Ухвала суду № 85909405, 26.11.2019, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/8555/19

Провадження 1-кс/524/4872/19

УХВАЛА

26.11.2019 року Слідчий суддя Автозаводського районного суду м. Кременчука - Нестеренко С.Г., при секретарі - Швидь Я.В., за участі прокурора Кременчуцької місцевої прокуратури - Лукаша М.М., захисника Михайлюка К.А., підозрюваного - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Кременчуцького ВП ГУ НП в Полтавській області Горошко Н.М. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного:

- ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Кременчук Полтавської області, громадянина України, українця, освіта середня, неодруженого, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

в матеріалах досудового розслідування внесеного 24 листопада 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019170090003986, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ Кременчуцького ВП ГУ НП в Полтавській області Горошко Н.М. звернулася до слідчого судді із клопотанням, погодженим прокурором Кременчуцької місцевої прокуратури Лукаш М.М.., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_1 у вказаному кримінальному провадженні.

З клопотання слідчого постає, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, зокрема у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна, вчиненому повторно, поєднаному з проникненням до приміщення, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України.

24 листопада 2019 року ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України.

У клопотанні слідчим зазначається, що 24 листопада 2019 року близько 03 год. 50 хв. ОСОБА_1 , маючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, прибув до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташований по АДРЕСА_2 . Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , діючи таємно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом віджиму пластикового вікна, проник до приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », звідки намагався викрасти ноутбук марки ACER ASPIRE E 1731 G, перфоратор УАТОУТ 82125, фотоапарат KODAK 30XIS, мобільний телефон NOKIA 1280, перфоратор УАТОУТ 8110, рубанок УАТОУТ 82140, болгарку акумуляторну УАТОУТ 82877. Однак, виконавши усі дії, які він вважав необхідними для доведення злочину до кінця, кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки він був викритий працівниками Управління поліції охорони. Слідчий вважає, що підозра ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення доводиться зібраними та наданими до клопотання органом досудового розслідування наступними доказами:

- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 24 листопада 2019 року ;

- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 від 24 листопада 2019 року;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_3 . від 24 листопада 2019 року;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 24 листопада 2019 року;

- протоколом огляду місця події від 24 листопада 2019 року;

- речовими доказами;

- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_1 від 24 листопада 2019 року.

Слідчий з посиланням на наявність вказаних у клопотанні перелічених доказів, які за її висновком доводять наявність обґрунтованої підозри щодо скоєння ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України, вважала, що наявні ризики в сукупності з обґрунтованою підозрою в силу ч. 2 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний вчинив злочин, за який передбачене покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до шести років, під загрозою покарання може переховуватися від органів досудового слідства та суду, може перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків з метою зміни ними своїх свідчень шляхом вчинення на них погроз, що є, як підстави для застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор Кременчуцької місцевої прокуратури - Лукаш М.М. клопотання підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, посилаючись на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення, наявності підстав за ст. 177 КПК України ризиків, зокрема, що підозрюваний може впливати на потерпілого та свідків, вчиняти інші злочини, переховуватися від органу досудового розслідування та суду, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, неодноразово судимий. Розмір застави просив визначити у 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник Михайлюк К.А. у судовому засіданні з клопотанням не погодилися, одночасно просили обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Слідчий суддя, вислухавши клопотання, пояснення прокурора, підозрюваного та його захисника, вивчивши матеріали клопотання, встановив наступне.

Відповідно п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на потерпілого, свідка, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

У відповідності до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У ч. 1 ст. 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3)недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як вбачається із наданих суду матеріалів клопотання в рамках кримінального провадження, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення.

Відповідно до положень ст.ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.

При цьому, слідчий суддя, суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість можливого покарання, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного тощо. Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків і належної поведінки. Тобто застосування такого запобіжного заходу можливе не тільки за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення особою злочину та ризиків, а й у разі неможливості зменшити наявні ризики до розумних меж через застосування більш м`яких запобіжних заходів.

ЄСПЛ робить висновок, що перед застосуванням до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою національний судовий орган повинен обов`язково розглянути можливість застосування інших, альтернативних триманню під вартою, заходів. Позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (п. 31 рішення ЄСПЛ у справі «Амбрушкевич проти Республіка Польща (заява № 38797 від 03.11.2003р.).

Розглядаючи дане клопотання, суд враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Питання про те, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії», заява № и26772/95 від 10.04.1994 р. та у справі «Харченко проти України», заява № 40107/02 від 10.02.2011 р.).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (пункт 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»): тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу» (пункт 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України», заява № 38717/04 від 14.10.2004 р.).

