Рішення № 85899535, 18.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 листопада 2019 року № 640/10506/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САНАГРО УКРАЇНА" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 72) до Житомирської митниці Державної фіскальної служби України (10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 25) про визнання дій протиправними, скасування картки відмови №UA101020/2018/00278,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю "САНАГРО УКРАЇНА" (надалі також - позивач), звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Житомирської митниці Державної фіскальної служби України (надалі також - відповідач) про визнання протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 101020/2018/00278 виданої Головним інспектором митного посту «Коростень» Житомирської митниці ДФС України Шлягою В.В.; визнання дій Відповідача, які призвели до затримки розмитнення товару ТОВ «САНАГРО Україна» за митними деклараціями ІМ 40 TH №UA101020/2018/022746, ІМ 40 TH №UA 101020/2018/022794 та IM 40М TH №U А101020/2018/022805, протиправними.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що відповідачем з порушенням вимог законодавства безпідставно відмовлено у прийнятті митних декларацій ІМ 40 TH №UA101020/2018/022746, ІМ 40 TH №UA 101020/2018/022794 та IM 40М TH №U А101020/2018/022805.

Відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав суду відзив на адміністративний позов, з підстав того, що митний орган діяв у відповідності до вимог законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Як вбачається з матеріалів справи, що згідно до зовнішньоекономічного Договору купівлі-продажу від 23 листопада 2018 року ТОВ "САНАГРО УКРАЇНА" є імпортером мінеральних добрив - сульфату амонію гранульованого, країна походження - Республіка Білорусь, виробник - ТОВ «Белагроферт» (м. Гродно, Республіка Білорусь).

Уповноваженою особою декларанта до митного поста «Коростень» Житомирської митниці ДФС подано електронні митні декларації (надалі ЕМД): від 13.12.2018 р. ІМ 40 №UA 101020/2018/022669; від 13.12.2018 р. ІМ 40 №UA 101020/2018/022794; від 17.12.2018 р. ІМ 40 №UA 101020/2018/022805 та заявлено до митного оформлення у митному режимі імпорт товар «вантаж «добрива мінеральні - сульфат амонію гранульований. Масова частка азоту у перерахунку на суху речовину - 21% (241710 кг), масова частка води - 0.017%, масова частка сірчаної кислоти - 0.1%, масова доля сірки-24.2%»; використовуються в хімічній промисловості та сільському господарстві. Вагою 1151000 кг., в кількості 2302 біг- бегів по 500 кг. отримувач якого є ТОВ «САНАГРО УКРАЇНА».

Декларацію № UA101020/2018/022669 прийнято до митного оформлення 13.12.2018 року в 15 год. 15 хв., разом з ЕМД надано електронні копії документів, що зазначені в графі 44 ЕМД, а саме: сертифікат якості від 08.12.2018 р. № 228; рахунок від 08.12.2018 р. № 193; залізнична накладна від 08.12.2018 р. № 22060756; контракт від 26.11.2018 р. № 26/11/18; сертифікат про походження товарів форми СТ-1 від 08.12.2018 р. №BYUA8401103766; акти експертизи про походження товарів від 18.01.2018 р. №№ 67,68; експортна МД країни відправлення від 08.12.2018 р. №16463/011218/0032302.

Декларантом до митного поста «Коростень» Житомирської митниці ДФС подано митні декларації від 17.12.2018 р.: № UA 101020/2018/022794, № UA 101020/2018/022805 типу ІМ-40 ТН та заявлено до митного оформлення у митному режимі імпорт товар «Добрива мінеральні - сульфат амонію гранульований. Масова частка азоту у перерахунку на суху речовину - 21% (66885 кг), масова частка води - 0.02%, масова частка сірчаної кислоти - 0.1%, масова доля сірки-24.2%» прийняті до митного оформлення 17.12.2018 р. в 11 год. 16 хв.

Разом з декларацією надано наступні електронні копії документів, які зазначені в графі 44, а саме: сертифікат якості від 12.12.2018 р. № 232; рахунок від 12.12.2018 р. № 197; залізнична накладна від 12.12.2018 р. № 22160802; контракт від 26.11.2018 р. № 26/11/18; сертифікат про походження товарів форми СТ-1 від 12.12.2018 р. № BYUA8401103817; акти експертизи про походження товарів від 18.01.2018 р. №67, №68; експортна МД країни відправлення від 12.12.2018 р. № 16463/121218/0032748.

