяння слід кваліфікувати за ст.286 ч.2 та ст.135 ч.1 КК України, оскільки він, керуючи транспортним засобом порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілому та вчинив дії, які виразились у завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження , якщо той, хто залишив без допомоги, мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у відповідності до ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, обставини вчинення такого правопорушення, його тяжкість, ступінь здійснення злочинних намірів, особу винного, обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого.

Статтею 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення за ст. 286 ч.2 КК України, яке вчинив обвинувачений ОСОБА_1 є тяжким злочином та скоєний ним злочин, передбачений ч.1 ст. 135 КК України - є злочином невеликої тяжкості.

Відповідно до роз`яснень п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 25.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суди при призначенні покарання за ст. 286 КК України мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчиненого злочину.

До пом`якшуючих покарання обставин суд відносить щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданої шкоди.

Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, на обліку в наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває, здійснює догляд за дідусем ОСОБА_7 , за місцем проживання характеризується позитивно.

В досудовій доповіді орган пробації зазначав, що вивченням особи обвинуваченого встановлено середню ймовірність вчинення повторного злочину, ризик його небезпеки для суспільства оцінюється як середній, а тому виправлення його можливе без позбавлення чи обмеження волі на певний строк та не становить високої небезпеки для суспільства.

Суд вважає, що наведені пом`якшуючі покарання обставини, відсутність обставин, що обтяжують покарання, думка потерпілих, поведінка обвинуваченого після ДТП, його ставлення до вчиненого, щире каяття, добровільне відшкодування завданих збитків, з врахуванням особи обвинуваченого, дають підстави призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у межах санкції ст. 286 ч.2 КК України у виді позбавлення волі та в межах санкції ч. 1 ст. 135 КК України - у виді позбавлення волі із звільненням на підставі ст.ст. 75,76 КК України від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку та покладенням певних обов`язків.

Також, суд вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого і додаткову міру покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки даний злочин пов`язаний з експлуатацією транспортного засобу та порушенням ОСОБА_1 . Правил дорожнього руху України.

Зазначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а також цілком відповідати тяжкості вчиненого злочину, особі винного.

На думку суду, призначене покарання є справедливим та законним, з врахуванням всіх фактичних обставин по справі у їх сукупності.

У кримінальному провадженні є процесуальні витрати, у зв`язку із проведенням експертизи, які слід стягнути із обвинуваченого.

Долю речових доказів слід вирішити згідно ст. 100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

На підставі викладеного, керуючись ст. 369, 371, 373- 374 КПК України,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. 286 ч.2, ст. 135 ч.1 КК України та призначити йому покарання:

-за ч.2 ст. 286 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів терміном на 2 (два) роки;

-за ч.1 ст. 135 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів терміном на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави витрати на залучення експертів у зв`язку із проведенням експертиз в сумі 5565, 60грн.

Речові докази:

- автомобіль марки «Мазда 6», реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_1 – повернути користувачу ОСОБА_1 ;

- частину лівої пошкодженої фари з корпусом і уламком скла, кріплення переднього номерного знаку, металічний патрубок, сліди біологічного походженні схожі на мозкову речовину, мікрооб`єкти, шарф, уламки прозорої пластмаси та пластмаси чорного кольору, частини світловідбивача фари автомобіля, підкрильник, фрагменти бампера та радіатора автомобіля знищити;

- дві шини з маркуванням «Pilot Alpin Michelin» розміром 205/55/R16 повернути власнику ОСОБА_1 .

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду через Снятинський районний суд у строк 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий: підпис

Суддя Снятинського районного суду Калиновський М.М.