Рішення № 85899655, 25.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 листопада 2019 року № 640/19786/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів,

встановив:

26.11.2018 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - ГУ ПФУ) про:

- зобов`язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії наукового працівника за нормами Закону України від 26.11.2015 №848-VIII «Про наукову і науково-технічну діяльність» (далі - Закон про наукову і науково-технічну діяльність 2015 року; Закон № 848-VIII відповідно) по його заяві від 29.09.2017 з урахуванням скоригованих даних, поданих Державним підприємством «Антонов» (далі - ДП «Антонов»), тобто з урахуванням надбавок за стаж наукової роботи, взявши період з 01.07.2000 по 01.06.2005 та надати роздруківку її розрахунку з урахуванням вказаних вище даних;

- визнання дій у відмові нарахувати та виплатити додаткову пенсію як постраждалому від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, - протиправними;

- зобов`язання відновити виплату додаткової пенсії як постраждалому від Чорнобильської катастрофи 4 категорії з грудня 2018 року;

- зобов`язання сплатити заборгованість виплати додаткової пенсії як постраждалому від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, що утворилася з квітня 2011 року по листопад 2018 року у сумі 5238,48 грн;

- зобов`язання сплатити суму компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 4232,35 грн;

- стягнення моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн;

- стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог представником позивача зазначено про безпідставність відмови у проведенні перерахунку пенсії позивачу за нормами Закону №848-VIII по його заяві від 29.09.2017, з урахуванням чого позивач вимушений був звернутися до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2019 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, зокрема зазначає про правомірність своїх дій по переведенню позивача з 01.10.2017 з пенсії за віком, яку позивач отримував до 30.09.2017 відповідно до Закону №848-VIII на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), оскільки згідно із Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон №2148-VIII) внесено зміни до статті 37 Закону №848-VIII відповідно до яких з 01.10.2017 пенсійне забезпечення наукових (науково-педагогічних) працівників здійснюється відповідно до Закону №1058-IV. Переводити позивача на пенсію відповідно до Закону № 848-VIII є недоцільним, оскільки це призведе до зменшення розміру пенсії. Щодо виплати позивачу додаткової пенсії як постраждалому від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, то такого права у ОСОБА_1 не має, оскільки він не працює і не проживає на територіях радіоактивного забруднення.

Суд, дослідивши матеріали справи, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, встановив наступне.

ОСОБА_1 з 06.06.2011 по 30.09.2017 отримував пенсію наукового працівника згідно із Законом №848-VIII.

29.09.2017 позивачем подано до пенсійного органу заяву з проханням провести перерахунок його наукової пенсії у зв`язку із тим, що під час її розрахунку не враховані надбавки за стаж наукової діяльності.

Такі скориговані дані щодо надбавки за стаж наукової роботи позивача зобов`язано було подати ДП «Антонов» до системи персоніфікованого обліку пенсійного органу судовими рішеннями у цивільні справі №759/22414/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ДП «Антонов», треті особи: управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва, Військова прокуратура Центрального регіону України, про стягнення недорахованої надбавки за стаж наукової роботи, зобов`язання передати скориговані дані до системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва, стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати та моральної шкоди.

Листом від 12.10.2017 №1791/01/Т-1563 пенсійний орган на заяву позивача від 29.09.2017 повідомив про те, що станом на 10.10.2017 скориговані індивідуальні відомості ДП «Антонов» до управління не надавались. Питання проведення перерахунку пенсії буде вирішуватись після надання всіх необхідних корегувань.

Вказані скориговані дані надійшли до пенсійного органу у листопаді 2017 року.

Водночас, ГУ ПФУ згідно із розпорядженням від 26.10.2017 №178005 з 01.10.2017 перевело позивача на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV на підставі Закону №2148-VIII. Розмір пенсії позивача склав 6890,02 грн.

У зв`язку із надходженням до пенсійного органу скоригованих даних по надбавці за стаж наукової роботи позивача з січня 2000 року по березень 2011 року, 08.12.2017 пенсійний орган провів перерахунок пенсії позивача, призначеної відповідно до Закону №1058-IV через зміну надбавки. Розмір пенсії позивача з 01.12.2017 склав 7659,02 грн.

