Рішення № 85904683, 27.11.2019, Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 576/2315/19

Провадження № 2-а/576/21/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 року м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого - судді Мазура С.А.,

за участю секретаря - Пугач В.Л.,

представника позивача - Буханістої Т.М.,

відповідача - ОСОБА_1.,

представника відповідача - ОСОБА_11.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Глухова справу за адміністративним позовом Глухівського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Сумській області до громадянина Узбекистану ОСОБА_1 про примусове видворення за межі України та його затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства з метою забезпечення примусового видворення, -

ВСТАНОВИВ:

Глухівський міський відділ Управління Державної міграційної служби України в Сумській області (далі - Позивач) звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить примусово видворити за межі території України громадянина Узбекистану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (далі - Відповідач) і затримати його строком на шість місяців з метою забезпечення примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

В обґрунтування позову зазначив, що 26 березня 2019 року працівниками Глухівського ВП ГУ НП в Сумській області виявлено громадянина Узбекистану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який незаконно перебуває на території України з 30.05.2014.

26 березня 2019 року Глухівським МВ Управління ДМС України в Сумській області зі слів відповідача була складена довідка про особу, форма якої встановлена Додатком №2 до Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною міграційною службою України, затвердженої наказом МВС України від 28.08.2013 №825. З його слів, з`ясовано, що проживає у АДРЕСА_1 , ніде офіційно не працює. При проведенні перевірки встановлено, що відповідач паспортного документа не має. 26.03.2019 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МСМ № 054625 за частиною першою статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу 1700 грн. відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення серії ПН МСМ №051278 від 26.03.2019. Штраф відповідачем не сплачено. 27 березня 2019 року Глухівським МВ Управління державної міграційної служби України в Сумській області прийнято рішення № 7 про примусове повернення з України громадянина Узбекистану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким відповідачу надано строк на виконання рішення до 27.04.2019. З рішенням відповідач ознайомився, і особистим підписом зазначив, що послуг перекладача не потребує. Але рішення відповідачем не виконано. Зі слів ОСОБА_1 , він прибув в Україну в неповнолітньому віці разом з матір`ю у 1997 році. Паспортом громадянина Узбекистану не документувався, по теперішній час проживає без документів, що посвідчують особу. Відомості про перетин Державного кордону України щодо ОСОБА_1 в інтегрованій міжвідомчій інформаційно-телекомунікаційної системі щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон (система «Аркан»), відсутні. Згідно витягу з Єдиної інформаційної-аналітичної системи управління міграційними процесами відповідач посвідкою на тимчасове/постійне проживання не документувався. На сьогоднішній день підстав для подальшого перебування в Україні відповідач не має та знаходиться на території України з порушенням вимог чинного міграційного законодавства. ОСОБА_1 із заявою про отримання статусу біженця чи додаткового захисту іноземців та осіб без громадянства, а також з питання продовження строку свого законного перебування в Україні до територіальних органів ДМС України не звертався. Відтак, враховуючи те, що відповідач добровільно не виконав рішення про примусове повернення та продовжує ухилятися від його виконання, є обґрунтовані підстави для примусового видворення відповідача за межі України, у зв`язку з невиконання останнім рішення про примусове повернення № 8 від 27.03.2019.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позов не визнали та просили відмовити у задоволенні позову, пояснивши, що відповідач не бажає покидати територію України, і надалі бажає проживати в Україні, оскільки все своє свідоме життя відповідач проживає в Україні, Україну вважає своєю Батьківщиною і іншої він не знає. В Україні він пішов до школи, після закінчення якої отримав професійну освіту в училищі, наразі працює та має постійне місце проживання разом зі своєю сім`єю в с. Перемога Глухівського району Сумської області, тому просив не видворяти його з України.Також, відповідач ствердив, що на всі запрошення до відділу міграційної служби він з`являється, ні від чого не ухиляється, тому просив не затримувати його і не поміщувати до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства. Він не виконав рішення відділу міграційної служби, оскільки він не знає куди має їхати, бо він жодного разу за своє життя не виїжджав за межі України, у нього немає і ніколи не було ніякого документа, який би підтверджував громадянина будь-якої держави, щоб він мав куди виїхати. Пояснив, що коли навчався в училищі в Лебединському районі, Сумської області звертався до міграційної служби із заявою про видачу паспорту, але йому відмовили. На даний час його мати звернулась до посольства Узбекистану для отримання документів, необхідних для отримання паспорту громадянина України.

