Рішення № 85891420, 25.11.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4666/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Бутенко А.В.,

за участю секретаря - Філімоненка А.О.,

сторін:

представник позивача - Лакотош Д.В.

представник відповідача - Береза Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держпраці у Київській області (04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №КВ 1790/1520/АВ/ТД/ФС-34 від 15.01.2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області, в якому просить суд:

- Скасувати постанову Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу №КВ 1790/1520/АВ/ТД/ФС-34 від 15.01.2019 року.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування адміністративного позову, Позивачем зазначено, що постанова Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу №КВ 1790/1520/АВ/ТД/ФС-34 від 15.01.2019 року, є протиправною, необґрунтованою та такою, яка прийнятта всупереч вимогам чинного законодавства, а тому така постанова підлягає скасуванню судом.

16.09.2019 року від Відповідача надійшов відзив на позов. В обгрунтування відзиву зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки дії посадових осіб Головного управління щодо застосування фінансової санкції у формі постанови про накладення штрафу №КВ 1790/1520/АВ/ТД/ФС-34 від 15.01.2019 року здійснені на виконання приписів законодавства, є правомірними та обґрунтованими, а тому підстави для задоволення позовних вимог, відсутні.

Заяви чи клопотання від сторін.

11.10.2019 року, від Позивача надійшла відповідь на відзив, в якій Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог та просить суд, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 67).

15.10.2019 року від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за участю представника відповідача у режимі відео конференції (а.с. 68).

Інших заяв чи клопотань від сторін, до суду не надходило.

Процесуальні дії, вчинені судом.

17.10.2019 року, протокольною ухвалою суду, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

17.10.2019 року, ухвалою суду призначено розгляд справи за участю представника відповідача у режимі відео конференції.

25.11.2019 року, судом було винесено ухвалу про виправлення арифметичної помилки в скороченій частині Рішення суду від 13.11.2019 року по справі №420/4666/19, а саме в абзаці 3 резолютивної частини.

Інші процесуальні дії судом не вчинялись.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі підстав зазначених у позові та відповіді на відзив.

Представники відповідача заперечували щодо задоволення позовних вимог, з підстав зазначених у відзиві на позов.

Обставини справи.

05.12.2018р. відбулося інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , яка здійснює підприємницьку діяльність в ТЦ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_2 .

У направленні на проведення інспекційного відвідування №1790, зазначався строк проведення інспекційного відвідування з 05.12.2018р. по 06.12.2018р. (а.с. 12).

Разом з направленням на проведення інспекційного відвідування працівникові позивача ОСОБА_2 було вручено вимогу №1790 від 05.12.2018р. про надання документів, у строк до 18 год. 00 хв. 06.12.2018р. (а.с. 13-14).

Вимогу про надання документів було вручено о 16 год. 00 хв. 05.12.2018р.

У зв`язку з тим, що Позивач знаходилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . в м. Одесі, всі документи, зазначені у вимозі №1790 від 05.12.2018р. було направлено до Головного управління Держпраці у Київській області поштою, що підтверджується накладною Укрпошти №6500138863616 від 06.12.2018р., описом вкладення №6500138863616 від 06.12.2018р. ті відповіддю на вимогу №1790 від 06.12.2018р. (а.с. 8-11).

Проте, 15.01.2019р. Головним управлінням Держпраці в Київській області було винесено постанову про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу № КВ1790/1520/АВ/ТД/ФС-34 в розмірі 372 300 гривень (а.с. 15-16).

Не погоджуючись із постановою Головного управління Держпраці в Київській області №КВ 1790/1520/АВ/ТД/ФС-34 від 15.01.2019 року, Позивач звернулась із даним позовом до суду.

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року N 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті З Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8. статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

Згідно зі ст.3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст.4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно зі ст.259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про основні засади державною нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" орган державного нагляд (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом.

Згідно із ч. 10 ст. 4 вказаного Закону України посадові особи органу державного нагляду (контролю) з метою з`ясування обставин, які мають значення для повноти проведення заходу, здійснюють у межах повноважень, передбачених законом, огляд територій або приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності, а також будь-яких документів чи предметів, якщо це передбачено законом.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про оплату праці" контроль за додержанням законодавства про оплату праці здійснюють: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю; органи доходів і зборів.

Не допускається приховування від зазначених органів будь-якої інформації з питань оплати праці.

Зазначені державні органи мають право одержувати від суб`єктів господарювання та найманих ними осіб інформацію, документи і матеріали та відвідувати місця здійснення господарської діяльності під час виконання трудової функції такими найманими особами.