Позивач неодноразово звертався до пенсійного орану із заявами щодо незгоди з переведенням на пенсію відповідно до Закону №1058-IV. Зокрема, 08.12.2017 ОСОБА_1 звернувся із заявою перевести його на наукову пенсію із урахуванням заробітної плати з доплатами за 2000-2011 роки.

Листом від 22.01.2018 №4180/06 пенсійний орган повідомив ОСОБА_1 про недоцільність переходу на пенсію за віком відповідно до Закону №848-VIII, оскільки це призведе до зменшення розміру пенсії.

Окрім того, як видно із листа ГУ ПФУ від 19.09.2018 №79366/03 відповідачем зроблено орієнтовний розрахунок його пенсії за віком відповідно до Закону України від 13.12.1991 №1977-ХІІ «Про наукову і науково-технічну діяльність» (далі - Закон про наукову і науково-технічну діяльність 1991 року; Закон №1977-ХІІ, відповідно) станом на 30.09.2017, обчисленої на підставі довідок про заробітну плату від 08.12.2017 №4429, №4430. Згідно із вказаним розрахунком орієнтовний розмір пенсії позивача склав би 3,24025 (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати) х 2239,18 (середня заробітна плата по Україні за 2010 рік) = 7255,50 грн х 89% = 6457,40 грн + 66,43 грн (діти війни) + 291,80 грн (підвищення в зв`язку із ростом заробітної плати з 01.03.2012, з 01.03.2013) + 100,00 грн (доплата по постанові Кабінету Міністрів України від 01.05.2012 №327) = 6915,63 грн.

Не погоджуючись з такою позицією пенсійного органу, ОСОБА_1 звернувся до суду.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суд, виходить з того, що на час призначення пенсії позивачу (06.06.2011) діяв Закон про наукову і науково-технічну діяльність 1991 року. Зокрема статтею 24 якого було врегульовано пенсійне забезпечення та соціальний захист наукового працівника.

Так, вказаною нормою було визначено, що держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.

Пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається при досягненні пенсійного віку:

чоловікам - за наявності стажу роботи не менше 25 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 20 років;

жінкам - за наявності стажу роботи не менше 20 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 15 років.

Пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються в розмірі 80 відсотків від сум заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, яка визначається відповідно до статті 23 цього Закону та частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та на яку відповідно до законодавства нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування (внески).

За кожний повний рік роботи понад стаж наукової роботи, визначений частиною другою цієї статті, пенсія збільшується на один відсоток заробітної плати, але не може бути більше 90 відсотків середньомісячної заробітної плати.

Для обчислення пенсії враховується заробітна плата наукового працівника за основним місцем роботи за будь-які 60 календарних місяців наукового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв та за весь період наукового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості наукового стажу.

У всіх випадках період, за який враховується заробітна плата, з урахуванням виключення, передбаченого цим Законом, не може бути меншим ніж 60 календарних місяців.

Судом встановлено, що пенсія позивачу була призначена у розмірі 89 відсотків від сум заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, яка визначається відповідно до статті 23 Закону №1977-ХІІ та частини другої статті 40 Закону №1058-IV.

Відповідно до матеріалів пенсійної справи стаж наукової роботи позивача становить 29 років 3 місяці (з 07.01.1982 по 05.04.2011), що становить 351 місяць.

Разом з цим, 01.10.2011 набрали чинності зміни, внесені Законом України від 08.07.2011 №3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон №3668-VІ) в тому числі й до положень статті 24 Закону про наукову і науково-технічну діяльність 1991 року.

Зокрема, положення статті 24 Закону № 1977-ХІІ в редакції Закону №3668-VІ передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата наукового (науково-педагогічного) працівника за основним місцем роботи за весь період страхового стажу на посадах наукового (науково-педагогічного) працівника, починаючи з 01.07.2000.

