Рішення № 85899629, 25.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 листопада 2019 року № 320/2928/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання незаконним рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

05.06.2019 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - ГУ ПФУ) про:

- визнання незаконним рішення ГУ ПФУ від 06.05.2019 №94522/02/У-2229/1;

- зобов`язання ГУ ПФУ здійснити перерахунок й виплату пенсії та доплату до пенсії з підстав наявності суміжного стажу 33 роки 04 місяці 25 днів, з яких військовослужбовцем 20 років 04 місяці 11 днів, та 13 років 00 місяців 16 днів - трудовий стаж, та на державній службі з травня 2015 року по теперішній час - 14 років 5 місяців, зменшеного пенсійного віку, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з дня виникнення права на пенсію, з врахуванням рівня інфляції та зростом мінімальної заробітної плати до теперішнього часу.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що рішення відповідача про відмову у перерахунку пенсії не ґрунтується на нормах законодавства.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.06.2019 позовну заяву ОСОБА_1 до ГУ ПФУ про визнання незаконним рішення, зобов`язання вчинити певні дії, передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи №320/2928/19 між суддями Окружного адміністративного суду міста Києва для її розгляду та вирішення визначено суддю Чудак О.М.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2019 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник відповідача у письмовому відзиві на позовну заяву стверджує про відсутність підстав для задоволення позову, посилаючись, зокрема, на те, що Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ) не передбачає обчислення вислуги років для призначення пенсії з урахуванням страхового стажу не на військовій службі після звільнення зі служби. До того ж, існує єдиний законодавчий порядок перерахунку пенсій у зв`язку із зміною розмірів грошового забезпечення військовослужбовців - це на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу а деяких інших осіб» (далі - Постанова №704). Також пенсійний орган вказав на те, що у зв`язку із перерахунком пенсії позивача з 01.01.2018 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103) виплата підвищення пенсії здійснюється поетапно, зокрема у 2019 році - в розмірі 75%, а підстави для індексації позивача в 2018 році не виникли.

Суд, дослідивши матеріали справи, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, встановив наступне.

Позивачу з 01.04.2005 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ.

Згідно із розрахунком пенсії від 01.04.2005 вислуга років для призначення пенсії позивача складає 33 роки, з них 20 років 04 місяці 09 днів - вислуга в каленарному обчисленні, трудовий стаж - 13 років 0 місяців 16 днів. Пенсія призначена у розмірі 63% грошового забезпечення в тому числі як особі як брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесена до категорії 2. Загальний розмір пенсії склав 2028,94 грн, яку позивач отримував до січня 2008 року.

01.12.2007 пенсія позивачу перерахована на підставі статті 67 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII) з 01.01.2008. Основний розмір пенсії - 63% грошового забезпечення (вислуга років 33, з урахуванням трудового стажу, з урахуванням участі на Чорнобильській АЕС). Підсумок пенсії з надбавками склав 2029,65 грн.

29.05.2008 пенсія позивачу перерахована на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з 01.01.2008. При цьому основний розмір пенсії позивача склав 58% грошового забезпечення (вислуга років 33, з урахуванням трудового стажу). Підсумок пенсії з надбавками склав 2391,67 грн, а з 01.04.2008 - 2393,32 грн.

Тобто, судом встановлено, що після вказаного перерахунку в основний розмір пенсії позивача не враховано відсоткового збільшення розміру пенсії особі, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесена до категорії 2.

З 01.04.2012, з 01.01.2013 на підставі законів про бюджет на відповідні роки позивачу також проведено перерахунок пенсії. Основний розмір пенсії позивача склав 58% грошового забезпечення (вислуга років 33, з урахуванням трудового стажу).

18.04.2018 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 на підставі Постанов №704 та №103 згідно із довідкою про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій від 12.04.2018 №21/3/2-133м/4596 (посадового окладу - 7190,00 грн, окладу за військовим званням (підполковник) - 1410,00 грн, надбавки за вислугу років (45%) - 3870,00 грн). Основний розмір пенсії позивача склав 58% грошового забезпечення (вислуга років 33, з урахуванням трудового стажу). Підсумок пенсії з надбавками склав 7403,42 грн, з урахуванням попередньої суми пенсії 3304,40 грн та підвищення 2049,51 грн (50% від 4099,02 грн).

При цьому згідно із Постановою №103 з 01.01.2018 по 31.12.2018 виплачується щомісячно 50% від підвищення 2049,51 грн; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75% - 3074,27 грн; з 01.01.2020 - 100%.