Згідно пп.6 п.4 Положення про Державну службу України з питань праці, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 року (далі - Положення №96) передбачено, що Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно до пп.5 п. 6 Положення №96 від 11.02.2015 р. Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).

Відповідно до п. 3 Порядку № 509, уповноважена особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Згідно з п. 5 Порядку № 509, у разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обгрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Відповідно до п. 6 Порядку № 509, про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Згідно з п. 7 Порядку № 509, справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Згідно з п. 8 Порядку № 509, Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Згідно із абз. 6, 7 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Відповідно до п. 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 295 від 26.04.2017 (далі - Порядок) державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Згідно з п. 10 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 295 від 26.04.2017 тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб`єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.

Відповідно до п. п. 11, 12 Порядку інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги.

Вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання.

Згідно з п.п. 16, 18 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26 квітня 2017р. (далі «Положення»), у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску для проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування.

Об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.

Висновки суду.

Оцінюючи рішення суб`єктів владних повноважень, суд виходить з приписів ч. 2 ст. 2 КАС України та доходить висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для накладення штрафу є порушення вимог ст. 259 КЗпП України та п. 6 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015р. №96, документів, необхідних для перевірки надано не було.

Головне управління дійшло до висновку, що оскільки ФОП ОСОБА_1 , на вимогу інспектора праці не надало документів для проведення інспекційного відвідування, складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування, Головним управлінням Держпраці у Київській області було прийнято Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № КВ1790/1520/АВ/ТД/ФС-34 від 15.01.2019.

Суд не погоджується із зазначеним рішенням Відповідача, виходячи з наступного.

Суд зазначає, що всупереч ст. 19 Конституції України та п.16 Положення № 295 від 26.04.2017 року, акт про неможливість проведення інспекційного відвідування КВ1790/1520/НД/АВ від 06.12.2018р. не було підписано керівником Відповідача чи його заступниками, які є особами, уповноваженими на підписання акту, що тягне за собою його недійсність.

Також, суд зазначає, що в порушення п.18 Положення № 295 від 26.04.2017 року, Відповідач не надіслав Позивачу копії акту про неможливість проведення інспекційного відвідування та письмової вимоги із зазначенням строку поновлення документів, так само як і не зупинявся строк проведення інспекційного відвідування, що є порушенням п.18 Порядку

Відповідач не надав суду доказів надіслання копії акту Позивачу.

Суд не приймає до уваги докази, які надані відповідачем, а саме копії конверту та рекомендованого повідомлення №0406005609794, оскільки з даних доказів не вбачається, які саме документи Відповідачем було направлено на адресу Позивача.

Крім того, судом встановлено та не заперечується Відповідачем, що всі документи, зазначені у вимозі №1790 від 05.12.2018р. про надання документів, було направлено до Головного управління Держпраці у Київській області поштою, що підтверджується накладною Укрпошти №6500138863616 від 06.12.2018р., описом вкладення №6500138863616 від 06.12.2018р. та відповіддю на вимогу №1790 від 06.12.2018 року.

Таким чином, суд вважає, що документи було надано до Головного управління Держпраці у Київській області згідно переліку та в строки, зазначені у вимозі №1790 від 05.12.2018р., що свідчить про дотримання обов`язку з надання документів інспектору праці, тому відсутні правові підстави для накладення штрафних санкцій відповідно до Порядку.

Суд не приймає доводи Відповідача про те, що Позивачем не було виконано вимогу про надання документів № 1790 та не попереджено інспектора праці про неможливість надання документів. Так, Позивачем було направлено за допомогою засобів поштового зв`язку лист з відповіддю на вимогу про надання документів 06.12.2018 о 18 год. 8 хв. (відповідно до квитанції УКРПОШТИ), однак Постанова, яка оскаржена, прийнята 15.01.2019 року без урахування поданих документів, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про протиправність постанови Головного управління Держпраці у Київській області №КВ 1790/1520/АВ/ТД/ФС-34 від 15.01.2019 року про накладання штрафу на ФОП ОСОБА_1 , а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Київській області задовольнити.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 6, 72-73, 77, 132, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держпраці у Київській області (04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10) – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу Головного управління Держпраці у Київській області №КВ 1790/1520/АВ/ТД/ФС-34 від 15.01.2019 року.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (код ЄДРПОУ 39794214) судовий збір у розмірі 3723 (три тисячі сімсот двадцять три) гривні.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 25.11.2019 року.

Суддя Бутенко А.В.

.