За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 01.01.2016 або в разі якщо період страхового стажу на посадах наукового (науково-педагогічного) працівника, починаючи з 01.07.2000, становить менш як 60 календарних місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата за основним місцем роботи за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу на посадах наукового (науково-педагогічного) працівника підряд до 01.07.2000 незалежно від перерв.

За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості наукового стажу.

У всіх випадках період, за який враховується заробітна плата, з урахуванням виключення, передбаченого цим Законом, не може бути меншим ніж 60 календарних місяців.

Таким чином, оскільки пенсія позивачу призначена відповідно до статті 24 Закону №1977-ХІІ з 06.06.2011, то за загальним правилом, всі наступні дії, що стосуються визначення розміру пенсії, є перерахунком раніше призначеної пенсії. А відтак, відсутні правові підстави застосовувати відносно пенсіонера, якому призначена пенсія 06.06.2011 положення Закону про наукову і науково-технічну діяльність 1991 року в редакції Закону №3668-VІ, яка набрала чинності з 01.10.2011, в частині, що стосується обчислення заробітної плати при призначенні пенсії.

Разом з цим, 16.01.2016 набрав чинності Закон №848-VIII та втратив чинність Закон №1977-ХІІ

Статтею 37 Закону №848-VIII також було врегульовано пенсійне забезпечення наукового (науково-педагогічного) працівника.

Зокрема, частинами третьою та четвертою статті 37 Закону №848-VIII визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата наукового (науково-педагогічного) працівника за весь період страхового стажу на посадах наукового (науково-педагогічного) працівника, починаючи з 01.07.2000. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 01.01.2016 або в разі, якщо період страхового стажу на посадах наукового (науково-педагогічного) працівника, починаючи з 01.07.2000, становить менш як 60 календарних місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата за основним місцем роботи за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу на посадах наукового (науково-педагогічного) працівника підряд до 01.07.2000 незалежно від перерв.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців підряд, за умови що зазначений період становить не більш як 10 відсотків тривалості наукового стажу.

У будь-якому разі період, за який враховується заробітна плата, з урахуванням виключення, передбаченого цим Законом, не може бути меншим за 60 календарних місяців.

При цьому положеннями частини чотирнадцятої статті 37 Закону №848-VIII право на призначення пенсії відповідно до цього Закону мають всі особи, яким призначено пенсію до набрання чинності цим Законом та які мають стаж наукової роботи, передбачений частиною другою цієї статті. Призначення пенсій таким працівникам здійснюється відповідно до частин другої - четвертої цієї статті з дня звернення за призначенням пенсії та за умови звільнення з посади наукового (науково-педагогічного) працівника, крім осіб, які працюють за строковим трудовим договором (контрактом), укладеним після досягнення пенсійного віку.

Отже, в обох випадках, як Закон №1977-ХІІ, так і Закон № 848-VIII передбачають, що період, за який враховується заробітна плата, з урахуванням виключення, передбаченого цим Законом, не може бути меншим 60 календарних місяців та за умови що зазначений період становить не більш як 10 відсотків тривалості наукового стажу.

Разом з цим, Законом №2148-VIII, який набрав чинності 01.10.2017 статтю 37 Закону №848-VIII викладено в новій редакції, відповідно до якої пенсійне забезпечення наукових (науково-педагогічних) працівників здійснюється відповідно до Закону №1058-IV.

При цьому Законом №2148-VIII розділ XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV доповнено пунктом 4-7, який застосовується з 01.10.2017.

Відповідно до зазначеного пункту розділ XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV особам, пенсії яким призначені, зокрема відповідно до Закону №848-VIII, розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого пунктом 4-3 цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених цим Законом, за матеріалами пенсійних справ.

Особи, пенсію яким переведено на пенсію на умовах цього Закону, у будь-який час можуть звернутися до органів Пенсійного фонду для переведення на пенсію/щомісячне довічне грошове утримання за нормами законів України «Про Кабінет Міністрів України», «Про державну службу», «Про Національний банк України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про судоустрій і статус суддів», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України із встановленням розміру пенсії, отримуваного до такого переведення, з 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла така заява.

