Ухвала суду № 85895871, 26.11.2019, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 2-з/759/218/19

ун. № 759/21442/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Коваль О.А., вивчивши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства Культури України про визнання незаконним та скасування наказу про проведення перевірки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Міністерства Культури України про визнання незаконним та скасування наказу про проведення перевірки, а саме № 852 від 07.11.2019 року.

До суду разом з вказаним позовом було подано заяву про забезпечення позову, згідно якої позивач просить зупинити дію оспорюваного нею наказу, зокрема № 852 від 07.11.2019 року про проведення перевірки, посилаючись на те, що відсторонення її від виконання обов"язків генерального директора Національного музею історії України на період проведення такої перевірки може негативно вилинути як на діяльність музею вцілому так і на її права. Крім того, покладення обов"язків генерального директора Національного музею історії України на іншу особу може призвести до видачі (підписання) з боку цієї особи розпорядчих та/або інших документів всупереч інтересам музею, які потім неможливо буде скасувати. Крім того, в період її відсторонення її можуть притягнути до дисциплінарної або будь-якої іншої відповідальності за наслідком такого незаконного наказу про перевірку, що загалом на думку позивача зробить неможливим виконання рішення суду у цій справі та фактично позбавить її права на ефективний захист.

Дослідивши заяву, подану позивачем та матеріали заяви, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 ЦПК України визначені види забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо таке буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля перешкоджання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

У пункті четвертому Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 р. № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що «Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків».

За змістом ст.151 ЦПК України, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиься справа, заходів щодо охорони матеріальноправових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача. Підставою забезпечення позову є обгрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову обов`язково зазначаються: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, тобто обґрунтування, чому невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду і як саме, вид забезпечення позову, який належить застосовувати, з обґрунтуванням його необхідності, тобто вказівка на спосіб забезпечення позову, який на думку заявника, є найбільш адекватним, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто повинні бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Пленум Верховного Суду України у вказаній постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» , зокрема п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Проаналізувавши надані суду докази в підтвердження заявленої заяви про забезпечення позову, суд не дійшов позитивного висновку для її задоволення, оскільки згідно наданих матеріалів суду не надано достатніх мотивів та доказів тому, що не забезпечення цього позову саме у спосіб зупинення дії оспорюваного позивачем наказу, зокрема № 852 від 07.11.2019 року про проведення перевірки до винесення судом відповідного рішення по суті заявленого спору, зробить якимось чином неможливе виконання рішення суду у справі за позовними вимогами про скасування такого наказу. Так, за позитивного вирішення позову рішення може бути прийнято в рамках заявлених вимог, тобто про скасування відповідного наказу, тоді як із жодних наведених обгрунтувань позивачем щодо забезпечення виконання такого можливого рішення суду таких перепон до виконання не передбачають. Обгрунтуваня заяви про забезпечення позову зводяться до припущення сторони позивача на можливі порушення її прав, тоді як такі доводи у вирішенні цього питаня не є належними.

Отже, подана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.151, 153,154, 260, 261 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в частині визначення суми судового збору до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому повна ухвала суду не були вручені у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Текст ухвали постановленийта виготовлений 26.11.2019 року.

Суддя: Коваль О.А.