Рішення № 85891502, 26.11.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6218/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року м. Одеса

Зала судових засідань №21

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Аракелян М.М.

Секретаря судового засідання: Макаренко А.І.

За участі сторін:

Від позивача: Бучко О.С.,

Від відповідачів:

Головного територіального управління юстиції

в Одеській області Барабанова Т.О.,

Першого Суворовського відділу державної

виконавчої служби м.Одеси Головного

територіального управління юстиції в

Одеській області не з`явився,

Від третьої особи: не з`явився,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного територіального управління юстиції в Одеській області (код ЄДРПОУ 34929741; адреса: вул. Б. Хмельницького, 34, м. Одеса, 65007), Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

21.10.2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якій позивач просив суд визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби в м. Одесі Головного територіального управління юстиції в Одеській області Чумаченко Карини Володимирівни від 09.10.2019 року про накладення штрафу на ОСОБА_1 в розмірі 50% від загальної суми боргу 56 306,51 грн., а саме в розмірі 28153,25 грн. у виконавчому провадженні №57735826.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду окремих категорій термінових справ, витребувано у Головного територіального управління юстиції в Одеській області належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №57735826, призначено судове засідання на 05.11.2019 року.

У судовому засіданні 05.11.2019 року усною ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву до 07.11.2019 року за клопотанням представника позивача для ознайомлення із матеріалами справи.

Усною ухвалою суду від 07.11.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву до 12.11.2019 року для вивчення матеріалів справи, які були приєднані 07.11.2019 року.

Ухвалою суду від 12.11.2019р., занесеною до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи у зв`язку із залученням другого відповідача - Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

В обґрунтування вимог позову представник позивача зазначає, що Постановою державного виконавця від 09.10.2019 року №57735826 було накладено штраф на боржника ОСОБА_1 (позивач у справі) у розмірі 50% від загальної суми боргу за несплату аліментів у розмірі, що перевищує суми сплати відповідних платежів за 3 роки. Позивач вважає вказану Постанову протиправною та такою, що прийнята без врахування фактичних обставин. Так, за підрахунками позивача сума його заборгованості зі сплати аліментів складає 56306,51 грн., тоді як сума відповідних платежів за три роки складає 57637,40 грн. Оскільки сума заборгованості не перевищує суму відповідних платежів за три роки, то підстави для винесення Постанови відсутні.

Відповідачем 07.11.2019 року за вх.№41605/19 до суду було надано витребувані ухвалою суду від 28.10.2019 року матеріали виконавчого провадження №57735826.

У відзиві на позовну Перший Суворовський ВДВС м.Одеси заперечує проти позову з мотивів наявності підстав для стягнення штрафу за ч.14 ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження» та неоскарження розрахунку заборгованості від 23.09.2019р.

07.11.2019 року за вх.№ 41618/19 від третьої особи надійшов відзив на позовну заяву. У вказаному відзиві третя особа зазначає, що наявні матеріали виконавчого провадження №57735826, а також здійснені нею підрахунки щодо отриманої позивачем заробітної плати та відповідних сум аліментів свідчать про наявність боргу позивача зі сплати аліментів у загальній сумі 60190,57 грн. Ця сума є більшою, ніж сума відповідних виплат по аліментам за три роки, а тому підстави застосування штрафу наявні. Більше того, третя особа просила не брати до уваги висновки Суворовського районного суду міста Одеси, наявні в ухвалі від 18.04.2019 року у справі №523/3663/19, оскільки дана ухвала буде оскаржена у касаційному порядку.

У судове засідання 26.11.2019р. з`явився представник позивача, відповідача - Головного територіального управління юстиції в Одеській області та підтримали позиції зазначені в заявах по суті.

Відповідач - Перший Суворовський ВДВС м.Одеси та третя особа ОСОБА_2 до судового засідання не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Дослідивши наявні матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні №57735826 з примусового виконання виконавчого листа №523/3701/14-ц, виданого 14 травня 2014 року Суворовським районним судом м. Одеси про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини у розмірі ? частини з усіх видів доходів щомісяця до досягнення ОСОБА_3 повноліття, а саме до 09.07.2026 року.

23.11.2018 року було відкрито виконавче провадження №57735826 з примусового виконання виконавчого листа №523/3701/14-ц, виданого 14 травня 2014 року Суворовським районним судом м. Одеси (а.с.9).

20.09.2019р. держвиконавцем Суворовського ВДВС складено розрахунок по сплаті аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , за яким сукупний розмір заборгованості за період з 31.03.2014р. по 30.11.2018р. склав 86524,63грн. (1/4 від 346098,55грн. суми до виплати) з нарахуванням 41631,05грн. сплачених з 31.03.2014р. до 01.12.2018р. згідно ухвали №523/3663/19 Суворовського районного суду м.Одеси, що становить 44893,58грн.

Цей розрахунок не оскаржено до місцевого загального суду.

23.09.2019р. старшим держвиконавцем складено розрахунок заборгованості по сплаті аліментів з 01.12.2018р. по 01.09.2019р., за яким сума аліментів - 19143,93грн., сплачено - 7731грн., заборгованість на 31 число поточного місяця 11412,93грн., сукупний розмір заборгованості - 56306,51грн. з 31.03.2014р. по 01.09.2019р.

Цей розрахунок не оскаржено до суду.

09.10.2019 року державним виконавцем Чумаченко К.В. винесено Постанову про накладення штрафу, яким за несплату аліментів з 01.03.2014р. накладено на позивача штраф 50% на користь стягувача у розмірі 23123,25 грн. із загальної суми боргу 56306,51 грн. (а.с.20-21) на підставі ч.14 абз.3 ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження».

Не погоджуючись із вказаною постановою та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.

Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Розділ ІХ Закону визначає правові засади звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Так, згідно ч.1 ст.71 Закону порядок стягнення аліментів визначається законом.

Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Частиною 14 ст.71 Закону встановлено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень. Розділом XVI даної Інструкції визначено особливості виконання рішень про стягнення аліментів.

Згідно п.1 вказаного Розділу Інструкції виконавець розпочинає примусове виконання рішення про стягнення аліментів на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно п. 8 виконавець накладає на боржника штраф у розмірі та у випадках, визначених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону.

Таким чином, спеціальними актами, які регулюють спірні відносини, є Закон України «Про виконавче провадження» та Інструкція з організації примусового виконання рішень, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5.

Для вирішення спору головним є визначення того, чи є підстави для застосування штрафу, передбаченого абз. 3 ч.14 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням вірного визначення суми заборгованості та сум відповідних платежів за три роки.

Позиція позивача у справі ґрунтується на тому, що за його підрахунками сума заборгованості не перевищує сум відповідних платежів за три роки, оскільки сума заборгованості складає 56306,51 грн., а сума відповідних платежів за три роки складає 57637,40 грн.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що для вірного визначення розміру штрафу та встановлення підстави для його застосування необхідно визначити два числові показники:

1. сума заборгованості з початку стягнення аліментів;

2. сума відповідних платежів аліментів за три роки.

Що стосується першого показника, то суд зазначає наступне.

Відповідно до розрахунку №8981 від 26.02.2019р., складеного державним виконавцем Михайловським С.О. у даному виконавчому провадженні, розмір заборгованості за період з 01.03.2014р. до 30.11.2018р. складає суму 86 524,63 грн. (а.с.10).

Даний розрахунок було оскаржено до Суворовського районного суду м. Одеси та ухвалою у справі № 523/3663/19 від 18.04.2019 р. було задоволено скаргу ОСОБА_1 щодо неправомірності розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 26.02.2019 р. та скасовано такий розрахунок (а.с.14-15).