У справі, яка розглядається судом встановлено, що під час розрахунку пенсії позивача у 2011 році при її призначенні не були враховані надбавки за стаж наукової діяльності.

Суд звертає увагу, що перерахунок раніше призначеної пенсії проводиться й у разі неправильного визначення заробітку для обчислення пенсійних виплат при її призначенні або перерахунку. Тобто, у такому випадку перерахунок здійснюється саме щодо показника заробітної плати, з якого повинна була обрахована пенсія при її призначенні (перерахунку).

Правовідносини щодо врахування надбавки за стаж наукової роботи при обрахунку пенсії позивача виникли у зв`язку із набранням чинності 16.06.2016 судового рішення у справі №759/22414/14-ц, яким, зокрема зобов`язано ДП «Антонов» надати скориговані дані до системи персоніфікованого обліку пенсійного органу.

Отже, з аналізу наведеного вбачається, що Законом №2148-VIII з 01.10.2017 передбачено автоматичне, у разі доцільності, переведення з пенсій, призначених, зокрема, за Законом про наукову і науково-технічну діяльність 2015 на пенсію відповідно до Закону №1058-VI, розмір якої розрахований із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2014 - 2016 роки та величини оцінки одного року страхового стажу 1%. Переведення проводиться за матеріалами пенсійних справ у разі, якщо розмір пенсії відповідно до Закону №1058-VI після перерахунку буде більший.

Проте, суд звертає увагу на те, що матеріали пенсійної справи не містять доказів, що позивач переходив на пенсію за віком відповідно до Закону про наукову і науково-технічну діяльність 2015 року. Тобто, позивач до 01.10.2017 залишався на пенсії за віком відповідно до Закону про наукову і науково-технічну діяльність 1991 року.

За таких обставин, на думку суду, у відповідача були відсутні правові підстави для автоматичного переведення позивача на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-VI навіть у разі доцільності, оскільки законодавець пов`язує правомірність таких дій з перебуванням особи на пенсійному забезпечення відповідно до Закону про наукову і науково-технічну діяльність 2015 року.

При цьому, в контексті даних правовідносин, після вчинення пенсійним органом перерахунку пенсії позивача з урахуванням скорегованих сум заробітної плати, на врахування яких позивач фактично мав право ще з 06.06.2011, позивач не позбавлений можливості обрати той вид пенсії, який йому більш вигідний.

До того ж суд звертає увагу, що виключення періодів страхового стажу може проводитись лише за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, тобто в даному випадку - за заявою позивача, з врахуванням того, що можливим є виключення періоду до 60 календарних місяців страхового стажу підряд та за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості наукового стажу.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ вчинити дії щодо перерахунку пенсії наукового працівника за нормами Закону №848-VIII по заяві від 29.09.2017 з урахуванням скоригованих даних, поданих ДП «Антонов», тобто з урахуванням надбавок за стаж наукової роботи, взявши період з 01.07.2000 по 01.06.2005 та надати роздруківку її розрахунку з урахуванням вказаних вище даних підлягають частковому задоволенню із застосуванням частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Зокрема, суд вважає, що з метою ефективного захисту прав позивача вказана вимога підлягає задоволенню шляхом зобов`язання відповідача вчинити дії щодо перерахунку пенсії наукового працівника за нормами Закону №1977-XII по заяві від 29.09.2017 з урахуванням скоригованих даних, поданих ДП «Антонов», тобто з урахуванням надбавок за стаж наукової роботи, взявши період з 01.07.2000 по 01.06.2005 з врахуванням того, що можливим є виключення періоду до 60 календарних місяців страхового стажу підряд та за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості наукового стажу та надати роздруківку її розрахунку з урахуванням вказаних вище даних.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій у відмові нарахувати та виплатити додаткову пенсію як постраждалому від Чорнобильської катастрофи 4 категорії та зобов`язання відновити виплату додаткової пенсії як постраждалому від Чорнобильської катастрофи 4 категорії з грудня 2018 року, а також зобов`язання сплатити заборгованість виплати додаткової пенсії, то суд виходить із того, що згідно із пунктом 13 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Отже, оскільки право на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4 врегульовано, зокрема Законом України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за положеннями якого позивач не отримує державної пенсії, то немає правових підстав для задоволення позовних вимог що стосуються додаткової пенсії як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Щодо позовних вимог стосовно компенсації втрати частини доходів в зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, то суд вказує наступне.