Також судом встановлено, що 11.04.2019 позивач звернувся до ГУ ПФУ з заявою здійснити нарахування основного розміру пенсії виходячи із суміжного стажу, як це було здійснено при призначенні у 2005 році, а також - набутого після звільнення з військової служби та з проханням проводити виплати доплат до його пенсії в порядку статей 48, 55 Закону №796-ХІІ.

Відповідач листом від 06.05.2019 №94522/02/У-2229/1 повідомив ОСОБА_1 про те, що у Законі №2262-ХІІ, відповідно до якого позивач отримує пенсію за вислугу років, не передбачено обчислення пенсій з урахуванням страхового стажу, набутого після звільнення зі служби. Такий період в цивільних організаціях зараховують у стаж, який дає право на призначення пенсії згідно із Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV). Крім того зазначено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором та для перевірки доцільності призначення пенсії за іншими законами рекомендовано звернутись до пенсійного органу за місцем проживання. Також, ГУ ПФУ цим листом повідомило позивача, що відсутня можливість перерахувати його пенсію відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV. До того ж, повідомлено, що виплата компенсації за шкоду заподіяну здоров`ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім`ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення, передбачених статтею 48 Закону №796-ХІІ виходить за межі компетенції пенсійного органу.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон №2262-ХІІ.

Стаття 13 Закону №2262-ХІІ у редакції, чинній на час призначення пенсії позивача, передбачала, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:

а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу

20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;

б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ або служба в державній пожежній охороні (пункт «б» статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);

в) особам, зазначеним у пунктах «а» і «б» цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Судом встановлено, що пенсію позивачу у 2005 році обраховано наступним чином: 50% за 25 років загального стажу і за кожний рік стажу понад 25 років (33 роки вислуги - 25 років = 8) + один відсоток (8%). Тобто 58%. При цьому позивачу, як особі що брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесена до категорії 2, розмір пенсії за вислугу років збільшено на 5%. Тобто, 58% + 5% = 63%.

В подальшому, Законом України від 04.04.2006 №3591-ІV «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» в пункт «в» частини першої статті 13 Закону №2262-XII внесено зміни, відповідно до яких особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, які звільняються з військової служби на умовах Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» (пункт «в» статті 12): за вислугу 15 років - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 проценти за кожний повний рік вислуги понад 15 років, але не більше ніж 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).

Тобто, нова редакція пункту «в» статті 13 не передбачала збільшення розміру пенсії за вислугу років особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби на 5% та 10%, в зв`язку з чим з 01.01.2008 ГУ ПФУ здійснювало виплату пенсії позивачу виходячи з 58% грошового забезпечення.

Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

З аналізу викладених норм слідує, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені зміни до частини першої статті 13 Закону №2262-XII щодо відсутності 5% та 10% збільшення розміру пенсії за вислугу років особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Слід зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленої у рішеннях Конституційного Суду України позиції, розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у Рішенні від 09.02.1999 №21-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Тобто, застосування до правовідносин, які виникли до 2005 році, положень закону, в редакції чинній після 2006, порушуватиме конституційний принцип незворотності дії законів в часі.

Суд зазначає, що при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

За таких обставин у ГУ ПФУ були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що здійснення відповідачем перерахунку пенсії позивача з розміру 58% відповідних сум грошового забезпечення є протиправним і такий перерахунок слід здійснити виходячи з розміру 63% від суми грошового забезпечення.

Щодо вимоги позивача врахувати у суміжний стаж роботи на державній службі після звільнення з військової служби та відповідно перерахувати пенсію, то суд виходить із такого.

Згідно зі статтею 63 Закону №2262-XII, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, яким присвоєні чергові військові (спеціальні) звання під час перебування їх у запасі або у відставці, раніше призначені їм пенсії з урахуванням нових присвоєних військових (спеціальних) звань не перераховуються.

Тобто, у Законі №2262-ХІІ не передбачено обчислення пенсій з урахуванням страхового стажу набутого після звільнення зі служби, а відтак, не передбачено й перерахунку пенсії за вислугу років військовослужбовців у зв`язку із збільшенням загального трудового стажу після звільнення з військової служби.

Відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Також не є обґрунтованими посилання ОСОБА_1 в позові в частині доплати до пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки як свідчать матеріали справи доплата виплачувалась та виплачується позивачу з моменту призначення пенсії до цього часу, тобто судом не встановлено порушених прав з боку пенсійного орану в цій частині.

Щодо позовних вимог в частині індексації пенсії, то суд виходить із такого.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-XII).

За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону №1282-XII:

індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг;

індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання;

поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Відповідно до статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі, пенсії.

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (частина п`ята статті 2 цього Закону).

