Рішення № 85911293, 15.11.2019, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/1993/18

2/212/226/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2019 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді: Чорного І.Я.

за участі секретаря судового засідання: Мігрін Н.С.,

представника позивача Хайло Р.В.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Кривого Рогу, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою Департаменту Патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків заподіяних в результаті ДТП, -

в с т а н о в и в:

в квітні 2018 року Департаменту Патрульної поліції звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків заподіяних в результаті ДТП.

Ухвалою судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.06.2018 року матеріали справи направлені за підсудністю до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06.08.2018 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 04.02.2019 року підготовче судове засідання закрито, справу призначено до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом Департаменту патрульної поліції № 142 о/с від 25.05.2016 року ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора роти № 3 батальйону 2 Управління патрульної поліції в місті Кривому Розі Департаменту патрульної поліції. 20.02.2017 року під час денного прийому персональних відео-реєстраторів та радіостанцій інспектором роти 3 батальйону 4 Управління патрульної поліції в м. Кривому Розі Департаменту патрульної поліції ОСОБА_3 виявлено те, що персональний відео-реєстратор із картою пам`яті № НОМЕР_1 , який був виданий у нічну зміну 19.02.2017 року інспектора роти № 3 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в м. Кривому Розі Департаменту патрульної поліції лейтенанту поліції ОСОБА_1 перебуває в неробочому стані. Згідно пояснень відповідача, вона сідаючи в службовий автомобіль зачепилась відео-реєстратором за двері, в результаті чого він перестав працювати. Належний Департаменту патрульної поліції Національної поліції України персональний відео-реєстратор HD 1080р з картою пам`яті за № НОМЕР_1 був пошкоджений інспектором роти № 3 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в м. Кривому Розі Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції ОСОБА_1 , а отже Департаменту патрульної поліції Національної поліції України завдано матеріальних збитків. Згідно довідки про балансову вартість персонального відео-реєстратор HD 1080р з картою пам`яті за № АЕ 00104 складає 6902,06 грн., яку просять стягнути з відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила та пояснила, що відповідач ОСОБА_1 не заперечує факту видачі їй нагрудного відео-реєстратора серія НОМЕР_1 та те, що під час 7нсення нею служби даний пристрій вийшов з ладу, через його падіння у воду, але відповідач заперечує, що саме це стало причиною виходу з ладу зазначеного пристрою, оскільки він має найвищий ступінь захисту IP66, що само по собі унеможливлює вихід з ладу даного пристрою через падіння у воду. Крім цього в даному випадку відповідач ОСОБА_1 не може нести відповідальність за пошкодження майна позивача, оскільки остання не є матеріально відповідальною особою. Також зазначала, що позивач просить стягнути вартість майна у розмірі 6902,06 грн., а відповідно до довідки про балансову вартість майна зазначений пристрій коштує 5866,96грн. Також, оскільки позивач посилається на вихід з ладу відео-реєстратора, зазначене свідчить про неможливість використання його у подальшому та неможливість відновлюваного ремонту, водночас акту про причину поломки пристрою (висновку експертизи) до матеріалів позовної заяви не додано, не додано також акту про списання його з балансу, як засобу, який неможливо використовувати у подальшому. Не надано також і рахунку на проведення ремонту боді-камери. Зазначене унеможливлює твердження, що нагрудний відео-реєстратор АЕ 00104 дійсно вийшов з ладу, його відновлювальний ремонт неможливий, через що позивач позбавлений можливості використовувати його в своїй діяльності в подальшому.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідка ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 142 о/с від 25.05.2016 року ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора роти № 3 батальйону 2 Управління патрульної поліції в місті Кривому Розі Департаменту патрульної поліції.

Як вбачається з відомості видачі радіостанцій та відео-реєстраторів від 19.02.2017 року відповідач ОСОБА_1 отримала під особистий підпис відео-реєстратор № НОМЕР_2 .

Відповідно до рапорту інспектора роти 3 батальйону 2 УПП в м. Кривому Розі ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1, встановлено, що 19.02.2017 року під час несення служби у складі екіпажу 312 разом з капралом поліції ОСОБА_4 при оформленні матеріалів нагрудна боді-камера, яку вона отримала перед початком зміни АЕ 00104 впала в калюжу з водою, після чого перестала працювати. Боді-камеру з ранку здала в відділ ІТ, попередивши, що камера АЕ 00104 не працює.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що в ніч з 19.02.2017 року на 20.02.2017 року він разом з ОСОБА_1 був на патрулюванні, під час виявлення правопорушення, ОСОБА_1 виходячи з машини випадково зачепила нагрудний відео-реєстратор до дверей автомобіля і він впав на в калюжу з водою, після цього камера не вмикалась. Після закінчення зміни ОСОБА_1 здала у відділ ІТ нагрудний відеореєстратор та повідомила, що він не працює.