Відповідно до частини другої статті 46 Закону №1058-IV, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Закон України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ) у статті 1 встановлює, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

У статті 3 вказаного Закону №2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Тобто, зі змісту вказаної норми випливає, що обов`язковою умовою для компенсації втрати частини доходів є факт нарахування вказаного доходу та його несвоєчасної виплати.

Поряд з цим, перерахунок, який просить позивач ще не відбувся, а судом не встановлено, що відповідачем порушено виплату нарахованих сум пенсій позивача, відтак права на компенсацію втрати частини доходів позивач не набув.

Вказані обставини виключають застосування до спірних відносин положення Закону №2050-III, а позовні вимоги в частині такої компенсації задоволенню не підлягають.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.07.2018 у справі №487/6923/16-а, від 10.07.2018 у справі №404/6317/16-а, від 18.09.2018 у справі №522/535/17.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з ГУ ПФУ моральної шкоди в розмірі 100000,00 грн, то вказана вимога є необґрунтованою та задоволенню не підлягає враховуючи наступне.

Згідно із приписами статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідна вимога зазначена позивачем в межах публічно-правового спору, тому розглядається в порядку адміністративного судочинства.

Разом із тим, за визначенням статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суду належить встановити обставини наявності такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, зокрема: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві втрат майнового та немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Поряд із цим в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту завдання позивачу моральної шкоди. Більше того, і позовна заява не містить викладу обставин, з яких виходив позивач при визначенні розміру заявленої до відшкодування шкоди, та обґрунтованого розрахунку спірної суми.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди нормативно та документально не підтверджуються та, як наслідок, не можуть бути задоволені.

Щодо вимог позивача стягнути з ГУ ПФУ на його користь витрати на правничу допомогу, то суд виходить із такого.

Відповідно до частин першої та третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, поміж іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвокату за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Європейський суд з прав людини при розгляді справ «Баришевський проти України» від 26.02.2015, «Двойних проти України» від 12.10.2006, «Меріт проти України» від 30.03.2004 зазначав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та адвокатом Фесенко А.О. укладено договір про надання правової допомоги від 12.02.2018.

Відповідно до пункту 3.1 договору від 12.02.2018 вартість послуг адвоката за даним Договором стягується за домовленістю сторін про що видається квитанція Клієнту.

Оплата здійснюється на умовах 100% попередньої оплати.

Згідно із розрахунком суми витрат на правничу допомогу витрати склали 5000 грн (а.с. 18).

Проте, позивачем докази такої оплати не надано, квитанції або інші документи, які б підтверджували фактично понесені витрати на правничу допомогу у матеріалах справи відсутні.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесення позивачем судових витрат на правничу допомогу, то підстави для стягнення з відповідача на користь позивача таких судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України також відсутні.

В межах вирішення питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини п`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Доказів понесення сторонами витрат суду не надано.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів, - задовольнити частково та вийти за межі позовних вимог.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві вчинити дії щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 , як наукового працівника за нормами Закону України від 13.12.1991 №1977-ХІІ «Про наукову і науково-технічну діяльність» по його заяві від 29.09.2017 з урахуванням скоригованих даних, поданих Державним підприємством «Антонов», тобто з урахуванням надбавок за стаж наукової роботи, взявши період з 01.07.2000 по 01.06.2005 з врахуванням того, що можливим є виключення періоду до 60 календарних місяців страхового стажу підряд та за умови, що зазначений період становить не більше, ніж 10 відсотків тривалості наукового стажу та надати роздруківку її розрахунку з урахуванням вказаних вище даних.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідних положень» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) .

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду в місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42098368).

Суддя О.М. Чудак