Згідно зі статтею 3 Закону №1282-ХІІ індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

За правилами статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка - в редакції Закону із змінами, внесеними згідно із Законом №911-VIII від 24.12.2015).

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації 101 відсоток.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Вказаною нормою передбачено підстави, за яких проводиться індексація, а також розмір грошового доходу, який підлягає індексації.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).

Згідно із пунктом 2 цього Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат, крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку), щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії.

Відповідно до абзацу 3 пункту 4 Порядку №1078 у межах прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, індексуються пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат), щомісячне довічне грошове утримання, що виплачуються замість пенсії, щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим), щомісячна страхова виплата особам, які перебували на утриманні потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 6 пункту 4 Порядку №1078).

Відповідно до абзацу 1 пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної допомоги сім`ям з дітьми, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

У разі коли підвищення розмірів мінімальних соціальних гарантій, зазначених в абзаці першому цього пункту, не супроводжується зростанням грошових доходів громадян, передбачених пунктом 2 цього Порядку, грошові доходи індексуються на загальних підставах відповідно до пунктів 1-1 і 4 цього Порядку №1078.

У разі коли підвищення розмірів мінімальних соціальних гарантій, зазначених в абзаці першому цього пункту, не супроводжується зростанням грошових доходів громадян, передбачених пунктом 2 цього Порядку, грошові доходи індексуються на загальних підставах відповідно до пунктів 1-1 і 4 цього Порядку №1078.

У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції базовим місяцем вважається місяць, у якому мало місце таке підвищення.

Для проведення подальшої індексації або здійснення чергового підвищення доходів випереджаючим шляхом обчислення індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком починаючи з наступного за базовим місяця.

Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить суму підвищення доходів випереджаючим шляхом у базовому місяці.

Приклад обчислення суми індексації у разі підвищення доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції наведено у додатку 5.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 №526 до Порядку №1078, внесено зміни, зокрема, абзац 3 пункту 5 викладено в такій редакції (діє з 21.06.2012): «У разі коли грошовий дохід з урахуванням суми підвищення менше суми грошового доходу з урахуванням індексації до його підвищення, у базовому місяці сума загального доходу визначається з таким розрахунком, щоб сума грошового доходу з урахуванням індексації не перевищувала загального доходу до його підвищення. Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів наведено в додатку 4 до цього Порядку.».

Відповідно до підпунктів 1-3 пункту 5 Порядку №1078 в діючій редакції у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Виходячи з наведених правових норм, суд встановив, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Пенсія, яку позивач отримує, є об`єктом індексації, яка має нараховуватись щомісячно, за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив встановлений поріг індексації, у частині, що дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Враховуючи, що в спірному випадку повивачеві з квітня 2018 року проведено перерахунок пенсії на підстав Постанови №103, саме цей місяць є базовим.

До того ж матеріали пенсійної справи не містять відомостей про те, що пенсія позивача індексувалась протягом 2005-2018 роки.

Отже, суд вважає бездіяльність відповідача щодо неіндексації пенсії позивача та невиплати позивачеві такої індексації відповідно до Порядку №1078, - протиправною.

Проте, відповідно до статті 5 Закону №1282-ХІІ повноваження органу ПФУ відносно здійснення індексації пенсій дійсно є дискреційними і суд не може проводити розрахунок індексації пенсії за певний період із застосуванням відповідних методик та вірних показників для такої індексації судом.

Отже, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню з урахуванням частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом визнання бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачеві індексації пенсії, - протиправною та зобов`язання нарахувати й виплатити позивачу індексацію пенсії відповідно до Порядку №1078.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем надано суду достатні документальні докази, якими підтверджується обґрунтованість позовних вимог в частині, в той час, як відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість проведення перерахунку пенсії та її виплати на підставі частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ в редакції, чинній на час такого перерахунку, та непроведення позивачу індексації пенсії з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову з виходом за межі позовних вимог.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір».

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково та вийти за межі позовних вимог.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення ОСОБА_1 розміру пенсії до 58%, замість встановлених раніше при звільненні у розмірі 63%, - протиправними.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести з 01.01.2008 перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 з врахуванням збільшення розміру пенсії за вислугу років на 5% відповідних сум грошового забезпечення - в розмірі 63% відповідного грошового забезпечення, як особі, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесеної до категорії 2 та здійснити виплату перерахованої пенсії із врахуванням виплачених сум.

Визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо непроведення та невиплати ОСОБА_1 індексації пенсії, - протиправною.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві проіндексувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42098368).

Суддя О.М. Чудак