Право на свободу є одним із основоположних прав людини, яке має виняткову роль як засіб забезпечення інших прав і свобод людини. Це право гарантується статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 29 Конституції України.

Проголошуючи «право на свободу», стаття 5 Конвенції передбачає фізичну свободу людини; її мета полягає в забезпеченні того, щоб жодна особа не могла бути свавільно позбавлена волі.

Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

ЄСПЛ відповідно до усталеної практики зазначив, що особиста свобода повинна бути правилом, а позбавлення свободи до рішення суду - суворим винятком.

Так, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Курт проти Туреччини» (заява від 11.05.1994 р.) тримання під вартою не можна виправдати тільки тяжкістю злочину та у справі «Мамедова проти Росії» (заява № 7064/05 від 06.01.2005 р.), де вказано, що посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що підозрюваний переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходу розслідування є недостатнім. Також даним рішенням зазначено, що ризик знищення доказів втрачає свою значимість після їх повного зібрання.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Під час розгляду слідчим суддею клопотання, прокурором та слідчим не було доведено наявність достатніх підстав вважати, що існують всі одночасно ризики передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, на які вказує слідчий у клопотанні та прокурор у судовому засіданні щодо необхідності та з метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , а також обставин, передбаченими п.3 ч.1 ст. 194 КПК України, а саме: щодо недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначеним в клопотанні, з урахуванням кримінального процесуального законодавства України, Європейської конвенції з прав людини та практики Європейського суду з прав людини, зокрема, з урахуванням того, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обмежує право особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 цієї Конвенції, і, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу з врахуванням правової позиції, викладеної у рішенні ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України».

Слідчий суддя вважає, що посилання слідчого і прокурора на те, що підозрюваний буде впливати на свідків та потерпілого, а також на те, що підозрюваний буде ухилятися від явки до органу досудового слідства та суду, є фактично не доведеними, а також, що ними не були наведені у судовому засіданні жодні належні обґрунтовані та переконливі доводи на підтвердження наявності всіх ризиків передбачених у п. п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Натомість, слідчий суддя приймає до уваги, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, а звідси посилання слідчого та прокурора на наявність такого ризику, як вчинення інших кримінальних правопорушень ОСОБА_1 відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України є прийнятними. Одночасно, слідчий суддя враховує, що підозрюваний визнає вину у вчиненні злочину, щиро кається та сприяє органу досудового розслідування в розкритті вчиненого злочину. Посилання слідчого у клопотанні та прокурора на наявність у підозрюваного судимостей, які є не зняті та не погашені в установленому порядку, підозри у вчиненні ОСОБА_1 тяжкого злочину, а також перебування інших кримінальних проваджень по яким підозра ОСОБА_1 до цього часу не була оголошена, слідчий суддя оцінює критично, оскільки такі обставини не є однозначно абсолютними і беззаперечними підставами для обрання такого запобіжного заходу як тримання під вартою. Крім того, слідчий суддя враховує пояснення підозрюваного щодо того, що його було звільнено з місць позбавлення волі влітку 2019 року, а поставлений йому у вину злочин вчинив у незначний проміжок часу після звільнення, внаслідок того, що має тяжке захворювання («гепатит В»)», проживає з рідним братом, котрий має онкологічне захворюванняп. Також, слідчий суддя, враховує, що підозрюваний зареєстрований та проживає разом з братом за вище вказаною адресою у м. Кременчук, офіційно не працює, не перебуває на обліку у медичних закладах наркологічного та психіатричного типів, позитивно характеризується за місцем проживання, сприянні органу досудового розслідування у проведенні досудового розслідування, а також відсутності факту реального заподіяння збитків потерпілій особі, дійшов висновку про доцільність застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж той, що зазначений в клопотанні, а саме - цілодобовий домашній арешт.

Керуючись ст.ст. 181, 183, 193-197, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кременчуці, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає у забороні підозрюваному залишати житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 - цілодобово.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язок прибувати до слідчого Кременчуцького ВП ГУ НП в Полтавській області обов`язково за першою вимогою.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що відповідно до частини 5 статті 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього обов`язків, використовувати електронні засоби контролю.

Строк дії ухвали визначити до 27 грудня 2019 року включно.

Направити копію ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту для виконання та контролю органу досудового розслідування Кременчуцького ВП ГУ НП в Полтавській області за місцем проживання підозрюваного.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду упродовж 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: