Рішення № 85891428, 25.11.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4451/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

04 липня 2019 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо невиплати ОСОБА_1 не отриманої за період з 11.09.2018 року по 31.03.2019 року пенсії;

- зобов`язати Малиновське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі виплатити ОСОБА_1 16519,80 грн. недоотриманої пенсії за період з 11.09.2018 року по 31.03.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 06.12.2018 року вона звернулась до Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою про призначення пенсії за віком та згідно розпорядження Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 07 березня 2019 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком у розмірі 2478,51 грн., яку зараховано на картковий рахунок в ООУ АТ «Ощадбанк», починаючи з квітня 2019 року.

Не погоджуючись з тим, що пенсію позивачу почали виплачувати лише з квітня місяця 2019 року, ОСОБА_1 письмово звернулась до вказаного Управління та у відповідь на звернення Малиновським об`єднаним управлінням пенсійного фонду України в м. Одесі 17 травня 2019 року надано лист № 224/Ц-1, в якому зазначено, що борг у загальній сумі 16519,80 грн., за період з 11 вересня 2018 року (час, коли виникло право на отримання пенсії) по березень 2019 року розраховано згідно Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», але не виплачено у зв`язку з тим, що виплата буде проведена на умовах окремого порядку визначеного Кабінетом Міністрів України, згідно з підпунктом 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 04.2018 року № 335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365», що набрала чинності 12 травня 2018 року, орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії відновлює таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Позивач зазначає, що з вказаним рішенням засідання комісії від 03 січня 2019 року вона незгодна у повному обсязі, вказавши у позові, що згідно з довідкою від 11 вересня 2018 року № 1946, ОСОБА_1 є особою, переміщеною з району проведення антитерористичної операції, зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 та переміщена - фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Нормативно обґрунтовуючи власні доводи положеннями ст.46, ст.65 Конституції України, ч.1 ст.49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Преамбулу та ч.1, ч.2 ст.7 Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», постанову Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», положення статті 1, ст.14 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, позивач вказує, що призначення, виплата, припинення пенсійних виплат, у тому числі і внутрішньо переміщеним особам, має здійснюватися виключно на підставі норм Законів щодо пенсійного забезпечення на рівні з іншими громадянами України. Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» або інший закон з питань пенсійного забезпечення не передбачає будь-яких підстав припинення виплати пенсій, є тільки підстави припинення виплати відповідно до статті 49 цього Закону.

Отже, на думку позивача, Малиновським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м.Одесі порушено вимоги ст.19 Конституції України та ч.1 ст.49 Закону № 1058-VI, оскільки з 11 вересня 2018 року по березень 2019 року позивачу не виплачено пенсію без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав, а надане відповідачем рішення засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 03.01.2019 року, не є таким рішенням у розумінні ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-УІ.

Ухвалою суду від 29.07.2019 року судом прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії та відкрито провадження в адміністративній справі і встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Вказаною ухвалою судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст.262 КАС України.

19.08.2019 року (вх. №29718/19) від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

19.08.2019 року (вх. №29718/19) від представника відповідача – Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі до суду надійшли матеріали пенсійної справи позивача.

Так, у відзиві зазначено, що вимоги викладені в позовній заяві Малиновське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам матеріального права та чинного законодавства з наступних підстав.

Як вказує відповідач, 06.12.2018 року позивач звернулася до об`єднаного управління з заявою про призначення пенсії за віком. У зв`язку з заявою позивача об`єднане управління надіслало запит до управління соціального захисту населення в Малиновському районі м. Одеси листом N° 30654/02 від 10.12.2018 щодо отримання інформації для здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо-переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування. 09.01.2019 надійшов протокол комісії N° 1 від 03.01.2019 Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, підтверджуючий фактичне проживання за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно протоколу комісії № 1 від 03.01.2019 та заяви від 06.12.2018 розпорядженням від 07.03.2019 нарахована пенсія Позивачу на картковий рахунок в ООУ АТ “Ощадбанк” (дата виплати — 19 число) за квітень 2019 року у розмірі — 2478,51 грн. Відповідач зазначає, що борг у загальній сумі 16519,80 грн. за період з 11 вересня 2018 року по березень 2019 року розраховано згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, але не виплачено у зв`язку з тим, що виплата буде проведена на умовах окремого порядку визначеного Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на вищевикладене, відповідач вважає, що об`єднане управління не порушувало прав позивача, а діяло відповідно до норм матеріального права та чинного законодавства, у зв`язку із чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

17.09.2019 року (вх. №ЕП/6728/19) від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшла заява про заміну відповідача -Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Ухвалою суду від 23.09.2019 року судом задоволено клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, замінено відповідача - Малиновське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, розпочато розгляд справи спочатку та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

03.10.2019 року (вх. №ЕП/7344/19) від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшло клопотання, в якому відповідач просить вважати відзив на позов, який подано 19.08.2019 року таким, що поширюється на виконання ухвали від 23.09.2019 року.

Станом на 25.11.2019 року інших заяв по суті спору на адресу суду не надходило.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно з ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Отже, зважаючи на те, що провадження по справі відкрито 29.07.2019 року, ухвалою суду від 23.09.2019 року замінено відповідача та розпочато розгляд справи спочатку, враховуючи перебування головуючого судді по справі у період з 18.11.2019 року по 22.11.2019 року у відрядженні, дана адміністративна справа вирішується судом 25.11.2019 року у межах строку, визначеного ст. 258 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, відповіді на відзив і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

ОСОБА_1 є громадянкою України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації, зазначеної у дублікаті довідки 1946 від 11.09.2018 р. «Про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи», позивач є внутрішньо переміщеною особою та фактичним місцем проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_3 (а.с. 14, 37).

Судом встановлено, що 06.12.2018 року позивач звернулась до Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.32).

До вказаної заяви ОСОБА_1 було подано, в тому числі, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №1946, про що зазначено у розписці-повідомленні до заяви від 06.12.2018 року №6030.

Як вказує відповідач, у зв`язку з подачею позивачем заяви про призначення пенсії, об`єднане управління надіслало запит до управління соціального захисту населення в Малиновському районі м. Одеси листом N° 30654/02 від 10.12.2018 щодо отримання інформації для здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо-переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування.

09.01.2019 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов протокол комісії N° 1 від 03.01.2019 Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, підтверджуючий фактичне проживання за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.38).

Як зазначено відповідачем у відзиві та не заперечувалось позивачем, згідно протоколу комісії № 1 від 03.01.2019 та заяви від 06.12.2018 розпорядженням від 07.03.2019 року нарахована пенсія позивачу на картковий рахунок в ООУ АТ “Ощадбанк” (дата виплати — 19 число) за квітень 2019 року у розмірі — 2478,51 грн. Відповідач зазначає, що борг у загальній сумі 16519,80 грн. за період з 11 вересня 2018 року по березень 2019 року розраховано згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, але не виплачено у зв`язку з тим, що виплата буде проведена на умовах окремого порядку визначеного Кабінетом Міністрів України.

Згідно наявних в матеріалах справи доказів, пенсію позивачу призначено з 11.09.2018 року (а.с.26), при цьому, у період з 11.09.2018 року по 30.11.2018 року – у розмірі 2477,16 грн., у період з 01.12.2018 року – по 30.06.2019 року – у розмірі 2478,51 грн.

Як вказує позивач, не погоджуючись з тим, що пенсію позивачу почали виплачувати лише з квітня місяця 2019 року, ОСОБА_1 письмово звернулась до Малиновського об`єднаного управлінням Пенсійного фонду України в м.Одесі із заявою.

Судом встановлено, що 17.05.2019 року Малиновським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м.Одесі на адресу позивача направлено лист №224/Ц-1, в якому зазначено наступне:

«…06 грудня 2018 року Ви звернулися до управління з заявою про призначення пенсії за віком, у зв`язку з цим надіслано запит до управління соціального захисту населення в Малиновському районі м. Одеси листом № 30654/02 від 10.12.2018 року щодо отримання інформації для здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо-переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування.

09.01.2019 року надійшов протокол комісії № 1 від 03.01.2019 року Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, підтверджуючий ОСОБА_2 фактичне проживання за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно протоколу комісії № 1 від 03.01.2019 року та заяви від 06.12.2018 року розпорядженням від 07.03.2019 року нарахована Вам пенсія на картковий рахунок в ООУ АТ “Ощадбанк” (дата виплати - 19 число) за квітень 2019 року у розмірі - 2478,51 грн.

Борг у загальній сумі 16519,80 грн. за період з 11 вересня 2018 року по березень 2019 року розраховано згідно Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», але не виплачено у зв`язку з тим, що виплата буде проведена на умовах окремого порядку визначеного Кабінетом Міністрів України, згідно з підпунктом 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 335 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365”, що набрала чинності 12 травня 2018 року, орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії відновлює таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.».

Таким чином, відповідач у листі №224/Ц-1 зазначає про наявність у пенсійного органу боргу по виплаті пенсії перед позивачем за період з 11 вересня 2018 року по березень 2019 року у розмірі 16519,80 грн.

Вважаючи бездіяльність Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо невиплати ОСОБА_1 не отриманої за період з 11.09.2018 року по 31.03.2019 року пенсії протиправною позивач звернулась до суду із даною позовною заявою.

Суд вказує, що статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Єдиним нормативним актом, що відповідно до вимог Конституції України регулює питання пенсійного забезпечення громадян України є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон). Згідно його статті 4 виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Також, згідно статті 5 цього Закону, виключно цим Законом визначається порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Процедура подання документів для оформлення пенсій визначається Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі –Порядок №22-1).

Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку №22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до п.1.7 Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.

Згідно з п.1.8 Порядку №22-1 особам, які одержують пенсію, призначену органами Пенсійного фонду за іншими законами, або допомогу, призначену органами соціального захисту населення, пенсія призначається з дати виникнення права на неї з урахуванням пункту 1.7 цього розділу.

Відповідно до п.1.8 Порядку №22-1 особам, які одержують пенсію, призначену органами Пенсійного фонду за іншими законами, або допомогу, призначену органами соціального захисту населення, пенсія призначається з дати виникнення права на неї з урахуванням пункту 1.7 цього розділу.

Згідно ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб визначено Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 р. № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII).

Статтею 1 Закону № 1706-VII визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч. 2 ст. 4 Закону № 1706-VII).

Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону (ч. 1 ст. 5 Закону № 1706-VII).

Водночас, ст. 14 Закону № 1706-VII визначено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм вбачається, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами, що й інші громадяни, які постійно проживають на території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Відповідач у відзиві на позов та у своєму листі позивачу посилається, що доплата за минулий час буде виплачена за окремим порядком виплати таких коштів, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 335 були внесені зміни до пункту 16 Порядку контролю та передбачено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Між тим, на час розгляду даної справи такий порядок не визначено Кабінетом Міністрів України.

Так, за змістом конституційних норм (ст.ст. 113, 116, 117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Судом встановлено, що жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймалось.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

При цьому, суд звертає увагу на тому, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або «інші права», як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.

Як вбачається зі ст. 46 Конституції України, виплата пенсії є соціальною гарантією держави.

Згідно з п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Отже, суд приходить до висновку, що посилання відповідача на Постанову Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365» є необґрунтованим, оскільки підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість первісної вимоги позивача та з урахуванням вимог ст.9 КАС України про доцільність визнання протиправною бездіяльність Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо невиплати ОСОБА_1 не отриманої за період з 11.09.2018 року по 31.03.2019 року пенсії.

Згідно з п.23 ч.1 ст.4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Тому, з огляду на те, що позивачу неправомірно не було виплачено пенсію за період з 11.09.2018 року по 31.03.2019 року, зважаючи на те, що відповідач у листі №224/П-03 зазначає про наявність у пенсійного органу саме боргу по виплаті пенсії перед позивачем за період з 11.09.2018 року по 31.03.2019 року у розмірі 16519,80 грн., з метою забезпечення прав та інтересів позивача та оскільки вимога позивача про зобов`язання виплатити пенсію є похідною вимогою від вимоги про визнання протиправною бездіяльність, суд дійшов висновку, що вона також є обґрунтованою та підлягає задоволенню з урахуванням вимог ст.9 КАС України шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 заборгованості по пенсії за період з 11.09.2018 року по 31.03.2019 року у сумі 16519,80 грн.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Окрім цього позивач у позовній заяві просить звернути рішення в частини виплати пенсії за один місяць до негайного виконання.

Приписами ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць 2478,51 грн.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Так, позивачем за подачу даної позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. згідно квитанції №3 від 25.07.2019 року (а.с.4).

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача, з урахуванням наведеного судом вище, наявні підстави для стягнення з відповідача суми сплаченого судового збору у розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо невиплати ОСОБА_1 не отриманої за період з 11.09.2018 року по 31.03.2019 року пенсії.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 заборгованість по пенсії за період з 11.09.2018 року по 31.03.2019 року у сумі 16519,80 грн.

В частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць - 2478,51 грн., рішення суду виконується негайно.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_4 ; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 );

Відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385).

Суддя С

ОСОБА_3 ОСОБА_4