В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача надав суду письмовий відзив на позов, в якому у задоволенні позову просив відмовити повністю. Вказав, що відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибув на територію України в 1997 році, коли йому виповнилося один рік разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 та двома рідними братами ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 Вказана сім`я поселилася та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . З жовтня 1999 року мати відповідача почала працювати в місцевому КСП дояркою. Старші брати навчались у місцевій школі в с. Синівка. 06.02.2002 мати відповідача народила доньку ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Синівка Липоводолинського району помер старший брат відповідача ОСОБА_3 , де і похований. У 2014 році сім`я Циганських переїхала на постійне місце проживання в с. Перемога Глухівського району, де й до цього часу мешкає вся родина в будинку АДРЕСА_1 , який був придбаний у місцевого жителя. На даний час відповідач та його брат ОСОБА_6 працюють у приватних осіб, а їхня менша сестра ОСОБА_5 навчається на денній формі навчання у державному навчальному закладі «Глухівське вище професійне училище», яке має закінчити 30.06.2020. На даний час ОСОБА_5 перебуває на обліку в Глухівській ЦРЛ, у зв`язку з вагітністю. Влітку 2019 мати відповідача ОСОБА_2 зверталася до Адміністрації Президента України стосовно набуття громадянства України нею та її дітьми. Таким чином, на протязі більше ніж 22 років проживання на території Сумської області в даної сім`ї, і зокрема у відповідача, склалися сталі відносини з мешканцями населених пунктів Липоводолинського та Глухівського районів Сумської області, а зв`язок з країною Узбекистан втрачений. Від органів, які реалізують державну політику у сфері міграції, відповідач не переховувався і не має наміру цього робити. Навпаки він та члени його родини намагаються отримати громадянство держави України.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони, приходить до наступних висновків.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами пункту 7 ч.1 ст.1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.

У пункті 16 частини 1 статті 1 цього Закону визначено, що паспортний документ іноземця - це документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, надає право на в`їзд або виїзд з держави і визнається Україною.

Згідно пункту 1 статті 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», в`їзд в Україну та виїзд з України іноземців та осіб без громадянства здійснюється за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в`їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України.

Частиною 1 статті 26 цього Закону визначено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Як встановлено, відповідач не звертався до Глухівського МВ Управління Державної міграційної служби України в Сумській області із заявою про надання йому статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту.

У пункті 7 Інструкції N 353/271/150 визначено, що підставами для подання позову про примусове видворення іноземців є: невиконання іноземцем в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення; наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, крім випадків затримання іноземця за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та його передачі прикордонним органам суміжної держави; якщо іноземці, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, не мають законних підстав для перебування на території України та якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких осіб відсутній договір про реадмісію; якщо іноземець, стосовно якого прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, не виїхав з України протягом місяця з дня отримання копії такого рішення, за винятком випадків, коли особа оскаржила рішення про скасування дозволу на імміграцію до суду, - до набрання рішенням суду законної сили.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини: 1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення; 2) ухилення без поважних причин від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.

Згідно довідки про особу, складеної провідним спеціалістом Глухівського МВ Управління ДМС України в Сумській області, вбачається, що зі слів ОСОБА_1 , останній народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м . Ташкент Узбекистану, проживає у АДРЕСА_1 , та є громадянином Узбекистану (а.с. 7).

26.03.2019 Глухівським МВ Управління ДМС України в Сумській області відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 203 КУпАП, на підставі якого була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення серія ПН МСМ № 051278 від 26.03.2019, з якої вбачається, що на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за частиною першою статті 203 КУпАП у виді штрафу у розмірі 1700 грн. (а.с. 8, 9).

27 березня 2019 року головним спеціалістом Глухівського МВ Управління ДМС України в Сумській області прийнято рішення № 7 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Узбекистану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов`язано останнього покинути територію України до 27 квітня 2019 року (а.с. 10).

Також, ОСОБА_1 в письмовій формі повідомлено, що за порушення законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства прийнято рішення про його примусове видворення, і останній зобов`язався не пізніше 27.04.2019 залишити територію України (а.с. 11).

Матеріалами справи встановлено, що Рішення № 7 від 27 березня 2019 року про примусове повернення відповідача приймалося головним спеціалістом Глухівського МВ УДМСУ в Сумській області без його ідентифікації, паспорт Узбекистану відповідачу не видавався.

Копія свідоцтва про народження відповідача лише свідчить, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Ташкент Республіки Узбекистан, батько - ОСОБА_8 , національність - рус ., мати - ОСОБА_2 , національність - рус .

З копії паспорта НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка є матір`ю відповідача, вбачається, що паспорт громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2 виданий Хамзинським РОВД міста Ташкента 05.02.1997, тобто вказаний паспорт виданий матері відповідача після його народження.

Тому, незважаючи на те, що відповідач ОСОБА_1 при складанні довідки зазначив, що він є громадянином Узбекистану, однак вказане не підтверджується ніякими документами та твердження представника позивача, що громадянство відповідача було встановлено зі слів останнього, що також свідчить про недоведеність вказаного факту суб`єктом владних повноважень, тому суд приходить до висновку, що підстав вважати відповідача ОСОБА_1 громадянином Узбекистану немає. Крім того, з наявної в матеріалах справи відповіді Управління Державної міграційної служби в Сумській області від 10.07.2019 вбачається, що матері Відповідача рекомендовано звернутись до Посольства Республіки Узбекистан для перевірки та встановлення належності чи неналежності до громадянства Республіки Узбекистан та визначення статусу її дітей.