Митне оформлення товару за вищезазначеними деклараціями не було проведено у зв`язку зі спрацюванням профілів ризику 205-1,911-1 та 905-3.

З метою перевірки вказаних ризиків було здійснено відповідні дії, передбачені Класифікатором митних формальностей.

Також, складено Акт про взяття проб (зразків) товарів з метою ідентифікації та встановлення відповідності задекларованого хімічного складу та інших характеристик товару, які впливають на однозначну класифікацію згідно УКТ ЗЕД.

Крім того, складено Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу в якому зазначено, що профілі ризику сформувались відповідно до ч. 2 ст. 338 Митного Кодексу України (надалі - «МК України»).

За результатами здійснення процедури «перевірка правильності визначення митної вартості» направлено повідомлення декларанту про надання додаткових документів, а саме: «Для підтвердження заявленої митної вартості товару необхідно надати додаткові документи: 1 банківські документи про попередню оплату даного товару та оплату попередніх партій подібних товарів;2) прайс-лист виробника товарів».

Декларант електронним повідомленням, надав наступні документи: платіжні доручення від 30.11.2018 р. № 77, від 06.11.2018 р. № 70, рахунки на оплату від 01.11.2018 р. № 42, від 26.11.2018 р. № 46, заява на придбання валюти від 05.11.2018 р. № 87.

В подальшому декларантом подана для митного оформлення тимчасова митна декларація, яка була прийнята 14.12.2019 р. о 16 год. 00 хв. за номером UА101020/2018/022746.

Після отримання висновку про проведення дослідження з Департаменту податкових та митних експертиз ДФС митна декларація UA101020/2018/022746 типу ІМ-40 ТН 26.12.2018 року була оформлена в повному обсязі.

Так, 29.12.2018 року митна декларація UA101020/2018/022669 типу ІМ-40 ДЕ була надана картка відмови в прийняті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 101020/2018/00278, оскільки митне оформлення за досліджуваним вантажем було здійснено по тимчасовій декларації UA 101020/2018/022746 типу ІМ-40 ТН, а в наданій картці відмови вимогою оформлення декларації значилось: "для проведення митного оформлення необхідно подати належно заповнену митну декларацію з врахуванням даних висновку ДПМЕ ДФС № 142005702-0761 щодо опису товару та з зазначенням в графі 44 митної декларації реквізитів висновку ДПМЕ ДФС".

В той же день декларантом надана та оформлена додаткова митна декларація UA 101020/2018/023363.

Позивач вважає вищезазначені дії митного органу протиправним та таким, що суперечать законодавству, звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Статтею 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД), здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності органів доходів і зборів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Так, статтею 246 Митного кодексу України метою митного оформлення визначено забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ст. 266, ч. 1 ст. 318 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, відповідно до порядку, встановленого Митним кодексом України та сплатити митні платежі.

Митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до ч. 1 ст. 336 МК України однією із форм митного контролю є перевірка документів та відомостей, які відповідно до ст. 335 МК України надаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.

Згідно з ч. 1 ст. 337 МК України вказана перевірка документів та відомостей здійснюється зокрема шляхом проведення контролю із застосуванням системи управління ризиками (ч. 4 ст. 337, ст. 363 МК України).

Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 N 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за N 1360/21672, затверджено Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа (надалі - Порядок N 631).

Відповідно до підпункту 4.5.4 пункта 4.5 розділу IV Порядку N 631 при здійсненні митного оформлення МД виконуються, зокрема, такі митні формальності як контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР (автоматизованої системи аналізу управління ризиками).

Згідно з ч. 1 ст. 356, ч. 6 ст. 365 Митного кодексу України, взяття проб/зразків товарів здійснюється посадовими особами органу доходів і зборів в рамках процедур митного контролю та митного оформлення з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД.

Взяття проб (зразків) товарів, що перебувають під митним контролем, посадовими особами інших державних органів, а також декларантами або уповноваженими ними особами здійснюється спільно з посадовими особами відповідного органу доходів і зборів.

