Ухвала суду № 85891321, 25.11.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6930/19

УХВАЛА

25 листопада 2019 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Танцюра К.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до судді-доповідача Верховного Суду в складі Касаційного адміністративного суду Губської О.А. про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

20.11.2019р. до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до судді - доповідача Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Губської О.А. про визнання протиправними дій, якими порушені конституційні права позивача на доступ до правосуддя, неповагу до позивача, до діючих суд. рішень зі звільнення від сплати судового збору, визнання протиправною бездіяльності щодо не звільнення від сплати судового збору з метою унеможливлення доступу до правосуддя, зобов`язання вчинити заходи на поновлення порушених прав позивача, результатом яких буде доступ до правосуддя, застосування ст. ст. 17, 180 КАС України за умов дотримання принципів рівності, змагальності верховенства права.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” 02 червня 2016 року № 1402-VIII суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

У порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності.

В той же час, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Дії судді, вчинені при виконанні ним своїх обов`язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом, процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є не управлінськими, а процесуальними і оскаржуються у порядку, визначеному процесуальними законами.

Закони України не передбачають можливість розгляду у суді заяв про визнання чи встановлення фактів незаконності дій/бездіяльності іншого суду під час вирішення та розгляду справ, оскільки такі дії/бездіяльність є пов`язаними з розглядом судової справи навіть після його завершення.

Судове провадження за такою вимогою буде втручанням у здійснення правосуддя іншим судом.

За змістом статті 124 Конституції України делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Частинами 1, 3 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” передбачено, що здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

Оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.

Згідно з пунктом 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 55 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (наприклад надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.

Згідно з пунктом 21 Великої хартії суддів (Основоположних принципів), затвердженої Консультативною радою європейських суддів 17 листопада 2010 року, засоби для виправлення суддівських помилок мають бути передбачені відповідною системою апеляційного оскарження. Виправлення будь-яких інших помилок в адмініструванні правосуддя є виключною відповідальністю держави.

Отже, вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.

Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди під час розгляду та вирішення справи, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.

Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу із встановленням за судовим рішенням юридичних фактів щодо суду (судді).

За змістом пункту 19 Великої хартії суддів (Основоположних принципів) у кожній державі закон чи фундаментальна хартія суддів повинні визначати неналежну поведінку, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність та відкриття дисциплінарного провадження щодо судді.

Тобто, за наявності для цього підстав і у визначеному законом порядку суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за відповідну неналежну поведінку.

Виходячи з викладеного, суд констатує неможливість встановлення в іншій (новій) справі фактів вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень, шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді) за правилами будь-якого судочинства.

Аналогічні висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 21 листопада 2018 року (провадження № 14-399цс18), а також від 20 березня 2019 року (провадження № 14-655цс18), які в силу ч.5 ст.242 КАС України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

При зазначених вище обставинах Одеський окружний адміністративний суд не є “встановленим законом судом” щодо розгляду такого спору, у зв`язку із чим суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження по справі за даним позовом.

При цьому суд роз`яснює позивачу, що заявлені позовні вимоги за приписами чинного законодавства не підлягають судовому розгляду за правилами як адміністративного, так і за правилами будь-якого іншого судочинства.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до судді - доповідача Верховного Суду в складі Касаційного адміністративного суду Губської О.А. про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 170, 294-295, КАС України, суддя,-

У Х В А Л И В:

У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до судді-доповідача Верховного Суду в складі Касаційного адміністративного суду Губської О.А. про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити, позовні матеріали повернути позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили у строк та порядок визначений ст. 256 КАС України та оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.294- 296 КАС України.

Суддя К.О. Танцюра