За розрахунком заборгованості від 20.09.2019 р., складеним старшим державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Бурмістр В.Г., з врахуванням здійснених боржником виплат у розмірі 41 631,05 грн. загальна сума заборгованості станом на 01 грудня 2018 р. становила 44 893,58 грн. (а.с.11).

23 вересня 2019 р. старший державний виконавець Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Бурмістр В.Г. склала розрахунок від 23.09.2019 р., за яким загальна сума заборгованості станом на 01 вересня 2019 р. становила 56 306,51 грн. Дана сума складалась із суми 44 893,58 грн., до якої додавалась сума до стягнення з 01.12.2018 р. до 01.09.2019 р. в розмірі 19 143,93 грн. та з якої вираховувалася сума 7 731 грн. по оплаті аліментів боржником за період з 01.12.2018 р. до 01.09.2019 р. (а.с.12-13).

Таким чином, сума заборгованості зі сплати аліментів складала 56306,51 грн.

Порядок вирахування сум відповідних платежів аліментів чинним законодавством не встановлено.

Позивач у позові надає власний розрахунок, який складається з:

1. встановленої суми аліментів, яка підлягала сплаті у період з 01.03.2014 року по 30.11.2018 року - 86524,63 грн. за 57 місяців;

2. встановленої суми аліментів, яка підлягала сплаті у період з 01.12.2018 року по 01.09.2019 року - 19143,93 грн. за 9 місяців.

Шляхом вирахування середнього арифметичного позивачем отримана сума 1601,04 грн. платежів з аліментів кожного місяця.

Шляхом помноження даної суми на кількість місяців за три роки (36) позивачем отримана сума відповідних платежів аліментів за три роки, яка дорівнює 57637,40 грн.

Для формування позиції та складання конкретних сум, у такому випадку, учасники виконавчого провадження мають вчинити обґрунтовані дії із детальним поясненням того, яким чином та чи інша сума ними отримана. Позивач у цьому контексті надав до суду ґрунтовні пояснення.

Позиція третьої особи ґрунтується на тому, що сума заборгованості, визначена в ухвалі Суворовського районного суду м. Одеси від 18.04.2019 року у справі №523/3663/19, є помилковою. Вважаючи наведені розрахунки невірними, третя особа надає власні вирахування, де сума боргу по сплаті аліментів складає 60190,57 грн. При цьому, сума середньомісячної виплати аліментів складає 1554,62 грн., а тому кількість місяців заборгованості складає 38,72 місяці, що є більшим, ніж 36 місяців (3 роки), у зв`язку із чим наявні підстави для застосування штрафу.

Натомість, таких пояснень не надано відповідачем у справі.

У судовому засіданні представник відповідача зазначила, що сума заборгованості по сплаті аліментів була вирахувана на підставі ухвали Суворовського районного суду від 18.04.2019 року у справі №523/3663/19 та розрахунків по сумах заборгованості за 2019 рік до моменту винесення оскаржуваної постанови. Отриману суму і було взято відповідачем як основу для застосування штрафної санкції.

Стосовно цього суд зазначає, що для формування бази для нарахування штрафної санкції дійсно має братись сума заборгованості, однак пояснень та розрахунків щодо формування сум відповідних платежів аліментів за три роки до суду так і не було надано. Будь-яких пояснень стосовно того, яким чином сума відповідних платежів аліментів за три роки була вирахувана, не містить і оскаржувана Постанова про накладення штрафу. Оскаржуваний акт не містить ані порядку, ані результату вирахування, що свідчить про необґрунтованість постанови, якою позивача притягнуто до відповідальності на підставі ч.14 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідачем при прийняті оскаржуваного рішення не співставлено двох показників, визначених ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» як обов`язкових для висновку про наявність у діях чи бездіяльності боржника підстав для застосування штрафу на користь стягувача.