Відповідно до ч. 7 ст. 356 Митного кодексу України, декларанти або уповноважені ними особи мають право бути присутніми під час взяття проб (зразків) товарів посадовими особами органу доходів і зборів та інших державних органів.

Згідно з ч.ч. 13, 17 ст. 356 Митного кодексу України, проби (зразки) товарів, крім великогабаритних і технічно складних (машини, технологічні лінії, промислові конструкції тощо), беруться в мінімальній кількості у двох примірниках (досліджуваний та контрольний), кожен з яких є достатнім для проведення дослідження.

Про взяття проб (зразків) товарів складається акт за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до п. 9 розділу 3 Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року № 650, якщо для вирішення питання класифікації товару виникає потреба в спеціальних знаннях з різних галузей науки, техніки, мистецтвознавства тощо або у використанні спеціального обладнання і техніки, то митний орган може звернутися до спеціалізованого митного органу з питань експертного забезпечення або до іншої експертної установи (організації).

Згідно з ч. 18 ст. 356 Митного кодексу України, на кожну взяту пробу (зразок) накладається окреме митне забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 357 Митного кодексу України, взяті проби (зразки) під митним забезпеченням разом з актом про їх взяття доставляються поштою або посадовою особою органу доходів і зборів до спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, чи до його відокремленого підрозділу або до іншої експертної установи (організації) для проведення досліджень (аналізів, експертиз).

Згідно з ч. 8 ст. 357 Митного кодексу України, за результатами проведених досліджень (аналізів, експертиз) експерт готує висновок за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до ч. 21 статті 356 Митного кодексу України випуск товарів за тимчасовою декларацією до одержання результатів відповідних досліджень (аналізу, експертиз) можливий в разі, якщо товари не підпадають під дію встановлених законодавством України заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України.

На момент проведення митного оформлення наявне діюче рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 26.03.2018 року № АД-383/2018/4411-5 «Про зміну антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну нітрату амонію (аміачної селітри) походженням з Російської Федерації, відповідно до якого встановлено ставки антидемпінгового мита.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що митний орган має права проводити дослідження поставленого товару, який визиває сумнів, а отже відповідачем правомірно вчинено дії про проведення аналізу поставленого товару по митним деклараціям: ІМ 40 TH №UA101020/2018/022746, ІМ 40 TH №UA 101020/2018/022794 та IM 40М TH №U А101020/2018/022805, а отже позовні вимоги позивача в частині щодо визнання дій відповідача, які призвели до затримки розмитнення товару ТОВ «САНАГРО Україна» за митними деклараціями ІМ 40 TH №UA101020/2018/022746, ІМ 40 TH №UA 101020/2018/022794 та IM 40М TH №U А101020/2018/022805 є необґрунтованими.

В частині позовних вимог щодо визнання протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 101020/2018/00278 виданої Головним інспектором митного посту «Коростень» Житомирської митниці ДФС України Шлягою В.В., суд зазначає наступне.

За приписами частин першої та другої ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

А відповідно до частини першої ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) №1-10/2004, поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» має один і той же зміст.

Як зазначено в Постанові Верховного Суду України від 15 грудня 2015 року у справі № 800/206/15 за позовом до Президента України Порошенка Петра Олексійовича , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, про визнання незаконним акта Президента України, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

За таких обставин суд дійшов, що оскаржувані товариством дії митного органу щодо відмови в проведенні митного оформлення товару, ввезеного за електронною митною декларацією не могла спричинити порушення прав та законних інтересів позивача у публічно-правовій сфері, оскільки такі дії згідно з чинним законодавством мають місце лише у формі відповідних рішень, які в межах спірних правовідносин відповідачем не приймались.

Отже, такі дії не можна вважати юридично значимими для позивача, оскільки вони не мали безпосереднього впливу на його суб`єктивні права та обов`язки та не породжували для позивача будь-яких юридичних наслідків.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем у відповідності до вимог законодавства прийнято податкові повідомлення-рішення, а отже, позовні вимоги позивача є необґрунтованими.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "САНАГРО УКРАЇНА" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 72) - відмовити.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій