Рішення № 85912494, 14.11.2019, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/1010/19

Провадження №2/190/461/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2019 року м.П`ятихатки

Дніпропетровська область

П`ятихатський районний суд

Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Митошоп В.М.

за участі секретаря Москалець А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.П`ятихатки цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

АТ КБ “ПриватБанк” звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказуючи, що 15.02.2011 року між банком та ОСОБА_1 , укладений кредитний договір б/н, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 7400,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до умов договору, відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, в результаті чого станом на 31.05.2019 року утворилась прострочена заборгованість по кредиту, а саме:

-6911,27 грн. - заборгованість по тіло кредиту;

-246720,36 грн.- заборгованість по процентам за користування кредитом;

-1700,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією.

Загальна сума заборгованості складає 255331 грн. 63 коп.. Законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише певної суми заборгованості. А кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, заборгованість до стягнення становить 125820 грн. 52 коп., яка складається з :

-6911,27 грн., - заборгованість за кредитом;

-118909,25 грн., - заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 15.02.2011 року по 30.07.2018 року, яку просять стягнути з відповідача в

примусовому порядку. Крім того просять стягнути з відповідача 1921 грн. 00 коп., сплаченого судового збору.

16.10.2019 року відповідач надала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, та застосувати строки позовної давності.

Представник позивача в судове засідання не явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, надав до матеріалів позовної заяви клопотання з проханням розглянути справу у його відсутність, позов підтримує в повному об`ємі. (а.с.44)

Відповідач та представник відповідача ОСОБА_2 , в судове засідання не явились, про розгляд справи повідомлені належним чином, надали до суду заяву з проханням розглянути справу у їх відсутність, в задоволенні позову просять відмовити та застосувати строки позовної давності, при цьому вказавши, що останній платіж нею було внесено 23.09.2014 року в сумі 401 грн.81 коп.. Позивач самостійно з вересня по листопад 2014 року здійснював відрахування з її картки. Будь-яких коштів 24.03.2017 року на погашення кредиту нею не вносилось та ніким іншим даний платіж не здійснювався.

Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

15.02.2011року між АТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір б\н, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 7400,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, «Правилами користування платіжною карткою», та Тарифами банку складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Договір складається із анкети-заяви кредитора, витяг з умов і правил надання банком послуг та правил користування платіжною карткою. Строк дії кредитного договору відповідає строку дії картки ( а.с.9) , а як зазначено в п. 1.1.7.12 Правил надання банком послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання, якщо протягом цього строку жодна зі сторін не заявить про припинення його дії, договір вважається пролонгованим на такий самий строк. ( а.с.10-34)

Згідно розрахунку наданого позивачем заборгованість за кредитним договором від 15.02.2011 року станом на 31.05.2019 року складає 125820 грн.52 коп., з яких: 6911,27 грн., - заборгованість за кредитом; 118909,25 грн., - заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 15.02.2011 року по 30.07.2018 року. (а.с.6-8)

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити інші платежі у розмірах та на умовах, встановлених договором.

У відповідності до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.549 цього Кодексу у разі порушення зобов`язання боржник зобов`язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Судом встановлено, що відповідач користувалася платіжною карткою виданою 15.02.2011 року та частково здійснювала погашення заборгованості за кредитом, що мається відображення у наданому позивачем розрахунку заборгованості, де остання проплата відповідачем здійснена 23.09.2014 року в сумі 401 грн.81 коп.. Але доказів в частині підтвердження останньої сплати відповідачем суми 1000,00 грн., від 24.03.2017 року позивач до суду не надав, як і внесені суми на погашення платежу від 26.09.2014 року в розмірі 5,62 грн., 14.10.2014 року в розмірі 410,42 грн., 18.11.2014 р., в розмірі 48,68 грн., 20.11.2014 р., в розмірі 24.55 грн., 21.11.2014 р., у розмірі 12.28 грн. та 22.11.2014 р., в розмірі 6,14 грн. останнім також не надано.

Згідно ст.256 та ст.257 ЦК України особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу у межах строку тривалістю у три роки.

Згідно з ч.1 ст.261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За правилом ч.4 та ч.5 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У відповідності до ч.1 ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як роз`яснив Верховний Суд України в правовій позиції, висловленій в постанові №6-14цс14 від 19 березня 2014 року, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежа.

Матеріалами справи встановлено, що першим днем невиконання зобов`язання по поверненню кредиту було 24.09.2014 року, з цієї дати розпочався перебіг строку позовної давності, він закінчився через три роки – 24.09.2017 року. Згідно направленого до суду позову ПАТ КБ «Приватбанк» 02.07.2019 року, тобто після закінчення строку позовної давності.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що ПАТ КБ «Приватбанк» пред`явив позов після спливу строку позовної давності, після 23.09.2017 року.

При цьому, в матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження обставин, які перешкодили ПАТ КБ «Приватбанк» вчасно пред`явити позов. Зважаючи на це, підстави для поновлення позивачу строку позовної давності відсутні.

Крім того позивачем не надано жодного доказу того, що ним була проведена пролонгація кредитного договору від 15.02.2011 року, що кредитна картка перевипускалася на новий строк і була отримана відповідачем.

Тому, суд вважає, що у зв`язку зі спливом строку позовної давності належить відмовити ПАТ КБ «Приватбанк» у задоволенні позовних вимог.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.141 ЦПК України, у разі відмови в задоволенні позову не підлягають стягненню з відповідача судові витрати по справі в сумі - 1921,00 грн..

Керуючись ст.ст. 141,263-265 ЦПК України, суд, –

вирішив:

В задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 15.02.2011 року в сумі 125820 грн.52 коп., –відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через П"ятихатський районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий суддя