Суд при вирішенні даного спору також не може прийняти доводи третьої особи, оскільки за основу вирахувань нею були взяті дані, що суперечать ухвалі суду, яка набрала законної сили. Посилання позивачки на намір касаційного оскарження ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 18.04.2019 року у справі №523/3663/19 судом не приймаються, оскільки ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.10.2019 року у справі №523/3663/19 апеляційну скаргу старшого державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Бурмістр Вероніки Григорівни на вищевказану ухвалу суду повернуто скаржнику. Ухвала апеляційного суду набрала законної сили 24.10.2019 року. Відомостей щодо наявності інших проваджень з приводу оскарження ухвали від 18.04.2019 року матеріали справи не містять.

У зв`язку із цим суд при вирішенні даного спору керується ч.4 ст.78 КАС України , відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. При цьому суд зазначає, що наявні у матеріалах виконавчого провадження докази сплати сум аліментів можуть міститись не у тому обсязі, що були надані позивачем у рамках оскарження розрахунку від 26.02.2019 року у справі №523/3663/19, тому неприйняття третьою особою висновків суду у вказаній справи є безпідставними, а проведення розрахунків на підставі власних даних - невмотивованим.

Разом із цим, суд констатує, що заборгованість ОСОБА_1 утворилася головним чином до набрання чинності ЗУ №2475- VIII від 03.07.2018р. - 28.08.2018р. (з 2014 року), а відповідальність встановлена абз.3 ч.14 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» введена лише з 28.08.2018р., отже позивач (боржник) не міг передбачити настання такої відповідальності у зв`язку із несвоєчасністю сплати аліментів.

Відповідно до ст.58 Конституції України норми законів, які погіршують становище особи (посилюють або встановлюють відповідальність), не мають зворотної дії у часі,що є одним з аспектів принципу правової визначеності як елемента верховенства права.

Відповідно до ч.4 ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження» строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання (в редакції Закону №2475- VIII).

Отже з 28.08.2018р. строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів (заборгованість за три роки в даному випадку) для застосування абз.3 ч.14 ст.71 Закону обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий лист від 27.05.2014р. №524/4701/147-ц пред`явлений ОСОБА_2 до виконання 20.11.2018р. (а.с.50), отже держвиконавець міг обраховувати заборгованість за будь-який період із визначених ч.14 ст.71 Закону починаючи з 20.11.2018р., у тому числі за три роки.

Проте станом на дату складання розрахунку та дату винесення постанови від 09.10.2019р. минуло менше 1 року, отже підстави для застосування штрафу згідно абз.3 ч.14 ст.71 Закону були відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі встановлених судом обставин, за результатом оцінки наявних письмових доказів суд дійшов висновку про задоволення позову, скасування оскаржуваної постанови як протиправної внаслідок її прийняття не на підставах, встановлених Законом, та необґрунтовано, заявленого до Першого Суворовського відділу ДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. (а.с.4), отже на підставі ст.139 КАС України суд дійшов висновку про стягнення з Головного територіального управління юстиції в Одеській області (код ЄДРПОУ 34929741) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми сплаченого судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп.

У задоволенні позовних вимог до Головного територіального управління юстиції в Одеській області суд відмовляє, оскільки позовні вимоги, звернені до цієї особи, яка не є належним відповідачем.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 287, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного територіального управління юстиції в Одеській області (код ЄДРПОУ 34929741; адреса: вул. Б. Хмельницького, 34, м. Одеса, 65007), Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби в м. Одесі Головного територіального управління юстиції в Одеській області Чумаченко Карини Володимирівни від 09.10.2019 року про накладення штрафу на ОСОБА_1 в розмірі 50% від загальної суми боргу 56 306,51 грн., а саме в розмірі 28153,25 грн. у виконавчому провадженні №57735826

Стягнути з Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області (код ЄДРПОУ 41405290) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп.

Відмовити у позові до Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 287,293 КАС України (10 днів з дня проголошення).

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя М.М. Аракелян

.