Ухвала суду № 85912073, 27.11.2019, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 188/601/17

Провадження № 1-кп/185/555/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 року суд присяжних Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Мельника Ю.А.

судді Самоткан Н.Г.,

присяжних

основних Дюдюк С.Ф., Кучиної І.М., Кравченка О.О.

запасних Василенка А.І.

секретаря Шемет Ю.І.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Павлоград кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 162, ч.3 ст. 185, ч.4 ст.187, ч.2 ст.15 п.2,6 ч.2 ст.115 КК України, -

за участю прокурора Ларченка Я.І.,

потерпілої ОСОБА_2 ,

захисників Копйової О.Л.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,-

В С Т А Н О В И В:

Обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії запобіжного заходу до 05.12.2019 року. Обвинувачений утримується під вартою в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань №4».

Під час судового розгляду прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 до 60 днів, у зв`язку з тим, що строк тримання його під вартою спливає 05 грудня 2019 року, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не перестали існувати: ОСОБА_1 обвинувачуються у скоєнні злочинів, частина з яких відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років або довічне позбавлення волі, обвинувачений може впливати на потерпілу, свідків, і це було підтверджено листами з погрозами обвинуваченого, що надійшли на адресу потерпілої, її показами в судовому засіданні, обвинувачений схильний переховуватись від суду та вчинити новий злочин, проживав у гуртожитку, матір обвинуваченого проживає за межами області, тому обвинувачений з метою ухилення може переїхати проживати до неї. Інший більш м`який запобіжний захід, на думку прокурора, не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, заявлені раніше ризики не зменшились та продовжують існувати, що виправдовує тримання обвинуваченого під вартою.

Потерпіла ОСОБА_2 підтримала заявлене клопотання прокурора, підтвердила наявність погроз з боку обвинуваченого.

Захисник підтримала позицію обвинуваченого, вважає, що прокурор жодним чином не підтвердив заявлені ризики, мати обвинуваченого померла, в м.Павлограді наявне житло у обвинуваченого, потерпіла допитана, тому заявлені ризики не знайшли свого підтвердження, є можливість зміни на інший більш м`який запобіжний захід обвинуваченому у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений заявив клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.

З`ясувавши думку учасників кримінального провадження, суд присяжних приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 закінчується 05.12.2019 року, однак, завершити кримінальне провадження до вказаної дати неможливо, оскільки є необхідність оголошення перерви з незалежних від суду причин на більш тривалий період.

Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, серед яких є такі, як домашній арешт та тримання під вартою.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання зазначеним спробам.

Окрім того, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом. Практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

На виконання вказаних вимог Закону колегією суддів встановлено, що обвинуваченому ОСОБА_1 інкриміновані злочини, частина яких відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, покарання за вчинення яких, у разі доведеності вини обвинуваченого, передбачено у вигляді позбавлення волі до 15 років або довічне позбавлення волі. На думку суду, це є підтвердженням наявності ризику, передбаченого п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України, для вирішення питання про продовження дії раніше обраного запобіжного заходу, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування». Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Після відкриття сторонами доказів, зокрема анкетних даних свідків, спеціалістів, експертів, враховуючи, що судовий розгляд за кримінальним провадженням тільки розпочато, допитана лише потерпіла та один зі свідків обвинувачення, існує велика ймовірності впливу та чинення тиску з боку обвинуваченого на свідків, які ще судом не були допитані, та потерпілу, що знайшло своє підтвердження в суді, оскільки потерпілою були надані листи від обвинуваченого з погрозами на її адресу. Потерпіла в судовому засіданні під час допиту повідомила, що обвинувачений, навіть перебуваючи під вартою, продовжує висловлювати на її адресу та її рідних погрози, які вона сприймає реально, боїться за своє житті та близьких. Тобто на даній стадії розгляду вказаного кримінального провадження існує ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Ризик, передбачений п.2 ч.1 ст.177 КПК України: знищення, схов або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, на даній стадії розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 - не перестав бути актуальним, після відкриття стороною обвинувачення доказів вказаний ризик продовжує існувати.

Крім того, ризик вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, на даний час не втратив своєї актуальності. Оскільки інкриміновані обвинуваченому ОСОБА_1 злочини згідно обвинувального акту були вчинені в період іспитового строку, що був встановлений обвинуваченому попереднім вироком, що є підтвердженням схильності обвинуваченого до продовження злочинної діяльності.

Обвинувачений ОСОБА_1 неодружений, родини не має, виховувався дитячому дому, що свідчить про нестійкість соціальних зв`язків.

З урахуванням вищезазначеного, суд зазначає, що тяжкість злочину не є єдиною підставою продовження строку тримання під вартою, на даний час відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що встановлені судом ризики при обранні та продовженні запобіжного заходу на даний час втратили свою актуальність, а особа обвинуваченого перестала бути суспільно небезпечним.

Тому, на думку суду, оскільки в цей час продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, продовження обвинуваченому ОСОБА_1 дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Захисником обвинуваченого в запереченнях проти клопотання прокурора про продовження строків тримання обвинуваченого під вартою заявлено про можливість зміни запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт за адресою колишнього місця проживання обвинуваченого.

Суд вважає, що на даній стадії судового провадження, встановлені ризики на цей час продовжують існувати, є реальними, що виправдовує тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу, а отже не суперечитиме вимогам ст.5 Конвенції та практиці ЄСПЛ.

Враховуючи викладене, існування ризиків доведених прокурором, а також оцінюючи сукупність обставин, застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, а запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 має бути продовжений.

На підставі викладене, керуючись ст.ст. 331, 372 КПК України, суд присяжних, -

П О С Т А Н О В И В :

Оголосити перерву за кримінальним провадженням за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 162, ч.3 ст. 185, ч.4 ст.187, ч.2 ст.15 п.2,6 ч.2 ст.115 КК України, до 11 грудня 2019 року о 14:00 год.

Клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 - задовольнити.

В задоволенні клопотання обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченому на цілододобовий домашній арешт - відмовити.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань №4» - продовжити терміном на 60 днів, тобто до 25.01.2020 року, включно.

Строк дії ухвали - до 25 січня 2020 року, включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому,захиснику, прокурору, направити начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4).

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Васильківського відділу Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду.

Судді Ю.А. Мельник

Н.Г. Самоткан

Присяжні С.Ф.Дюдюк

І.М. Кучина

О.О. Кравченко