Таким чином, на підставі аналізу норм ст. 1 Закону України "Про громадянство", оскільки ОСОБА_1 не є громадянином України, та не підтверджено інше громадянство держав, він є особою без громадянства.

Вищевикладене свідчить, що орган ДМС не вжив жодних заходів щодо ідентифікації та документування відповідача, що є порушенням Інструкції «Про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства», а саме неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Відповідно до частини 13 статті 289 КАС України умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця чи особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

При цьому, судом встановлено, що відповідач не виконав в установлений строк рішення про примусове повернення, у відповідача відсутні документи на право перебування на території України, а також легального перетину державного кордону України, не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту, а підстави вважати, що відповідач підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" відсутні.

Однак, слід зауважити, що відповідно до інформації, що стосується відповідача за період часу його перебування на території України за 1997-2019 роки: останній має сім`ю, отримав картку платника податків, свідоцтво про освіту № НОМЕР_3 , постійне місце проживання, що підтверджується довідкою Перемозької сільської ради Глухівського району Сумської області від 13.11.2019 про місце проживання відповідача та його сім`ї, а саме матері, брата та сестри, за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас позивач не з`ясовував питання щодо можливого ухилення від ідентифікації особи відповідача та взагалі вирішення питання про його видворення за час перебування Відповідача на території України.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач має сім`ю на території України, а саме, матір ОСОБА_2 , брата ОСОБА_4 та неповнолітню сестру ОСОБА_5 .

Згідно повідомлення Управління державної міграційної служби України в Сумській області від 10.07.2019, яке надійшло на адресу ОСОБА_10 стосовно її звернення до Адміністрації Президента України стосовно оформлення набуття громадянства України та паспорта громадянина України їй та її дітям, вбачається, що її донька ОСОБА_5 має право набути громадянство України за територіальним походженням, так як народилася на території України після 24.08.1991 і не набула за народженням громадянство України. З огляду на вищевикладене, у зв`язку з тим, що статус дітей ОСОБА_2 не встановлено та для обміну нею паспорта громадянина Республіки Узбекистан, її дітям та їй рекомендовано особисто звернутися з наявними оригіналами документів до Посольства Республіки Узбекистан в Україні для перевірки та встановлення належності чи неналежності до громадянства Республіки Узбекистан і визначення статусу її дітей. Для законного проживання на території України та в подальшому оформлення набуття громадянства України, документування паспортом громадянина України, ОСОБА_2 та її синам необхідно оформити дозвіл на імміграцію в Україну.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону № 3773 - VI іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб`єктності та основних прав і свобод людини.

Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може заарештований або триматися під вартою інакше як вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз`яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правничою допомогою захисника (стаття 29 Конституції України).

У відповідності до пункту 5 цієї Інструкції підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни є: дії, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; затримання іноземців органами охорони державного кордону у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України.

Водночас суд приходить до висновку, що примусове видворення відповідача ОСОБА_1 призведе до втручання в право на сімейне життя останнього. В той час, як належних та допустимих доказів на підтвердження того, що таке втручання є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб судом не встановлено.

Тобто, суду не доведено навмисного невиконання рішення державного органу про примусове повернення з України відповідачем по справі, або його навмисного ухилення від його виконання. Позивачем не надано інших даних, які б свідчили про навмисне невиконання відповідачем рішення органу, або ухилення від його виконання без поважних причин. Крім того, встановлена обставина про те, що відносно відповідача ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 203 КУпАП та постановою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 гривень, не є достатньою підставою для видворення особи за межі території України, а тому позовні вимоги в частині про примусове видворення відповідача за межі України не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 289 КАС України, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Таким чином, суд вважає, що оскільки вимога про затримання з метою забезпечення примусового видворення є похідною від вирішення вимоги про примусове видворення за межі України, а в задоволенні позовних вимог в частині видворення відмовлено, то в задоволенні вимоги про затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства з метою забезпечення примусового видворення, слід відмовити.

Крім того, судом і не встановлено підстав для затримання ОСОБА_1 з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства з метою забезпечення його примусового видворення, оскільки доказів того, що ОСОБА_1 має намір ухилятись від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або існує ризик його втечі не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись статтями 211, 217, 242, 243, 250, 288, 289 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні адміністративного позову Глухівського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Сумській області до громадянина Узбекистану ОСОБА_1 про примусове видворення за межі України та його затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства з метою забезпечення примусового видворення - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Полтавську, Сумську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Мазур