Як вбачається з рапорту інспектора роти № 3 батальйону № 4 УПП в м. Кривому Розі ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_3 складеного 19.04.2017 року, що ним в нічну зміну 19.02.2017 року була видана бодікамера АЕ 00104, яка була закріплена за інспектором патрульної служби 3 роти 2 батальйону ОСОБА_1 в робочому стані про що є її підпис у відомості видачі радіостанцій та відео-реєстраторів. Під час денної перевірки 20.02.2017 року даним інспектором була принесена дана бодікамера АЕ 00104 у неробочому стані. При зовнішньому огляді бодікамери були помітні всередині краплі вологи.

Наказом Департаменту патрульної поліції національної поліції України № 2010 від 24.04.2017 року з метою встановлення причин та обставин можливого порушення службової дисципліни інспектором роти № 2 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в місті Кривому Розі ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_1 , що виразилось у пошкодженні нагрудного відео-реєстратора № 00104, що мало подію 20.02.2017 року, призначено службове розслідування.

Відповідно до висновку службового розслідування від 18.05.2017 року встановлено, що 19.04.2017 року інспектор роти № 3 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в місті Кривому Розі ДПП лейтенант поліції ОСОБА_1 допустила пошкодження нагрудного відео-реєстратора АЕ 00104.

Наказом Департаменту патрульної поліції національної поліції України № 950 від 07.06.2017 року за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився в неналежному ставленні службових обов`язків, інспектору роти № 2 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в місті Кривому Розі ДПП лейтенанту поліції ОСОБА_1 . оголошено догану.

Згідно довідки виданою за підписом заступника начальника УФЗБО ОСОБА_5 вбачається, що за даними бухгалтерського обліку балансова вартість персонального відео-реєстратора HD 1080р із картою пам`яті (SD карточка на 32 Gb) із GPS та спеціалізоване програмне забезпечення, інвентарний № 101482175 заводський № АЕ 00104 становить 6902,06 грн., нарахований знос 1035,10 грн., залишкова вартість 5866,96 грн.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Суд враховує те, що дана норма є бланкетною, тобто прямого посилання на норму закону, яка підлягає застосуванню в даному випадку немає.

Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, та сторонами не заперечувалось, що відповідач на момент пошкодження майна перебувала в трудових правовідносинах із позивачем, та враховуючи, що спеціальним законом «Про національну поліцію України» підстави та порядок покладення на поліцейських цивільно-правової відповідальності не врегульовано, то до даного спору підлягають застосуванню загальні норми КЗпП України.

Відповідно до ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КЗпП України, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві, зокрема п. 5 ч. 1 ст. 134 КЗпП України передбачено, що для притягнення працівника до повної матеріальної відповідальності в його діях на час заподіяння шкоди повинен бути умисел. Умисне заподіяння шкоди має бути підтверджено фактом наявності умислу та свідомого бажання працівника заподіяти підприємству шкоду або допустити її настання.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 29.12.1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» за правилами ст.132 КЗпП за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі.

Відтак, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , перебуваючи на службі, виконуючи свої посадові обов`язки, користуючись нагрудним відео-реєстратором АЕ 00104, пошкодила даний пристрій випадково.

Відповідно, позивачем не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження завдання відповідачем ОСОБА_1 шкоди Департаменту Патрульної поліції у вигляді пошкодження нагрудного відео-реєстратора внаслідок умисних протиправних дій відповідача, а отже підстави для покладення на відповідача матеріальної відповідальності за пошкодження нагрудного відео-реєстратора відсутні. Інші підстави, які б покладали на відповідача ОСОБА_1 обов`язок відшкодувати вартість пошкодженого нею майна в судовому засіданні не встановлені.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3-5, 12, 77, 81, 141, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

в задоволенні позову Департаменту Патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків заподіяних в результаті ДТП - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з часу його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення виготовлено 25 листопада 2019 року.

Суддя: І. Я. Чорний